Постановление суда № 139215576, 25.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 серпня 2026 року Справа №160/25797/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання нарахувати та виплатити належне грошове забезпечення,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.08.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), подана в її інтересах адвокатом Вільховою Альоною Юріївною (далі представник позивача), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2022 № 117 по стройовій частині в частині виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;

- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2023 № 66 мтд по стройовій частині в частині виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці всі належні складові грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.06.2022 по 31.03.2025 у розмірі 1969160,66 грн.

За приписами пунктів 3, 5 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд установив таке.

Згідно із частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).

Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вже вище вказано, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі Порядок № 884).

У пункті 3 Порядку № 884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявнику може бути оскаржено у судовому порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 884 виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть (пункт 6).

Зважаючи на наведені положення, враховуючи установлену Порядком № 884 процедуру отримання грошового забезпечення на підставі прийнятого за заявою відповідної особи рішення про виплату грошового забезпечення та за наказами командира військової частини про таке, суд дійшов висновку, що позивачка після отримання повідомлення, що її син ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти, мала подати відповідну заяву про виплату грошового забезпечення до командира військової частини та після отримання відповідного рішення дізнатися про порушення свого права на отримання цього грошового забезпечення.

Проте, як стверджує позивачка, вона не скористалася установленим Порядком № 884 механізмом призначення виплати грошового забезпечення, оскільки згідно з наказом військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2022 № 117 по стройовій частині ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю; згідно з наказом військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2023 № 66 мтд по стройовій частині припинено контракт про проходження військової служби та виключено ОСОБА_2 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю, тобто видання цих наказів як раз і унеможливило отримання грошового забезпечення військовослужбовця відповідно до пункту 5 Порядку № 884.

Отже, саме з виданням цих наказів позивачка пов`язує порушення її права на отримання частини грошового забезпечення ОСОБА_2 , як матері військовослужбовця, що зник безвісти, за період з 01.06.2022 по 31.03.2025 (весь період, протягом якого син вважався зниклим безвісти).

Відповідно суд дійшов висновку, що з дня ознайомлення позивачки з цими наказами вона мала дізнатися про порушення її права на отримання частини грошового забезпечення та розпочався перебіг установленого в абзаці першому статті 122 КАС України строку для звернення до суду з цим позовом.

При цьому, представник позивачки у позовній заяві при наведенні обґрунтування позовних вимог не мотивовано уникнув від зазначення дати отримання позивачкою наказів від 09.05.2022 № 117 та від 23.03.2023 № 66 мтд, помилково вважаючи, що лише з факту існування зазначених документів позивачка не могла об`єктивно оцінити їх протиправність та дізнатися про порушення своїх прав.

Відсутність обставин щодо дати отримання позивачкою цих наказів унеможливлює суду достеменно встановити початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.

Більш того, суд зауважує, що факт смерті ОСОБА_2 установлено за заявою позивачки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2025 у справі № 205/12578/24, яке набрало законної сили 01 травня 2025 року.

Отже після набрання законної сили цим рішенням суду вже остаточно визначився період, протягом якого, як вважає позивачка, ОСОБА_2 вважався зниклим безвісти, а його мати ОСОБА_1 мала право на отримання частини грошового забезпечення військовослужбовця.

Однак, навіть після набрання чинності зазначеним рішенням суду у справі № 205/12578/24 позивачка не звернулася до адміністративного суду за захистом свого права на отримання грошового забезпечення, яке вона вважає порушеним.

Однак до суду з цим позовом позивачка звернулась через свого представника тільки 21.08.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, установленого в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України.

З матеріалів позовної заяви слідує, що 17.06.2025 за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 08.05.2022, складено Акт № 219/25 про нещасний випадок, у тому числі поранення, форма Н-1 щодо ОСОБА_2 .

Як вказано у позовній заяві, цей акт отриманий позивачкою 18.04.2026 і саме з днем отримання цього акта пов`язаний початок перебігу строку на звернення до суду з цим позовом.

Проте суд з такими твердженнями не погоджується, оскільки правовідносини щодо установлення причин нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 , та обставин його загибелі, не пов`язані з правовідносинами щодо виплати його грошового забезпечення відповідно до Порядку № 884.

Суд також зауважує, що отримання 18.04.2026 відповіді військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2026 № 10/57/1/5-К-704-ЕП на звернення позивачки від 14.04.2026 щодо надання документів не змінює день, з якого позивачка мала дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду (штучною пролонгацією процесуальних строків). Тим більше, що таке звернення відбулося після спливу значного проміжку часу.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись установленого порядку, позбавила себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, для усунення цього недоліку позовної заяви позивачці слід подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення цього строку та доказами поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

У постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Заявлені позивачкою вимоги про зобов`язання здійснити про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 31.03.2025 у розмірі 1969160,66 грн є майновими вимогами, оскільки наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є нарахування та виплата певної грошової суми на користь позивачки та зміна її майнового стану.

Отже, розмір ставки судового збору за її подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивачки.

При цьому посилання представниці позивачки на те, що точний розмір грошової вимоги на момент звернення до суду не визначений не змінює характер такої вимоги, а також того, що розмір цієї вимоги вже розрахований та визначений у позовній заяві.

Вимоги про визнання протиправними і скасування наказів мають немайновий характер.

Таким чином, у позовній заяві одночасно заявлено вимоги майнового і немайнового характеру.

Відтак, позивачка за подання цієї позовної заяви мала сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у розмірі 14376,96 грн (1064,96 грн (1331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026) х коефіцієнт 0,8) (за немайнові вимоги про визнання протиправними наказів) + 13312,00 грн (16640,00 грн (1969160,66 грн * 1%, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу станом на 01.01.2026) х коефіцієнт 0,8) (за майнову вимогу про нарахування та виплату грошового забезпечення).

Проте до позовної заяви доданий документ про сплату позивачкою судового збору лише в розмірі 2662,40 грн.

Для усунення недоліку позовної заяви позивачці слід надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 11714,56 грн.

Також відповідно до частини сьомої статті 161 КАС України по заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Проте, всупереч наведеної вимоги цього Кодексу, до позовної заяви не доданий наказ (витяг з наказу) військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2022 № 117 або відповідне клопотання про його витребування із зазначенням вжитих заходів щодо його отримання та причин неможливості подати його самостійно.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву залишити без руху.

Запропонувати позивачу (представнику позивача) протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису (уповноваженої особи):

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення цього строку та доказами поважності причин його пропуску;

- наказ (витяг з наказу) військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2022 № 117 або відповідне клопотання про його витребування із зазначенням вжитих заходів щодо його отримання та причин неможливості подати його самостійно;

- документу про сплату судового збору в розмірі 11714,56 грн, сплаченого за такими реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *; 101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.О. Пляшкова