Решение № 139221107, 25.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9531/26

Провадження №2-о/367/385/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

в складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпені заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коцюбинська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

В липні 2026 року заявник звернулась до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт належності їй свідоцтва про право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 , видане 11.12.1996 року органом приватизації АТ «Білицька меблева фабрика». В обґрунтування заяви посилається на те, що у свідоцтві про право власності на житло від 11.12.1996 року, виданого, органом приватизації АТ «Білицька меблева фабрика» її ім`я написано « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_3 ». Зазначені розбіжності не надають їй можливості зареєструвати право власності на її ім`я. Так як ім`я « ОСОБА_2 » у свідоцтві про право власності на житло не співпадає з її ім`я « ОСОБА_3 », зазначеним у свідоцтві про її народження та її паспорті, їй необхідно встановити факт належності їй свідоцтва про право власності на житло в судовому порядку.

Представник заінтересованої особи, Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з наявними повідомленнями про дату розгляду справи, та з урахуванням заінтересованої особи щодо розгляду справи за їх відсутності, судом вирішено провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку відсутності всіх учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Дослідивши матеріали заяви, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 11 грудня 1996 року виданого органом приватизації АТ «Білицька меблева фабрика», квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної, спільної, (сумісної або часткової) власності гр. ОСОБА_4 та членам її сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ( а.с.3,4).

Батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ( а.с.7).

ОСОБА_9 22 лютого 2014 року уклала шлюб з ОСОБА_10 та після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_11 ( а.с.5).

Згідно копії паспорта України серії НОМЕР_1 , виданого Ірпінським МВ Управління ДМС в Київській області, 03 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона з 09 липня 1991 року до 10 серпня 2021 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.9 зворот).

Заявником у заяві про встановлення факту належності правовстановлюючого документу звернуто увагу на те, що у свідоцтві про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , видане 11.12.1996 року її ім`я не збігається з її іменем у паспорті, а саме « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_3 ».

Встановлення факту належності свідоцтва про право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 , видане 11.12.1996 року органом приватизації АТ «Білицька меблева фабрика» необхідно заявнику для реєстрації її права власності на вказану вище квартиру.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 1 ЦПК України,зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документа який необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У даному випадку, виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документу про право власності на квартиру.

При цьому, суд установив, що вказані невідповідності написання імені власниці в свідоцтві про право власності на житло виникли по причині розбіжностей в перекладі з російської на українську мови.

Згідно із Законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документу дає змогу заявнику реалізувати свої права щодо володіння та розпорядження належною їй часткою квартири з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку ст. 45, 46 ЦПК України; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Судом встановлено, що у свідоцтві про право власності на житло видане 11.12.1996 року органом приватизації АТ «Білицька меблева фабрика» посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві власності: гр. ОСОБА_4 та членам її сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , однак, запис про ім`я заявника, не збігається з її іменем у паспорті, а саме, замість вірного ОСОБА_3 , зазначено ОСОБА_2 . Вказані невідповідності написання прізвищ, виникли у зв`язку із невірним перекладом з російської мови на українську.

На підставі викладеного, суд вважає, що розбіжність у написанні прізвищ виникла в результаті описки (граматичної помилки).

Відтак, враховуючи наведені заявником у заяві доводи щодо зазначеного не викликають у суду будь-яких сумнівів.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа має юридичне значення для заявників, оскільки наявність належним чином оформленого правовстановлюючого документу не дає можливість заявникам повною мірою реалізувати своє право розпоряджання власністю.

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень учасників справи, з метою усунення перешкод в реалізації заявнику своїх прав як власника, суд дійшов висновків щодо необхідності встановлення факту належності правовстановлюючого документу на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а саме свідоцтва про право власності на житло видане 11.12.1996 року органом приватизації АТ «Білицька меблева фабрика», на ім`я гр. ОСОБА_4 та членам її сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з огляду на що, заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документу потребує задоволення.

Керуючись ст.12,13,81,259,263,265,268,293,294,315,319,352,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коцюбинська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 , видане 11.12.1996 року органом приватизації АТ «Білицька меблева фабрика» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.П. Одарюк