Постановление суда № 139155939, 03.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/29757/26

Провадження № 1-кс/947/10409/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026161200000233 від 23.04.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солошине Кобяльцького Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого водієм у ФОП « ОСОБА_8 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий у клопотанні зазначає про те, що ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ХІ від 24.02.2022 року, на всій території України строком на 30 діб (який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними нормативно-правовими актами), перебуваючи у невстановленому місці на території Одеської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2026 року (більш точний час та місце, наразі не встановлено) при невстановлених обставинах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вирішив зайнятися злочинною діяльністю, спрямованою на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з метою незаконного збагачення та протиправного отримання матеріальних благ внаслідок вчинення корисливого умисного злочину проти власності.

Протиправний умисел ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими на даний час особами полягав у незаконному заволодінні шляхом обману сільськогосподарською продукцією суб'єктів господарювання під приводом надання логістичних, транспортно-експедиційних та складських послуг, а також на подальше набуття фактичного володіння зазначеним майном, приховування його незаконного походження, місцезнаходження та переміщення, з метою подальшого незаконного розпорядження ним на власний розсуд та в інтересах інших співучасників.

Реалізуючи задумане, невстановлені особи за попередньою змовою з ОСОБА_4 здійснювали пошук потерпілих та перевізників через електронну платформу «Lardi-Trans».

В подальшому, з метою маскування злочину та створення хибного враження у потерпілих про ведення господарської діяльності з надання логістичних послуг та представляючись представниками діючої на території України транспортно-логістичної компанії ТОВ «ЛОГІКОР», надсилали потерпілим недостовірні документи на транспортні засоби та водіїв, контролювали рух автомобілів і вводили в оману представників власника вантажу щодо фактичного місця знаходження майна.

У свою чергу ОСОБА_4 відповідно до відведеної йому ролі забезпечував прийняття незаконно отриманої продукції, організацію її розвантаження, приховування фактичного місця знаходження майна, перевантаження до інших транспортних засобів та створення умов для його подальшої легалізації.

Так, 13.11.2025 року між ТОВ «ФІН МАРК» ЄДРПОУ 35386548 в особі директора ОСОБА_9 та ТОВ «МАЯК-Р» ЄДРПОУ 03732070 в особі директора ОСОБА_10 укладено договір поставки № 067-25 щодо поставки сої у кількості 150 тон.

На виконання зазначеного договору директор ТОВ «ФІН МАРК» здійснив оплату вартості товару, перерахувавши на користь постачальника грошові кошти у сумі 2 040 000 гривень.

Після цього логіст ТОВ «ФІН МАРК» ОСОБА_11 для організації доставки вантажу розмістила оголошення на електронній платформі «Lardi-Trans», на яке відгукнувся невстановлений чоловік, який представився ОСОБА_12 та повідомив, що є представником ТОВ «ЛОГІКОР».

Надалі невстановлені особи, використовуючи вигадані анкетні дані, засоби мобільного зв'язку та месенджери, надіслали документи водіїв і транспортних засобів замовнику - ТОВ «ФІН МАРК», створивши у останніх хибне уявлення про дійсність свої намірів щодо перевезення вантажу.

Реалізуючи єдиний злочинний умисел, невстановлені особи залучили перевізника ФОП ОСОБА_13 , який не був обізнаним про дійсні злочинні наміри вказаних осіб, та який забезпечив перевезення двома вантажними автомобілями під керуванням водіїв ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зернової культури сої.

Одночасно аналогічним способом організовано ще одне перевезення із залученням перевізника ФОП ОСОБА_16 , який також не був обізнаним про дійсні злочинні наміри вищевказаних осіб, та якому невстановлена особа, представившись ОСОБА_17 , запропонувала здійснити перевезення цієї ж продукції.

Після завантаження автомобілів 17.04.2026 невстановлені особи, продовжуючи реалізацію злочинного плану, повідомили водіям неправдиві відомості про нібито неможливість прийняття вантажу у селі Лозуватка Дніпропетровської області та змінили місце доставки на територію Одеської області.

Водночас представників ТОВ «ФІН МАРК» продовжували вводити в оману, повідомляючи неправдиві відомості про затримку доставки, тоді як фактично транспортні засоби рухалися до Одеської області.

Надалі, 18.04.2026 року чотири вантажні автомобілі прибули на територію складу поблизу с. Нові Біляри та с. Григорівка Одеського району Одеської області (географічні координати: 46.602813, 31.000991), де їх зустрів ОСОБА_4 .

Діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи відведену йому роль, ОСОБА_4 організував безперешкодний в'їзд чотирьох вантажних транспортних засобів на територію складських приміщень, якими він користувався на підставі договору оренди, укладеного з ТОВ «АГРОЛОДЖИСТІК».

При цьому ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що відповідно до товарно-транспортних накладних пунктом відправлення вантажу є ТОВ «МАЯК-Р» с. Глухівці Вінницької області, а вантажоодержувачем та кінцевим місцем його розвантаження визначено ТОВ «Олійний дім» Дніпропетровської області, Криворізького району, с. Лозуватка, вул. Миру, 135-В. Водночас орендований ним склад не був зазначений у товаросупровідних документах як місце доставки, перевалки чи зберігання зазначеної продукції, а сам ОСОБА_4 не був уповноваженою особою на її прийняття.

Крім того будучи власником ТОВ «КТС» ОСОБА_4 усвідомлював, що ні він особисто, ні ТОВ «КТС» не перебувають у будь-яких договірних відносинах із ТОВ «ФІН МАРК» та ТОВ «МАЯК-Р, перевізниками чи іншими законними учасниками перевезення, які б надавали йому право приймати, розвантажувати, зберігати або розпоряджатися зазначеною сільськогосподарською продукцією.

Незважаючи на це, діючи в умовах воєнного стану, 18.04.2026 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території складу поблизу с. Нові Біляри та с. Григорівка Одеського району Одеської області (географічні координати: 46.602813, 31.000991), реалізуючи спільний злочинний умисел із невстановленими співучасниками, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ними, ОСОБА_4 умисно, незаконно та без будь-яких товаросупровідних, складських чи інших документів, що підтверджують законність походження, набуття або передачі майна, прийняв сою вагою 150 тон до орендованих ним складських приміщень, після чого організував її розвантаження із чотирьох вантажних автомобілів та визначив місце її зберігання у вказаних складських приміщеннях, тим самим незаконно заволодів нею, спричинивши ТОВ «ФІН МАРК» матеріальну шкоду на загальну суму 2 040 000 грн, виходячи із вартості 1 тони сої 13600 гривень, що у відповідності до п. 4 примітки до ст. ст. 185, 186, 189, 190 КК України, є особливо великим розміром.

За викладених обставин, 18.07.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 1202 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4 000 256 гривень..

У судовому засіданні -

Прокурор обґрунтував подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного долучив до клопотання заяву про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням та документи характеризуючі підозрюваного, просив застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту враховуючи те, що його підзахисний відшкодував збитки та співпрацює зі слідством.

Підозрюваний погодився з пред`явленою йому підозрою та щодо застосування відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали додані в обґрунтування клопотання та матеріали надані стороною захисту, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 18.07.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обґрунтованість пред`явленої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ; протоколом впізнання особи за фотознімками за участі ОСОБА_18 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом впізнання особи за фотознімками за участі ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом впізнання особи за фотознімками за участі ОСОБА_14 протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколом обшуку за координатами: Одеська область, Одеський район, с. Григорівка, 46.602813, 31.000991.

На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні такого злочину у випадку направлення обвинувального акту до суду (у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна), слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Проте, аналізуючи вказаний ризик також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Розглядаючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на наступне: підозрюваний з підозрою погоджується, раніше не судимий, одружений, має постійне місце роботи та місце проживання, що свідчить про його відносно міцні соціальні зв`язки та на думку слідчого судді зменшує ризик переховування підозрюваного.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що в рамках даного кримінального провадження наявні свідки: ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , на показання яких сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків, які повідомляють та можуть в подальшому повідомити важливі обставини імовірного вчинення злочину.

Жоден зі свідків безпосередньо судом не допитаний, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтування судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може: перешкоджати кримінальному провадженню та продовжити злочинну діяльність у якій підозрюється.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що вказані ризики не знайшли свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання, так як стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню та з огляду на те, що підозрюваний раніше не судимий, позитивно характеризується та до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Попри вищевказані встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 для забезпечення його належної процесуальної поведінки впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість злочину, у якому підозрюється останній та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у його вчиненні, не може бути єдиною підставою для застосування відносно нього виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, відомостям щодо особи підозрюваного, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрюваний з пред`явленою йому підозрою погоджується, співпрацює зі слідством, відшкодував збитки завдані в результаті злочину, з моменту повідомлення про підозру не переховувався від органу досудового розслідування та суду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має постійне місце проживання та місце роботи, за якими позитивно характеризується.

На думку слідчого судді, вказане в сукупності свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В свою чергу покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку останнього.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло в нічний час доби з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, а тому у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18.09.2026 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 23 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.

Покласти на підозрюваного строком 18.09.2026 року, в межах строку досудового розслідування, обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись за межі Одеської області без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1