Решение № 139243563, 07.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/128/26

Номер провадження2/205/383/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Сидорової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та відповідачем укладено Договір № 010/0151/82/0145945 від 24.01.2017р., відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 13 000 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом визначеним договором. В порушення умов договору, позичальник не виконав свої зобов`язання щодо повернення коштів, а тому має заборгованість у розмірі 22081,47 грн., з яких: 14400,16 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 5516,92 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1695,70 - інфляційні збитки; 468,69 грн. - нараховані 3% річних.

У подальшому через укладання договорів факторингу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не здійснює погашення заборгованості як на користь попередніх кредиторів, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09.01.2026р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою суду сторонам встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових пояснень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом із позовом подав клопотання про розгляд цієї справи за його відсутності. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення смс-повідомлень та розміщення оголошень на сайті суду.

Як встановлено у ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У свою чергу, відповідач не повідомляв суд про зміну своєї адреси. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

20.01.2017р. ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник Акціонерне товариство «Райффайзен Банк») із Заявою на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка». Також, отримавши та підписавши Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту від 20.01.2017р.

24.01.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник Акціонерне товариство «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0151/82/0145945 (далі - Договір), згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 13 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 42,0% річних, строком користування 48 місяців, тобто, до 24.01.2021р.

Згідно з п.1.1. Договору відповідно до умов Договору з дати початку кредитування клієнт має право отримати, а банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти (надалі - Кредит) у розмірі та на умовах, встановлених Договором. Кредит надається шляхом зарахування грошових коштів на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій за КР.

Вказаний Договір, Заява на отримання кредиту від 20.01.2017р. та Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту від 20.01.2017р., підписані позичальником ОСОБА_1 , власноручно.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Банк свої зобов`язання виконав, кредит позичальнику надав, але в порушення вимог Договору ОСОБА_1 допустила прострочення повернення кредитних коштів, окрім того, використала недозволений овердрафт в сумі 1400,16 грн., у зв`язку із чим, заборгованість за тілом кредиту збільшилась на вказану суму.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 28.12.2022р. за Договором № 010/0151/82/0145945 від 24.01.2017р. укладеним із ОСОБА_1 становить 22 081,47 грн., з якої: заборгованість по основній сумі кредиту (тіло кредиту) 14 400,16 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 330,50 грн.; нараховані відсотки зг.кр.дог. 5186,42 грн.; 3% річних (нараховані за період з 24.01.2021р. по 23.02.2022р.) 468,69 грн.; інфляційні збитки (нараховані за період з лютого 2021р. по лютий 2022р.) 1695,70 грн.

20.09.2019р. між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-19-F, відповідно до якого останнє відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, до позичальника ОСОБА_1 за Договором № 010/0151/82/0145945 від 24.01.2017р.

28.12.2022р. укладено договір про відступлення прав вимоги № 28-12/2022, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, і до позичальника ОСОБА_1 за Договором № 010/0151/82/0145945 від 24.01.2017р.

Розмір заборгованості та її складові наведено у розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Коллект Центр».

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд вважає, що оскільки на підставі вказаних договорів відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «Коллект Центр», тому позивач вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості позивача станом на 23.11.2025 року заборгованість відповідача за Договором № 010/0151/82/0145945 від 24.01.2017 року починаючи з 28 грудня 2022 року, тобто з моменту відступлення права вимоги, становить: 14 400,16 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5516,92 грн. - заборгованість за відсотками; 468,69 грн. 3% річних; 1695,70 грн. інфляційні збитки, від сплати яких відповідач ухиляється.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З дослідженого судом розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач не проводив платежі по погашенню кредиту, у зв`язку з чим, неналежним чином виконує умови договору.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки доказів відсутності заборгованості за кредитними договорами відповідач суду не надав, суд не бачить підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. За таких підстав, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028 грн.

Також, представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною та розглядається в порядку спрощеного провадження, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необґрунтованим та завищеним.

Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. є неспівмірною з ціною позову, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України,судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. є завищеними, неспівмірними з ціною позову та складністю справи, а тому підлягають зменшенню до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15-16, 525-526, 610, 612, 629, 1054, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд.3, оф.306) заборгованість за Договором №010/0151/82/0145945 від 24.01.2017р. в розмірі 22 081,47 грн., яка складається із: 14400,16 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 5516,92 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 1695,70 грн. інфляційні збитки; 468,69 грн. - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд.3, оф.306) судовий збір у розмірі 3028 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.Г. Остапенко