Решение № 139196221, 19.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7358/25

Провадження № 2/202/781/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.,

за участі секретаря судового засідання Пешкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/7599/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, в якому просить визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. За життя, 20 березня 2007 року, ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла належну їй 1/3 частину спірної квартири своїй дочці ОСОБА_1 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2024 року у справі № 202/10690/24 за позивачкою визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на зазначену 1/3 частину квартири. Позивачка звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію свого права власності, однак рішенням державного реєстратора від 10 березня 2025 року № 77715758 їй було відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю доступу до архівних документів бюро технічної інвентаризації, які зберігаються на тимчасово окупованій території України. Оскільки позивачка позбавлена можливості в позасудовому порядку підтвердити своє право власності, вона змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Відповідач Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, заперечень щодо позовних вимог та доказів на їх спростування суду не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та з урахуванням характеру спірних правовідносин суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 24 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис № 471 від 24.11.2014 року).

Право користування спірною квартирою АДРЕСА_2 виникло у ОСОБА_2 та членів її сім`ї на підставі ордера № 001075, виданого виконавчим комітетом Авдієвського міського Ради депутатів трудящих у лютому 1974 року на склад сім`ї з чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_2 (наймач), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (позивачки). Приватизація квартири підтверджується приватизаційним платіжним дорученням серії РГ № 104191 від 15 жовтня 1994 року.

20 березня 2007 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., зареєстрований у реєстрі за № 1130, згідно з яким заповіла належну їй 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт посвідчення та реєстрації заповіту підтверджується також Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 8950993 від 20.03.2007 року.

Належність спірної квартири в рівних частках (по 1/3 частині кожному) ОСОБА_2 , позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (сину позивачки) підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 20 грудня 1999 року, виданим Авдіївською міською радою, з реєстраційним написом за реєстровим номером 5015 від 24 грудня 1999 року, складеним начальником бюро технічної інвентаризації м. Донецька.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2024 року у справі № 202/10690/24, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2025 року у справі № 202/3798/25, яке набрало законної сили, за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) визнано право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 51,60 кв.м, житловою площею 34,80 кв.м.

Таким чином, судовими рішеннями, що набрали законної сили, підтверджено набуття права власності на 2/3 частини спірної квартири позивачкою (1/3 частина, у порядку спадкування) та третьою особою ОСОБА_6 (1/3 частина). Належна спадкодавцю ОСОБА_2 та заповідана позивачці 1/3 частина квартири на момент звернення до суду з цим позовом залишалася не зареєстрованою за позивачкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

19 лютого 2025 року позивачка звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою (реєстраційний номер заяви 65342200) про державну реєстрацію права власності на належну їй 1/3 частину спірної квартири. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Сизарєвої Ірини Олексіївни від 10 березня 2025 року № 77715758 у проведенні реєстраційних дій за вказаною заявою було відмовлено. Підставою для відмови стало те, що подані документи не давали змоги встановити набуття права, яке виникло до 1 січня 2013 року, а на запит державного реєстратора Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області повідомила, що архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігалися в бюро технічної інвентаризації міста Ясинувата, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим відповідна інформація державним реєстратором отримана не була.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зазначена норма не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо це право не визнається, заперечується або оспорюється іншою особою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц).

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходить з того, що позивачка набула право власності на спірну 1/3 частину квартири на підставі заповіту, складеного її матір`ю ОСОБА_2 20 березня 2007 року, у зв`язку з відкриттям спадщини після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2024 року у справі № 202/10690/24, яке набрало законної сили та є обов`язковим в силу статті 82 ЦПК України.

Разом з тим судом встановлено, що позивачка позбавлена можливості зареєструвати належне їй право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з причин, які від неї об`єктивно не залежать, а саме у зв`язку з відсутністю доступу державного реєстратора до архівних правовстановлюючих документів, що зберігаються в бюро технічної інвентаризації на тимчасово окупованій території України, що підтверджується рішенням державного реєстратора від 10 березня 2025 року № 77715758 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право власності позивачки на спірне майно фактично не визнається уповноваженим органом державної реєстрації внаслідок об`єктивних обставин, пов`язаних із тимчасовою окупацією частини території Донецької області, а тому позивачка має право на захист свого права власності в судовому порядку в спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, шляхом пред`явлення позову про визнання права власності.

Керуючись ст. ст. 258265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. В. Маринін