Постановление суда № 139224588, 19.08.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1043/26

провадження № 1-кп/691/324/26

УХВАЛА

19 серпня 2026 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання про дію запобіжного заходу, у кримінальному провадженні № 12026250380000136 відомості 29.04.2026 внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області, на розгляді, перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав внесене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та як альтернативу, визначення розміру застави у розмірі 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покрання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна та його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Відповідно до ухвали слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 червня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляджі триманні під вартою до 24.08.2026 включно. Відповідно строк тримання під вартою закінчується. Метою продовження застосування запобіжного заходу у даному випадку є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, дана імовірність обумовлюється тяжкістю вчинених правопорушень та покарання, яке може бути до нього застосоване у випадку доведеності його вини; незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений є місцевим жителем, а тому може здійснювати вплив на свідків, що нівелює доказове значення їх показань, які суд буде досліджувати безпосередньо; вчинити інше кримінальне правопорушення, обвинувчаений ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, належних висновків не зробив. При продовженні строку запобіжного заходу слід врахувати, в тому числі, вік обвинуваченого та відсутність даних, які б вказували на наявність в нього хвороби, яка б унеможливлювала застосування відносно нього відповідного запобіжного заходу; відсутність в нього утриманців; офіційно не працевлаштований, тобто стабільного джерела прибутків не має, можливе отримання останніх за рахунок заняття протиправною діяльністю пов`язаною зі збутом наркотичного засобу. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом засосування більш м`яких запобіжних заходів. Вважає, що тримання під вартою, як альтернатива, застава у визначному законом розмірі з покладенням відповідних обов`язків, при її внесенні та звільненні обвинуваченого з під варти, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя. Проти клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, заперечує, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить уникнення встановлених ризиків. Ризики, які були встановлені досудовим розслідуванням, що передбачені ст. 177 України, з огляду на стадію судового процесу, не відпали.

До клопотання про продовження дії запобіжного заходу, прокурор в судовому засіданні просив приєднати, із матеріалів кримінального провадження: копії ухвал слідчого судді від 01.05.2026 року про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням заставим для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, визначених КПК України, від 26.06.2026 року про продовження строку тримання під вартою; довідку про наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 судимостей, остання за 2022 рік, ст. 309 ч. 1 КК України, 18.01.2024 звільнений по закінченню іспитового строку, та які просив суд оцінити, як докази, які характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 заперечили щодо задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Письмове клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт за місцем проживання: АДРЕСА_1 , з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, підтримали в повному обсязі. При його розгляді просили врахувати: стан здоров`я обвинуваченого; стан здоров`я його матері з якою проживав до затримання та здійснював за нею догляд, та те, що досудове слідство допитало всіх свідків, їх покази відомі, всі обставини встановлені, тому впливати на свідків необхідності не має, як і уникати суду, на що вказує прокурор. Та, оцінити документи, які знаходяться в розпорядженні суду, а саме довідку ТОВ "Сімейна поліклініка "Медицина для тебе" в якій зазначено діагноз обвинуваченого, характеристку за місцем проживання, характеризується позитивно, допомогає матері по господарсту, довідку МСЕК щодо встановлення матері ОСОБА_6 інвалідності та допогому обвинуваченого в здійсненні життєдіяльності матері та веденні господарства. Обвинувачений ОСОБА_5 додатково зазначив, що за час перебування в СІЗО у зв`язку із погрішенням стану здоров`я, звертався за медичною допомогою, яка за розпорядженням адміністрації установи йому надавалася вчасно, скарги відсутні, в СІЗО отримує підтримуючу терапію, оскільки лікується від наркотиків, коштів на внесення застави не має, хотів би заробляти на сигарети, харчування та допомагати матері, в разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт, просив би його застосуваяти за місцем проживання до затримання, зобов`язується не уникати суду та виконувати інші процесуальні обов`язки, які покладе на нього суд.

Заслухавши думку/доводи прокурора, захисника, обвинуваченого щодо внесених клопотань, вивчивши, надані з цього питання, докази, суд виходить з наступних міркувань.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, чи можливості його зміни на домашній арешт, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно з вимогами статті 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Із матеріалів справи, ОСОБА_5 , за даними обвинувального акта, затвердженого 16 червня 2026 року прокурором Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні незаконного збуту наркотичного засобу (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України), та у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту, вчиненому поворно (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України), які вчинив за наступних обставин:

ОСОБА_5 , в невстановлений досудовим розслідуванням день та час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежений - канабіс, який постійно зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.

Так він, 29 квітня 2026 року, о 14 годині 58 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме на території домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , переслідуючи злочинний намір спрямований на порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під час проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів в м. Городище, Черкаського району, Черкаської області, умисно, незаконно, в корисливих цілях, збув, продавши за грошові кошти в сумі 600 гривень, особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав добровільну згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, суху, подрібнену речовину рослинного походження, яка, згідно висновку експерта № СЕ-19/124-26/5454-НЗПРАП від 30.04.2026, являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 12,90 г.

