Решение № 139161502, 19.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14351/26

Провадження 2/127/4095/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 13.12.2018 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 346-008-170-К про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.

Позивач зазначив, що за умовами кредитного договору банк відкрив відповідачу поточний рахунок, видав платіжну картку та надав кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту. Відповідач користувалася кредитними коштами, однак належним чином зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала.

Станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 346-008-170-К від 13.12.2018 становила 10 882,55 грн, з яких 9 692,98 грн - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена, та 1 189,57 грн - заборгованість зі сплати процентів, у тому числі прострочена.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 346-008-170-К від 13.12.2018.

Надалі 27.12.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з цим позивач просив стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 346-008-170-К від 13.12.2018 у загальному розмірі 10 882,55 грн, а також 2 662,40 грн судового збору та 11 200 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи здійснити без участі ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та його представника, проти ухвалення заочного рішення у разі наявності відповідних підстав не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Чинна редакція ЦПК України станом на дату рішення - від 05.08.2026.

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України та враховуючи, що позивач не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд ухвалив без винесення окремого процесуального документа провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

13.12.2018 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № 346-008-170-К про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, видав платіжну картку міжнародної платіжної системи, здійснював обслуговування картрахунку та надавав кредитні кошти шляхом встановлення ліміту кредитної лінії. За п. 1.3 договору кредитні кошти надавалися для використання на споживчі цілі.

Згідно з п. 2.1 договору банк надавав клієнту у тимчасове користування грошові кошти шляхом сплати з картрахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах ліміту кредитної лінії.

Умовами кредитування встановлено загальний розмір ліміту кредитної лінії 10 000 грн, а кінцевим строком, до якого заборгованість за кредитною лінією мала бути погашена у повному обсязі, визначено 10.12.2021.

Паспортом споживчого кредиту «Кредитна карта», підписаним відповідачем 13.12.2018, визначено, зокрема, що кредит надається у формі відновлюваної кредитної лінії з лімітом 10000 грн. Процентна ставка за користування кредитною лінією становила 40 % річних для операцій у торговельно-сервісній мережі після закінчення пільгового періоду та 38 % річних для операцій зі зняття готівки. У паспорті також передбачено процентну ставку 40 % річних, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

На підтвердження виконання банком своїх зобов`язань та користування відповідачем кредитними коштами позивач надав виписки за особовими рахунками.

До матеріалів справи надано дві виписки: за період до 02.12.2022, сформовану у програмному комплексі АТ «МЕГАБАНК», та за період з 03.12.2022 по 03.09.2024, сформовану в Єдиній інформаційно-обліковій системі Національного банку України. Наявність двох виписок обумовлена переходом обліку заборгованості АТ «МЕГАБАНК», який перебуває у процедурі ліквідації, з програмного комплексу банку до Єдиної інформаційно-облікової системи НБУ.

З виписки за період з 13.12.2018 по 02.12.2022 встановлено, що відповідач користувалася картковим рахунком та кредитними коштами, здійснювала операції зі зняття готівки, переказу та витрачання коштів, поповнювала рахунок, а банком проводилися операції з погашення кредитної заборгованості та процентів. Зокрема, виписка містить численні операції з призначенням «Операція видачі кредитних коштів за договором № N92.08.002714 від 13.12.2018», операції погашення кредиту, процентів та комісій.

Суд звертає увагу, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до довідки-розрахунку АТ «МЕГАБАНК» та виписок за особовими рахунками станом на 03.09.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором № 346-008-170-К від 13.12.2018 становить 10 882,55 грн, з яких 9 692,98 грн - заборгованість за кредитом та 1 189,57 грн - заборгованість зі сплати процентів. Такий же склад заборгованості зазначений у реєстрах прав вимоги, які надалі відступалися новим кредиторам.

Щодо переходу права вимоги

03.09.2024 АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклали договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Підставою для укладення договору були результати відкритих торгів (аукціону), оформлені протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024. Переможцем аукціону визначено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС». Оплату за придбаний лот підтверджено платіжною інструкцією № 66895 від 31.07.2024 на суму 23 425 777 грн.

За умовами договору № GL1N426240 банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до боржників за основними договорами, визначеними у додатку № 1 до договору, а новий кредитор набув усі права кредитора за такими договорами.

У витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 містяться відомості щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитного договору № 346-008-170-К від 13.12.2018 та розміру заборгованості: 9 692,98 грн основного боргу, 1 189,57 грн процентів, всього 10 882,55 грн.

27.12.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до умов цього договору права вимоги, які відступалися ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», належали первісному кредитору на підставі договору № GL1N426240 від 03.09.2024, укладеного з АТ «МЕГАБАНК».

Права вимоги переходили до нового кредитора з моменту підписання сторонами договору та додатку № 1. З урахуванням додаткової угоди № 1 від 23.05.2025 ціна договору №1/12 становила 22 730 000 грн. Розрахунки за договором підтверджені платіжними інструкціями № 1074 від 27.12.2024 на суму 8 030 000 грн, № 1091 від 31.01.2025 на суму 9200000 грн та № 1822 від 22.09.2025 на суму 5 500 000 грн.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 1/12 до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 346-008-170-К від 13.12.2018 у розмірі 10 882,55 грн, з яких 9 692,98 грн - основний борг та 1 189,57 грн - проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент укладення договорів про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 та 27.12.2024 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачала можливість відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фінансовій установі, яка відповідно до закону мала право надавати кошти у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на момент укладення відповідних договорів були фінансовими установами та мали відповідні ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Суд враховує, що 30.07.2026 введено в дію Закон України «Про факторинг» від 03.06.2025 № 4466-IX, яким змінено, зокрема, правила набуття фінансовими компаніями прав вимоги за договорами про споживчий кредит.

Разом із тим відповідно до пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про факторинг» положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону, а відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення його в дію, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону. Крім того, перехідними положеннями Закону передбачено строк для приведення діяльності фінансових компаній, які на день введення Закону в дію мали право здійснювати діяльність з надання фінансової послуги з факторингу, у відповідність з новим законодавством.

Таким чином, зміни законодавства, введені в дію 30.07.2026, не є підставою для висновку про недійсність правочинів щодо відступлення права вимоги, вчинених 03.09.2024 та 27.12.2024 відповідно до законодавства, чинного на час їх укладення.

Отже, наданими доказами підтверджено послідовний перехід права вимоги від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а надалі - до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», у зв`язку з чим позивач є належним кредитором за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором № 346-008-170-К від 13.12.2018.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти - кредит - позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивач підтвердив факт укладення 13.12.2018 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 кредитного договору № 346-008-170-К, встановлення відповідачу кредитної лінії, користування нею кредитними коштами, а також перехід до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги за вказаним договором.

Надані позивачем виписки за рахунками підтверджують рух коштів за картковим рахунком відповідача, здійснення нею операцій з використанням кредитних коштів та облік заборгованості за кредитним договором.

Розмір заборгованості за основним боргом у сумі 9 692,98 грн підтверджений довідкою-розрахунком АТ «МЕГАБАНК», виписками за рахунками відповідача та реєстрами договорів, права вимоги за якими відступалися за договорами № GL1N426240 від 03.09.2024 та № 1/12 від 27.12.2024.

Відповідач доказів погашення заборгованості за основним боргом суду не подала.

Тому суд вважає доведеною наявність заборгованості відповідача за основним боргом у розмірі 9692,98 грн.

Водночас суд не встановив підстав для стягнення з відповідача заявленої заборгованості за процентами у розмірі 1 189,57 грн.

За умовами кредитного договору кінцевим строком, до якого заборгованість за кредитною лінією мала бути погашена у повному обсязі, визначено 10.12.2021.

З банківської виписки встановлено, що після закінчення визначеного договором строку кредитування банк здійснював операції з нарахування процентів за простроченим овердрафтом. Зокрема, у виписці міститься операція з призначенням «Нарахування відсотків за просроченим овердрафтом по договору овердрафту № 346-008-170-К від 13/12/2018 за період з 11/12/2021 по 13/12/2021», а також подальші аналогічні нарахування.

Станом на 02.12.2022 на рахунку обліку прострочених процентів сформувався залишок у розмірі 1 172,62 грн.

При перенесенні обліку до Єдиної інформаційно-облікової системи НБУ 20.12.2022 зазначена сума 1 172,62 грн була перенесена на відповідний рахунок, після чого протягом 2023-2024 років банк продовжував щомісячно нараховувати проценти та відносити їх до прострочених процентів за кредитним договором.

Так, виписка містить операції з призначенням «Нарахування %% за період ... за кред. договором № 346-008-170-К від 13.12.2018» та відповідні операції «Віднесення прострочених %% за кредит. договором № 346-008-170-К від 13.12.2018». Аналогічні операції здійснювалися у 2024 році аж до 02.09.2024.

У результаті станом на 03.09.2024 на рахунку прострочених процентів обліковувалася сума 1 189,57 грн.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Цим же пунктом установлено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Надані позивачем докази не містять окремого розрахунку, який давав би можливість розмежувати у складі заявленої суми 1 189,57 грн проценти, нараховані за правомірне користування кредитною лінією у межах строку кредитування, та платежі, пов`язані з простроченням виконання кредитного зобов`язання після закінчення встановленого договором строку.

Самостійне визначення такого розміру на підставі окремих бухгалтерських проведень фактично означало б здійснення судом замість позивача розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, тоді як обов`язок доведення її складу та розміру покладено на позивача.

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що заявлена сума процентів включає суми, пов`язані з простроченням виконання кредитного зобов`язання, у тому числі нараховані у період дії воєнного стану, а позивач не надав розрахунку, який дозволяє відокремити від них проценти, що могли бути нараховані за правомірне користування кредитом, суд позбавлений можливості визначити інший розмір процентів, який міг би підлягати стягненню.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за основним боргом у розмірі 9 692,98 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 189,57 грн заборгованості за процентами необхідно відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просив стягнути з відповідача 11200 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення таких витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, реєстр боржників, відповідно до якого адвокатському об`єднанню передано в роботу вимогу до ОСОБА_1 , та акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд враховує характер та складність спору, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, а також те, що значний обсяг матеріалів справи складають банківські виписки та типові документи щодо переходу права вимоги.

З урахуванням наведеного суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати в розмірі 3000 грн на професійну правничу допомогу. Такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8366.

Оскільки позовні вимоги задоволено у розмірі 9692,98 грн із заявлених 10 882,55 грн, тобто на 89,07 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2371,37 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 80, 81, 133, 137, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 274-280, 282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 346-008-170-К від 13.12.2018 у розмірі 9 692 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні 98 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 2371 (дві тисячі триста сімдесят одна) гривня 37 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк