Решение № 139159491, 21.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19936/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

секретаря судового засідання - Скляренко В.В.

представниці позивача - Тернової В.О.

представників відповідача Тропіна Д.О., Відешина М.А.,

розглянув у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХЕМПТОНС ТРЕЙД до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю ХЕМПТОНС ТРЕЙД, до відповідача, Одеської митниці, у якій позивач просить суд:

(1). Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 500020/2026/000060/2 від 19.03.2026;

(2). Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500020/2026/000083 від 19.03.2026.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач вважає коригування митної вартості, здійснене відповідачем за резервним методом, безпідставним та протиправним.

Позивач стверджує, що надав митному органу повний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України (МКУ), включаючи контракт, специфікацію, інвойс, пакувальний лист, коносамент та декларацію про походження. Крім того, на вимогу митниці були надані додаткові документи: прайс-лист, експертне дослідження, експортна декларація та комерційна пропозиція.

На думку позивача, ці документи містять усі необхідні числові дані для визначення вартості за основним методом, оскільки всі надані документи є взаємопов`язаними, не мають розбіжностей у числових значеннях і повністю підтверджують ціну контракту. Таким чином у відповідача не було законних підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення вартості.

Зокрема, позивач вважає помилковим висновок відповідача про те, що при перевантаженні товару з одного судна на інше у нього були додаткові витрати. Так, згідно з умовами CFR (вартість і фрахт), продавець несе всі витрати на доставку, навантаження, розвантаження та перевалку в транзитних портах до моменту прибуття в порт Одеси. Отже, як зазначає позивач, ціна в інвойсі вже включає ці витрати. Також, як вказує позивач, у коносаменті чітко зазначено, що фрахт передплачено продавцем, що підтверджує відсутність додаткових витрат у покупця. Позивач наголошує, що зміна морського судна під час транспортування є технічною особливістю логістики й не впливає на вартість товару за контрактом.

Так само позивач зазначав, що за умовами CFR, обов`язок страхування на покупця не покладається, оскільки він не укладав договорів страхування, тому витрати за цією статтею дорівнюють нулю, і надавати документи про «відсутність витрат» юридично неможливо.

Щодо посилань відповідача на 45 денну відстрочку оплати як на прихований лізинг з боку позивача, позивач посилався на свободу договору, право вільно визначати умови договору, зокрема умови оплати. Відстрочення платежу є звичною практикою в міжнародній торгівлі та, згідно з позицією Верховного Суду, не може бути підставою для відмови у застосуванні першого методу.

Також позивач вважав необґрунтованими посилання відповідача на відсутність у специфікації даних про виробника чи артикулів, а в інвойсі посилання на специфікацію, оскільки , на думку позивача, інформація в документах (назва товару, кількість, ціна) є достатньою для його ідентифікації. Законодавство не вимагає обов`язкового зазначення виробника або артикулів у кожному документі, якщо вони корелюються між собою через номери контейнерів та загальний опис.

Крім того, позивач вказує, що відповідач не конкретизував, які саме документи могли б усунути його сумніви, що є порушенням процедури консультацій, передбаченої ст. 57 МКУ.

Крім того, позивач вважає, що дані ЄАІС мають лише допоміжний характер і не є самостійним доказом заниження вартості товару. Відповідач не довів, що товари з бази імпортувалися на тих самих умовах (шлях доставки, обсяг партії, комерційні умови), що й товар позивача.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що вважає своє рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови законними.

Контраргументи відповідача базуються на твердженні, що подані позивачем документи містили розбіжності та не дозволяли достовірно підтвердити заявлену митну вартість товарів за першим методом.

Зокрема, відповідач наголошував, що під час оформлення декларації автоматизована система управління ризиками (АСУР) визначила обов`язкові форми контролю: перевірку правильності визначення вартості та витребування додаткових документів. Згідно з приписами Митного кодексу України, посадові особи не мають права ігнорувати ці вказівки системи.

Відповідач вказує на наступні суперечності у наданих документах, а саме: невідповідність судна. Так у коносаменті зазначено судно FEBE, а у митній декларації SIDRA HALIMA. Це свідчить, на думку відповідача, про перевантаження товару, що передбачає додаткові витрати (портові збори, обробка вантажу), які не були документально підтверджені та включені до вартості.

Також відповідач стверджує, що поставка здійснювалася на умовах CFR (Інкотермс 2010), де страхування не включене у ціну. Відсутність інформації про страхування (чи здійснювалося воно і ким) унеможливлює перевірку правильності визначення повної митної вартості.

Позивач не надав документів з розбивкою вартості перевезення, що заважає відокремити вартість товару від витрат на доставку.

Відповідач звертає увагу, що умови специфікації передбачають оплату протягом 45 днів після отримання товару. Таке відтермінування, на думку відповідача, є доволі тривалим тому він ч вважає його прихованим лізингом.

Також відповідач посилається на недоліки специфікацій через відсутність в них даних про виробника, торговельну марку та артикули. Комерційний рахунок не містить посилання на специфікацію, яка є невід`ємною частиною контракту.

Відповідач стверджує, що додатково надані позивачем документи лише посилили його сумніви, оскільки експортна декларація з Китаю була без перекладу та містила інші умови поставки, комерційна пропозиція не містила інформації про виробника, рік випуску, моделі скутерів. Наданий експертний висновок, вважає відповідач, є необ`єктивним, оскільки базується лише на документах замовника без аналізу цін у країні-експортері, а посилання на інтернет-сайти стосуються товарів іншої якості.

Обґрунтовуючи вибір резервного методу коригування, відповідач зазначав, що обрав дані дані з бази ЄАІС щодо ідентичних товарів того самого виробника (JINSHUN IMPORT AND EXPORT XUZHOU CO., LTD) за червень 2025 року. При коригуванні ціновий розрив за даними відповідача склав 440 дол. США/шт. проти заявлених позивачем 205 дол. США/шт.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

09.07.2026 суд ухвалив відкрити загальне позовне провадження у справі.

11.08.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

20.08.2026 суд розглянув справу по суті.

IV. Обставини, встановлені судом

24.10.2024 позивач (Покупець) та польська компанія Kooperant Europejski Sp. z o.o. (Продавець) уклали договір поставки № KE-28/4.

01.01. 2026 року сторони підписали Специфікацію № 55128-55130 на поставку товару загальною вартістю 53 300 доларів США. Відповідно до умов поставки згідно зі Специфікацією CFR Odesa (Інкотермс 2020), витрати на фрахт включені до ціни товару. Умови оплати передбачали відстрочення платежу протягом 45 днів після отримання товару.

18.03.2026 позивач подав до Одеської митниці електронну митну декларацію № 26UA500020001986U2 для оформлення 260 електроскутерів (електротрициклів). Митна вартість була заявлена за першим (основним) методом (за ціною договору) і становила 205 доларів США за одиницю.

Разом із декларацією до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів позивач надав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № KE-28/4 від 24.10.2024, рахунок-фактуру від 012.01.2025, специфікацію, пакувальний лист, коносамент та декларацію про походження.

Відповідач під час перевірки документів виявив в них наступні розбіжності та недоліки:

o Невідповідність судна: у коносаменті було зазначено судно FEBE, а в декларації SIDRA HALIMA, що викликало сумніви щодо витрат на перевантаження.

o Відсутність даних про страхування: митниця вказала на відсутність інформації про витрати на страхування до кордону України.

o Неповні дані у специфікації: відсутність інформації про виробника, торговельну марку та артикули.

o Відсутність посилання на специфікацію в комерційному інвойсі.

Відповідач зобов`язав позивача надати додаткові документи: контракт з третіми особами пов`язаний з договором про поставку товарів рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату посередницьких послуг; виписку з бухгалтерської документації; каталоги. специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

На вимогу відповідача декларант надав додаткові документи: прайс-лист продавця, копію митної декларації країни відправлення, комерційну пропозицію, та експертний висновок.

19.03.2026 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості № UA500020/2026/000060/2 та картку відмови № UA500020/2026/000083. Відповідач застосував резервний метод. Вартість товару відповідач скоригував до 440 дол. США/одиницю на основі інформації з бази даних ЄАІС щодо ідентичних товарів виробника JINSHUN IMPORT AND EXPORT XUZHOU CO., LTD.

В спірному рішенні відповідач зазначив про неусунення розбіжностей в документах та про відсутність спростувань зазначених розбіжностей. Також 19.03.2026 відповідач сформував картку відмови.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що надані позивачем документи містять розбіжності.

Щодо зауважень митного органу, про невідповідність судна (у коносаменті було зазначено судно FEBE, а в декларації SIDRA HALIMA), що на думку відповідача, свідчить про додаткові витрати на перевантаження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1. Договору № KE-28/4 від 24.10.2024, з урахуванням п. 1 Додаткової угоди №1 від 27.11.2025 р., якою внесено зміни до п. 1.1. Договору, передбачено:

«Продавець зобов`язується поставити наступні товари: 1.1.1. одяг, взуття, аксесуари, тканину та інші текстильні вироби, товари для дому та шиття, а також інші товари народного споживання; 1.1.2. мотоцикли, квадроцикли, інші транспортні засоби та запчастини та комплектуючі до них, аксесуари та товари для технічного обслуговування (далі «Товар»), а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.»

Відповідно до п. 1.2. Договору № KE-28/4 від 24.10.2024 передбачено:

1.2. Товар, що поставляеться, мае бути поставлений партіями в повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними в Специфікаціях до цього контракту, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.3. Контракту № KE-28/4 від 24.10.2024 передбачено:

2.3. Назва, ціна та кількість Товару, що поставляється, погоджується сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід`ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару під час виконання контракту погоджується сторонами.

Згідно з п. 4.1. Контракту № KE-28/4 від 24.10.2024 передбачено:

4.1. Товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах «Інкотермс-2020» протягом не біпьше ніж 180 (сто вісімдесяти) календарних днів з моменту підписання специфікації. Базис поставки партії Товару Сторони погоджують у Інвойсі або Специфікації. Продавець зобов`язаний письмово повідомити Покупця про дату поставки (відвантаження) Товару.

Відповідно до п.п. 3-7 Специфікації №55128-55130 від 01.01.2026 , передбачено:

3. Умови поставки: CFR Odesa (відповідно до Incoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувшого транспортного засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження Покупця. Продавцем товару є компанія Kooperant Europejski Sp. z о.о

Відповідно до наданого коносаменту № BW25120992 від 05.01.2026 товар переміщувався морським транспортом в контейнерах TRHU7972662, FCIU9238242. Коносамент BW25120992 від 05.01.2026 містить ту саму інформацію про номери контейнерів, що і ЕМД ІМ 40 АА 26UA500020001986U2 (первісна), ЕМД ІМ 40 АА 26UA500020002011U3 (ст. 55 МКУ), в пакувальному листі від № 44/01/2026 від 01.01.2026.

Продавець за Договором виконав свої обов`язки, покладені на нього п. 7 специфікації № 55128-55130 від 01.01.2026, передав позивачу як покупцю за договором № KE-28/4 від 24.10.2024 всі визначені документи.

Суд звертає увагу, що товар постачався позивачу на умовах CFR Odesa (відповідно до Incoterms 2020), що означає наступне.

Згідно з правилами Incoterms 2020, умови CFR (Cost and Freight продавець оплачує доставку товару до зазначеного порту призначення, експортне мито та завантаження на судно. Відповідальність і ризики переходять на покупця в момент перетину товаром борту судна в порту відвантаження (м. Одеса).

Таким чином, зауваження відповідача про те, що коносамент датований 01.01.2026 р., судно SIDRA HALIMA , а товар прибув на морському судні FEBE, не впливають на вартість товару, з урахуванням вказаного базису поставки.

Зміст базису поставки CFR (Incoterms 2020) полягає в наступному: Відповідно до офіційних правил Incoterms, термін CFR (Cost and Freight) означає, що Продавець, у даному випадку - Kooperant Europejski Sp. z о.о., несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до погодженого місця призначення (м. Одеса, Україна), включаючи його обробку, навантажувально - розвантажувальні роботи, портове обслуговування, можливе зберігання в порту та витрати експедиторських та логістичних компаній. Це означає, що за своєю правовою та економічною природою ціна товару за Інвойсом №44/01/2026 від 01.01.2026 та Специфікацією № 55128-55130 від 01.01.2026 вже апріорі включає в себе: вартість морського фрахту витрати на розвантаження, перевантаження та обробку товару в транзитному порту, вартість подальшого автомобільного перевезення до місця призначення.

В коносаменті BW25120992 від 01.01.2026 чітко зазначено «FREIGHT PREPAID». Це означає, що вартість перевезення була повністю сплачена Продавцем на етапі відправлення вантажу. Таким чином, посилання відповідача на необхідність додаткової оплати Покупцем у транзитному порту перевантаження є його припущенням, яке не може лягати в основу рішення щодо митної вартості товару.

Ні законодавство України, ні міжнародне право не встановлює обов`язкової вимоги щодо тотожності дати коносамента та інвойсу для цілей підтвердження митної вартості товару, який придбаний законно, але на його транспортування після завантаження на судно продавцем. Зазначення номерів контейнерів №№ TRHU7972662, FCIU9238242 в коносаменті № BW25120992 від 05.01.2026, та їх відображення у пакувальному листі підтверджує ідентичність партії товару та безперервність логістичного ланцюга, а не наявність прихованих домовленостей.

Так, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2025 р. у справі № 520/13182/2020, наявність номерів контейнерів в коносаменті та подальших документах, навіть за наявності інших будь-яких розбіжностей, є доказом належної доставки товару.

Щодо зауважень митного органу про ненадання документів, які підтверджують наявність або відсутність витрат на страхування товару покупцем до кордону України суд зазначає, що заявлені умови поставки CFR (Cost and Freight) покладають усі ризики втрати або пошкодження товару на Продавця до моменту його доставки та вивантаження у погодженому місці призначення (м. Одеса).

З огляду на зміст договору № KE-28/4 від 24.10.2024, додатки до нього з урахуванням умов CFR (відповідно до Incoteгms 2020), на позивача не покладений обов`язок здійснити страхування товару. Відповідач не довів, що позивач добровільно укладав такі договори страхування.

Пунктом 7 ч. 10 ст. 58 МКУ передбачає додавання витрат на страхування до митної вартості лише у разі, якщо такі витрати фактично понесені покупцем і не були включені до ціни товару. Оскільки на позивача як покупця за Контрактом не покладено обов`язків страхування, також таких обов`язків не покладено на позивача відповідно до умов доставки товару CFR Одеса (відповідно до lncoterms 2020), Покупець не укладав договорів страхування та не здійснював жодних платежів страховим компаніям.

Таким чином, вимоги відповідача про надання документів на страхування товару, є незаконними. Вимога надати документи про "відсутність витрат" суперечить логіці та правовій природі митного декларування, оскільки неможливо надати документ про господарську операцію, яка не відбувалася і зобов`язання проведення якої не було покладено на позивача. Самі умови поставки CFR документально підтверджують, що витрати на страхування не можуть бути покладені на Покупця, а отже, підстав для коригування митної вартості згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 МКУ немає.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що відомості про митну вартість є повними та достовірними, а відсутність страхування з боку покупця повністю відповідає комерційним умовам угоди та не є порушенням вимог ст. 58 МКУ.

Щодо умов оплати за товар з відстроченням платежу.

Відповідно до п. ст. 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, передбачено:

1. Сторони зв`язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися, та практикою, яку вони встановили у своїх відносинах.

Відповідно до ст. 55 вказаної Конвенції, передбачено: Покупець зобов`язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Згідно з ст. 59 вказаної Конвенції: покупець зобов`язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Відповідно до п. 8.2. Договору № KE-28/4 від 24.10.2024 визначено, що правом, яке регулює договір, є матеріальне право України.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на п. 8 Специфікації № 55128-55130 від 01.01.2026 передбачена оплата з відстрочкою платежу, зокрема, оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше 45 ( сорока п`яти) днів після отримання товару. Якщо Покупець прострочив оплату товару, Продавець має право вимагати від нього повернення товару. Валюта ціни - долар США або євро. Валюта платежу - долар США або євро.

Таким чином, Сторони договору № KE-28/4 від 24.10.2024 визначили відповідно до свого вільного волевиявлення умови оплати з відстрочкою платежу, що не суперечить ні нормам міжнародного права в сфері купівлі-продажу, ні нормам законодавства України, яке застосовується до вказаного Договору.

Суд погоджується з аргументами позивача, що відповідач не наділений правом втручатися в господарські правовідносини сторін за договором, який є чинним та дійсним, та не має права забороняти сторонам договору вільно визначати його умови, в тому числі, умови оплати за товар.

Верховний Суд в постанові від 26.06.2025 р. у справі № 520/13328/2020, зробив правовий висновок про те, що коли договором передбачено відстрочення платежу, це є правомірним і не впливає на визначену Позивачем митну вартість товару, зокрема: «Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Також судами було встановлено, що у відповідності до пункту 4.3 контракту оплата за продукцію здійснюється протягом 120 календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури (інвойсу) покупцю, а тому на дату подання митної декларації у позивача не могло бути відповідних доказів оплати».

На підставі викладеного, суд вважає безпідставним твердженням відповідача про те, що 45 днів відстрочки платежу за товар, є значною відстрочкою та свідчить про неправомірне неподання позивачем документів про оплату за товар при митному оформленні.

Щодо незгоди відповідача зі змістом Специфікації.

Суд відхиляє твердження митного органу про недостовірність декларування через відсутність у специфікації № 55128-55130 від 01.01.2026 відомостей про виробника, торговельну марку, детальний опис, якість товарів та артикулів з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 1.1. Договору № KE-28/4 від 24.10.2024, з урахуванням п. 1 Додаткової угоди №1 від 27.11.2025 р., якою внесено зміни до п. 1.1. Договору, передбачено: «Продавець зобов`язується поставити наступні товари: 1.1.1. одяг, взуття, аксесуари, тканину та інші текстильні вироби, товари для дому та шиття, а також інші товари народного споживання; 1.1.2. мотоцикли, квадроцикли, інші транспортні засоби та запчастини та комплектуючі до них, аксесуари та товари для технічного обслуговування (далі «Товар»), а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.»

Відповідно до п. 1.2. Договору № KE-28/4 від 24.10.2024 передбачено: 1.2. Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними в Специфікаціях до цього контракту, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.3. Контракту № KE-28/4 від 24.10.2024 передбачено назва, ціна та кількість Товару, що поставляється, погоджується сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід`ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару під час виконання контракту погоджується сторонами.

Згідно з п. 4.1. Контракту № KE-28/4 від 24.10.2024 товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах «Інкотермс-2020» протягом не біпьше ніж 180 (сто вісімдесяти) календарних днів з моменту підписання специфікації. Базис поставки партії Товару Сторони погоджують у Інвойсі або Специфікації. Продавець зобов`язаний письмово повідомити Покупця про дату поставки (відвантаження) Товару.

Таким чином, вимоги до інформації, яка має міститись в специфікації до Договору № KE-28/4 від 24.10.2024 чітко визначені п.п. 1.1., 1.2, 2.3, 4.1. цього Договору.

Специфікація № 55128-55130 від 01.01.2026 містить вичерпний опис товару, визначений Договором та вимогами до Специфікації, встановлених вказаними вище пунктами Договору, достатній для його ідентифікації та визначення вартості: назву продукції (Електроскутери), кількість, ціну за одиницю та загальну вартість.

Чинне законодавство та умови контракту не зобов`язують сторони зазначати артикули чи торговельні марки безпосередньо у специфікації, якщо товар ідентифікується за його технічними параметрами, найменуванням, кількістю, ціною у порівнянні також з іншими наданими документами, включаючи інвойс. Також, митним органом не доведено, як саме відсутність назви артикулу або торгівельної марки в комерційному документі впливає на числове значення заявленої ціни. Ціна товару є договірною і зафіксована у специфікації на виконання умов Контракту. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, подані декларантом документи вважаються достовірними, поки митницею не доведено зворотне. Формальна відсутність певних необов`язкових реквізитів не може бути доказом недостовірності ціни угоди.

Відповідно до положень ст. 53 МКУ, обов`язковими документами для підтвердження митної вартості є комерційні документи, що містять дані про ціну угоди та кількість товару.

Чинне законодавство не встановлює імперативної вимоги щодо дублювання назви заводу-виробника в кожному товаросупровідному документі, якщо ці дані зазначені Декларантом у графі 31 митної декларації на підставі технічної документації або пакувальних листів.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ, документи, подані декларантом, вважаються достовірними, якщо митним органом не доведено зворотне. Факт відсутності виробника у тексті інвойсу не свідчить про недостовірність ціни.

Відповідачем не мотивовано в рішенні, що зазначення конкретного виробника впливає на числове значення заявленої митної вартості або що фактична ціна товару є іншою, ніж задекларована. Відповідач в Рішенні не обґрунтовував, яким чином інформація про виробника товару в специфікації впливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, суд робить висновок, що інформація про товар, вказана в митній декларації повністю відповідає інформації про цей товар, викладеній в договорі, інвойсі, пакувальному листі, специфікації, та інших супровідних і додатково наданих документах. Зворотнього відповідач впродовж розгляду справи не довів.

Також доводи відповідача про те, що в інвойсі на мається посилання на специфікацію, не є такими, що спростовують числові значення вартості товару, визначені в поданих позивачем документах для митного оформлення.

З огляду на зміст Договору вимоги до інформації, яка має міститись в специфікації до нього чітко визначені п.п. 1.1., 1.2, 2.3, 4.1. цього Договору.

В специфікації № 55128-55130 від 01.01.2026 визначена ціна товару 53 300,00 доларів США.

Інформація про товар, його вартість 53 300,00 доларів США, посилання на договір № KE-28/4 від 24.10.2024 , відповідно до якого здійснюється постачання товару, вказана в Інвойсі № 44/01/2026 від 01.01.2026. Ця інформація повністю узгоджується з положеннями специфікації, №55128-55130 від 01.01.2026, яка також містить посилання до договір № KE-28/4 від 24.10.2024.

Таким чином, зі змісту вказаних документів, - інвойса, специфікації, чітко прослідковується, що товар постачається відповідно до договору № KE-28/4 від 24.10.2024, жодних розбіжностей між цими документами, в тому числі в частині товару, його кількості, вартості, підстав постачання на умовах Договору, не мається. За таких умов, вбачається, що вказаний Інвойс виданий відповідно до умов Договору та відповідає умова Специфікації.

Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну і у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Суд вважає посилання відповідача у спірному рішенні на ненадання витребуваних відповідачем документів, , необґрунтованим.

З огляду на на електронну митну декларацію АА 26UA500020001986U2 (первісної), оскаржуваних рішення та картки відмови, відповідачу наданий повний пакет документів, визначений Договором.

Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 11.09.2012р у справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому відповідач жодним чином не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості за основним методом, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

VI. Судові витрати

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно .ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 500020/2026/000060/2 від 19.03.2026.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500020/2026/000083 від 19.03.2026.

4.Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21-А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕМПТОНС ТРЕЙД" (01104, м.Київ, вул. Міхновського Миколи, буд.38, офіс 2254; код ЄДРПОУ 44536061) суму сплаченого судового збору у розмірі 10 299 (десять тисяч двісті дев`яносто дев`ять),06 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО