Решение № 139216680, 25.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 рокусправа № 380/12870/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні страхових виплат;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 про призначення страхових виплат та за наслідками її розгляду прийняти у визначеному порядку відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позову вказує, що у зв`язку із загибеллю сина, ОСОБА_2 , позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами для отримання страхових виплат. Проте, рішенням відповідача від 12.10.2023 їй було відмовлено у наданні передбачених законом виплат, оскільки він не належить до жодної з категорій осіб, визначених ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які мають право на отримання таких виплат. З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки він є особою з інвалідністю, право яких на отримання страхових виплат прямо передбачено вказаним вище Законом. Вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на нормах закону та містить формальний характер, оскільки ним до заяви були додані усі документи, що підтверджують його право як батька (члена сім`ї потерпілого) та особи з інвалідністю на отримання страхових виплат, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою від 25.06.2026 призначено справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що при призначенні страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) органи Пенсійного фонду України керуються Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язково державне соціальне страхування», із змінами (далі - Закон) і Порядком призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 26.01.2024 № 4-1 (далі - Порядок). Частиною 5 статті 36 Закону передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються одноразова допомога у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату та одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка пародилася протягом не більн як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настания права на страхову виплату. Відповідно до частини 1 статті 35 Закону у разі смерті потерпілого право на одержания щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримания, а також дитина, яка пародилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. Як свідчать дані Реєстру загальнообов`язкового на момент смерті потерпілого позивач отримував отримував пенсію, розмір якої перевищував розмір встановлений законодавством. Дружина позивача ОСОБА_3 на момент смерті потерпілого перебувала в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 , де здійснювалося нарахування заробітної плати, відповідно сукупний дохід перевищував розмір прожиткового мінімуму. Враховуючи вищезазначене, в Головного управління відсутні правові підстави для виплати позивачу страхової виплати. Питання призначення Позивачу щомісячної страхової виплати, в зв`язку зі смертю годувальника може бути розглянуте Головним управлінням після падання документів, які підтверджували належність до сім`ї потерпілого та факт перебування на його утриманні. З огляду на вказане, представник відповідача вважає, що дії органів Пенсійного фонду є правомірними, такими, що відповідають чинному законодавству України. Просить відмовити у задоволені адміністративному позові у повному обсязі.

Інших заяв по суті позовних вимог до суду не надходило.

Суд встанови такі обставини.

ОСОБА_2 був прийнятий у ТОВ «ВПК «СТАЛЫНВЕСТ» на посаду доводжувач - притирник згідно наказу № 17-К від 23.05.2025.

З пояснювальних записок протоколів опитування працівників ТОВ «ВПК «СТАЛЫНВЕСТ» ОСОБА_5 - начальника виробництва, ОСОБА_6 - оператора лазерної установки», ОСОБА_7 - зварника, спеціальна комісія встановила наступне:

05.09.2025 ОСОБА_2 прибув на роботу приблизно о 07.55 год., передягнувся у своєму побутовому приміщенні в робочий одяг та пішов в цех виготовлення металоконструкцій. Приблизно о 07.45 год. ОСОБА_5 та заступник начальника виробництва ОСОБА_8 провели коротку планувальну нараду на якій було обговорено біжучу ситуацію на виробництві включно із виробничими планами на робочий день. ОСОБА_2 було видане завдання займатися очисткою металоконструкцій від іржі.

До 14.35 год. ОСОБА_2 займався виконанням заданої йому роботи, відлучаючись інколи не надовго. О 14.35 год. ОСОБА_2 покинув своє робоче місце та пішов на початок цеху у напрямку фарбувальної дільниці.

Прийшовши, у лівий кут цеху, він попрямував направо, до місця де ОСОБА_8 та ОСОБА_6 здійснювали обертання кранбалкою металоконструкції рами воріт на непофарбовану сторону. Коли піднята за довший бік у вертикальне положення рама воріт плавно опускалася вниз у місці де вона повинна була лягти на протилежну (непофарбовану) сторону з`явився

ОСОБА_2 цей момент рама торкнувшись металевих підставок похитнулася та зірвалася із гака кранблаки впавши саме в те місце у якому раптово з`явився ОСОБА_2 . Падаючи вниз, важка рама воріт збила з ніг ОСОБА_2 та сильно травмувала його в область голови. Після цього ОСОБА_6 побіг до потерпілого, та став надавати йому домедичну допомогу, а ОСОБА_8 побіг до ОСОБА_5 повідомити про подію.

Після отриманої інформації, ОСОБА_5 негайно викликав по телефону екстрену медичну допомогу. О 14.49 год. на місце настання нещасного випадку, прибули працівники екстреної медичної допомоги, які почали надавати потерпілому першу медичну допомогу та паралельно викликали ще одну бригаду медиків, яка приїхала приблизно через 15 хв. та доправила потерпілого у приймальне відділення ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КИП « 1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова» для надання невідкладної медичної допомоги і подальшого лікування. Невдовзі після повідомлення медиків на місце події прибули працівники поліції які провели слідчі дії, щодо причин виникнення нещасного випадку, провівши огляд місця нещасного випадку та допитавши свідків і причетних посадових осіб.

У результаті настання нещасного випадку ОСОБА_2 отримав множинні травми: важка проникаюча черепно-мозкова травма (05.09.2025) із забоєм головного мозку важкого ступеню, крововиливами у передні відділи правої лобної частки, з епідуральною гематомою лобцо-тім`яної ділянки зліва, епідуральною гематомою лобної ділянки справа, субарахноїдальним крововиливом, пневмоцефалією. (06.09.2025 - резекційна трепанація черепа у лівій лобній ділянці з видаленням гострої епідуральної гематоми. Хірургічна обробка проникаючого черепно-мозкового поранення у лобній ділянці справа. ПХО забійно- скальпованої рани у тім`яній ділянці зліва). Множинні дрібноуламкові переломи кісток склепіння та лицевого черепа з поліпроекційним зміщенням фрагментів: лобної кістки справа з переходом лінійного зламу на луску тім`яної кістки справа, луску лобної та тім`яної кістки зліва; всіх стінок правої орбіти; великого крила крилоподібної кістки справа; передньої та бічної стінок правої в/щ пазухи; виличної кістки справа; лінійний перелом тіла клиноподібної кістки. Перелом кісток основи черепа. Гематосинус. Вторинний менінгоенцефаліт (посів спинномозкової рідини від 16.09. - Pseudomonas aeruginosa 10A3(MDR).G04.2 Двобічна полісегментарна вентилятор-асоційована пневмонія, важкий перебіг.! 18.9 Правобічний гідроторакс. Поліорганна недостатність (церебральна, серцево-судинна, дихальна, ниркова, печінкова). SOFA 186. Гостре пошкодження нирок, стадія З за RIFLE (ЗНТ від. 18.09.2025). Сепсис (прокальцитонін від 19.09. -14,07 нг/мл, посів крові від 16.09. -Staphylococcus epidermidis із збагачення) А41.9. Тромбофлебіт правої верхньої кінцівки 180.9. Анемія важкого ступеня D61.2. (медичний висновок про ступінь важкості виробничих травм ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КПП « 1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова» №260201-вих-147667 від 13.10.2025).

Смерть ОСОБА_2 настала під час перебування його протягом 18 діб на стаціонарному лікуванні у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КПП « 1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова».

Причиною смерті гр. ОСОБА_2 , 2006 р.н., є черепно- мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння, черепа з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, що призвело до набряку головного мозку (лист КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної, експертизи» від 14.10.2025.№3221).

Відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 проведено розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 .

За результатами спеціального розслідування комісією, утвореною наказом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №1229/ЗХ від 30.09.2025, складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, із смертельним наслідком, що стався 05.09.2025 в 14год. 35 хв. форми Н-1/П від 05.12.2025 та встановлено, 05.09.2025 приблизно о 14.35 год. у м.Львів по вул.Шевченка, 317, в цеху виготовлення металоконструкцій ТОВ «ВПК «СТАЛЫНВЕСТ» під час виконання робіт де здійснювали обертання кранбалкою металоконструкції рами воріт, відбулося зміщення вантажу, а саме, внаслідок металевих підставок похитнулася рама та зірвалася із гака кранблаки та впала на

ОСОБА_2 та сильно травмувала його в область голови, який від отриманих травм помер під час перебування протягом 18 діб на стаціонарному лікуванні у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КПП « 1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова».

30.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 (акт за формою Н-1/П від 05.12.2025).

У відповіді № 1300-0309-8/1977 від 07.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 запропоновано надати до раніше поданих документів для отримання страхових виплат документи на підтвердження факту спільного проживання з померлим, а також документи про підтвердження приналежності до сім`ї.

У відповідь на вимогу листом позивач надав пояснення щодо незаконності вимоги наявності у померлого спільної адреси реєстрації, а також надано належним чином завірені документи, зокрема і Акт спеціального розслідування нещасного випадку, із смертельним наслідком, що стався 05.09.2025 в 14год. 35 хв. форми Н-1/П від 05.12.2025, яким підтверджено настання нещасного випадку на виробництві та причино наслідковий зв`язок зі смертю ОСОБА_2 .

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови у призначенні страхових виплат протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі за текстом - Закон №1105-XIV, в редакції, чинній на момент настання страхового випадку).

За змістом частини першої статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закон №1105-XIV на уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Частина перша статті 30 Закону №1105-XIV визначає, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону №1105-XIV факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці».

За змістом частини третьої статті 30 Закону №1105-XIVпідставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Пункт 2 частини сьомої статті 30 Закону №1105-XIV передбачає, що страхові виплати складаються зі страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:

1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Аналізуючи згадані правові норми, суд висновує, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім`ї - допомоги сім`ї потерпілого (виплачується сукупно на сім`ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

За змістом частин другої, третьої статті 37 Закону №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Стаття 38 Закону №1105-XIV визначає порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Відповідно до статті 39 Закону №1105-ХІV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:

1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Суд зазначає, що на момент настання страхового випадку (05.09.2025) був чинний Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України постановою від 19.07.2018 №11 (далі - Порядок №11).

Суд наголошує на тому, що спірні правовідносини між позивачем і відповідачем виникли саме у момент смерті годувальника, а не після звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення страхової виплати, а саме 30.12.2025.

Згідно з пунктом 1.2. Порядку №11 у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

За змістом пункту 1.3. Порядку №11 Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Пунктом 1.4. Порядку №11 закріплено, що рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах. Копія постанови на вимогу надається потерпілому або особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого. Управління (відділення) Фонду можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про страховий випадок оформлені з порушенням встановлених вимог.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1442 припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

Розділом V порядку №11 врегульовано питання призначення, зокрема, одноразової допомоги особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення страхових виплат, відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку зі смертю його сина внаслідок нещасного випадку на виробництві та надав відповідні документи, в тому числі на підтвердження факту спільного проживання, а саме: довідку Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області від 23.12.2020 №130 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 .

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом відмовило у призначенні та виплаті одноразової допомоги, посилаючись на те, що існують відмінності у місці реєстрації.

При цьому, ні Закон №1105-XIV, ні Порядок №11 поняття родини/сім`ї не визначають.

У свою чергу, стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Так, у Рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Отже, критеріями віднесення близьких родичів та інших осіб до членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки таких осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформовані, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 233/4008/17, від 06.02.2018 у справі №234/9663/17, від 06.02.2018 у справі №243/7507/17, від 13.02.2018 у справі №263/11240/17 та від 20.02.2018 у справі №219/9030/17.

З огляду на викладене, враховуючи передбачену Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення ЦК України та Закону №1382-IV передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, в контексті правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.04.2024 у справі №420/17371/22, встановлена Порядком №11 обов`язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.

Крім того, у згаданій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що Закон №1105-XIV не містить вимоги відповідності зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому.

Отже, враховуючи викладені висновки Верховного Суду, посилання відповідача є безпідставним, оскільки сам факт реєстрації, не впливає на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого, оскільки визначальним є факт проживання однією сім`єю.

Разом з тим, відповідач не вчинив жодних дій на встановлення фактичних обставин проживання позивача та його померлого сина.

Аналізуючи зазначені законодавчі положення та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд висновує про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні страхових виплат позивачу є протиправними.

З метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 30.12.2025 про призначення страхових виплат та прийняти за результатами її розгляду, в установленому порядку рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2662,40грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні страхових виплат ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 про призначення страхових виплат та за наслідками її розгляду прийняти у визначеному порядку відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.08.2026.

Суддя Лунь З.І.