Решение № 139201853, 24.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1248/26

Провадження №2/338/1150/26

24 серпня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.

з участю секретаря Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №137766 від 27 травня 2025 року в загальному розмірі 7 563,20 грн, з яких: 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2 563,20 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1 000,00 грн - плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, а також 2 662,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що 27 травня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та відповідачем в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №137766. Первісний кредитор надав відповідачу 4 000,00 грн, однак зобов`язання з повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконано. 19 грудня 2025 року право грошової вимоги за цим договором відступлено позивачу за договором факторингу №19122025/2.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".

Про причини неявки ОСОБА_2 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 травня 2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №137766, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 90 днів, до 24 серпня 2025 року включно (п.1.1, 1.2).

Пунктом 1.3 договору встановлено фіксовану процентну ставку 0,72 % на день, що становить 262,8 % річних. Пунктом 1.4 договору передбачено одноразову комісію в розмірі 25 % від суми кредиту, тобто 1 000,00 грн. Пунктом 2.7 договору цю комісію визначено як одноразову винагороду за підготовку, організацію та надання фінансової послуги - кредиту. Проценти відповідно до пункту 2.6 договору нараховуються щоденно на фактичний залишок кредиту в межах строку кредитування.

У договорі зазначено загальні витрати споживача за кредитом 3 592,00 грн та розраховано денну процентну ставку за формулою, встановленою Законом України «Про споживче кредитування». Виходячи з погоджених витрат, денна процентна ставка становить (3 592,00 грн / 4 000,00 грн) / 90 днів ? 100 % = 0,9977... %, тобто не перевищує законодавчо встановленого максимального розміру 1 %.

Договір укладено в електронній формі. У ньому зазначені персональні дані позичальника, номер мобільного телефону, електронна адреса, реквізити платіжної картки НОМЕР_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором KL4228.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 був ідентифікований кредитодавцем, а одноразовий ідентифікатор KL4228 для підписання договору №137766 27 травня 2025 року направлено на номер телефону, зазначений у договорі.

Факт надання кредиту підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 27 травня 2025 року о 11 год 32 хв за платіжною інструкцією A848814B318779CLY137766T1569940 на картку НОМЕР_1 , емітовану АТ «СЕНС БАНК», успішно перераховано 4 000,00 грн із призначенням платежу «Видача кредиту #137766»..

Отже, електронний договір, довідка про ідентифікацію та документ про фактичний переказ коштів, підтверджують укладення договору саме відповідачем та виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів.

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» як клієнтом та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» як фактором укладено договір факторингу №19122025/2, за умовами якого права грошової вимоги переходять до фактора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги.

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 містить індивідуалізовані відомості щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитного договору №137766 від 27 травня 2025 року та заборгованості в сумі 7 563,20 грн, з яких 4 000,00 грн - тіло кредиту, 1 000,00 грн - комісія, 2 563,20 грн - проценти.

Матеріали справи також містять платіжні інструкції про перерахування ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» на користь ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» коштів на виконання договору факторингу №19122025/2. Таким чином, позивач належними доказами підтвердив перехід до нього права вимоги за спірним кредитним договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір №137766 від 27 травня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому ОСОБА_2 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_2 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_2 міг отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_2 27 травня 2025 року від ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» кредитних коштів у розмірі 4000 грн на платіжну (банківську картку) № НОМЕР_1 , дана обставина не заперечується відповідачем.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору. Крім того, відповідач приступив до виконання кредитного договору, шляхом часткового погашення заборгованості, що свідчить про його згоду з умовами кредитного договору №137766 від 27 травня 2025 року.

Також, суд приходить до висновку, що позивач, який не є первісним кредитором, довів перехід до нього прав вимоги за договором факторингу № 19122025/2від 19 грудня 2025 року та витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо ОСОБА_2 за кредитним договором №137766 від 27 травня 2025 року. Договір факторингу є чинним, його дійсність не оспорювалась.

При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, не вніс жодного передбаченого графіком платежу, а банк надав належні докази видачі кредиту, вимога про стягнення 4 000 грн непогашеного тіла кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти існує в межах погодженого сторонами строку кредитування; після його спливу договірне нарахування процентів припиняється.

За ставкою 0,72 % на день сума процентів на незмінний залишок кредиту 4 000,00 грн становить 28,80 грн за один день. Заявлені до стягнення 2 563,20 грн відповідають 89 денним нарахуванням (2 563,20 грн / 28,80 грн = 89) і не виходять за межі погодженого 90-денного строку кредитування. За повні 90 днів договірна сума процентів становила б 2 592,00 грн, тобто позивач заявив до стягнення меншу суму.

Виписка з особового рахунку відображає стан заборгованості 7 563,20 грн та не містить відомостей про платежі відповідача на погашення боргу. Позивач не заявляє до стягнення штрафних санкцій, пені чи договірних процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування.

Оцінюючи вимогу про стягнення 1 000,00 грн комісії, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Частинами четвертою та п`ятою цієї статті встановлено порядок обчислення денної процентної ставки та її максимальний розмір - не більше 1 %. За частиною шостою статті 12 цього Закону споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, не зазначені у договорі та/або не враховані у розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки.

У цій справі комісія прямо визначена договором у фіксованому розмірі 1 000,00 грн, була відома позичальнику до укладення договору, включена до загальних витрат за кредитом і врахована при обчисленні денної процентної ставки. Системне тлумачення пунктів 1.4 та 2.7 договору свідчить, що йдеться про одноразову винагороду за підготовку, організацію та надання кредиту, а не про окрему щомісячну плату за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 щодо нікчемності умови про платність інформації, яка відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» має надаватися безоплатно, а також щодо щомісячної комісії за обслуговування кредиту за відсутності конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг. Однак встановлені в цих справах обставини не є тотожними обставинам даної справи: позивач не заявляє окремої періодичної плати за безоплатне інформування, а спірна сума є одноразовою комісією, прямо визначеною договором, включеною до загальної вартості кредиту та денної процентної ставки.

Отже, підстав вважати заявлену до стягнення одноразову комісію в сумі 1 000,00 грн такою, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», суд не встановив.

Таким чином, підтверджений матеріалами справи борг за кредитним договором №137766 від 27 травня 2025 року становить 7 563,20 грн, у тому числі: 4 000,00 грн основного боргу, 2 563,20 грн процентів та 1 000,00 грн комісії. Арифметично зазначені складові відповідають загальній сумі позову. Доказів погашення цієї заборгованості суду не надано. Тому позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а у разі задоволення позову покладаються на відповідача з урахуванням установлених законом правил їх розподілу.

Сплату позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн підтверджено платіжною інструкцією №3620, виконаною 26 червня 2026 року, із призначенням платежу за позовом ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 . Оскільки позовні вимоги задовольняються повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн судового збору.

Позивач також заявив про відшкодування 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надано договір про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року, акт про отримання правової допомоги від 10 серпня 2026 року, рахунок №10.08.2026-93 та платіжну інструкцію №5089 від 10 серпня 2026 року на суму 15 500,00 грн.

З акта вбачається, що заявлена сума складається з 1 500,00 грн за 0,5 години консультації, 9 000,00 грн за 3 години складення та подання позовної заяви, підготовку доказів і аналіз судової практики, 4 500,00 грн за 1,5 години інших клопотань, заяв, процесуальних документів та моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, а також 500,00 грн канцелярських і поштових витрат.

За частинами першою-третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а для їх розподілу враховуються умови договору, обсяг наданих послуг та виконаних робіт. Водночас відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України суд при розподілі судових витрат оцінює їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін.

У додатковій постанові від 08 квітня 2026 року у справі №751/9914/24 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення витрат лише за критеріями частини четвертої статті 137 ЦПК України. Натомість критерії частини третьої статті 141 ЦПК України суд вправі застосувати з власної ініціативи і може не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати або покласти їх частково.

Визначаючи суму витрат, яка має бути компенсована саме відповідачем, суд враховує, що ціна позову становить 7 563,20 грн, тоді як заявлена компенсація правничої допомоги - 15 500,00 грн, тобто понад 204 % ціни позову. Спір хоча й містить питання переходу права вимоги, однак стосується одного кредитного договору, стандартної конструкції електронного кредитування та документально підтвердженого переказу коштів. Основний процесуальний документ - позовна заява - ґрунтується на типовому наборі доказів і правових норм для цієї категорії спорів.

Крім того, акт об`єднує в одну позицію 1,5 години «інших клопотань, заяв, процесуальних документів» та моніторингу реєстру без індивідуалізації конкретних документів і обсягу кожної дії, а окремі 500,00 грн канцелярських і поштових витрат не деталізовані за видами та розміром фактичних витрат. Консультація, аналіз практики та підготовка доказів значною мірою є складовими єдиного процесу підготовки позовної заяви і не повинні призводити до непропорційного покладення витрат на іншу сторону.

Ураховуючи реальність факту оплати правничої допомоги, необхідність підготовки позову, обсяг матеріалів, ціну позову, характер і складність спору, принципи розумності та пропорційності, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта 11 500,00 грн заявлених витрат не підлягає розподілу на відповідача та залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1082 ЦК України, статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 280-284, 287-289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», заборгованість за кредитним договором №137766 від 27 травня 2025 року в загальному розмірі 7 563 (сім тисяч п`ятсот шістдесят три) гривні 20 копійок, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за сумою кредиту; 2 563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) гривні 20 копійок - заборгованість за процентами; 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку; строк на апеляційне оскарження для відповідача в такому разі починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках і порядку, передбачених статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», місце знаходження, 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703. код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.В. Решетов