Решение № 139211164, 21.08.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2185/26

Номер провадження 2/629/1191/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Авер`янова Олександра Юрійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи: виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку, матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки та одноразового заохочення до ювілейної дати, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 : одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 35334 ,12 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; додаткову матеріальну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітків у сумі 23556 ,08 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; додаткове заохочення (преміювання) працівникам АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану з 01.11.2025 по 12.12.2025 у сумі 4800 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки у сумі 6600 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; одноразове заохочення до ювілейної дати (60 років) у сумі 7386,54 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 13.12.2025 по день винесення рішення, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. В обґрунтування позову зазначає, що позивач перебувала у трудових відносинах з різними структурними підрозділами АТ «Укрзалізниця», згідно наказу виробничого підрозділу «ПВРЗ» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» №752/ОС від 05.12.2025 року ОСОБА_1 звільнено 12.12.2025 з посади моториста електродвигунів 2 розряду вагоноремонтного цеху за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Вищевказаним наказом передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 2 (двох) середньомісячних заробітків згідно п.6.30 Колективного договору, які в день звільнення виплачені не були. В той же час згідно зазначеного наказу виплату повинні провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т.). Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. Відповідно до розрахункових листів позивача розмір одноразової матеріальної допомоги становить 35334,12 грн., додаткової матеріальної допомоги становить 23556,08 грн., в загальній сумі становить 58890,20 грн. Роботодавець станом на день подання позовної заяви так і не виплатив належну позивачу при звільненні з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком вказану матеріальну допомогу. Таким чином не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши вказані кошти. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року управління АТ «Укрзалізниця» не було. Положень про зворотну дію Закону в часі він не містить. Окрім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 13.12.2025, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день ухвалення рішення. Суму середнього заробітку за час затримки розрахунку розраховати за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Також, відповідачем не було виплачено позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2022 рік та 2023 рік у сумі 6600 грн., одноразове заохочення до ювілейної дати у сумі 7386,54 грн. та додаткове заохочення (преміювання) працівникам на період дії правового режиму воєнного стану з 01.11.2025 по 12.12.2025 у розмірі 4800 грн. Також, зазначив, що позивач понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., які просить стягнути з відповідача. Крім цього, представник позивача просив поновити строк звернення до суду для подання позовної заяви та визнати причини його пропуску поважними, оскільки представник позивача подав первісний позов 13.03.2026 через систему «Електронний суд» у строк передбачений ч.2 ст.233 КЗпП, однак 16.03.2026 вже після закінчення строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору, було «Відмовлено в реєстрації» цього позову, і відповідно представник позивача не міг подати повторний позов у встановлений строк. 18.03.2026 представник позивача не зволікаючи подав повторний позов.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Мельник К.О. надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Дана норма неконституційною не визнавалась. Отже, строк звернення до суду особи, яка звільнена та не погоджується із виплаченими їй при звільненні сумами, обмежується трьома місцями, відлік якого розпочинається з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. Ухвалення Конституційним Судом України рішення від 11.12.2025 № 1- р/2025 на застосування ч.2 ст.233 КЗпП України не впливає. Письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні позивач фактично отримала 12.12.2025, тобто тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати при звільненні розпочав свій відлік з 13.12.2025, а закінчився 13.03.2026, тобто позивач пропустив строк на звернення до суду, оскільки звернувся до суду лише 17.03.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Щодо стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію та матеріальної допомоги на оздоровлення зазначила, що між адміністрацією філії «ПВРЗ» АТ «Українська залізниця» і профспілковим комітетом філії «ПВРЗ» ПАТ «Українська залізниця» укладено Колективний договір на 2013-2015 роки, пролонгований на 2025 рік). Відповідно до наказу при припинення трудових відносин від 05.12.2025 № 752/ОС позивача було звільнено з 12.12.2025. Умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 , керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. І той факт, що додаткові виплати позивач отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», підтверджується проставленням позивачем підпису в наказі про припинення трудового договору від 05.12.2025 № 752/ОС в графі «З наказом ознайомлений». Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, акцентувала увагу на тому, що у постанові від 11.10.2021 у справі № 757/1997/20-ц Верховний Суд визнав можливим стягнення на користь колишнього працівника АТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 % від заявленої позовної вимоги. При цьому, станом на 2021 рік в Україні не було введено воєнний стан та не здійснювалась широкомасштабна збройна агресія рф щодо України, а інфраструктура АТ «Укрзалізниця» не зазнавала таких руйнувань. Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а Товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд грн. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності Товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду. Передбачена ст. 117 КЗпП України компенсаційна виплата не повинна бути спрямована на збагачення одного працівника. Якщо допущені роботодавцем порушення у проведенні повного розрахунку при звільненні все-таки будуть встановлені судом, то суд має право зменшити розмір середнього заробітку, передбаченого ст. 117 КЗпП України або відмовити у його стягненні з огляду на форс мажорні обставини в яких опинилось Товариство. Крім того зазначила, що представником позивача не вірно здійснено розрахунок розміру одноразової та додаткової матеріальної допомоги при виході на пенсію та виплати до ювілейної дати. Розмір розмір середньомісячної заробітної плати позивача становить 8686,22 грн., з яких виплати за жовтень 2025 9256,56 грн., за листопад 2025 7307,74 грн. (довідка про середню зарплату). Таким чином, розмір одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію в 8 розмірі 3 середньомісячних заробітків складає 26026,11 грн., розмір додаткової матеріальної допомоги за стаж у галузі в розмірі 2 середньомісячних заробітків складає 17350,74 грн., розмір середньоденної заробітної плати становить 404,01 грн., який необхідно враховувати при обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (довідка про середню зарплату). Щодо розміру виплати до ювілейних дат, станом на березень 2023 року позивач мала посадовий оклад (тарифну ставку) моториста електродвигунів 2 розряду в розмірі 28,58 грн./ год., таким чином, розмір виплати до ювілейної дати становить 4952,92 грн. Щодо виплати додаткового заохочення (преміювання) працівникам АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану (додаткове заохочення), питання про виплату додаткового заохочення розглядається на комісії з питань оплати праці, приймається на підставі протокольного рішення комісії та вводиться в дію наказом з питань оплати праці. Таким чином, якщо позивач вважає, що йому неправомірно відмовлено в виплаті додаткового заохочення має звернутись до суду з приводу визнання наказу з питань оплати праці незаконним. Крім того, у додаткових поясненнях представник відповідача, щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., зазначила, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із обсягом та складністю виконаних адвокатом робіт, а тому просила зменшити суму витрат.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Авер`янов О.Ю. надав заяву розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають з наведених у позові підстав.

Представник відповідача Мельник К.О. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без участі відповідача та його представника. Позовні вимоги не визнає та підтримує заперечення, які викладені у відзиві.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з виробничими підрозділами «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» по 12.12.2025 року.

Згідно наказу №752/ОС від 05.12.2025 року ОСОБА_1 з 12.12.2025 звільнено з посади моториста електродвигунів 2 розряду вагоноремонтного цеху за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Вищевказаним наказом також передбачено виплату позивачу (одноразової та додаткової) матеріальної допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків згідно колективного договору.

Між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи для жінок з 20-25 років 2 середньомісячних заробітки.

Згідно з довідок виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» середньоденна заробітна плата за жовтень-листопад 2025 р. складає 404,01 грн, середньомісячна заробітна плата за жовтень-листопад 2025р. складає 8686,22 грн. Одноразова матеріальна допомога у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків складає 26026,11 грн., додаткова матеріальна допомога у розмірі 2 (двох) середньомісячних заробітків складає 17350,74 грн., разом 5 (п`ять) середньомісячних заробітків у розмірі 43376,85 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 до відпустки: за 2022 рік (відпустка листопад 2022 року) не сплачено у сумі 3250грн., за 2023 рік (відпустка за вересень 2023 року) не сплачено у сумі 3350 грн. Одноразове заохочення до ювілейної дати (60-ти річчя) ОСОБА_1 не сплачено у сумі 4952,92 грн.

Роботодавець як станом на день звільнення, так і на день подання позовної заяви не виплатив належну позивачу при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію одноразову та додаткову матеріальну допомогу у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, матеріальну допомогу на оздоровлення та одноразове заохочення до ювілейної дати, тим самим не виконавши свої зобов`язання за Колективним договором та допустивши заборгованість.

Згідно листа виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 14.01.2026 №02, вбачається, що виплата додаткового заохочення (преміювання) працівникам АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану проводиться за погодженням керівництва філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця», а саме розглядається на комісії з питань оплати праці філії. Вищевказане додаткове заохочення (преміювання) не є обов`язковою щомісячною виплатою та залежить від контролю загальної суми витрат по філії здійснюється за наявності фактичних подій, обґрунтованих підстав та підтверджуючих документів участі працівників у такій події. Засідання комісії з питань оплати праці філії щодо погодження додаткового заохочення (преміювання) працівникам виробничих підрозділів філії проводитися в кінці кожного місяця за попередній місяць на підставі клопотань отриманих від виробничих підрозділів філії. Оскільки, на час проведення засідання комісії з питань оплати праці виробничого підрозділу «ПВРЗ» філії (в кінці грудня 2025), на якому розглядалось питання в тому числі щодо виплати додаткового заохочення (преміювання) за листопад 2025 року працівникам виробничого підрозділу «ПВРЗ» філії, ОСОБА_1 вже не була працівником виробничого підрозділу «ПВРЗ» філії (не перебувала в трудових відносинах), тому рішення комісії було прийнято негативне.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.

Згідно з ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Відповідно до приписів Конституційного Суду, викладених у рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.1,12 Закону України «Про оплату праці», роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно ст.5,9 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних йому сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було.

Доказів внесення змін до колективного договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахувань та виплат належних працівникам додаткових виплат, зокрема одноразової та додаткової допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразове заохочення до ювілейної дати, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, до суду не надано.

Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової та додаткової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразового заохочення до ювілейної дати у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» з цього приводу внесено не було, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь вказаної матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразового заохочення до ювілейної дати є обґрунтованими та підлягають задоволенню, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі 43376,85 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки: за 2022 рік (відпустка листопад 2023 року) у сумі 3250 грн., за 2023 рік (відпустка вересень 2023 року) у сумі 3350 грн., одноразового заохочення до ювілейної дати у сумі 4952,92 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Крім того, за змістом ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою філїя «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 склала 404,01 грн.

Позивач звільнений із займаної посади на пенсію 12.12.2025 року та за вимогами позовної заяви просить стягнути середній заробіток з 13.12.2025 по день ухвалення судового рішення, тобто 21.08.2026, що становить 180 робочих днів.

Разом з тим, враховуючи що спір про розмір одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком відсутній, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, за період з 13.12.2025 по 13.06.2026. Кількість робочих днів за вказаний період складає 130 днів, а розмір середнього заробітку за цей же період становить 52521,30 грн.

А тому, враховуючи, що позивачу у день звільнення не було виплачено належні йому виплати, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, з врахуванням максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку, суд доходить висновку, щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 52521,30 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо вимоги про стягнення додаткового заохочення (преміювання) працівникам АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану з 01.11.2025 по 12.12.2025 у сумі 4800,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з листом ВП «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» від 14.01.2026 №02, зазначена виплата є формою одноразового матеріального стимулювання праці (іншою заохочувальною виплатою в розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці»). Вона має тимчасовий характер, не входить до структури основної заробітної плати та призначається виключно за рішенням Комісії з питань оплати праці філії на підставі відповідних клопотань.

Оскільки на момент засідання вказаної Комісії наприкінці грудня 2025 року, де затверджувалися списки осіб для заохочення за листопад, ОСОБА_1 вже припинила трудові відносини з підприємством (звільнена 12.12.2025), Комісія правомірно прийняла негативне рішення щодо її преміювання.

Суд зазначає, що визначення доцільності та умов призначення необов`язкових заохочувальних виплат належить до виключної дискреції роботодавця (ст.97 КЗпП України). Оскільки станом на день звільнення позивачки рішення про її преміювання не ухвалювалось, у відповідача не виникло обов`язку з виплати цих коштів у порядку ст.116 КЗпП України. За таких обставин, дана позовна вимога є необґрунтованою.

Щодо строку звернення з позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).

Встановлений ст.233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст.116), минуло не більше одного року.

У ст.234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій ст.233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд бере до уваги, що, матеріали справи містять докази отримання позивачем 12.12.2025 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні згідно із наказом № 752/ОС від 05.12.2025. Отже перебіг строку звернення до суду почався з 13.12.2025.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 503/361/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 288/1466/18 зазначено, що поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Як вбачаються з матеріалів справи, а саме скріншотів з системи «Електронний суд» представник позивача адвокат Авер`янов О.Ю. звернувся до суду з позовом 13.03.2026 у строк передбачений ч.2 ст.233 КЗпП, однак з причин не залежних від нього 16.03.2026 отримав відмову у реєстрації позову та пропозицію від системи надіслати позов повторно, скориставшись якою, останній через систему «Електронний суд» 17.03.2026 повторно направив позов до суду, який в подальшому було зареєстровано та передано на авторозподіл.

Зазначені обставини свідчать про пропуск строку звернення представника позивача до суду за захистом прав з поважних причин через існування об`єктивних обставин, у зв`язку із чим, суд вбачає підстави для поновлення строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Авер`янов О.Ю. на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.03.2026 року, вартість послуг складає 10000 грн.

Згідно п.3.2 договору про надання правничої допомоги «Надання юридичних послуг оформлюється відповідними Актами здачі-приймання наданих послуг».

Однак зазначений акт в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до норм частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, позицію сторони відповідача який вважав вказані витрати неспівмірними та завищеними, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 5000 грн.

В силу статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь держави в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Авер`янова Олександра Юрійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи: виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку, матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки та одноразового заохочення до ювілейної дати задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову та додаткову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків у сумі 43376 (сорок три тисячі триста сімдесят шість) гривень 85 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 13.12.2025 по 13.06.2026 у сумі 52521 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот двадцять один) гривень 30 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки: за 2022 рік (відпустка листопад 2022 року) у сумі 3250 (три тисячі двісті п`ятдесят) грн., за 2023 рік (відпустка вересень 2023 року) у сумі 3350 (три тисячі триста п`ятдесят) грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразове заохочення до ювілейної дати у сумі 4952 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят два) гривень 92 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Авер`янов Олександр Юрійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1530 від 09.04.2008, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5.

Представник відповідача: адвокат Мельник Ксенія Олександрівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3096 від 22.10.2019, адреса робочого місця адвоката: пров.Джерельний, б.8, прим.5, м.Лозова, Харківська область.

Третя особа: філія «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод», код ЄДРПОУ 45462724, місцезнаходження за адресою: Харківська область, Лозівський район, с-ще Лиманівка, вул.Заводська, буд.5.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО