Решение № 139173591, 21.08.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8042/25

провадження №2/216/1241/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Гайтко Л.А.

за участю:

секретаря судового засідання Маленька Т.О.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиці (м. Одеса), про оспорювання батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

Позовач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиці (м. Одеса), про оспорювання батьківства, в якій позивач просить суд виключити відомості про його батьківство з актового запису № 1 від 17 січня 2011 року про народження ОСОБА_3 , внесеного Виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

До позовної заяви позивачем додано заяву про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої просив доручити КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР.

Позовні вимоги обґрунтовані на підставі наступного: позивач стверджує, що з 2006 року перебував у шлюбних відносинах з відповідачкою по справі, ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача з відповідачкою народилася донька, ОСОБА_4 , про що Жовтневий відділ реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області в Книзі реєстрації народжень склав відповідний актовий запис за № 674.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача з відповідачкою народилася друга донька, ОСОБА_3 , даний факт вбачається зі свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17 січня 2011 року.

01 серпня 2011 року в органах реєстрації актів цивільного стану зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвома про шлюб.

09 липня 2014 року Криворізьким районним судом Дніпропетровській області винесено рішення про розірвання цього шлюбу.

Позивач стверджує, що весь час після розлучення він вільно та безперешкодно спілкувався та приймав активну участь у житті своїх доньок, однак, цього року відповідачка ОСОБА_2 почала чинити позивачу перешкоди у побаченні з молодшою донькою та повідомила позивачу інформацію про те, що що ОСОБА_5 не його донька.

Для встановлення справедливості та захисту своїх прав, а також прав неповнолітньої доньки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 20.10.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

11.12.2025 р. через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява від 09.11.2025 р., в якій відповідач повідомляє суд, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, вказує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не є біологічною донькою позивача, просить суд розглянути дану справу без участі відповідача.

19.06.2026 р. через систему Електронний суд від представника позивача адвоката Кіщак А.А. надійшло клопотання від 18.06.2026 р., у якому представник просить суд розглянути дану справу без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, а також повідомляє суд, що враховуючи визнання відповідачкою позовних вимог, необхідність у проведенні судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи відпала, відтак просить суд заяву про її призначення залишити без розгляду.

05.01.2026 р. від третьої особи - Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиці (м. Одеса) через канцелярію суду надійшло клопотання від 02.12.2025 р., в якому третя особа зазначає про те, що вирішення спору покладає на розсуд суду, просить розглянути справу без участі представника.

Розгляд справи відкладався неодноразово у зв`язку з клопотаннями представника позивача про відкладення судового засіданя, зайнятістю судді у іншому судовому процесі, перебуванням судді на лікарняному, а також у зв`язку із відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 21.08.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21.08.2026 р. на 13 год. 30 хв.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

За твердженням позивача, з 2006 року він перебував у шлюбних відносинах з відповідачкою по справі, ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача з відповідачкою народилася донька, ОСОБА_4 , про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області в Книзі реєстрації народжень складено відповідний актовий запис за № 674.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача з відповідачкою народилася друга донька, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , яке видане Виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17 січня 2011 року.

01 серпня 2011 року в органах реєстрації актів цивільного стану зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 01.08.2011 р.

09 липня 2014 року Криворізьким районним судом Дніпропетровській області у справі №177/1859/14-ц винесено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що весь час після розлучення він вільно та безперешкодно спілкувався та приймав активну участь у житті своїх доньок, однак, цього року відповідачка ОСОБА_2 почала чинити позивачу перешкоди у побаченні з молодшою донькою та повідомила позивачу інформацію про те, що що ОСОБА_5 не його донька.

Для встановлення справедливості та захисту своїх прав, а також прав неповнолітньої доньки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно з частинами першою-третьою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред`являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до цієї ж Постанови, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Передумовою звернення до суду у справах про виключення запису про батьківство є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 676/1200/20.

Верховний суд у Постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Верховний Суд у Постанові від 19.02.2025 у справі № 404/6710/21 виснував, що судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами.

При проведенні експертних досліджень застосовуються Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Згідно із пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russian federation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Аналіз вищезазначених рішень ЄСПЛ та норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що суд не може допускати свавільного втручання у право дитини на повагу до приватного життя шляхом безпідставних (довільних) змін відомостей про її батьків.

Беззаперечним доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частиною 1 ст. 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем було додано заяву про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої просив доручити КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР.

Однак, в ході розгляду справи, після звернення відповідача до суду із заявою від 09.11.2025 р., в якій відповідач повідомила суд про те, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, вказала, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не є біологічною донькою позивача, сторона позивача висловила позицію про відсутність необхідності у призначенні у даній справі судової молекулярно-генетичної експертизи та врешті у клопотанні від 18.06.2026 р. представник позивача повідомила суд, що враховуючи визнання відповідачкою позовних вимог, необхідність у проведенні судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи відпала, відтак просила суд заяву про її призначення залишити без розгляду, а позовні вимоги задовольнити.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

У справі «Йевремович проти Сербії» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

За приписами ст. 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як уже зазначалося судом, передумовою звернення до суду у справах про виключення запису про батьківство є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20 та є усталеною.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність кровного споріднення

дитини з батьком, позивачем не надано. Доводи позивача про те, що він не є біологічним батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по суті ґрунтуються лише на припущеннях, заяву про призначення у даній справі судової молекулярно-генетичної експертизи представник позивача просив залишити без розгляду, визнання позивачем позовних вимог не є для суду належним, достатнім та беззаперечним доказом у даній справі, адже на переконання суду насамперед висновок судової молекулярно-генетичної експертизи про підтвердження (або непідтвердження) кровної спорідненості між батьком та дитиною має беззаперечне та вирішальне значення у вирішенні даного спору.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що виключення з актового запису відомостей про батька дитини без документально підтвердженої відсутності кровної спорідненості між ним та дитиною, може мати негативні наслідки для дитини та не відповідає її інтересам. Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, витрати зі сплату судового збору покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89,141,258,259,263-265,273,274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 24.08.2026 р.

Суддя Л.А. Гайтко