Решение № 139145103, 19.08.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/497/26

Номер провадження №2/351/833/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Сегіна І.Р.

за участі секретаря - Бабшинська К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу у змішаній (паперовій, електронній) формі за позовом "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Усенко М.І., в інтересах ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 21.01.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позичальником ОСОБА_1 , був укладений договір про споживчий кредит № 102528761, згідно з умовами якого відповідач отримала 7 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТзОВ «МІЛОАН» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

29 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 102528761 від 21.01.2024 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем.

Сума заборгованості відповідача відповідно до виписки з особового рахунку а також відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 29.07.2024р. становить 18 370,80 з них: 1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 600,00 грн. 2. прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 12 420,80 грн. 3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 350,00 грн.

На підставі наведених обставин, представник позивача просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 18 370,80 грн., судові витрати в розмірі 2 662,40 грн., та витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 14.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, та участі позивача, позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася та не повідомила суд про причини неявки, тому на підставі ст. 280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.9 ст. 14 ЦПК України та глави 7 інструкції діловодства загальних та місцевих судів, судом визначено змішаний (електронний, паперовий) формат ведення даної справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи у змішаній формі в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку до часткового задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1.2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ч. ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 21.01.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позичальником ОСОБА_1 , був укладений договір про споживчий кредит № 102528761, відповідно до умов якого, відповідачу надано Кредит на наступних умовах :

Дата надання/видачі кредиту 21.01.2024;

1.2. Сума Кредиту: 7 000 грн. 00 коп.

1.3. Строк, на який надається Кредит 105 днів з дати його надання, і складається із пільгового та поточних періодів.

1.3.1. Пільговий період складається із 15 днів, що настає із дати видачі кредиту та завершується 05.02.2024.

1.3.2. Поточний період складається із 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 05.05.2024.

1.5.1 комісія за надання кредиту становить 350 грн., яка нараховується за ставкою 5,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 420,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,40 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 14 490,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,3 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кошти в розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 81150893 від 21.01.2024 про успішне перерахування коштів за Договором.

29 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 102528761 від 21.01.2024 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем.

Сума заборгованості відповідача відповідно до виписки з особового рахунку а також відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 29.07.2024р. становить 18 370,80 з них: 1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 600,00 грн. 2. прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 12 420,80 грн. 3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 350,00 грн.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права власності на кошти, які відповідач отримав відповідно до кредитного договору від ТОВ «Мілоан», яке в свою чергу відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ ФК « Кредит Капітал ».

Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що у зобов`язанні за кредитним договором № 102528761 від 21.01.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 , відбулась заміна кредитора, внаслідок належного відступлення права вимоги, а тому ТОВ «ФК» Кредит Капітал» має право на звернення до суду з цим позовом.

Сума вимог до відповідача складається із заборгованості за тілом кредиту становить 5 600,00 грн., заборгованість по не сплаченим відсоткам за користування кредитом становить 12 420,80 грн, заборгованість по комісії 350,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договором термін не повернув тіло кредиту, відсотки за його користування та комісію.

Однак, суд не погоджується з нарахування відсотків первісним кредитором, та зазначає наступне.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору кредиту, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості первісного кредитора за договором кредиту, відповідачу нараховані відсотки за період з 21.01.2024 по 04.06.2024 ( 135 днів).

Відповідно до п.1.3. умов договору, строк кредитування становить 105 днів.

Однак згідно п. п. 2.3,2.3.1 умов договору, продовження строку користування кредитом здійснюється щляхом укладення додаткової угоди між сторонами.

В матеріалах справи відсутня будь яка інформація, щодо укладення між первісним кредитором та відповідачем додаткової угоди, для продовження строку дії кредиту.

Оскільки, між сторонами, строк дії кредиту продовжено не було, а відсотки за понадстрокове користування кредитом нараховані за межами строку користування, таке нарахування відсотків за користування, після прострочення є неправомірним, а умови договору є нікчемними, бо суперечать імперативній нормі ст.1048 ЦК України.

Крім того, суд не погоджується з нарахування процентів первісним кредитором за відсотковою ставкою 2,3 % в день, та зазначає наступне.

Згідно із розрахунку заборгованості складеними первісним кредитором та наданим позивачем за кредитним договором № 102528761від 21.01.2024 відповідачу нараховані відсотки впродовж протягом пільгового періоду за процентною ставкою 0,40 % в день та протягом поточного періоду за процентною ставкою 2,3% в день

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IXвід 22.11.2023 року.

Пунктом 5. ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність»(нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).

Договір № 102528761 був укладений 21 січня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому період передбачений пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування відсотків за процентною ставкою у розмірі 2,3 % в день у продовж 90 днів, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за цей період слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день.

На підставі вищевикладеного, судом здійснено перерахунок, щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, а саме:

За період з 21.01.2024 по 05.02.2024 (тіло 7 000,00 грн., * 0,40% * 15 днів) = 420,00 грн;

За період з 06.02.2024 по 28.02.2024 ( тіло 7000,00 грн * 1% * 23 днів = 1 610,00 грн;

За період з 29.02.2024 по 14.03.2024 ( тіло 6 300,00 грн * 0,40 % * 15 днів = 378,00 грн;

За період з 15.03.2024 по 05.04.2024 ( тіло 6 300,00 грн * 1% * 22 днів = 1 386,00 грн;

За період з 06.04.2024 по 20.04.2024 ( тіло - 5 600,00 грн * 0,40 % * 15 днів = 336,00 грн;

За період з 21.04.2024 по 05.05.2024 ( тіло 5 600,00 грн * 1% * 15 днів = 840,00 грн.

Загальна сума нарахованих відсотків по даному договору становить 4 970,00 грн.

У матеріалах справи наявні докази того, що відповідач за кредитним договором, сплатив частково заборгованість за відмсотками у розмірі 1 400,00 грн.

Залишок несплачених відсотків, який підлягає стягненню становить 3 570,00 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення відсотків, слід відмовити.

Щодо вимог позивача, про стягнення відсотків та порядку нарахування додаткової комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором вбачається, що з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту в розмірі 5 600,00 грн, відсотки в розмірі 12 420,80 грн та комісія за видачу кредиту у розмірі 350,00 грн.

Разом з тим, відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 1 400,00 грн, яку первісний кредитор зарахував в сплату комісії за обслуговування кредиту.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, якібанк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до чинного законодавства, господарсько-правова сутність комісії у кредитних відносинах полягає у визначенні її як плати за супровідні послуги банку (відкриття рахунку, касове обслуговування, моніторинг), що є частиною вартості кредитування. Комісія є правомірною, якщо вона передбачена договором за реальні послуги, що не покриваються відсотками, відповідно до Закону «Про споживче кредитування».

А тому, господарсько-правова сутність комісій, яка передбачена пунктами Договору кредиту № 102528761 від 21.01.2024 р. від початкової суми кредиту, є недоведеною.

Доказів, що засвідчують виконання умов договору, містять інформацію про суму комісії, дату та вид послуг, позивачем не надано.

Нарахована первісним кредитором додаткова комісія за обслуговування кредиту підміняє правову природу кредитного договору, оскільки вона фактично є прихованою платою за користування коштами, а не за реальну послугу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі умови є нікчемними, оскільки банк не може брати плату за дії, які є його обов`язком (надання та супроводження кредиту).

А тому, умови кредитного договору в частині стягнення з відповідача додаткової комісії у визначеному розмірі є нікчемними.

На підставі вище наведеного, суд зараховує сплату відповідачем в розмірі 1 400,00 грн в погашення відсотків.

Відповідно залишок відсотків, який підлягає стягненню з відповідача становить 2 170,00 грн ( 3 570,00 грн % 1 400,00 грн (комісія за обслуговування кредиту).

В решті частині позову, щодо стягнення відсотків, слід відмовити.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 8 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги № 01-07 від 01.07.2025, укладеним з Адвокатським об`єднанням «Апологет».

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду Акт № Д20741 прийому передачі виконаних робіт згідно Договору № 01-07 від 01.07.2025 від 09.03.2026. (детальний опис робіт).

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 ., позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 102528761 від 21.01.2024 року у сумі 8 120,00 з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 600,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 2 170,00 грн, прострочена заборгованість за комісією 350,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 176,79 грн. Із розрахунку 8 120,00 * 2662,40/18 370,80.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614). заборгованість за Кредитним договором № 102528761 від 21.01.2024 року у сумі 8 120,00 з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 600,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 2 170,00 грн, прострочена заборгованість за комісією 350,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614). - судовий збір у розмірі 1 176,79 грн., та витрати на правничу професійну допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Ігор СЕГІН