Решение № 139237679, 26.08.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Єдиний державний реєстр судових рішень

26 серпня 2026 року

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/4242/26

Провадження № 2/642/2000/26

17 серпня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Петрової Н.М.,

секретаря судового засідання - Вольвич Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова звернувся директор ТОВ «Фінпром Маркет» - Гедзь О.В. з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №71414247 в розмірі 11 355,92 грн., з яких: 5661,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1239,88 грн. - сума заборгованості за процентами, 375,00 - заборгованість за комісією, 4 080, 00 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування; за договором позики №8385877 в розмірі 3 785,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 712,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 172,50 грн. - заборгованість за комісією, 1 900,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71414247, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 2 500,00 грн. строком на 21 день (з 04.05.2025 по 24.05.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,285 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 375,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 48414, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

11.05.2025 між позикодавцем та позичальником/відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №14912169 до Договору позики №71414247, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 8500 та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,285 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '02846, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1).

06.06.2025 між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15097116 до Договору позики №71414247, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості Позичальника в розмірі 14194,88 грн. на 120 днів та визначити графік погашення заборгованості. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '01674, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1).

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис '48414 - 04.05.2025 01:03:42, '02846 - 11.05.2025 17:06:57, '01674 - 06.06.2025 12:44:10, , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71414247 від 04.05.2025 року, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 500,00 за посередництвом АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ - 09806443) в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03 серпня 2020 р., так як переказ коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий.

Довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» підтверджено успішне проведення платіжної операції №97592347-891A 444C-A5B1-A5A44BAE8354 про переказ коштів в розмірі 2 500,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 ;

Довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» підтверджено успішне проведення платіжної операції №B810D749-E0F8 4125-BE56-576D19703F8E про переказ коштів в розмірі 6 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Враховуючи наведене вище, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а Відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 11 355,92 грн., яка складається з: 5 661,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 239,88 грн. - сума заборгованості за процентами; 375,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 4 080,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Крім того, 10.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8385877, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 1 000,00 грн. строком на 364 днів ( з 10.06.2025 по 08.06.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 172,50 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 50,00 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор «425635», що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 425635 - 10.06.2025 15:43:17, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8385877 від 10.06.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_3 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

Згідно довідки № КД-000076246 від 05.11.2025 р. ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між компанією ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 10.06.2025 року, сума 1 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_3 , номер платежу 194e56f3-4b72-45eb-810b-4c2e4d5297b8. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Враховуючи наведене вище, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором - виконав, а Відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 3 785,00 грн., яка складається з: 1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 712,50 грн. - сума заборгованості за процентами; 172,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 1 900,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

16.10.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами.

Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 кредитодавець/клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025 року в сумі 11 355,92 грн. з яких 5 661,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 239,88 грн. - сума заборгованості за відсотками, 375.00 грн. - сума заборгованості за комісією, 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 4 080,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року кредитодавець/клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором №8385877 від 10.06.2025 року в сумі 3 785,00 грн. з яких 1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 712,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 172.5 грн. - сума заборгованості за комісією, 1 900,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Отже, право вимоги за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025 та за кредитним договором №8385877 від 10.06.2025 належить ТОВ «Фінпром маркет».

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з данною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінпром маркет» - адвокат Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, у разі відсутності відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на його зареєстроване місце проживання, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв від нього на адресу суду не надходило, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

17.08.2026 ухвалою суду постановлено справу розглядати у заочному порядку.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71414247.

Відповідно до розділу 2 Договору, сума кредиту 2500,00 грн., строк кредитування (строк договору) 21 день, процентна ставка становить 0,285% (фіксована), комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 375,00 грн.), проценти за понадстрокове користування кредитом 5% в день, дата надання кредиту - 04.05.2025, дата повернення - 24.05.2025, денна процентна ставка - 0,999%, проценти за понадстрокове користування - 4,00%, пеня - 4,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3134,92%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 3024,63.

Згідно п. 2.1 Договору, за цим Договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту. 2.1.1. Мета отримання Кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 48414, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1).

Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є Додаток № 1 до Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71414247 від 04.05.2025 та підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «48414», дата видачі кредиту - 04.05.2025, дата платежу - 24.05.2025, кількість днів у розрахунковому періоді - 21, загальна вартість кредиту - 3024,63 грн., сума кедиту за договором - 2 500,00 грн., проценти за користування кредитом -149,63, комісія - 375,00 грн., реальна річна процентна ставка - 3134,92%.

Додатковою угодою № 14912169 від 11.05.2025 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71414247 від 04.05.2025, сторони домовилися про те, що на підставі звернення Позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-комунікаційної системи, кредитодавець збільшує суму наданого позичальнику кредиту 2500,00 грн. на 6000,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданого Кредиту становить 8500,00 грн. Також домовилися внести зміни в п.п. 2.2.1. п. 2.2. Договору та викласти в новій редакції: «2.2.1. Сума кредиту 8500,00грн.». Також сторони домовились, що починаючи з дня збільшення суми кредиту до дати повернення Кредиту, що визначена п. 2.2. Договору, нарахування Процентів за користування кредитом (його частиною) здійснюється за ставкою 1,000%. Сторони погодили, що Проценти за вказаною ставкою нараховується в тому числі на частину Суми кредиту, яка була надана до укладення Додаткової угоди за умовами Договору, починаючи з дати укладання Додаткової угоди та до дати повернення Кредиту. У зв`язку з цим викласти п.п. 2.2.3. п. 2.2. Договору в наступній редакції: «2.2.3. Процентна ставка /день 1,000% (фіксована)». Також сторони домовилися про викладення в новій редакції стовбці 3, 6, 7 Таблиці п. 2.2. Договору, а саме: денна процентна ставка - 1,000%, Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6565,58 %, Орієнтовна загальна вартість кредиту - 10 114, 88 грн.

Додаткова угода № 14912169 від 11.05.2025 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71414247 від 04.05.2025 підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «02846».

Додатковою угодою № 15097116 від 06.06.2025 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71414247 від 04.05.2025, сторони домовилися про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї Додаткової угоди в сумі 14 194 грн. 88 коп. на 120 днів, загальна сума заборгованості є фіксованою, позичальник сплачує кредитодавцю суму заборгованості, вказану у п. 1 Додаткової угоди, частинами за наступним графіком: 1) 06.06.2025 - 2838,96 грн. 2) 06.07.2025 - 2838,98 грн. 3) 05.08.2025 - 2838,98 грн. 4) 04.09.2025 - 2838,98 грн. 5) 04.10.2025 - 2838,98 грн.

Додаткова угода № 15097116 від 06.06.2025 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71414247 від 04.05.2025 також підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «0167».

Зі змісту довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП:НОМЕР_1 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України: 1) номер договору 71414247, одноразовий ідентифікатор '48414, час відправки ідентифікатора позичальнику 04.05.2025 01:03:42. Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2) номер договору 14912169, одноразовий ідентифікатор '02846, час відправки ідентифікатора позичальнику 11.05.2025 17:06:57. Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) номер договору 15097116, одноразовий ідентифікатор 01674, час відправки ідентифікатора позичальнику 06.06.2025 12:44:10. Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікація клієнта за посередництвом системи BankID НБУ: Дата проходження 15.01.2024 23:30:57. Назва банку privatbank.

Згідно довідки АТ «Таскомбанк» №97592347-891a-444c-a5b1-a5a44bae8354 від 04.05.2026, на платіжу карту № НОМЕР_4 зараховано грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн.

З довідки АТ «Таскомбанк» №b810d749-e0f8-4125-be56-576d19703f8e від 11.05.2026 встановлено, що на платіжу карту № НОМЕР_4 зараховано грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості складеним ТОВ 1 "БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.10.2025 становить в загальному розмірі 11 355,95 грн, а саме: 8 500,00 грн - тіло кредиту, 1 257,00 грн. - відсотки, 4080,00 грн. - відсотки за понадстрокове користування, 375,00 грн. - комісія.

Крім того, 10.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8385877.

Відповідно до розділу 2 Договору, сума кредиту 1 000,00 грн., строк кредитування - 364 дні, Дата сплати Першого обов`язкового платежу 23.06.2025, розмір Першого обов`язкового платежу 305.50 грн., Тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія, Комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 172.50 грн.), Дата надання Кредиту - 10.06.2025, Дата повернення Кредиту - 08.06.2026, Процентна ставка/ день (фіксована) - 0,95%, Орієнтовна загальна вартість кредиту - 4630, 50 грн., Неустойка - 50 грн., Загальні витрати за кредитом - 3630, 50 грн.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором «425635».

24.08.2025 на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу про повернення кредиту, в якій зазначено, що відповідачу необхідно сплатити кредитодавцю заборгованість за Договором протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї Вимоги (до «23» вересня 2025 року включно) у розмірі 3 785,00 грн.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України: номер договору 8385877, одноразовий ідентифікатор 425635, час відправки ідентифікатора позичальнику 10.06.2025 15:43:17, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікація клієнта за посередництвом системи BankID НБУ: дата проходження 17.05.2025 02:36:56, назва банку privatbank.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000076246 від 05.11.2025 встановлено, що відповідно до платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, здійснено успішну платіжну операцію: Дата - 10.06.2025, номер платежу 194e56f3-4b72-45eb-810b-4c2e4d5297b8; сума - 1000,00 грн., отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_3 .

Згідно копії платіжної інструкції №194e56f3-4b72-45eb-810b-4c2e4d5297b8, 10.06.2025 ТОВ 1 "БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» переказало ОСОБА_1 на карту НОМЕР_3 (VISA) грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно розрахунку заборгованості, складеним ТОВ 1 "БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" за кредитним договором №8385877 від 10.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.10.2025 становить в загальному розмірі 3 785,00 грн, а саме: 1 000,00 грн - тіло кредиту, 712,50 грн. - відсотки, 1 900,00 грн. - неустойка, 172,50 грн. - комісія.

16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором №71414247 від 04.05.2025 та за договором №8385877 від 10.06.2025.

Відповідно до п.1.1. Договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язкується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно реєстру прав вимог № 16/10/25 від 16.10.2025 ТОВ «Фінпром маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №71414247 від 04.05.2025 в сумі 11 355,92 грн, з яких: 5 661,04 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 239,88 грн сума заборгованості за відсотками, 375,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 4 080,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно реєстру прав вимог № 16/10/25 від 16.10.2025 ТОВ «Фінпром маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №№8385877 від 10.06.2025 в сумі 3 785,00 грн, з яких: 1 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 712,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 172,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 1900,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Згідно платіжної інструкції № 579939279.1 від 20.10.2025, ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ» сплатив ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за договором факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року згідно з Реєстром прав вимоги №16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року грошові кошти у розмірі 5 821 023, 72 грн.

Відповідно платіжної інструкції № 579939281.1 від 20.10.2025, ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ» сплатив ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за договором факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року згідно з Реєстром прав вимоги №16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року грошові кошти у розмірі 3 500 000, 00 грн.

Згідно платіжної інструкції № 579939282.1 від 20.10.2025, ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ» сплатив ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за договором факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року згідно з Реєстром прав вимоги №16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року грошові кошти у розмірі 3 306 227, 99 грн.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційне - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Подібна правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 та ґрунтується на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаних кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025 у розмірі 5 661,04 грн. та №8385877 від 10.06.2025 у розмірі 1 000,00 грн., суд приходить до наступного висновку.

Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитними договорами, ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Дотепер, як випливає з позову, заборгованість за кредитом не погашена і складає за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025 - 5 661,04 грн., за кредитним договором №8385877 від 10.06.2025 - 1000,00 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернула, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за основним зобов`язанням за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025 у розмірі 5 661,04 грн. та за кредитним договором №8385877 від 10.06.2025 у розмірі 1 000,00 грн.

Щодо стягнення процентів за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025 у розмірі 1 239,88 грн. та за кредитним договором №8385877 від 10.06.2025 у розмірі 712,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, а саме не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами, тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума процентів у розмірі 1 239,88 грн. за договором №71414247 від 04.05.2025 та сума процентів у розмірі 712,50 грн. за договором №8385877 від 10.06.2025.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування у розмірі 4 080,00 грн. за договором №71414247 від 04.05.2025, суд зазначає наступне.

Додатковою угодою №14912169 від 11.05.2025 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71414247 від 04.05.2025, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «02846», сторони домовилися про те, що кредитодавець збільшує суму наданого позичальнику кредиту з 2 500,00 грн. на 6 000,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданого Кредиту становить 8 500,00 грн.

Також домовилися внести зміни в п.п. 2.2.1. п. 2.2. договору та викласти його в новій редакції: «2.2.1. Сума кредиту 8 500,00грн.», починаючи з дня збільшення суми кредиту до дати повернення кредиту, що визначена п. 2.2. Договору, нарахування процентів за користування кредитом (його частиною) здійснюється за ставкою 1,000%. Сторони погодили, що проценти за вказаною ставкою нараховується в тому числі на частину суми кредиту, яка була надана до укладення додаткової угоди за умовами договору, починаючи з дати укладання додаткової угоди та до дати повернення Кредиту. У зв`язку з цим п.п. 2.2.3. п. 2.2. Договору викладено в наступній редакції: «2.2.3. Процентна ставка /день 1,000% (фіксована)». Також сторони домовилися про викладення в новій редакції стовбці 3, 6, 7 таблиці п. 2.2. договору, а саме: денна процентна ставка - 1,000%, Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6565,58 %, Орієнтовна загальна вартість кредиту - 10 114, 88 грн.

Крім того, додатковою угодою № 15097116 від 06.06.2025 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71414247 від 04.05.2025, яка також підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «0167», сторони домовилися про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї Додаткової угоди в сумі 14 194, 88 грн. на 120 днів, загальна сума заборгованості є фіксованою, позичальник сплачує кредитодавцю суму заборгованості, вказану у п. 1 Додаткової угоди, частинами за наступним графіком: 1) 06.06.2025 - 2838,96 грн. 2) 06.07.2025 - 2838,98 грн. 3) 05.08.2025 - 2838,98 грн. 4) 04.09.2025 - 2838,98 грн. 5) 04.10.2025 - 2838,98 грн.

Згідно п.7.1 Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71414247 від 04.05.2025, продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025 встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 нараховано відсотки за понадстрокове користування кредитними коштами з 25.05.2025 по 05.06.2025 у розмірі 4 080,00 грн.

Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами у розмірі 4 080,00 грн. підляє задоволенню, оскільки вказані відсотки нараховані в межах строку кредитного договору №71414247 від 04.05.2025, який додатковою угодою неодноразово продовжувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зі свого боку не виконав умови договору, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне стягнути з нього заборгованість за договором №71414247 від 04.05.2025 у розмірі 10 980,92 грн., яка складаються з: 5 661,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 239,88 грн. - сума заборгованості за процентами, 4 080,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування та заборгованість за договором №8385877 від 10.06.2025 у розмірі 1712,50 грн., яка складається з: 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 712,50 грн. - сума заборгованості за процентами.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за договором №71414247 від 04.05.2025 у розмірі 375,00 грн. та за договором №8385877 від 10.06.2025 у розмірі 172,50 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року по справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов?язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, слід визначити, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому Позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 375,00 грн. за кредитним договором №71414247 від 04.05.2025 та у розмірі 172,50 грн. за кредитним договором №8385877 від 10.06.2025 є нікчемною та не може бути задоволена.

Щодо стягнення пені/неустойки за договором №8385877 від 10.06.2025 у розмірі 1 900,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд надав роз`яснення щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення неустойки у розмірі 1 900,00 грн. з відповідача за договором №8385877 від 10.06.2025 є нікчемною та не може бути задоволена.

Щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 512,513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Судом встановлено, що позивачем підтверджено факт правонаступництва у питанні стягнення боргу, що виник на підставі укладеного договору факторингу.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Як передбачено ст.15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч.1 ст.133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом ст.137 ЦПК України (1) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного встановлено, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, або розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме не надано: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року №760/34441/19 та від 07.04.2021 року № 545/3748/17.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, представником позивача додано надано копію договору № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги та витяг з акту № 5ПФ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.10.2025, а також платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 579939288.1 від 27 жовтня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 130 500,00 грн.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; є типовою; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження за відсутності представника позивача; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 4 500 грн. до 3000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (а.с.5), тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (83,84 %), а саме: - 2 232,16 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики №71414247 від 04.05.2025 у розмірі 10 980,92 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят грн., 92 коп.) грн., яка складається з: 5 661,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 239,88 грн. сума заборгованості за процентами, 4 080,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Стягнути з ОСОБА_1 на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики №8385877 від 10.06.2025 у розмірі 1 712,50 (одна тисяча сімсот дванадцять грн., 50 коп.) грн., яка складається з: 1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 712,50 грн. сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір у розмірі 2 232,16 (дві тисячі двісті тридцять дві грн., 16 коп.) грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження 08205, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33.

Представник позивача: адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, РНОКПП НОМЕР_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018, місцезнаходження 08205, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 25.08.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА