Постановление суда № 139147170, 20.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/13592/26

Справа № 754/14910/26

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2026 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Титорчук С.Ф., звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачки ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності.

Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивачка просить:

1.припинити право власності ОСОБА_2 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку статті 365 ЦК України;

2.визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Вивчивши письмові матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до положення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно комунікаційній системі в обов`язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до змісту позовної заяви, остання підписана представником позивачки адвокатом Титорчук С.Ф., проте у позовній заяві не вказано даних щодо наявності або відсутності електронного кабінету адвоката, який представляє інтереси позивачки, як і відомостей (зокрема РНОКПП), що дозволили б Суду перевірити наявність у адвоката зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

Таким чином, адвокат зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС та надати відповідні докази суду.

Крім того, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судова практика Європейського суду з прав людини підтверджує висновок про те, що вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а основною вимогою, на якій повинно ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди (рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2010 у справі «Андрій Руденко проти України» № 35041/05).

Письмові матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (оригіналу чи належним чином засвідченої копії банківської квитанції, платіжного доручення з відміткою банку про виконання тощо), які б підтверджували фактичне перерахування та зарахування вартості 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 у сумі 630000,00 грн на депозитний рахунок ТУ ДСА України в місті Києві (ТУ ДСАУ в місті Києві, код за ЄДРПОУ 26268059; банк отримувача: ДКСУ, місто Київ, МФО 820172; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В.О. Сенюта