Решение № 139158592, 21.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4053/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо порушення встановленого законом 10-денного строку розгляду її заяви від 02.06.2026 року про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняти рішення про призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з червня 2026 року та виплатити заборгованість.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на її користь компенсацію за завдану моральну та матеріальну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона 02.06.2026 звернулася до Світловодського сервісного центру ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Вказує, що відповідно до пункту 12 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (затвердженого Постановою КМУ №250), рішення про призначення допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом протягом 10 днів з дня подання заяви. Стверджує, що станом на 16.06.2026 року законний 10-денний строк розгляду документів повністю вичерпано, проте відповідач не прийняв жодного рішення, виплату не призначив. Зазначає, що якби відповідач дотримався закону та виніс рішення вчасно, вона б встигла увійти до фінансових відомостей на виплату до 20 числа і гарантовано отримала б кошти у поточному червневому виплатному періоді. Проте через триваюче протиправне затягування розгляду вона повністю втрачає можливість отримати допомогу цього місяця, що залишає її родину без жодних засобів для існування. Факт крайньої фінансової скрути підтверджується укладеними договорами позики: №0000470600 від 10.04.2026 року, № 0000470601 від 10.04.2026 року та № 0000600352 від 08.05.2026 року на загальну суму 16 173,60 грн. Через тривале неотримання виплат та з метою уникнення остаточної втрати заставленого майна і зупинення нарахування надмірних відсотків ломбарду, вона була змушена брати грошові кошти в борг у фізичних осіб. За рахунок цих нових позичених коштів нею було викуплено з ломбарду три мобільних телефони. Таким чином, вважає, що системні незаконні дії, надання неправдивих усних відповідей та загальна некомпетентність відповідача змусила її укласти декілька запозичень підряд, створили для сім`ї критичний борговий тягар, позбавили законних пільг та субсидій, завдали тривалого стресу, що призвело до погіршення здоров`я та значних моральних страждань, що обґрунтовує стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Ухвалою судді від 29.06.2026 задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.33-34).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.47-51), оскільки заявлені позовні вимоги є безпідставними. Зазначає, що 02.06.2026 позивач звернулась із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (за місцем фактичного проживання) до Головного управління. 18.06.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період з 01.06.2026 по 30.11.2026 у розмірі 7981,83 грн. Вказує, що в червні 2026 року на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ ПриватБанк, перераховано 2960,00 грн (2100,00 грн (допомога на дітей, які виховуються в багатодітних сім`ях) + (860,00 грн (допомога при народженні дитини)) та на рахунок, НОМЕР_1 відкритий в АТ Ощадбанк перераховано 7000,00 грн (допомога для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку). 03 липня 2026 року на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ ПриватБанк, перераховано 18923,66 грн (2100,00 грн (допомога на дітей, які виховуються в багатодітних сім`ях) + (860,00 грн (допомога при народженні дитини) + (15963,66 грн (державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям за червень та липень 2026 року)) та на рахунок, відкритий в АТ Ощадбанк перераховано 7000,00 грн (допомога для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку). Окрім того, 08.07.2026 позивачем подано звернення про призначення базової соціальної допомоги. 08.07.2026 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям було призупинено автоматично з 01.07.2026, у зв`язку з призначенням базової соціальної допомоги. За зверненням від 08.07.2026 ОСОБА_1 базова соціальна допомога призначена 08.07.2026 у автоматичному режимі на період з 01.07.2026 по 31.12.2026 у розмірі 17140,00 грн. В липні 2026 року додатковою відомістю на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ ПриватБанк, буде перераховано 7058,17 грн базової соціальної допомоги з урахуванням виплаченої допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей, які виховуються в багатодітних сім`ях. Щодо моральної та матеріальної шкоди зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння Головного управління, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління та вини Головного управління в її заподіянні. З цих підстав просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.45-46) та додаткові пояснення. (а.с.73)

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яка зареєстрована за №1000000000260044796065 (а.с.64).

Позивач вважаючи, що вказана заява не розглянута у законний 10-денний строк, не погодившись з бездіяльністю відповідача, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Проте, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.06.2026 ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям від 18.06.2026 р. (а.с.66).

Окрім того, в червні та липні 2026 року на рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти на підставі рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (а.с.61-63, 65-66).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

На реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям спрямований Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону передбачено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" визначені Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (далі Порядок №250).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 250 цей Порядок визначає умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога), передбаченої Законом України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 250 державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Пунктом 3 Порядку №250 визначено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї з використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (крім виплат, які здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 215 Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану:

структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) - до 30 червня 2025 р.;

органами Пенсійного фонду України - починаючи з 1 липня 2025 р. незалежно від зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування).

Заяви з необхідними документами та/або відомостями для призначення державної соціальної допомоги (далі - заяви з необхідними документами та/або відомостями) приймаються від громадян органами Пенсійного фонду України починаючи з 1 липня 2025 р., зокрема у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг) незалежно від зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування).

Посадова особа органу соціального захисту населення/органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважений орган), яка приймає заяви з необхідними документами та/або відомостями, зокрема надіслані з використанням засобів поштового зв`язку, реєструє їх та формує електронні особові справи з використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Заяви з необхідними документами та/або відомостями також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх в електронній формі не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження відповідному уповноваженому органу.

Посадова особа виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг з використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери приймає заяву з необхідними документами та/або відомостями (формує заяву, роздруковує, надає заявнику для підписання, сканує підписану заяву з необхідними документами та/або відомостями, та реєструє) та формує електронну особову справу і не пізніше наступного робочого дня надсилає електронну особову справу відповідному уповноваженому органу з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах.

Пунктом 5 Порядку № 250 передбачено, що для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи: заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом уповноваженого органу. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; довідку про доходи за шість місяців перед місяцем звернення (за наявності), у разі коли для обчислення сукупного доходу враховуються шість місяців перед місяцем звернення; посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка (за наявності).

Пунктом 20 Порядку №250 передбачено, що державна соціальна допомога призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи та/або відомості. Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів та/або відомостей, уповноважений орган повідомляє уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї про те, які документи та/або відомості у місячний строк потрібно подати додатково.

Уповноважений орган інформує уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про прийняття документів та/або відомостей із зазначенням дати їх прийняття, а також документів та/або відомостей, які необхідно у місячний строк подати додатково (шляхом надання/надсилання йому повідомлення у паперовому або електронному вигляді (за наявності електронної пошти).

Згідно із п.21 Порядку №250 встановлено, що рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається уповноваженим органом протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

Як встановлено судом, позивач звернулась із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям 02.06.2026, а рішення про призначення вказаної державної соціальної допомоги було прийнято 18.06.2026, тобто з перевищенням 10-денного строку.

Оцінюючи зазначене порушення, суд виходить з того, що саме по собі порушення процедурних строків розгляду заяви не є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправною бездіяльності, оскільки за результатами розгляду заяви прийнято відповідне рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Окрім того, у місяці в якому звернулась позивач за допомогою нараховано та виплачено вказану допомогу.

До того ж, суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Оскільки оскаржуване порушення було виправлено суб`єктом владних повноважень, немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправної бездіяльності відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 02.06.2026, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно додаткових пояснень позивачки, в яких вона посилається на втрату виплати "Тепла зима" на молодшого сина через бездіяльність відповідача, то останні не були предметом спору, дії щодо непризначення такої допомоги не оскаржувалися у даній справі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за завдану моральну та матеріальну шкоду у розмірі 50000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної та матеріальної шкоди позивач зазначає лише про борги, які підтверджуються укладеними договорами позики.

При цьому вказані договори позики укладенні до подання заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Позивачка обмежилася лише загальними посиланнями на незаконність дій відповідача та завдання йому моральної та матеріальної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами ні факту наявності такої шкоди, ні наявності її душевних страждань, ні наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та завданням такої шкоди.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є недоведеним та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, отже не підлягають задоволенню.

За змістом частин 1 і 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Судових витрат, які підлягають розподілу на користь сторін не встановлено.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА