№ 139201981, 24.08.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/770/26

Провадження № 3/353/167/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Олейняша М.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженку м. Тлумача Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровану по АДРЕСА_1 , жительку АДРЕСА_2 , розлучену, з вищою освітою, непрацюючу, громадянку України, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

28.06.2026 року близько 10 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство економічного характеру відносно сина ОСОБА_2 , в ході якого позбавила його грошових коштів, які син отримує як особа з інвалідністю, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

10.07.2026 року до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані судді Лущак Н.І. для розгляду.

В судове засідання, призначене до розгляду на 24.08.2026 року ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

В судовому засіданні захиснику-адвокату Олейняшу М.І., що представляє інтереси особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Повідомив, що жодних заяв та клопотань поштою не направляв, на адресу електронної пошти суду не надсилав, крім поданої через систему «Електронний суд» заяви про проведення судових засідань в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні захисник-адвокат Олейняш М.І. просив провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в її дях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_1 жодного правопорушення не вчиняла, вона дбає про дітей та доглядає їх. Заява ОСОБА_3 не підтверджена ніякими доказами.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Олейняша М.І, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у випадку вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п. 4 ч. 1 ст.1 Закону).

Як визначено в п. 14 ч. 1 ст.1 цього Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: ( 1) подружжя; ( 2) колишнє подружжя; ( 3) наречені; ( 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); ( 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; ( 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); (7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); ( 8) дід (баба) та онук (онука); ( 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); ( 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); ( 11) рідні брати і сестри; ( 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); (13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; ( 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; ( 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

З урахуванням того, що згідно Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Також Основний Закон України декларує право кожного на повагу до його гідності, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

При цьому суд зауважує, що згідно з положеннями статтей 2 та 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП доведена матеріалами справи, зокрема даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739032 від 01.07.2026 року (а.с. 2), який складений уповноваженою на те особою - дільничним офіцером поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Бурлак С.Д., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 . Останній було роз`яснено її права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд справи відбудеться у Тлумацькому районному суді Івано-Франківської області, що вона засвідчила особистим підписом. Особу ОСОБА_1 встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . Також в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» вказано, що пояснення ОСОБА_1 на окремому аркуші. Останню було ознайомлено зі змістом протоколу під її підпис та вручено копію протоколу, про що свідчить її підпис в графі «Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення отримав 01.07.2026»; протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.07.2026 року (а.с. 3), відповідно до якого 29.07.2026 року ДОП відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Бурлак С.Д. прийнято усну заяву від ОСОБА_3 , в якій він повідомив, що його колишня дружина ОСОБА_1 забирає кошти та витрачає на алкоголь, які приходять як соціальні виплати сину ОСОБА_2 , який має ІА групу інвалідності; поясненнях ОСОБА_3 від 29.06.2026 року (а.с. 5), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 01.07.2026 року (а.с. 6, 7), у яких вони засвідчила факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно сина ОСОБА_2 ; формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 01.07.2026 року (а.с. 8); витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 07.03.2025 року, номер витягу: 209/25/609/ВП, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27.12.2024 року встановлено інвалідність першої (І) групи, підгрупи А, безстроково, інвалідність з дитинства (а.с. 15); характеристикою на громадянку ОСОБА_1 , видану Колінцівським старостинським округом №5 Тлумацької міської ради Івано-Франівського району Івано-Франківської області № 74 від 07.07.2026 року (а.с. 16).

Зазначені вище докази є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, стороною захисту не надано.

Згідно вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні доведена повністю, а тому із врахуванням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, характеру вчиненого правопорушення, ступеня її вини та інших обставин, передбачених ст. 33 КУпАП, вважаю, що відносно неї слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.

На підставі ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (Двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (Триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахуноку (IBAN): UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.

СуддяН. І. ЛУЩАК

Повний текст постанови проголошено о 11 год. 50 хв. 25 серпня 2026 року.