Решение № 139190861, 24.08.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/726/26

Провадження №2/547/678/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді В.Ф.Харченка, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (далі ТОВ "Факторинг Партнерс") звернулося до суду із позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів за договором про споживчий кредит № 79951880 від 12.09.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" (далі ТОВ "Еко Фін") та ОСОБА_1 , внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 15226,80 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 9340,00 грн заборгованість за процентами, 2886,80 грн заборгованість за пенею та/або штрафами. Проте позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 12340,00 грн з яких: 3000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 9340,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач вказує, що набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 03-06/26 від 03.06.2026, відповідно до якого ТОВ "Еко Фін" відступило право вимоги на користь позивача ТОВ "Факторинг Партнерс".

Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений при зверненні до суду судовий збір 2662,40 грн і витрати на правничу допомогу 9000,00 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; повідомлено відповідача, що позивач надіслав йому до її зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС 30.06.2026 копію позовної заяви з додатками, які й розглядаються судом у цій справі; запропоновано відповідачеві, зокрема, подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали суду від 07.07.2026 та інформації про розгляд справи; повідомлено, що розгляд справи по суті розпочинається через 30 днів з дня відкриття провадження у справі; тощо.

Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали суду від 07.07.2026 та інформацію про розгляд справи отримала 08.07.2026 у свій зареєстрований Електронний кабінет Користувача ЄСІТС (а.с. 116, 123), що є належним врученням відповідачеві повідомлення про розгляд справи судом.

ОСОБА_1 у відзиві проти позову заперечує частково. Вона визнає факт укладення кредитного договору про отримання 3000,00 грн кредиту. Заперечує заявлену суму боргу 12340,00 грн оскільки визначені договором проценти не відповідають засадам справедливості, добросовісності і розумності. Нараховані проценти втричі перевищують тіло кредиту. Відповідач частково повертав кошти у загальній сумі 1610,00 грн і просить це врахувати. Для позивача ця справа є типовою і не складною, тому витрати на правничу допомогу 9000,00 грн є явно завищеними і неспівмірними до ціни позову.

ТОВ "Факторинг Партнерс" відповіддю на відзив наголошує, що відповідач прийняла запропоновані умови кредитування і надалі пролонговувала дисконтний (пільговий) період кредитування. Вона діяла вільно, без обмежень в ознайомленні з умовами кредитування. Максимальна денна процентна ставка складає 1 %. Договірні відносини не перевищили цей процент. Перерахунок процентів здійснено у зв`язку з несвоєчасним поверненням процентів. Позивач не ініціює стягнення неустойки 2886,80 грн. Надання і тримання правничої допомоги на суму 9000,00 грн доведено.

Вивчивши письмові заяви сторін по суті справи (позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив), вивчивши матеріали справи і надані до суду дані і докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Між ТОВ "Еко Фін", як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір про споживчий кредит № 79951880 від 12.09.2024 про отримання кредиту 3000,00 грн, строк кредитування 365 днів з 12.09.2024 та закінчується 11.09.2025 (включно) та складається з пільгового та поточного періоду. Проценти за користування кредитом 3,65 % річних.

Вказаний договір, Графік платежів, підписані електронним підписом відповідача одноразовими ідентифікатором MzU4YzM2 12.09.2024 22:40:15 відправлений на електронну пошту ОСОБА_1 (а.с. 6-27).

27.09.2024 між ТОВ "Еко Фін", як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником укладено Додатковий договір про пролонгацію № 1/79951880 відповідно до умов якої, сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування коштами до 11.10.2024 та повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 11.10.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 11.09.2025 (останнього дня строку кредитування).

Вказана додаткова угода, заява і Графік платежів, підписані електронним підписом відповідача одноразовими ідентифікатором Yzk5NGl1 27.09.2024 19:14:44 відправлений на на ел.пошту ОСОБА_1 (а.с. 28-37).

11.10.2024 між ТОВ "Еко Фін", як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником укладено Додатковий договір про пролонгацію № 2/79951880 відповідно до умов якої, сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування коштами до 25.10.2024 та повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 25.10.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 11.09.2025 (останнього дня строку кредитування).

Вказана додаткова угода, заява і Графік платежів, підписані електронним підписом відповідача одноразовими ідентифікатором MTA1NDl5 11.10.2024 19:32:18 відправлений на на ел.пошту ОСОБА_1 (а.с. 39-48).

Також, 28.10.2024 між ТОВ "Еко Фін", як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником укладено Додатковий договір про пролонгацію № 3/79951880 відповідно до умов якої, сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування коштами до 11.11.2024 та повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 11.11.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 11.09.2025 (останнього дня строку кредитування).

Вказана додаткова угода, заява і Графік платежів, підписані електронним підписом відповідача одноразовими ідентифікатором MGl5NWEx 28.10.2024 07:11:36 відправлений на електронну пошту ОСОБА_1 (а.с. 50-59).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Квитанцією № 42617-00305-83744 від 12.09.2024 підтверджено переказ 3000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за кредитним договором № 79951880 від 12.09.2024 (а.с. 71).

ОСОБА_1 у відзиві підтверджує отримання 3000,00 грн кредитних коштів.

Відтак суд робить висновок про належне укладення між ТОВ "Еко Фін" та ОСОБА_1 кредитного договору № 79951880 від 12.09.2024 про отримання кредиту у сумі 3000,00 грн.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 526 ЦК).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК).

Згідно розрахунку станом на 03.06.2026 ОСОБА_1 має заборгованість за договором 15226,80 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 9340,00 грн заборгованість за процентами та 2886,80 грн заборгованість за пенею. Є вказівка на часткові платежі з погашення кредиту. Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 12340,00 грн з яких: 3000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 9340,00 грн заборгованість за процентами (а.с. 73-77, 78).

Надана ОСОБА_1 виписка за кредитом також містить вказівку на здійснення нею 5 платежів за кредитом.

Між ТОВ "Еко Фін", як кредитодавцем, та ТОВ "Факторинг Партнерс", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права грошової вимоги № 03-06/26 від 03. 06.2026 відповідно до якого ТОВ "Еко Фін" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі й за кредитним договором № 79951880 від 12.09.2024 в аналогічних сумах (а.с. 79-90).

18.06.2026 позивач надіслав відповідачеві вимогу про повернення кредиту і процентів за ним (а.с. 68-69, 70).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).

Відповідно до змісту ст. 1082 ЦК боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Ч. 1 ст. 1078 ЦК передбачає право укладення договору факторингу щодо права вимоги, яке виникне у майбутньому.

Таким чином, за загальним правилом, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 79951880 від 12.09.2024 на загальну суму 12340,00 грн.

Судові не надано доказів щодо неправильності чи необґрунтованості вказаної заборгованості зі сторони відповідача.

Щодо обмеження витрат за користування кредитом у складі загальної вартості кредиту

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 8 Закону України "Про споживе кредитування" "Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача"

1. Реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

2. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:

1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит;

2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

3. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

4. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК).

Відтак вказані положення Закону України "Про споживе кредитування" щодо максимального розміру денної процентної ставки підлягають застосуванню до відповідної істотної умови кредитного договору № 79951880 від 12.09.2024 і додаткових угод до нього.

Слід зауважити, що вказаний 1 % є законодавчо визначеним максимумом витрат за користування кредитом у складі загальної вартості кредиту. Його денний розмір жодного разу не перевищено, тому не може йтися про порушення прав відповідача як споживача за кредитним договором. "Поріг" 1 % не перевищено під час пролонгації 14-денного дисконтного періоду до 30 днів, до 44 днів і до 61 дня. Тобто відповідач 3 рази свідомо і добровільно погоджувався на зміну частини істотних умов договору, зокрема й у спосіб здійснення платежів 30,00 грн, 450,00 грн, 420,00 грн, 510,00 грн і 200,00 грн.

Однак суд не погоджується з донарахованим 26.09.2024 первинним кредитодавцем і позивачем 415,80 грн як "процентів за акційним кредитом за порушення умов договору", оскільки таке нарахування процентів є процентами за ст. 625 ЦК (міра відповідальності), а не процентами за користування кредитом.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 4 ЦК основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Отже у період воєнного стану стягнення будь-яких процентів на підставі ст. 625 ЦК не допускається.

Відтак суд задовольняє позов частково на суму 11924,20 грн (12340,00 415,80).

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати 2572,69 грн (2662,40 / 12340,00 * 11924,20) пропорційно до розміру задоволених судом вимог (а.с. 110, 112), що є сплаченим позивачем судовим збором із позовної заяви.

Згідно договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 Товариству "Факторинг Партнерс" правову допомогу у справі надало Адвокатське об`єднання "Лігал Ассістанс" (а.с. 97-102).

Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 181 від 04.06.2026 та витягу з акту № 37 про надання юридичної допомоги від 16.06.2026, його сторони ТОВ "Факторинг Партнерс" і АО "Лігал Ассістанс" погодили надання правничої допомоги на суму 9000,00 грн, зокрема, 2 години по 1500,00 грн за 1 годину за надання усної консультації, 2 години по 3000,00 грн за складення позовної заяви для подачі до суду (а.с. 103, 104).

Відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, з урахуванням складності справи, фінансовим станом сторін, значенням справи для сторін, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 9000,00 грн з ціною позову 12340,00 грн, сумою кредиту 3000,00 грн, явними ознаками завищення тривалості 2-годинної усної консультації адвоката, частковим визнанням позову, частковими платежами первинному кредитору із повернення кредиту і процентів за ним, частковим задоволенням позову, запереченням відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, відсутності у справі жодного документа по суті справи, який був би підписаний будь-яким адвокатом, тощо, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 9000,00 грн до 1000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за кредитним договором № 79951880 від 12.09.2024 у сумі 11924,20 грн, відмовивши у стягненні більшої суми 12340,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" 2572,69 грн витрат зі сплати судового збору.

Зменшити 9000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (місцез-находження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; ідентифікаційний код 42640371).

Відповідач ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складене 24.08.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО