Решение № 139255482, 26.08.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/694/26

Провадження №2/291/640/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

26 серпня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу № 291/694/26 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

25.06.2026 представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 300,00 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.05.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту (далі - кредитний договір) №19746-05/2024, за умовами якого товариство надало відповідачці грошові кошти в порядку та на умовах, визначених у договорі. 24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24092024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором. Посилається на те, що відповідачка належним чином не виконувала умови укладеного договору, виникла заборгованість, яка становить 26 300,00 грн, з яких: 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 450,00 грн заборгованість за процентами, 10 850,00 грн заборгованість за пенею/штрафом.

Позиція відповідача

Відповідачка обставин та підстав позову не спростувала, відзиву на позовну заяву не подала. Позовна заява з доданими матеріалами надсилалася відповідачці на зареєстровану адресу місця проживання.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

25.06.2026 через «Електронний суд» на адресу суду надійшов вказаний позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

06.07.2026 судом отримано відповідь №02-28/3737 з Ружинської селищої ради Бердичівського району Житомирської області відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію.

Позовна заява з доданими документами позивачем подані до суду в електронній формі.

Відповідно до ч. 9 ст. 14 ЦПК України, п.122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, п.п. 1,8 Розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 №814, справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

З врахуванням зазначеного, суд уважає за доцільне здійснювати розгляд справи (формування та зберігання) у змішаній (паперовій та електронній) формі.

11.08.2026 АТ КБ «ПриватБанк» виконав ухвалу суд від 07.07.2026 щодо витребування інформації.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 16.05.2024 між відповідачем та ТОВ «Стар Файнес Груп» був укладений кредитний договір №19746-05/2024, за умовами якого клієнт отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн, зі строком кредитування 120 днів (до 12.09.2024), зі сплатою відсотків, який підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідачка ознайомлена з додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №19746-05/2024, паспортом споживчого кредиту, які підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно із довідкою ТОВ «Стар Файнес Груп» про ідентифікацію відповідачка ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Стар Файнес Груп», як позичальник за укладеним договором №19746-05/2024 від 16.05.2024, оскільки акцептувала останній, підписавши 16.05.2024 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W0848, направленого на номер телефону відповідачки.

Відповідно до листа за №20260220-18 від 20.02.2026 ТОВ «Пейтек» перерахувало 16.05.2024 о 10.55 год кошти у сумі 7 000,00 грн на картку НОМЕР_1 .

24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №24092024 відповідно до умов яких до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників .

Між ТОВ «Стар Файнес Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників від 24.09.2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19746-05/2024 від 16.05.2024 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 26 300,00 грн, з яких: 7000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 8 450,00 грн заборгованість за процентами, 10 850,00 грн заборгованість за пенею (а.с. 23).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданої на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку здійснено переказ коштів у сумі 7 000,00 грн 16.05.2024.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою було укладено договір, за умовами якого остання отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, що підтверджується листами ТОВ «Пейтек» та АТ КБ «ПриватБанк».

Кредитний договір №19746-05/2024 від 16.05.2024 було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до ст.. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ураховуючи те, що відповідачка на підставі укладеного з ТОВ «Стар Файнес Груп» договору про надання фінансових послуг №19746-05/2024 від 16.05.2024 свої зобов`язання перед позикодавцем, який відступив права вимоги за вказаним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу №24092024 від 24.09.2024, щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними не виконала, і через це у неї виникла заборгованість 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 8 450,00 грн заборгованість за процентами, тому суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, свого контррозрахунку заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.

Щодо стягнення штрафу за кредитним договором

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною другою цієї статті, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 850,00 грн заборгованості за штрафними санкціями, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судові витрати в цій справі складаються зі судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково (58,75%), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 564,16 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, які позивач визначив у розмірі 8 000,00 грн та просить стягнути із відповідача, суд дійшов таких висновків.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат з професійної правничої допомоги позивач надав договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг №.1893 від 08.06.2026, детальний опис послуг від 08.06.2026, де вказано види послуг та затрата часу. Однак не вказано вартість послуг.

Водночас, на думку суду, виокремлення адвокатом «усна консультація..», «ознайомлення з матеріалами справи», «погодження правової позиції з клієнтом», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованими та охоплюється діями адвоката із «складання позовної заяви…», а тому визначення оплати за ці послуги є неспівмірними із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, розмір задоволених позовних вимог, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 2 000,00 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. В решті вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №19746-05/2024 від 16.05.2024 у сумі 15 450 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 00 коп., у тому числі: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 450,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на сплату судового збору у сумі 1 564 (одна тисяча п`ятсот шістдесят чотири) грн 16 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 26.08.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук