Решение № 139168535, 21.08.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1166/2026

130/635/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» звертається до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4933526 від 17 жовтня 2021 року укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в розмірі 23 352 грн, а також судові витрати за сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 13 000 грн (а.с. 1-3). Позов обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надав копії кредитних договорів, копії довідок про ідентифікацію, копії доказів отримання грошових коштів, копії розрахунків заборгованості, копії договорів факторингу, копії реєстрів боржників

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважаємо його необґрунтованим, таким, який не спростовує підстави, які зазначені в позовній заяві, та таким, який не підлягає взяттю до уваги.

Зауважує, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що ним було подано до матеріалів справи документи, які, на його переконання, підтверджують наявність у нього права на соціальний та правовий захист як військовослужбовця, а відтак і право на застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо не нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Так, відповідачем до матеріалів справи додано: копію посвідчення учасника бойових дій, копію Військового квитка Серії НОМЕР_1 , копію Довідки №1931 від 19 травня 2026 року та копію витягу із послужного списку.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного кодексу України Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності Тобто, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. В тому числі, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. У зв`язку із чим зазначаємо, що згідно редакції пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» станом на дату укладання Договору № 4933526 від 17 жовтня 2021 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Таким чином, відповідно до зазначеного законодавчого положення сам по собі статус військовослужбовця не є безумовною підставою для звільнення від обов`язку сплати процентів за кредитом.

Зазначає, що відповідно до роз`яснення Асоціації українських банків, вищевказана пільга надається військовослужбовцям, що перебувають на інших видах військової служби (НЕ за призовом) лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. Таким чином, відповідачем не було надано повний перелік документів, які згідно норм діючого законодавства підтверджують право відповідача на застосування пільги, передбаченої частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: копії витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду.

Відповідач зазначає що, з 20 березня 2015 року був призваний на військову службу, проте як вбачається з копії Військового квитка Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнений (демобілізований) 10 листопада 2016 року на підставі Указу Президента України від 29 березня 2016 року №122/26. Також, з копії Військового квитка Серії НОМЕР_1 та копії Довідки №1931 від 19 травня 2026 року вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військові службі за контрактом у військовий частині НОМЕР_2 з 11 червня 2020 року по теперішній час. Разом із тим, звертаємо увагу на те, що законодавець прямо пов`язує можливість застосування відповідної пільги не лише з фактом проходження військової служби за контрактом, а й із безпосередньою участю військовослужбовця у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Отже, дія такої пільги поширюється виключно на період безпосередньої участі особи у зазначених заходах та має тимчасовий характер. Із наданих відповідачем доказів, зокрема копії Військового квитка серії НОМЕР_1 , вбачається, що період безпосередньої участі відповідача у відповідних заходах тривав з 23 жовтня 2020 року по 17 липень 2021 року. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його безпосередню участь у період з 17 жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 року (строк кредитування) у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також перебування безпосередньо в районах проведення таких заходів у відповідний період. Зауважує, що сам по собі факт проходження військової служби за контрактом не є безумовною підставою для звільнення від нарахування процентів за користування кредитними коштами. У зв`язку з цим вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у заявленому Позивачем розмірі є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для звільнення від обов`язку сплати процентів за користування кредитом.

Позиція відповідача

Відповідач надає заперечення на позовну заяву в яких визнає позовні вимоги частково та просить суд відмовити в частині стягнення відсотків в повному обсязі. Свою позицію обгрунтовує тим, що він з 20 травня 2015 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу і вважає що відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, оскільки він має статус військовослужбовця, знаходиться на військовій службі в ЗСУ та на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено не нарахування процентів за користування кредитом.

Додатками до заперечення є копія посвідчення УБД, копія паспорту, копія військового квитка, довідка форма 5, копія витягу із послужного списку, копія витягу про реєстрацію.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

2 березня 2026 року справа надходить до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (а.с. 1)

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (а.с. 83).

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 82).

27 травня 2026 року відповідач заперечення на позовну заяву (а.с. 90).

29 травня 2026 року надходить відповідь на відзив (а.с. 107-114).

Заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи встановлено, що 17 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4933526 про надання споживчого кредиту. Відповідно д умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 8000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту- кредит. Строк кредиту 30 дів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту. Знижена процентна ставка 1,14 % в день від суми кредиту.

Згідно з пунктом 2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Відповідно до пункту 5.4. договору Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором .

Відповідно до пункту 10.2 договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М976022» (а.с.7-11).

Згідно з графіком платежів до договору про надання споживчого кредиту сторони погодили умови повернення коштів. Вказаний графік підписаний клієнтом ОСОБА_1 електронним підписом «М976022» (а.с.12).

Згідно з Паспортом споживчого кредиту, споживач отримав інформацію до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), а саме: інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу інформацію. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом «М976022» (а.с.13-15).

Відповідно до повідомлення № 19344 від 16 січня 2026 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, згідно з договором з ТОВ «Авентус Україна» № 087-20-П від 8 липня 2020 року. було здійснено за дорученням наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів, в тому числі 17 жовтня 2021 року на суму 8000 грн на карту НОМЕР_3 , номер транзакції в системі 1005835226 (а.с.20-21).

Згідно з розрахунком заборгованості Договору № 4933526 від 17 жовтня 2021 року у позичальника ОСОБА_1 загальна заборгованість за Договором становить 23352 грн грн, яка складається з 8000 грн основного боргу та 15352 грн відсотків. Відповідачем було здійснено часткову оплату на 2736 грн (а.с.25-34 на звороті). Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що на виконання вимог чинного законодавства відповідачу неустойка (штрафи) не нараховувалися, а лише нараховувались виключно проценти за користування коштами відповідно до умов Договору, які за своєю правовою природою є платою за користування кредитними коштами. Отже, враховуючи викладене, відповідач, не виконавши належним чином зобов`язання за вказаним договором, порушив норми законодавства та умови кредитного договору, чим порушив права Товариства як кредитора.

10 лютого 2023 року було укладено договір № ФК 10-02/23 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4933526 (а.с. 35-39).

07 листопада 2025 року було укладено договір № 07-11/25 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, втому числі за договором № 4933526 (а.с. 40-56).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій. Посвідчення видано 24 травня 2021 року (а.с. 92).

Відповідно до копії військового квитка Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 12 травня 2015 року. Військову присягу прийняв 6 червня 2015 року у військовій частині НОМЕР_5 . 10 листопада 2016 року на підставі Указу Президента України від 29 березня 2016 року №122/26 звільнений (демобілізований) в запас. З 11 червня 2020 року молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військові службі за контрактом у військовий частині НОМЕР_2 . Відповідно до пункту 20 військового квитка ОСОБА_1 приймав безпосередньо участь в ООС на території Донецької та Луганської областей в складі в/ч НОМЕР_2 в період з 23 жовтня 2020 року по 17 липня 2021 року(а.с.84-100).

Згідно з довідкою форми 5 виданою тимчасово виконуючим обов`язків помічника начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 молодшим сержантом ОСОБА_2 від 19 травня 2026 року № 1931, ОСОБА_1 . Перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 11 червня 2020 року по теперішній час (а.с. 101).

Відповідно до копії витягу із послужного списку зазначено періоди проходження молодшим сержантом ОСОБА_1 військової служби (а,с. 102).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року справі № 524/5556/19 в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 3 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як встановлено судом, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. Вказані обставини підтверджуються наданими суду представником позивача доказами.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, зокрема щодо нарахування відсоткової ставки за користування кредитними коштами

Суд звертає увагу на те, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1383/2010).

Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним договору про надання кредиту останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі.

Згідно з статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Правовий аналіз зазначених норм права вказує на те, що у разі порушення позичальником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України протягом всього часу - до закінчення строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі, прострочення яких мало місце під час дії договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов`язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Суд застосовує до спірних правовідносин відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, яка є релевантною до цієї справи і незмінною.

Як вбачається із розрахунків заборгованості нарахування відсотків за користування кредитами здійснювалися у відповідності до умов договорів.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договорів вимогу позивача про стягнення із відповідача на його користь відсотків за користування кредитом у розмірі, які складаються із відсотків, нарахованих протягом погодженого договором строку кредитування та відсотків у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки, договори факторингу на основі яких право грошової вимоги перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не оспорювались у судовому порядку та не були визнані судом нечинними, діє презумпція правомірності правочину. Суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору, а отже ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» довело своє право вимоги до відповідача.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, а отже визнає виникнення зобов`язальних правовідносин, у межах яких проценти за користування кредитом є істотною умовою договору та складовою основного зобов`язання, а не мірою відповідальності.

Щодо твердження відповідача про поширення на нього норм чатини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VII (далі Закон № 1275) у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтю 14 доповнено пунктом 15 такого змісту:

«15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Пунктом 3 Розділу 2 «Прикінцеві положення» Закону № 1275 передбачено поширити дію пункту 3, підпункту 3 пункту 4, пункту 9 розділу І цього Закону на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Тобто законодавець чітко передбачив ретроактивну дію частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, пункт 15 частини 14 Закону № 2011 викладено у наступній редакції:

«Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Вирішуючи питання про те, чи поширюється вказана норма на правовідносини, що виникли до 18 травня 2024 року, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 1 резолютивною частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Крім того, у пункті 2 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Враховуючи зазначене, з огляду на те, що положення пункту 15 статті 14 Закону № 2011 в редакції Закону № 3633 покращує становище фізичної особи позичальника, а конструкція вказаної норми вказує на її ретроактивну дію, суд дійшов висновку, що вказана норма може бути застосована до спірних правовідносин.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 25-34), з 17 жовтня 2021 року до 24 лютого 2022 року відповідачу було нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 15352 грн. Після 24 лютого 2022 року жодних нарахувань кредитором не здійснювалось.

20 березня 2015 року відповідач був призваний на військову службу, проте як вбачається з копії Військового квитка Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнений (демобілізований) 10 листопада 2016 року на підставі Указу Президента України від 29 березня 2016 року №122/26. Також, з копії Військового квитка Серії НОМЕР_1 та копії Довідки №1931 від 19 травня 2026 року вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військові службі за контрактом у військовий частині НОМЕР_2 з 11 червня 2020 року по теперішній час.

Разом із тим, що законодавець прямо пов`язує можливість застосування відповідної пільги не лише з фактом проходження військової служби за контрактом, а й із безпосередньою участю військовослужбовця у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Отже, дія такої пільги поширюється виключно на період безпосередньої участі особи у зазначених заходах та має тимчасовий характер.

Із наданих відповідачем доказів, зокрема копії Військового квитка серії НОМЕР_1 , вбачається, що період безпосередньої участі відповідача у відповідних заходах тривав з 23 жовтня 2020 року по 17 липня 2021 року.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його безпосередню участь у період з 17 жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 року(строк кредитування) у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також перебування безпосередньо в районах проведення таких заходів у відповідний період.

Сам по собі факт проходження військової служби за контрактом не є безумовною підставою для звільнення від нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки застосування відповідної пільги потребує підтвердження саме факту безпосередньої участі у зазначених законом заходах у відповідний період. Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами є необґрунтованими, оскільки нарахування процентів здійснювалося у період з 17 жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 року, тобто після завершення підтвердженого періоду його безпосередньої участі у відповідних заходах, який тривав з 23 жовтня 2020 року по 17 липень 2021 року.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19 виснував, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються. У вищезгаданій справі касаційний суд виснував, що судам слід було вирішити питання про стягнення з відповідачів на користь банку процентів за користування кредитом, а також трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, без урахування наявності у позичальника пільг згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Таким чином, положення Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з несенням ним служби в лавах Збройних Сил України.

Посилання відповідача на положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не можуть бути підставою для звільнення його від сплати процентів, оскільки, відповідачем не доведено наявності сукупності умов, необхідних для застосування передбаченої нею пільги.

Отже, за відсутності належних доказів, які б підтверджували наявність у відповідача права на застосування передбачених законом пільг у спірний період, позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом відповідно до умов Договорів та вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені при судовому розгляді справи; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; керуючись принципами розумності, справедливості, виваженості та добросовісності, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалює рішення про повне задоволення позову, яке відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України щодо справедливого, неупередженого і своєчасного вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 7).

Крім того, представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідачки витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 13 000 грн .

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивача надав суду копію договору про надання правової допомоги від 2 липня 2024 року № 02-07/2024, копію заявки на отримання юридичної допомоги № 2024 від 1 січня 2026 року, Витяг з Акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30 січня 2026 року, копію, копію прайс листа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи складність цієї справи, предмет спору, ціну позову, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на оплату правничої допомоги до 5000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Керуючись статтями 81, 141, 263-265, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 525-527, 610-612, 625-627, 638, 639, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 4933526 від 17 жовтня 2021 року в розмірі 23 352 (двадцять три тисячі триста п`ятдесят дві) грн та судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 грн та витрат понесених на правову допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