Окрім того, 29 квітня 2026 року, в період часу з 16 години 23 хвилини по 19 годину 02 хвилини, в ході проведення, на підставі ухвали слідчого судді Корсунь- Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року, обшуку території домоволодіння по АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено: два паперових згортки із сухою, подрібненою речовиною рослинного походження, яка, згідно висновку експерта № СЕ-19/124-26/5697-НЗПРАП від 6.05.2026, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 3, 18 г та 14,26 г відповідно; п`ять паперових згортків та один полімерний пакет із сухою, подрібненою речовиною, яка, згідно висновку експерта № СЕ-19/124-26/5698-НЗПРАП від 13.05.2026, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 22,66 г, 18,13 г, 13,84 г, 71,30 г, 55,15 г та 92,79 г відповідно, які останній незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту.

Загальна маса вилученого наркотичного засобу - канабісу склала 291,31 г, що, згідно "Таблиці 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходять в незаконному обігу", затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 1 серпня 2000 року (зі змінами згідно наказів № 634 від 29 липня 2010 року, № 253 від 11 квітня 2012 року, № 280 від 15 травня 2015 року, № 2806 від 4 грудня 2020 року, № 2712 від 6 грудня 2021 року), становить загальні розміри.

У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

29.04.2026 підозрюваний ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

01.05.2026 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави та в разі звільнення з-під варти, покладення на нього процесуальних обов`язків.

Ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 травня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24.08.2026 року, та одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, визначених КПК України.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області 16 липня 2026 року, кримінальне провадження № 12026250380000136 відомості 29.04.2026 внесені до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1, 2 ст. 307 КК України призначено до судового розгляду. У задоволенні клопотання захисника про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, відмовлено.

Підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до статті 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про продовження застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які на даний час не відпали, зі ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, а також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його характеризуючи дані.

Та, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій. І цей ризик оцінюється у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може переховуватись/втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини"). Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року, в якій суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

Суд, при встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому провадженні, вравховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання, крім того, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, та як вбачається станом на дату розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу судом з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами не розпочато.

Та, приймаючи до уваги запровадження в Україні воєнного стану, ускладненість контролю за зобов`язаннями обвинуваченого, при зміні запобіжного заходу на доманшій арешт, такі обставини у своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи сторони захисту про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та встановлена наявність ризиків, визначених КПК України, які є наявними та актуальними, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та подальшого продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

Оцінка доказів, які характеризують особу ОСОБА_8 та які просили врахувати обвинувачений, захисник, при вирішенні клопотань по запобіжних заходах в даному судовому засіданні, судом вже була надана під час розгляду клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт 16.07.2026, та повторного, на думку суду, аргументування не потребує.

Будь-яких інших даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, за даних обставин, в судовому засіданні наразі не встановлено, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .

З матеріалів кримінального провадження видно, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 24.08.2026, а завершити судовий розгляд до закінчення цього строку неможливо.

Суд вважає, що на цей час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились, оскільки докази того, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору або з`явились якісь нові обставини, які вказують на необхідність зміни запобіжного заходу у справі відсутні, то клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, ухвалою слідчого судді від 01.05.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 було визначено як альтернативний запобіжний захід, для забезпечення виконання обвинуваченим передбачених КПК України обов`язків, заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, дію якого було продовжено ухвалою слідчого судді від 26.06.2026 року. Прокурором в клопотанні підтримано можливість застосування раніше визначеної застави та в цій частині, в судовому засіданні, не зазначено підстав для її скасування.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Відповідно до частини 5 статті 199 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

З врахуванням викладеного, виходячи з цілей п. 1 ч. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, та вважає, необхідним з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, а раніше визначений розмір застави залишити без змін, яку слід внести за реквізитами спеціального рахунку для зарахування коштів у разі застосування застави як запобіжного заходу відповідно до статті 182 КПК (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA968201720355249001500003652).

Відтак, у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 199, 201, 331, 369, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу, задовольнити.

Прововжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, жителю: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, до 18.10.2026 року, включно, з утриманням в Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор", із правом внесення застави в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року, що становить 66 560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок).

Обвинувачений ОСОБА_5 або заставодавець мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти звільнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 у разі внесення застави у вказаному розмірі зобов`язується:

- прибувати за викликом до суду, прокурора, за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, де знаходиться зареєстроване місце проживання без дозволу, суду або прокурора;

- повідомляти суд або прокурора про зміну місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками даного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ці зобов`язання застосовуються до обвинуваченого ОСОБА_5 на строк до 18 жовтня 2026 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити до ДУ "Черкаський слідчий ізолятор", для виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Черкаського апеляційного суду, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 21.08.2026.

Суддя ОСОБА_1