Решение № 139255652, 25.08.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/763/26 Провадження № 2/358/823/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

з участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Богуслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «Сіті Колект» Варшавський К.А. звернувся до Богуславського районного суду Київської області суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 72728388 від 12.08.2022 у розмірі 13684,47 грн., що складається з основної суми кредиту в розмірі 5500,00 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 1268,55 грн. та комісії у розмірі 6915,92 грн. Також просив стягнути на користь позивача судові витрати: 2662,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. правничої допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.08.2022 між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір позики №72728388, який відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 62knc4cV8h, надісланим на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно з договором відповідачу було надано грошові кошти в сумі 5500 грн. строком на 20 днів, зі сплатою процентів 1,99% на день, шляхом перерахування на картку відповідача № НОМЕР_2 .

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги № 031-050123, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, у тому числі і до ОСОБА_1 за договором №72728388 від 12.08.2022.

17.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено Договір факторингу №17/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №72728388 від 12.08.2022. Відповідно до реєстру прав вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Однак відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яку просить стягнути у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 справу передано на розгляд судді Романенко К.С.

Ухвалою від 22.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також вказаною ухвалою у позивача ТОВ «ФК «Сіті Колект» витребувано докази, проте станом на день ухвалення рішення ухвала про витребування доказів не виконана.

24.06.2026 представник позивача Варшавський К.А. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що у первісній позовній заяві неправильно відображено заборгованість за договором №72728388 від 12.08.2022, що є технічною помилкою та не впливає на загальний розмір позовних вимог. У кінцевому варіанті просив стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість у розмірі 13684,47 грн., що складається з основної суми боргу - 5500,00 грн. та процентів за користування кредитом - 8184,47 грн.

17.06.2026 від представника позивача адвоката Корочанської В.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд поновити пропущений строк для подачі відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач мобілізований та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , і ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.05.2026 не отримував. Тільки 17.06.2026, на підставі Договору про надання правничої допомоги, до участі у справі її залучено як представника відповідача і 18.06.2026 вона ознайомилася з письмовими матеріалами справи. Граничний строк подання відзиву закінчився 03.07.2026, відзив на позовну заяву підготовлено було вчасно, проте через подання представником позивача заяви про уточнення позовних вимог було затрачено час на аналіз нових вимог та підготовки аргументованого відзиву з врахуванням уточнених позовних вимог. Вважає, що пропущений строк є незначним - 4 дні, пропущений з причин, які не залежали від волі представника відповідача, тому просить поновити пропущений нею строк та взяти до уваги відзив на позовну заяву.

По суті позовних вимог представник відповідача адвокат Корочанська В.О. зазначила, що відповідач позовні вимоги визнає частково, посилаючись на те, що позивач не надав належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами відповідно до вимог ЦПК України. Крім того, зазначила, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим, не містить відомостей щодо порядку та періоду нарахування процентів, а заявлений розмір заборгованості не підтверджується належними доказами. Вказує, що додаткові угоди до кредитного договору відповідачем не укладалися та не підписувалися, а позивач взагалі не посилався на них як на підставу позову, у зв`язку з чим вони не можуть бути покладені в основу заявлених вимог. Зауважила, що надані позивачем документи не підтверджують належними та допустимими доказами факту перерахування кредитних коштів саме відповідачу, а тому факт належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань не доведений. Окрім цього, відповідач вважає заявлений до стягнення розмір процентів неспівмірним та таким, що суперечить принципам справедливості, добросовісності й розумності, посилаючись на здійснення ним часткового погашення заборгованості та просить врахувати внесені платежі при вирішенні спору. Також просила зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу як неспівмірний зі складністю справи та відмовити у стягненні витрат, пов`язаних із підготовкою та направленням документів, вважаючи їх недоведеними.

Представник позивача своїм правом подачі відповіді на відзив станом на 25.08.2026 не скористався.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ЩОДО УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОЗИКИ

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно правової позиції Верховного Суду у справі № 524/5556/19, про що зазначено в постанові від 12.01.2021, правильно застосувавши норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір, підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора (смс-коду), є укладеним належним чином, а наявні докази підтверджують факт укладення правочину між кредитором та боржником. Без отримання повідомлення (на електронну пошту та/або у вигляді смс), без входу на сайт кредитора за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений. Отже, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину. Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Судом встановлено що 12.08.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір позики № 72728388.

За умовами договору сума позики 5500 грн.; строк позики 20 днів; процентна ставка 1,99%; дата надання позики 12.08.2022; дата повернення позики 01.09.2022; орієнтовна процентна ставка 45138,26 %; орієнтовна загальна вартість позики 7689,00 грн.

Договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 62kvs4cV8h, який було відправлено на номер телефону: НОМЕР_1 (а.с. 7 зі з/б-9).

Підписавши договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, до моменту підписання договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті установи, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що позичальник доручає позикодавцю ініціювати списання коштів з відповідного рахунку позичальника із використанням реквізитів електронних платіжних засобів, що були зазначені позичальником при отриманні позики, сплаті процентів та направляти їх у рахунок виконання зобов`язань позичальника за договором.

Із договору та додатків до договору вбачається, що відповідач вказав електронний платіжний засіб: НОМЕР_2 .

Також сторонами погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 10 зі з/б-11).

Крім того, між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 01.09.2022 було укладено Додаткову угоду №7602837 до Договору позики №72728388 від 12.08.2022. Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовилися про продовження строку позики та погодили строк в 40 днів, у зв`язку з чим дата повернення позики 21.09.2022, орієнтовна реальна річна процентна ставка 20819,21 %, орієнтовна загальна вартість позики 9878,00 грн. (а.с. 14-15).

Додаткову угоду та таблицю обчислення загальної вартості кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором ie5K4i7qfs, відправленим на номер телефону: НОМЕР_1 .

Як зазначено у п. 11, Додаткову угоду укладено із використанням мобільного застосунку MyCredit - кредит онлайн на карту. Сторонами погоджено, що примірник додаткової угоди надсилається на електронну пошту позичальника, вказану ним у договорі, також зберігається у особистому кабінеті. Письмовий примірник може бути одержаний позичальником за його вимогою. Договором передбачено, що позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.

Також між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 20.09.2022 було укладено Додаткову угоду №7717888 до Договору позики №72728388 від 12.08.2022. Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовилися про реструктуризацію погашення відповідачем заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї додаткової угоди у сумі 9768,55 грн., на 90 днів (а.с. 12-13).

Таким чином, загальна сума заборгованості складається з 5500,00 грн. суми основного боргу та 4268,55 грн. суми процентів, нарахованих за користування позикою.

Згідно з графіком погашення заборгованості, сплата боргу мала відбуватися рівними платежами по 2442,14 грн. щомісяця, з 20.09.2022 по 19.12.2022 (останній строк позики).

Додаткову угоду та таблицю обчислення загальної вартості кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором cqL6D2m64b, відправленим на номер телефону: НОМЕР_1 .

Відтак судом на підставі наданих позивачем доказів встановлено факт укладення ОСОБА_1 . Договору позики №72728388 від 12.08.2022 з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».

Суд також враховує, що відповідач у поданому його представником відзиві не заперечує факт укладення договору та отримання кредитних коштів, а його заперечення стосуються переважно розміру заявленої до стягнення заборгованості та правомірності нарахування процентів.

Доводи представника відповідача про те, що додаткові угоди не можуть бути покладені в основу позовних вимог, суд відхиляє. Як убачається з матеріалів справи, зазначені додаткові угоди укладені між тими ж сторонами, що й основний договір позики, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, аналогічному укладенню основного договору, а доказів їх недійсності чи оспорення відповідачем суду не надано.

ЩОДО ЗАБОРГОВАНОСТІ

Судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу позику у погодженому розмірі, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 22.01.2026, з якої вбачається, що на підставі договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» компанією було прийнято до виконання платіжну інструкцію на переказ коштів у сумі 5500,00 грн. на ім`я ОСОБА_1 , 12.08.2022, на ЕПЗ № НОМЕР_2 та виконано 12.08.2022 (а.с. 18). ОСОБА_1 факт отримання грошових коштів у поданому до суду відзиві також не заперечував.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконував неналежним чином та не у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та сформованого 20.01.2026, загальна заборгованість станом на 01.03.2023 становить 13684,47 грн. (а.с. 16-17).

Представник відповідача у відзиві зазначала, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим, а здійснені відповідачем платежі не враховані. Проте такі доводи спростовуються самим розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що зазначені платежі були враховані при визначенні кінцевого розміру заборгованості. Будь-якого альтернативного розрахунку чи доказів здійснення інших платежів, які не були враховані позивачем, відповідачем суду не надано.

Як убачається з уточненої позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 684,47 грн, яка складається з 5500,00 грн основної суми боргу та 8184,47 грн процентів за користування кредитом.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що орієнтовна загальна вартість позики за первісним договором становила 7689,00 грн., а тому здійснених відповідачем платежів було достатньо для погашення значної частини заборгованості.

Такі доводи не відповідають встановленим судом обставинам справи, оскільки представником відповідача не враховано, що після спливу встановленого договором строку повернення позики відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим між сторонами 01.09.2022 була укладена додаткова угода про продовження строку позики, а 20.09.2022 - додаткова угода про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до додаткової угоди від 20.09.2022 сторони погодили, що станом на дату її укладення заборгованість відповідача вже становила 9768,55 грн., що складалася з 5500,00 грн основного боргу та 4268,55 грн нарахованих процентів. Зазначена додаткова угода підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором у тому ж порядку, що й основний договір, та недійсною у встановленому законом порядку не визнавалася.

Отже, посилання представника відповідача виключно на орієнтовну загальну вартість позики, визначену первісним договором, без урахування укладених сторонами додаткових угод, є безпідставним.

ЩОДО ФАКТОРИНГУ

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені в статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, в постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-III умови; 5) мета договору полягає в наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

За договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

Така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена в твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу. Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Судом встановлено, що 05.01.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 031-050123, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги згідно реєстру боржників (а.с. 23- зі з/б - 26).

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 договору факторингу загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром та ціна придбання визначається окремо для кожного реєстру і вказується у такому реєстрі. Фактор сплачує клієнту 100% ціни придбання протягом 30 робочих днів з дня підписання відповідного реєстру шляхом безготівкового перерахування коштів клієнту.

Відповідно до реєстру прав вимоги №01/03/23 до договору факторингу №031-050123 від 05.01.2023, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , який у реєстрі значиться під № 3124, за договором позики №72728388 від 12.08.2022 на суму заборгованості: 5500 грн., 8184,47 грн. сума заборгованості по процентам, загальна сума заборгованості 13684,47 грн., кількість днів прострочення - 174 (а.с.30)

До договору факторингу позивачем додано копію квитанції від 06.03.2023 № 767, з якої вбачається, що ТОВ «Сіроко Фінанс» було сплачено на користь ТОВ «1 БАНК» 6770,00 грн., призначення платежу: «сплата фінансування згідно реєстру, Договір факторингу №031-05012023 від 05.01.2023, без ПДВ» (а.с. 30 зі з/б).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №72728388 від 12.08.2022 на суму 13684,47 грн.

Доводи представника відповідача про відсутність належних доказів переходу права вимоги суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять договір факторингу, реєстр прав вимоги, в якому окремо зазначено відповідача, а також документ, що підтверджує здійснення фінансування за договором факторингу. Сукупність зазначених доказів підтверджує факт відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Сіроко Фінанс».

17.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено Договір факторингу №17/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги.

Згідно з п. 2.1 договору факторингу клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта за плату клієнту фінансування (ціну договору) за відступлення прав вимоги у порядку та строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору факторингу сторони домовилися, що ціна договору складає 2498,99 грн., які він сплачує клієнту протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до реєстру прав вимоги №17/12/25-01, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , який у реєстрі значиться під № 5284, за договором позики №72728388 від 12.08.2022 на суму заборгованості: 5500 грн., 8181,47 грн. сума заборгованості по процентам, загальна сума заборгованості 13684,47 грн., кількість днів прострочення - 174 (а.с.40 зі з/б)

До договору факторингу позивачем додано копію квитанції від 17.12.2025 № 14, з якої вбачається, що ТОВ «ФК «Сіті Колект» було сплачено на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» 2498737,99 грн., призначення платежу: «оплата суми фінансування згідно договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025» (а.с. 41).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №72728388 від 12.08.2022 на суму 13684,47 грн.

Суд також враховує, що як у реєстрі прав вимоги до договору факторингу від 05.1.2023, так і у реєстрі права вимоги за договором факторингу від 17.12.2025 склад заборгованості визначений однаково: 5500,00 грн. - основна сума боргу, 8184,47 грн. проценти за користування позикою, без виділення окремої складової у вигляді комісії. Саме така структура заборгованості була передана кожному наступному кредитору.

Отже, уточнення представником позивача позовних вимог щодо структури заборгованості, за яким сума, раніше зазначена як комісія, віднесена до процентів за користування позикою, узгоджується з первинними документами, що підтверджують перехід права вимоги, не змінює загального розміру заявленої до стягнення заборгованості та не свідчить про пред`явлення нових позовних вимог.

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було належним чином укладено договір позики, який у подальшому змінювався додатковими угодами, підписаними сторонами в тому самому порядку із застосуванням одноразового ідентифікатора. Позикодавцем належно виконано свій обов`язок щодо надання відповідачу грошових коштів, що підтверджується письмовими доказами, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів виконав не в повному обсязі.

Матеріалами справи також підтверджено безперервний перехід права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Сіроко Фінанс», а в подальшому - до ТОВ «ФК «Сіті Колект» на підставі договорів факторингу, реєстрів прав вимоги та документів, що підтверджують здійснення фінансування, у зв`язку з чим саме позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення заявленої заборгованості, оскільки вони спростовуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи. Посилання представника відповідача на невизнання додаткових угод є безпідставними, оскільки такі угоди підписані у спосіб, аналогічний основному договору, та відповідачем не оскаржені. Крім того, саме укладення додаткових угод свідчить про врегулювання сторонами порядку погашення вже існуючої заборгованості, що виключає доводи про визначення її розміру виключно умовами первісного договору.

Суд також враховує, що згідно з наданим розрахунком проценти за користування кредитом нараховувалися лише в межах строку дії договору та укладених сторонами додаткових угод, після закінчення строку реструктуризації їх подальше нарахування не здійснювалося. Доказів неправильності розрахунку або здійснення інших платежів, які не були враховані позивачем, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» про стягнення з відповідача 5500,00 грн. основної суми боргу та 8184,47 грн. процентів за користування кредитом є обґрунтованими, підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню.

Окремо суд зазначає, що ухвалою суду від 22.05.2026 позивача було зобов`язано надати докази відкриття на ім`я відповідача рахунку та зарахування банком кредитних коштів.

Станом на день розгляду справи позивач вимоги зазначеної ухвали у повному обсязі не виконав, витребувані судом документи не подав.

Разом з тим відповідно до статей 76, 77, 78, 80, 81, 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а достатність доказів визначається судом за результатами їх оцінки у сукупності.

Сам по собі факт неподання окремих витребуваних судом документів не є безумовною підставою для відмови у позові, якщо інші належні, допустимі, достовірні та достатні докази підтверджують обставини, на які посилається позивач.

У даній справі факт укладення кредитного договору підтверджується: договором позики; таблицею орієнтовної вартості кредиту; використанням одноразового ідентифікатора при підписанні договору; додатковими угодами, укладеними сторонами щодо зміни строку кредитування та реструктуризації заборгованості; розрахунком заборгованості; іншими письмовими доказами.

Крім того, укладення відповідачем декількох додаткових угод після отримання кредиту свідчить про визнання ним існування кредитних правовідносин між сторонами та узгоджується з доводами позивача про фактичне отримання кредитних коштів.

За таких обставин суд доходить висновку, що наявні у справі докази у своїй сукупності є достатніми для встановлення факту укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та виникнення у нього обов`язку щодо їх повернення, а відсутність окремих витребуваних документів не спростовує встановлених судом обставин.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1334 від 06.04.2026, позовні вимоги задоволено, таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у повному розмірі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір № ДО-20260202-001 від 02.02.2026 про надання правничої допомоги адвокатом Богомоловим В.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Богомолова В.В. серії ЗП № 001256; додаток №1 до Договору про надання правової допомоги (Прайс-лист) від 02.02.2026; заявку про надання правової допомоги №894 від 01.04.2026; витяг з акту №894 про надання юридичної допомоги від 01.04.2026; платіжну інструкцію № 432 від 30.03.2026.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення ним відповідних витрат. Разом з тим, сам по собі факт понесення таких витрат не є безумовною підставою для їх стягнення у повному розмірі. Вирішуючи питання про їх розподіл, суд враховує критерії реальності, необхідності та співмірності витрат, визначені ст. 137 ЦПК України, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Суд бере до уваги ціну позову, характер спірних правовідносин, те, що спір належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, усталену судову практику щодо розгляду таких справ, незначний обсяг підготовлених процесуальних документів, а також те, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. За таких обставин суд вважає заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним та таким, що не відповідає критерію співмірності, а тому визначає розумним та справедливим їх відшкодування у сумі 3000 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів

Представником позивача заявлено розмір судових витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів у розмірі 381,74 грн. На підтвердження заявлених вимог надано наступні документи: договір № ДТ-СК-30102025, укладений ТОВ «ФК «Сіті Колект» з ТОВ «Дірект Технолоджі» 30.10.2025; додаток №3 до договору ДТ-СК-30102025 від 28.01.2026; акт наданих послуг №131 від 01.04.2026.

З наданих доказів убачається, що ТОВ «Дірект Технолоджі» надавало ТОВ «ФК «Сіті Колект» послуги з друку пакета документів, конвертування, організації поштової доставки, підготовки поштових документів та інші супутні послуги. Разом з тим подані документи не містять відомостей, які б давали можливість встановити, що зазначені витрати понесені саме у зв`язку з розглядом цієї цивільної справи за позовом до ОСОБА_1 , а тому вони не є належними доказами понесення таких судових витрат у розумінні статті 141 ЦПК України, у зв`язку з чим підстав для їх стягнення суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 599, 626, 628, 633, 634, 638, 1046-1050, 1077-1079 ЦК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 283, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Сіті Колект» заборгованість за Договором позики №72728388 від 12.08.2022 в розмірі 13684 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривень 47 копійок, що складається з 5500,00 грн. основної суми (тіла кредиту) та 8184,47 грн. процентів за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Сіті Колект» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Сіті Колект» 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Сіті Колект», юридична адреса м. Київ, проспект Соборності, 30-А, оф. 321, код ЄДРПОУ: 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Головуючий: суддя К. С. Романенко