Постановление суда № 139185321, 24.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23078/26

УХВАЛА

24 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БРМ ЗАХИСТ" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 156/15-32-04-07-25 від 06.05.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи ТОВ «БРМ ЗАХИСТ», код за ЄДРПОУ 45107804;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області поновити реєстрацію ТОВ «БРМ ЗАХИСТ», код за ЄДРПОУ 45107804, в реєстрі платників єдиного податку з 31.03.2026 шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою суду від 31.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18.08.2026 представником позивача разом подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 156/15-32-04-07-25 від 06 травня 2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ», код ЄДРПОУ 45107804, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято 06.05.2026, однак ним визначено виключення ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» з Реєстру платників єдиного податку з 31.03.2026. Таким чином, після завершення відповідного періоду Відповідач ретроспективно змінив податковий статус Позивача за час, коли Товариство фактично здійснювало господарську діяльність, виконувало укладені договори, формувало вартість послуг, проводило розрахунки з контрагентами та вело податковий і бухгалтерський облік як платник єдиного податку третьої групи. Позивач об`єктивно не мав і не має можливості заднім числом змінити умови вже укладених та виконуваних договорів, збільшити вартість уже наданих послуг, змінити порядок уже проведених розрахунків або інакше перебудувати господарські правовідносини за період, що передував прийняттю рішення від 06.05.2026 року. Саме ця ретроспективність посилює ризик того, що навіть у разі подальшого скасування рішення ДПС формальне поновлення запису в Реєстрі саме по собі не усуне всіх наслідків його дії за період судового розгляду.

На підтвердження реальності та безперервності договірних відносин до цієї заяви додано копії чинних договорів про надання комплексу сервісних послуг та додатків до них, зокрема: договір № 6 від 01.01.2026 року з ТОВ «АГРО ФІРМА «ПІВДЕННА» 186 500,00 грн на місяць; договір № 7 від 01.01.2026 року з ТОВ «ЯСНІ ЗОРІ» 35 300,00 грн на місяць; договір № 8 від 01.01.2026 року з ТОВ «ЯСНІ ЗОРІ» 282 000,00 грн на місяць; договір № 9 від 01.01.2026 року з ТОВ «ЕНЕРГІЯ СОНЦЯ ГРУП» 66 000,00 грн на місяць; договір № 10 від 01.01.2026 року з ТОВ «СЕС ПРИМОРСЬКЕ» 55 000,00 грн на місяць; договір № 11 від 01.01.2026 року з ПП «В.М.ЕКС» 55 000,00 грн на місяць; договір № 12 від 01.01.2026 року з ТОВ «ОКТАН-18» 5 000,00 грн на місяць. Представник заявника зауважує, що лише за зазначеними сімома договорами сукупна погоджена вартість послуг становить 684 800,00 грн щомісячно, без урахування інших господарських операцій Позивача та без урахування договору № 43 від 25.06.2026 року з ТОВ «АГРО ФІРМА «ПІВДЕННА», за яким вартість комплексу сервісних послуг визначена у розмірі 5 200,00 грн за одну людину за добу в період збирання врожаю. Договори №№ 6 12 укладені з 01.01.2026 року переважно строком до 31.12.2026 року, а окремі з них містять механізм продовження строку дії. При цьому надані договори не передбачають автоматичного збільшення погодженої ціни у зв`язку з ретроспективною зміною податкового статусу Виконавця. Таким чином, негативні наслідки дії оскаржуваного рішення стосуються конкретного, документально підтвердженого обсягу чинних господарських зобов`язань.

Представник позивача вважає, що у разі невжиття забезпечення позитивне рішення суду по суті спору не усуне автоматично вже сформовані за час розгляду справи податкові та договірні наслідки. Для фактичного повернення до становища, яке існувало до спірного рішення, Позивач буде змушений вчиняти додаткові юридичні, бухгалтерські та організаційні дії, кількість і складність яких прямо залежать від тривалості дії оскаржуваного рішення.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Заява розглянута у межах строків, встановлених КАС України, з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці в період із 17.08.2026 по 21.08.2026 включно.

Суд розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.

Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС, встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Суд зазначає, що предметом розгляду справи №420/23078/26 є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 156/15-32-04-07-25 від 06.05.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи ТОВ «БРМ ЗАХИСТ», код за ЄДРПОУ 45107804; зобов`язання Головного управління Державної податкової служби в Одеській області поновити реєстрацію ТОВ «БРМ ЗАХИСТ», код за ЄДРПОУ 45107804, в реєстрі платників єдиного податку з 31.03.2026 шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

При цьому, забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 156/15-32-04-07-25 від 06 травня 2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» в даному випадку фактично призведе до вирішення позовних вимог до розгляду справи по суті судом.

Суд не заперечує стосовного того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення може убезпечити позивача від можливого понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди тощо.

Однак варто врахувати, що такі обставини підлягають доведенню на стадії розгляду справи по суті спору у встановленому процесуальним законом порядку, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Ці обставини не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову.

У контексті вказаного, суд звертає увагу на правові позиції Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18, від 30.09.2021 року у справі №160/7358/21 та у справах №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18, за змістом яких господарська діяльність передбачає ведення такої діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих провадженнях Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Водночас, зазначені позивачем доводи щодо ускладнення податкових зобов`язань та необхідності здійснювати більш складний податковий облік також не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 150 КАС України, оскільки заявник жодним чином не позбавлений права здійснювати господарську діяльність.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 808/2432/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 840/3275/18, від 01 жовтня 2019 року, від 21 листопада 2019 року у справі № 420/1065/19, від 21 січня 2021 року у справі №420/4262/19.

Таким чином, у ході розгляду заяви представника позивача про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний представником позивача, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.

Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положеннями статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150,151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БРМ ЗАХИСТ" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.