Решение № 139211151, 20.08.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7688/25

Провадження № 2/629/169/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_3 звернулася до АТ «Креді Агріколь Банк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим був укладений кредитний договір №7/1389655 та ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 66000 грн. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 76609,78 грн. ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями померлої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підставі викладеного, представник позивача просить солідарно стягнути зі спадкоємців на користь позивача заборгованість у розмірі 76609,78 грн. та судові витрати у розмірі 3028 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, в разі неявки в судове засідання відповідачів, просив винести заочне рішення.

Відповідачі у судове засідання жодного разу не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності та відзив на позов, не надавали.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подав відзив на позовну заяву, тому у відповідності з вимогами ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.01.2021 ОСОБА_3 уклала з АТ «Креді Агріколь Банк» кредитний договір №7/1389655, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 66000 грн. строком на 72 місяця з 14.01.2021 по 13.01.2027 (включно). Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника. Позичальник зобов`язаний сплачувати банку: процентну винагороду щомісячно в розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором, комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% від суми кредиту. Кредитний договір, Заяву-анкету №0101128-14012021-002 від 14.01.2021 на отримання готівкового кредиту «Свобода» підписано особистим підписом позичальника.

Відповідно до платіжної інструкції №34814201-1 від 14.01.2021 позичальнику надано грошові кошти в сумі 66000 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3

30.03.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до Лозівської державної нотаріальної контори з претензією №10451/2045 до спадкоємців померлої ОСОБА_3 . Яка в подальшому спадкоємцям була доведена до відома і залишена ними поза увагою.

26.04.2023 року на адресу банку надійшла відповідь №239/02-14 від 08.04.2023 від Лозівської державної нотаріальної контори, так на підставі претензії АТ «Креді Агріколь Банк» заведена спадкова справа №74/2023 до майна померлої ОСОБА_3 .

З копій матеріалів спадкової справи №74/2023, заведеної Лозівською державною нотаріальною конторою та зареєстрованою у Спадковому реєстрі за №80213655 і за №80213740 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.02.2025 до Лозівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , звернулися чоловік ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

У подальшому, 22.02.2025 Лозівською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину кожному, на однокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , належної спадкодавцю на підставі Договору дарування квартири, посвідченого Руденко Т.В., приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області від 06.03.2004 за реєстровим №1144. Право власності на зареєстроване у Лозівському бюро технічної інвентаризації Харківської області від 12 березня 2004 року, у реєстровій книзі за №12, під реєстраційним №2652. А також свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину кожному, на земельну ділянку, площею 6,0198 гектарів, місце розташування якої на території Чернігівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6323987500:02:000:0024, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , спадкоємцем якого була його дочка, ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав. Цільове призначення земельної земель землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №742919, виданий Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області від 14 квітня 2003 року. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №48.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеним на 16.10.2025, за кредитним договором №7/1389655 від 14.01.2021 становить 76609,78 грн., з яких: 50322,27 грн. прострочена заборгованість, 18612 грн. прострочена комісія, 7675,51 грн. прострочені відсотки.

За матеріалами справи доводиться факт укладення кредитного договору між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_3 , неналежне виконання останньою, як позичальником, кредитних зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, а також правомірність переходу права вимоги до спадкоємців, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованою вимогу позивача і такою що підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам, розмір якої підтверджений належними доказами у справі та складає 57997,78 грн.

Що стосується вимог про стягнення з відповідачів за Кредитним договором №7/1389655 від 14.01.2021 комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 18612 грн., суд зазначає наступне.

За положеннями частини першої статті 203 ЦК України, під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження №61-17583св20).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 (провадження №61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі, суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження №61-14545сво20) зроблено висновок, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво-або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Суд зауважує, що у п.1.3.2 кредитного договору №7/1389655 від 14.01.2021 сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку в постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15, ухваленій після прийняття Верховним Судом постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 757/18057/15-ц, зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Практика правозастосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положень статті 55 закону України «Про банки і банківську діяльність», у редакціях, які набрали чинності з 13 січня 2006 року, зокрема, в частині визнання нікчемними положень кредитного договору про сплату винагороди за надання фінансового інструменту є усталеною (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц, постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №201/4087/17, від 15 січня 2020 року у справі №363/940/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі №302/946/17, від 03 листопада 2021 року у справі №757/40852/17, від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц, від 19 квітня 2023 року у справі №335/4991/16-ц, від 07 червня 2023 року у справі №234/3840/15-ц).

Оскільки ОСОБА_3 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались кредитором, в тому числі і позивачем, як фінансовою установою, на виконання п.1.3.2 кредитного договору відповідачу частіше одного разу на місяць, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 18612 грн. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Виходячи з вищенаведеного, до задоволення підлягає позовна вимога позивача в частині стягнення із відповідачів, на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7/1389655 від 14.01.2021 в сумі 57997,78 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 50322,27 грн. та заборгованість за процентами за користування кредитом 7675,51 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у солідарному порядку.

На підставі викладеного та відповідно до ст.526,527,530,549-552,1050,1054 ЦК України, ст.2,19,80,81,133,137,141,263,265,274,280-284 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №7/1389655 від 14.01.2021 в розмірі 57997 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»судовий збір у розмірі 2292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», юридична адреса: вул.Євгена Чикаленка, б.42/4, м.Київ.

Відповідачі: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО