Решение № 139218002, 25.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 серпня 2026 р. справа № 520/13300/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.03.2026 № 262940024969 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1986 по 01.07.1992 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 20.06.1992 року та періоди роботи починаючи з 01.08.1983 по 30.11.1985, з 03.08.1992 по 29.07.1993 та з 07.08.1993 по 20.08.2002 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 08.08.1983 та призначити їй пенсію за віком з урахуванням значеного страхового стажу з дати настання права, а саме: з 23.01.2026 та проводити виплату пенсії без застосування до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 № 821.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком за заявою від 13.03.2026. Позивачка вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до її страхового стажу періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 08.08.1983, а також період навчання з 01.09.1986 по 15.06.1998 згідно з дипломом серії НОМЕР_4 від 20.06.1992. На думку позивачки, зазначені документи підтверджують відповідні періоди її трудової діяльності та навчання, а наявність неточностей в оформленні документів та розбіжностей у написанні персональних даних не може бути безумовною підставою для неврахування таких періодів до страхового стажу. У зв`язку з цим позивачка просить визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 13.03.2026 з урахуванням висновків суду та вирішити питання щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу. Зазначене стало підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що 13.03.2026 позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності, за результатами чого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Відповідач вказав, що страховий стаж позивачки становить 22 роки 08 місяців 12 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 08.08.1983, у зв`язку з відсутністю печатки на титульній сторінці трудової книжки та наявністю виправлення дати її заповнення. Крім того, відповідач не зарахував до страхового стажу період навчання позивачки з 01.09.1986 по 15.06.1998 згідно з дипломом серії НОМЕР_4 від 20.06.1992, посилаючись на невідповідність зазначених у дипломі персональних даних паспортним даним позивачки. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 задоволено клопотання представника відповідача про залучення відповідача у справі. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області як співвідповідача в адміністративній справі № 520/13300/26.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 продовжено розгляд справи.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що позивач 13.03.2026 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 20.03.2026 прийнято рішення № 262940024969 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, страховий стаж позивача визначено у розмірі 22 роки 08 місяців 12 днів. При цьому відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1986 по 15.06.1992 згідно з дипломом НОМЕР_4 від 20.06.1992, посилаючись на те, що у дипломі прізвище, ім`я та по батькові зазначено у скороченій формі « ОСОБА_2 », що, на думку відповідача, не відповідає паспортним даним позивача.

Крім того, відповідачем не враховано при обчисленні страхового стажу періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 08.08.1983, з посиланням на відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки та наявність виправлення дати її заповнення.

У зв`язку з неврахуванням зазначених періодів відповідач дійшов висновку про недостатність у позивача страхового стажу для призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.03.2026 № 262940024969, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права особи на соціальний захист та гарантується державою.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.03.2026 №262940024969, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивач 13.03.2026 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На момент звернення позивач досягла віку 60 років.

За результатами розгляду поданих документів відповідач визначив страховий стаж позивача у розмірі 22 роки 08 місяців 12 днів та дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку.

При цьому відповідачем не були зараховані до страхового стажу:

- період навчання позивача з 01.09.1986 по 15.06.1992 згідно з дипломом НОМЕР_4 від 20.06.1992, оскільки у дипломі зазначено скорочене написання прізвища, імені та по батькові « ОСОБА_2 », що, на думку відповідача, не відповідає паспортним даним позивача;

- періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 08.08.1983, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка, а дата її заповнення має виправлення.

Таким чином, саме неврахування зазначених періодів стало підставою для визначення страхового стажу позивача у розмірі 22 роки 08 місяців 12 днів та, як наслідок, прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.

Разом із тим суд не може погодитися з висновками відповідача щодо достатності наведених підстав для неврахування спірних періодів, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, при визначенні права особи на пенсію орган Пенсійного фонду зобов`язаний дослідити всі належні документи, які підтверджують трудову діяльність особи, та надати їм належну правову оцінку.

