Решение № 139142829, 11.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 серпня 2026 року Справа № 903/413/26

за позовом Луцької міської ради

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ЛУЦЬК ФУДЗ», місто Луцьк

про стягнення 313 952, 17 грн

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Тимощук М.В.

Представники сторін:

від позивача:н/з

від відповідача: Олейнікова Л.В.

встановив: Луцька міська рада в позовній заяві від 30.04.2026 просить суд стягнути з ПрАТ «ЛУЦЬК ФУДЗ» на свою користь для зарахування в дохід місцевого бюджету грошові кошти на загальну суму 313 952.17 грн з яких 161 542, 38 грн кошти пайової участі за будівництво рампи та допоміжних приміщень складу готової продукції з цехом виробництва кетчупів і соусів (літера 0-2) Волинська обл., Луцький район, Луцька територіальна громада, с. Зміїнець, вулиця Левадна, 2А та 127 434.90 грн інфляційних втрат та 24 974.89 грн 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Позивач також просить суд стягнути із ПрАТ «ЛУЦЬК ФУДЗ» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.05.2026, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Звернути увагу відповідача, що відзив повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство. Звернути увагу відповідачів на вимоги ст. 165 ГПК України щодо відзиву. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

19.05.2026 через Електронний суд від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У клопотанні відповідач зазначає про те, що відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, прийняття законного та обґрунтованого рішення відповідач має бажання надати усні пояснення по суті спору.

Керуючись ст. 42, 252 Господарського процесуального кодексу України, Приватне акціонерне товариство «Луцьк Фудз» просить суд провести розгляд справи №903/413/26 в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 25.052.2026 клопотання Приватного акціонерного товариства «ЛУЦЬК ФУДЗ» від 19.05.2026 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Постановлено розгляд справи №903/413/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження.Підготовче засідання призначено на 16 червня 2026 року на 10:15 год.

05.06.2026 на адресу суду від представника Приватного акціонерного товариства «ЛУЦЬК ФУДЗ» надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

05.06.2026 на адресу суду від представника Приватного акціонерного товариства «ЛУЦЬК ФУДЗ» надійшли додаткові пояснення у справі.

09.06.2026 на адресу суду від представника Луцької міської ради надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про долучення доказів.

Заслухавши у судовому засіданні 16.06.2026 пояснення представника відповідача, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою задоволив клопотання представника Приватного акціонерного товариства «ЛУЦЬК ФУДЗ» та долучив подані відповідачем докази до матеріалів справи.

Суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 14.07.2026 о 11:15 год.

Представник позивача в судовому засіданні просить суд задоволити позов в повному об`ємі з підстав викладених у позові та письмових додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні просить суд відмовити в позові з підстав викладених у відзиві на позов, додатково зазначив, що не погоджується з вимогами Луцької міської ради, вважає що орган місцевого самоврядування, використовуючи правову невизначеність перехідного періоду 2020 року, має намір необґрунтовано і безпідставно стягнути з ПрАТ «Луцьк Фудз» кошти пайової участі за будівництво об`єкту, який, відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону 132-ІХ звільнений від сплати пайової участі.

14.07.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.08.2026 до 09:50 год.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Позивач зазначає, що у період із 14.12.2020 по 15.01.2021 відповідач - ПрАТ «ЛУЦЬК ФУДЗ» згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 14.12.2020 №ВЛ051201207120, було здійснено будівництво рампи та допоміжних приміщень складу готової продукції з цехом виробництва кетчупів і соусів (літера 0-2) Волинська обл., Луцький район, Луцька територіальна громада, с. Зміїнець, вулиця Левадна, 2А.

Відповідно до декларації від 02.03.2021 №ВЛ101210302191 вказазний об`єкт прийнято в експлуатацію.

Водночас, Приватним акціонерним товариством «ЛУЦЬК ФУДЗ» не сплачувалися кошти пайової участі до бюджету Луцької міської територіальної громади.

Луцькою міською радою в рамках досудового врегулювання спору надіслано лист №1.1.-34/997/2026 від 16.02.2026 про необхідність сплати вищевказаних коштів.

Відповідач листом від 13.03.2026 №550 повідомив, що вважає, що звільнений від сплати пайової участі через те, що його об`єкт будівництва належить до будівель промислових.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України №132-IX пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 , Клас 1251 Будівлі промислові включає:- криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням. Крім того, цей клас не включає : - резервуари, силоси та склади (1252)- будівлі сільськогосподарського призначення (1271)- комплексні промислові споруди електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).

З матеріалів справи судом встановлено, що код об`єкта будівництва Відповідача, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000: 1252.5 Склади спеціальні товарні.

У випадку, якщо замовником об`єкта будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідачі зобов`язані перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Стаття 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна дійти висновку, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності після втрати нею чинності.

Крім цього, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020.

Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність.

Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

У зв`язку із відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі, суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.

Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку про те, що законодавець під час внесення змін до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX).

Тобто, істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними; якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України №Про регулювання містобудівної діяльності обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX.

Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX є дійсним і продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Таким чином, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3 та 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

При цьому, обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року.

Подібні правові висновки Верховного Суду викладено у постанові від 16.10.2023 у справі №140/5484/21 щодо об`єкта будівництва, розташованого на території міста Луцька.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Водночас, у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Щодо розрахунку пайової участі.

Законом №132-ІХ передбачено, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Станом на 01.01.2020 було чинним Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька у новій редакції (надалі Положення).

Вказане Положення затверджене рішенням Луцької міської ради від 24.12.2019 № 68/85 (загальнодоступне за посиланням: https://www.lutskrada.gov.ua/documents/pro-zatverdzhennia-u-novii redaktsii-polozhennia-pro-poriadok-zaluchennia-rozrakhunku-rozmiru-i-vykorystannia koshtiv-paiovoi-uchasti-u-rozvytku-infrastruktury-mista-lutska), тобто вже після прийняття Закону №132-ІХ (20.09.2019).

Як вбачається із пояснювальної записки до проєкту рішення Луцької міської ради від 24.12.2019 № 68/85, проєкт рішення міської ради розроблений відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні (Закон №132-ІХ), а тому виникла необхідність приведення Положення до вимог чинного законодавства.

Вищенаведене Положення було скасовано рішенням Луцької міської ради від 26.10.2022 № 36/43.

Рішення Луцької міської ради від 24.12.2019 № 68/85, яким затверджено вказане Положення, є регуляторним актом.

У постанові від 18.11.2025 (справа № 918/1211/24) Верховний Суд дійшов до висновку, що відповідно до пп.1 абз.2 п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта та для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

В абз.2 п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" визначено розмір пайової участі, яку замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.

Тобто, зазначена норма права надає замовникам будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та уклав договір про пайову участь, так і замовникам, які розпочали його до 01.01.2020 і не уклали договори або розпочали будівництво в 2020 році, однакові можливості (встановлює однаковий розмір пайової участі - розмір, який встановлений рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності Законом №132-IX) щодо сплати пайової участі.

Крім цього, у вказаній постанові Верховним Судом наголошено, що розрахунок коштів пайової участі необхідно було проводити саме на підставі діючого акту органу місцевого самоврядування, яким і визначена сума коштів пайової, яка підлягала стягненню.

З огляду на викладене, при розрахунку коштів пайової участі, які підлягають стягненню з відповідача слід керуватися нормами Положення, яке було чинним станом на 01.01.2020.

Положенням передбачено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці міста перераховують до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

На момент подання відповідачем повідомлення про початок будівельних робіт (дозвільний документ від 14.12.2020 №ВЛ051201207120) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.06.2020 № 151.

Вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Волинської області становила 12 457 гривень.

Відповідно до зареєстрованої декларації про готовність обєкта до експлуатації від 02.03.2021 №ВЛ101210302191 - загальна площа приміщень прийнятого в експлуатацію обєкта будівництва становить 324,2 кв.м.

Враховуючи наведене та зважаючи на норми Положення, розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача до бюджету на користь позивача становить: 161 542,38 грн. (342,2 кв.м. х 12 457 грн. = 4 038 559,4грн.; 4 038 559,4 грн. х 4% = 161 542,38грн.)

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, відповідач, який зберіг у себе кошти пайової участі (із 03.03.2021 день наступний за днем реєстрації декларації від 02.03.2021 №ВЛ1101210302191 по 27.04.2026 дату, яка передує поданню позову), зобов`язані сплатити інфляційні втрати та проценти річних.

Суд перевірив нарахування 127 434.90 грн інфляційних втрат, 24 974,89 грн 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту за період з 03.03.2021 по 27.04.2026 дійшов висновку про їх підставність та стягнення з відповідача на користь позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 767,43 грн. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «ЛУЦЬК ФУДЗ» (Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, 2А, код ЄДРПОУ 00377163) на користь Луцької міської ради (вул.Богдана Хмельницького,19, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 34745204) 313 952.17 грн з яких 161 542, 38 грн кошти пайової участі, 127 434.90 грн інфляційних втрат, 24 974.89 грн 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та 3 767,43 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

20.08.2026

Суддя Микола ШУМ