Решение № 139200675, 25.08.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/220/26

Провадження № 2/743/315/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я. М.,

за участю секретаря судового засідання Воєдило О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 751521 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7 100 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № ККЛУ-21042021, укладеного 21.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23 018,20 гривень: тіло кредиту - 7 100 гривень, прострочені проценти - 15 918,20 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.04.2026.

Витребувано від акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку

№ НОМЕР_1 та виписки по ньому за 12.05.2020.

01.04.2026 від АТ КБ «Приват Банк» надійшла інформація, що була витребувана судом.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.08.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 25.08.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

12.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 751521. Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями; акцепт позичальника вчинено підписанням електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (одноразовий ідентифікатор Н600, час відправлення 12.05.2020 09:08:24, номер телефону НОМЕР_3 ).

За умовами договору сума кредиту (загальний розмір) становить 7 100 гривень (пункт 1.2 договору); строк кредиту - 28 днів, дата повернення кредиту визначається графіком платежів, що є додатком № 1 до договору (пункт 1.3 договору). Процентна ставка - фіксована; стандартна процентна ставка становить 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 % річних) (пункт 1.4 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожний день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.

Розділом 4 договору передбачено механізм пролонгації строку кредитування: пропозиція позичальника про продовження строку користування кредитом вчиняється натисканням кнопки «ПРОДЛИТЬ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті та сплатою нарахованих і несплачених процентів, додатковий договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством грошових коштів та підписання його позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пункти 4.2, 4.4, 4.5 договору). У межах цього механізму сторонами укладено сім додаткових договорів про пролонгацію строку кредитування до кредитного договору № 751521, за останнім з яких строк користування кредитом продовжено до 30.12.2020.

Факт надання кредитних коштів підтверджується випискою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про рух коштів за карткою № НОМЕР_1 , згідно з якою 12.05.2020 на зазначену картку зараховано переказ у сумі 7 100 гривень, а також листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» про успішне перерахування коштів.

21.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-21042021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-21042021 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 751521 складає 23 018,20 гривень, а саме: 7 100 гривень - заборгованість по кредиту, 15 918,20 гривень - заборгованість по відсотках.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 751521 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 23 018,20 гривень, а саме: 7 100 гривень - заборгованість по кредиту, 15 918,20 гривень - заборгованість по відсотках.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором становить 23 018,20 гривень, з яких: тіло кредиту - 7 100 гривень; заборгованість за процентами - 15 918,20 гривень.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_3 не належить відповідачу або що ідентифікатор Н600 було використано іншою особою.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Системний аналіз частини 1 статті 638 ЦК України по відношенню до кредитних договорів дозволяє зробити висновок, що строк кредитування є істотною умовою таких договорів. Пролонгація строку кредитування є зміною умови кредитного договору, яка за статтею 654 ЦК України має вчинятися в такій самій формі, що й сам договір. Зміна строку кредитування шляхом пролонгації має бути доведена належними і допустимими доказами (статті 76, 78 ЦПК України). Самого факту продовження користування позичальником кредитними коштами після первісно погодженої дати закінчення строку кредитування або самого факту нарахування позивачем процентів за період після цієї дати для висновку про пролонгацію недостатньо.

З матеріалів справи вбачається, що пролонгацію строку кредитування підтверджують сім додаткових договорів до кредитного договору № 751521, укладених позичальником в особистому кабінеті шляхом сплати нарахованих процентів та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Розділом 4 кредитного договору. За цих обставин строк кредитування фактично продовжений до 30.12.2020.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 3.1 кредитного договору нарахування процентів здійснюється за кожний день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Системне тлумачення цього пункту дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів і за період після закінчення строку кредитування, тобто за неправомірну поведінку позичальника.

Водночас за період після спливу строку кредитування користування коштами позичальником є неправомірним - позичальник не має права правомірно не повертати кредит, він зобов`язаний його повернути. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання врегульовані спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих обставин нарахування позивачем процентів за період поза межами строку кредитування на підставі пункту 3.1 кредитного договору і статті 1048 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовий режим таких платежів визначається спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України.

Строк кредитування за договором закінчився 30.12.2020. Нарахування позивачем процентів за період з 31.12.2020 по 30.03.2021 на загальну суму 12 141 гривень здійснено з порушенням наведеного вище правового режиму.

Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім процентів за період після закінчення строку кредитування у розмірі 12 141 гривень, нарахування яких є неправомірним. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас відмова в стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, не позбавляє позивача правового захисту в охоронних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 2.1 кредитного договору позивач (його правопопередник) перерахував 7 100 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 позичальника, що підтверджується випискою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про рух коштів за цією карткою. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконано належно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 751521 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до позивача на підставі договору факторингу. Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 23 018,20 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надала. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подала.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.05.2020 № 751521 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 10 877,20 гривень з мотивів, наведених вище в розділі ІV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 12 141 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 23 018,20 гривень, з яких задоволено 10 877,20 гривень, що становить 47,25 % від заявлених вимог (10 877,20 / 23 018,20 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 257,98 гривні (2 662,40 ? 47,25 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком Європейського суду з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 47,25 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 417,50 гривні (3 000 ? 47,25 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, поверх 4) заборгованість за кредитним договором від 12.05.2020 № 751521 у розмірі 10 877 (десять тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, поверх 4) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, поверх 4) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 257 (одна тисяча двісті п`ятдесят сім) гривень 98 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 25.08.2026.

Суддя Я. М. МАКАРЕВИЧ