При цьому страховий стаж не може визначатися виключно за даними електронного реєстру без врахування документів, які відповідно до закону є належними доказами трудової діяльності.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне правило міститься у пункті 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Згідно із цим Порядком за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж може підтверджуватися іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу можуть використовуватися, зокрема, дані Реєстру застрахованих осіб, довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості про заробітну плату та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавство не передбачає можливості автоматичного позбавлення особи права на зарахування періоду роботи до страхового стажу лише з формальних причин, пов`язаних із оформленням трудової книжки, без дослідження змісту записів та інших наявних документів.

Як встановлено судом, відповідач не поставив під сумнів сам факт існування трудової книжки позивача, не зазначив, що записи про прийняття на роботу, переведення чи звільнення є недостовірними, підробленими або такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Підставою для неврахування періодів роботи фактично стала відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки та наявність виправлення у даті її заповнення.

Разом із тим зазначені обставини самі по собі не свідчать про відсутність у позивача відповідного трудового стажу.

Суд враховує, що трудова книжка заповнюється роботодавцем або іншою відповідальною особою, а не працівником на власний розсуд. Тому недоліки оформлення трудової книжки, допущені особою, відповідальною за її ведення, не можуть автоматично покладати негативні наслідки саме на працівника.

У цьому контексті суд враховує сформований Верховним Судом підхід, відповідно до якого певні недоліки оформлення трудової книжки не можуть бути безумовною підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні страхового стажу, якщо інші відомості дозволяють встановити факт трудової діяльності особи.

Отже, відповідач, встановивши певні недоліки у оформленні трудової книжки, повинен був не обмежуватися формальним посиланням на такі недоліки, а дослідити зміст відповідних записів, їх послідовність, дані про прийняття на роботу та звільнення, відомості Реєстру застрахованих осіб та інші документи, подані позивачем.

Саме такий підхід відповідає принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та вимогам законодавства про адміністративну процедуру.

Окремо суд оцінює висновок відповідача про неврахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1986 по 15.06.1992.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується, зокрема, час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах та на курсах підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Водночас пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у відповідних навчальних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних і такими, що містять відомості про періоди навчання.

У цьому випадку відповідач не заперечує самого факту існування диплома НОМЕР_4 від 20.06.1992, а відмовився враховувати період навчання виключно через те, що в дипломі ім`я особи зазначене у скороченій формі « ОСОБА_2 », тоді як у паспортних документах зазначено інші відомості.

Разом із тим сам факт скороченого зазначення імені особи у документі про освіту ще не свідчить про те, що цей документ належить іншій особі.

Під час вирішення питання про належність документа відповідач повинен був оцінити його у сукупності з іншими документами, поданими позивачем, зокрема документами, що посвідчують особу, документами про зміну персональних даних, документами про освіту та іншими матеріалами пенсійної справи.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини, що мають значення для вирішення справи, у тому числі ті, що є сприятливими та несприятливими для учасника адміністративного провадження.

Відповідно до статті 8 цього Закону адміністративний орган повинен забезпечити належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджувати докази та інші матеріали справи, враховувати всі обставини, що мають значення для вирішення справи, та належним чином обґрунтовувати прийнятий адміністративний акт.

Таким чином, саме по собі скорочене написання прізвища, імені та по батькові у дипломі не може розглядатися як безумовна та достатня підстава для неврахування всього періоду навчання без дослідження інших документів, які можуть підтвердити належність диплома саме позивачу.

Суд також враховує положення Закону України «Про адміністративну процедуру», який закріплює принципи законності, обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, пропорційності, офіційності та гарантування ефективного правового захисту.

Стаття 8 зазначеного Закону прямо передбачає обов`язок адміністративного органу забезпечувати належність та повноту з`ясування обставин справи та враховувати всі обставини, що мають значення для її вирішення.

