Постановление суда № 139155155, 20.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12341/26

Провадження № 2-ві/369/39/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О. розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Дубас Т.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/12341/26 за скаргою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 20.09.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2

у с т а н о в и л а :

В провадженні суду перебуває цивільна справа № 369/12341/26 за за скаргою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 20.09.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.08.2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Тетяни Володимирівни у вказаній цивільній справі визнано необґрунтованою. Заяву про відвід передано в канцелярію Києво-Святошинського районного суду Київської області, для проведення її авторозподілу відповідно до вимог с. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 року вирішення питання про відвід судді передано судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О.

Заява ОСОБА_1 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. мотивована тим, що 06.08.2026 року о 12:30 годині було призначено до розгляду скаргу ОСОБА_1 , однак судом не було вжито заходів щодо розгляду клопотання заявника щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції та повідомлено, що судовий розгляд справи знято з розгляду, а йому слід особисто з`явитися до суду для участі в справі. У зв`язку з чим, заявником було подано дисциплінарну скаргу до ВРП стосовно протиправних дій судді Дубас Т.В. щодо ініціювання дисциплінарної відповідальності судді стороною процесу, що створює прямий конфлікт інтересів та повністю виключає її безсторонність. Крім того, після засідання з метою приховання своїх протиправних дій суддя Дубас Т.В. своєю ухвалою о 21:05 год. офіційно надала право та можливість брати участь заявнику у засіданні, яке мало відбутися на 8 годин раніше, а саме о 12:30 годин, що доводить наявність особистої суб`єктивної заінтересованості судді у спотворенні процесуальної реальності. Факт появи після зірваного судового засідання ухвали підтверджує, що суддя Дубас Т.В. свідомо не виконала власне судове рішення під час засідання 06.08.2026. Замість забезпечення участі, був створений штучний акустичний гул, що і стало причиною зриву судового засідання. На законні вимоги та повідомлення заявника в чаті платформи оголосити технічну перерву, відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України, суддя не відреагувала. Навмисність дій саме судді Дубас Т.В. та судового секретаря підтверджується також офіційним листом ДП «Інформаційні судові системи» № 3790/11/11-30-26 від 29.06.2026, яким зафіксовано умисне направлення посилань/ запрошення для ВКЗ на неактуальну електронну адресу. Ідентична схема штучного глушіння звуку та вчинення перешкод тривалістю майже одну годину була застосована суддею Дубас Т.В. під час розгляду іншої справи - № 369/7875/23, щодо скасування рішення Боярської міської ради, де перешкоди припинилися лише після жорсткого протесту (наявний аудіозапис) З метою фіксації вказаних зловживань, заявником 12.08.2026 року о 08:38 через «Електронний суд» було подано «Заяву про усунення порушень та забезпечення доступу до електронного протоколу під час проведення судового засідання в режимі ВКЗ» (зареєстрована в АСДС 12.08.2026 о 15:57), проте станом на 15.08.2026 року - суддя Дубас Т.В. та її судовий секретар умисно ігнорують вказану заяву, а протокол засідання від 06.08.2026 у електронному кабінеті відсутній. Суд свідомо приховує офіційний протокол та аудіозапис, оскільки вони є прямим доказом маніпуляцій із конференціями № НОМЕР_1 та № 887327. Таке обмеження права сторони на ознайомлення з матеріалами справи, відповідно до ст. 43 ЦПК є беззаперечним свідченням упередженості головуючої. Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що судді Києво-Святошинського районного суду вже встановлювали факт наявності об`єктивних сумнівів у безсторонності при розгляді спорів між тими самими сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме ухвалою від 17.06.2026 року у справі № 369/10850/26 суддя Пінкевич Н.С. було задоволено заяву про самовідвід судді Янченка А.В., у провадженні якого перебували пов`язані цивільні справи № 369/5743/23 та № 369/7875/23, у яких суд дійшов висновку, що наявність скарг до ВРП, оцінена в сукупності з конкретними обставинами спорів між цими сторонами, зобов`язує суддю усунутися від розгляду задля недопущення виникнення у сторін обґрунтованих сумнівів (п. 2.5 Бангалорських принципів). Суддя Дубас Т.В. призначила розгляд обох справ № 369/12341/26 та № 369/7875/23 на один день - 19.08.2026 року, щоб створити штучне навантаження та повторити схему технічного глушіння звуку. При цьому, в ухвалі про відкриття провадження від 03.07.2026 суддя, всупереч ч. 7 ст. 178 ЦПК України, взагалі не встановила для суб`єкта оскарження жодного строку для надання витребуваних доказів, що дозволяє зацікавленій особі безкінечно саботувати процес. Тому вважає, що існують об`єктивні та беззаперечні сумніви в неупередженості, безсторонності та незалежності судді, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а також свідчать про наявність гострого процесуального та міжособистісного конфлікту інтересів.

Згідно ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

На запит суду 20.08.2026 року надійшли матеріали цивільної справи № 369/12341/26 для дослідження судом, з метою розгляду заяви про відвід.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про відвід та матеріали цивільної справи № 369/12341/26, суд приходить до наступного.

Положеннями ст. 36 ЦПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як передбачено вимогами ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом із тим, слід зазначити, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 Конвенції, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Крім наведених об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П`єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу"); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

З системного аналізу вказаних положень вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

У сторони можуть виникати сумніви в упередженості та об`єктивності судді лише в зв`язку із наявністю сформованої суспільної думки про факт недовіри до суду як суспільного явища, однак суддя повинен керуватися виключно законом, відновлювати довіру до суду, та, в разі подання заяви про відвід, вирішити його, виходячи з оцінки підстав відводу, яким оперує сторона, а не задовольняти його лише за умови наявності необґрунтованих сумнів та з метою уникнення оскарження рішення в подальшому.

Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні. Відповідно до положень національного законодавства, зокрема, вимогами ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За таких обставин, дослідивши заяву, перевіривши матеріали справи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді Дубас Т.В. при розгляді даної цивільної справи.

Вказані заявником доводи свідчать про його незгоду з діями та прийнятими суддею процесуальним рішенням щодо організації судового процесу, проте не містять будь-яких відомостей про наявність певної особистої заінтересованості судді, її прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, що не є підставою для відводу судді.

Даних, які б свідчили, що відповідні процесуальні дії щодо організації судового процесу в цивільній справі № 369/12341/26 приймались суддею Дубас Т.В. саме тому, що остання відчувала упереджене ставлення до тих чи інших учасників провадження, суду не надано.

Твердження заявника про упередженість судді об`єктивно не підтверджуються, а містять лише суб`єктивну, власну оцінку заявника діям судді.

Призначення та проведення судових засідань, оцінка доказів, долучення доказів, вирішення клопотань в ході судового розгляду є процесуальною діяльністю головуючого у справі та у разі порушення цієї діяльності може бути приводом для апеляційного оскарження рішення, яке буде ухвалено суддею, а тому зазначені доводи заявника не є підставами для відводу судді в розумінні ст.36 ЦПК України.

В свою чергу, звернення заявника зі скаргою до Вищої ради правосуддя на дії судді Дубас Т.І. не може розцінюватися як втручання або тиск на суддю, оскільки таке звернення є невід`ємним конституційним правом. Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень права будь-якої особи на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою стосовно судді, зокрема, і обмежень щодо звернення учасника судового провадження з дисциплінарною скаргою до закінчення судового розгляду справи.

Подання скарги на суддю є правом особи, що, за загальним правилом, не створює конфлікту інтересів та не спричиняє тиску на суд. А факт направлення скарги до Вищої ради правосуддя щодо вчинення, на думку заявника, суддею Дубас Т.В. дисциплінарного проступку сам по собі, без відповідного рішення, прийнятого за результатами її розгляду, не тягне за собою жодних юридичних наслідків.

Таким чином, звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою не підтверджує сумніви в об`єктивності та неупередженості судді Дубас Т.В. щодо розгляду справи №369/12341/26 та не може слугувати підставою для її відводу, відповідно до ст. 75, 76 КПК України.

Розглянувши питання про відвід судді Дубас Т.В. в порядку, визначеному ст. 40 ЦПК України, дослідивши докази, суд вважає, що заявлений відвід судді Дубас Т.В. задоволенню не підлягає, оскільки підстав для відводу судді, передбачених вищенаведеними положеннями чинного процесуального законодавства України, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИЛА :

у задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Дубас Т.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/12341/26 за скаргою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 20.09.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Наталя Хацько