Крім того, відповідно до статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» письмовий адміністративний акт повинен містити мотивувальну частину, у якій зазначаються фактичні обставини справи, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду, посилання на докази, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, а також детальна правова оцінка встановлених обставин.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач фактично обмежився зазначенням формальних недоліків трудової книжки та невідповідності написання персональних даних у дипломі паспортним даним позивача, що саме по собі не свідчить про недостовірність відомостей, що містяться у зазначених документах, та не може бути достатньою підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності та навчання до страхового стажу позивача без належного дослідження всіх поданих документів у їх сукупності.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не було забезпечено повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про право позивача на пенсію.

Суд не приймає як безумовну підставу для відмови у позові доводи відповідача щодо того, що позивач проживає на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення її виплати чи переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа передається до органу, що здійснює виплату пенсії за місцем фактичного проживання особи.

Отже, обставина проживання позивача в Харківській області сама по собі не спростовує того, що за принципом екстериторіальності заява позивача від 13.03.2026 була визначена для розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

При цьому саме цей орган прийняв оскаржуваний адміністративний акт від 20.03.2026 №262940024969.

Відтак саме прийняття зазначеного рішення створило для позивача юридичні наслідки у вигляді відмови у призначенні пенсії, а тому належним способом судового захисту є перевірка правомірності саме цього рішення.

Суд установив, що при прийнятті рішення від 20.03.2026 №262940024969 відповідач не надав належної правової оцінки всім документам позивача та передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу.

Водночас наявні у справі матеріали не дають суду достатніх підстав для безпосереднього встановлення остаточного розміру страхового стажу позивача та, відповідно, для висновку про безумовне виникнення у неї права на призначення пенсії саме з дати звернення.

Це пов`язано, зокрема, з необхідністю повного дослідження пенсійним органом усіх записів трудової книжки, даних персоніфікованого обліку, документів про навчання, документів, що посвідчують особу, та інших доказів, наданих позивачем.

За таких обставин суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2026 про призначення пенсії за віком.

При повторному розгляді відповідач повинен врахувати правову оцінку, надану судом у цьому рішенні, та не може повторно обмежитися формальним посиланням на відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки, виправлення дати її заповнення або скорочене зазначення персональних даних у дипломі без дослідження всіх інших наявних доказів.

Пенсійний орган при новому розгляді заяви повинен встановити фактичний страховий стаж позивача на підставі всіх наданих нею документів у їх сукупності, у тому числі.

При цьому відповідач повинен надати мотивовану оцінку кожному спірному періоду та у разі неврахування будь-якого періоду зазначити конкретну правову та фактичну підставу такого неврахування.

Суд наголошує, що повторний розгляд заяви не може зводитися до механічного повторення висновків, викладених у скасованому рішенні. Орган Пенсійного фонду зобов`язаний провести повний та об`єктивний розгляд заяви з урахуванням правової оцінки суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.03.2026 №262940024969 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та належного мотивування, оскільки прийняте без повного та всебічного дослідження документів, поданих позивачем, та без належної оцінки обставин, які мають значення для визначення її страхового стажу.

Відтак, зазначене рішення підлягає скасуванню, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов`язанню повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При цьому, суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, оскільки для такого висновку необхідно, щоб пенсійним органом у межах його компетенції було проведено повний розрахунок страхового стажу з урахуванням усіх документів та встановлено наявність або відсутність передбачених законом умов для призначення пенсії.

Саме такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення та забезпечує реальне поновлення права позивача на належний розгляд її заяви.

Суд також не вбачає підстав для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обов`язку щодо вчинення будь-яких дій за заявою позивачки від 13.03.2026, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що зазначеним органом здійснювався розгляд цієї заяви, приймалося оскаржуване рішення або вчинялися інші дії, які стали предметом спору у цій справі. Заява позивачки була опрацьована за принципом екстериторіальності саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким і прийнято оскаржуване рішення від 20.03.2026 № 262940024969. За таких обставин відсутні правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглядати заяву позивачки чи вчиняти інші дії щодо її пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності пере законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.03.2026 № 262940024969 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 13.03.2026 про призначення пенсії за віком та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 532,48 (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 25 серпня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