Решение № 139137429, 21.08.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/592/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 серпня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Кащака А.Я.,

за участі: секретаря судового засідання - Куш О.П.,

представника позивача Атаманчук Н.С. (в режимі ВКЗ),

представник відповідача Войтович Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Селянське фермерське господарство «Колос» про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Атаманчук Н.С. звернулася до суду з позовом до Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Селянське фермерське господарство «Колос» про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається із двох земельних ділянок, які розташовані на території Доманівської селищної територіальної громади (до зміни Зеленоярської сільської ради) Вознесенського Миколаївської області. У ОСОБА_2 був син ОСОБА_3 , який є батьком позивачки ОСОБА_1 . Заповіту спадкодавець не лишав, а після його смерті у встановлені законом строки ніхто не звернувся за оформленням спадкових прав. Позивачка, як онука спадкодавця, є спадкоємцем за законом п`ятої черги згідно зі ст. 1265 Цивільного кодексу України та спадщину прийняла на підставі п. 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки на момент смерті свого діда була малолітньою особою.

Позивачка для оформлення своїх спадкових прав звернулась до приватного нотаріуса, якою була заведена спадкова справа №25/2024 щодо майна померлого ОСОБА_2 та 25.04.2025 року видано позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом на одну із земельних ділянок, а саме, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1.2015 га, за кадастровим номером 4822781500:07:000:0123, що розташована в межах території Вознесенського району Миколаївської області. Проте, щодо земельної ділянки площею 6.2377 га, кадастровим номером 4822781500:05:000:0126, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії : видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку.

Підставою для відмови було те, що згідно витягу з Державного земельного кадастру по земельну ділянку від 20.11.2024 року №НВ-9954283692024 власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2377 га, за кадастровим номером 4822781500:05:000:0126, вказано Доманівську районну державну адміністрацію Миколаївської області. Крім цього, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано інформацію про наявність іншого речового права, а саме, права оренди, де орендодавцем вказаної земельної ділянки є Доманівська селищна рада Миколаївської області, строк оренди з 20.07.2023 року по 20.07.2030 рік. На даний час, відповідно до розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 27.09.2012 року земельна ділянка площею 6.24 га. перебуває в оренді С(Ф)Г «Колос» терміном на 5 років як невитребувана.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області її повідомлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 4822781500:05:000:0126 перенесена з Державного реєстру земель в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру згідно із «Технічною документацією зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам України (282 громадянина) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області». Відповідно до доданої технічної документації, ОСОБА_2 є в списку громадян, які подали заяви на виділення їм земельних ділянок (паїв) на місцевості, згідно запису про нього, який міститься на сторінці 45 документації, за порядковим номером 33.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадкування за законом після смерті діда в позасудовому порядку, адже існують перешкоди, про які зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, наявність багатьох розбіжностей у документах, які посвідчують право власності спадкодавця та відповідну реєстрацію в Державних реєстрах. У зв`язку із чим звернулася до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку, площею 6,2377 га, за кадастровим номером 4822781500:05:000:0126, в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 28.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено провести за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що рішенням Доманівської селищної ради від 06.06.2023 року №21 було надано дозвіл на передачу в оренду невитребуваної земельної частки (паю), та 20.07.2023р. між Доманівською селищною радою та СФГ «Колос» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4822781500:05:000:0126, площею 6,2377 га, строком на сім років.

Згідно чинного законодавства, у разі визнання за позивачем права власності на земельну ділянку він набуде статусу орендодавця за чинним договором оренди, який продовжує діяти до закінчення строку його дії. При цьому Доманівська селищна рада не заперечує права позивача на спадкування у разі підтвердження його належними та допустимими доказами та не заявляє власних вимог щодо спірної земельної ділянки. Ззазначила, що звернення до суду обумовлена особливостями оформлення спадкових прав та відсутністю у позивача правовстановлюючого документа, а не неправомірною поведінкою відповідача. Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу вважає не співмірним із характером та складністю даної справи, не пов`язана з оспорюванням права з боку відповідача, не потребує значного обсягу доказування чи проведення експертиз. Враховуючи відсутність вини відповідача, а також те, що відповідач діяв виключно в межах наданих законом повноважень, тому заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Треті особи: ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та СФГ «Колос» не забезпечили участь своїх представників в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 12.10.2024р. повторно Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане повторно 07.07.1982 року є сином ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.05.2024 року

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , що видане 02.11.1996 року виконкомом Крижанівської сільської Ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області, відповідний актовий запис №20.

15.06.2016 року ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 ) уклала шлюб із ОСОБА_5 , який було розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01.03.2019 року №523/3092/18. Після розлучення позивач залишила прізвище ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, що складається із двох земельних ділянок, які розташовані на території Доманівської селищної територіальної громади (до зміни Зеленоярської сільської ради) Вознесенського (до зміни Доманівського) району Миколаївської області.

Право власності спадкодавця на земельні ділянки підтверджується державним актом серії ІV МК №026039, що виданий на ім`я ОСОБА_2 03.07.2002 року на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 07.05.2002 року за №113.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2024 року №НВ-9954283692024, власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2377 га, за кадастровим номером 4822781500:05:000:0126, що розташована в межах території Вознесенського району Миколаївської області (раніше територія Зеленоярської сільської ради Доманівського району), вказано Доманівську районну державну адміністрацію Миколаївської області.

Крім цього, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано інформацію про права оренди, де орендодавцем вказаної земельної ділянки є Доманівська селищна рада Миколаївської області, строк оренди з 20.07.2023 року по 20.07.2030 рік

Згідно Витягу з розпорядження Доманівської районної державної адміністрації №113 від 07.05.2002 року, яким надано право власності на землю громадянам України, в тому числі, ОСОБА_2 (виділено землі загальною площею 7,44 га, площа ріллі 6.24 га, площа еродованої землі 1.2 га), який міститься в архівному відділі Вознесенської районної державної адміністрації.

Згідно додатку до Розпорядження №113 (списку громадян, яким виділено земельну ділянку пай в натурі (на місцевості) на території Зеленоярської сільської ради), під №15 зазначено номер ділянки 40, який виділено ОСОБА_2 , загальною площею 7,44 га, площа ріллі 6.24 га, площа еродованої землі 1.2 га.

Відповідно до розпорядження Доманівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 27.09.2012 року за №399 «Про надання в оренду терміном на 5 років земельних ділянок С(Ф)Г «Колос» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель (невитребувані земельні частки (паї) на території Зеленоярської сільської ради», С(Ф)Г «Колос» надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку № НОМЕР_5 , площею 6.24 га.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 15.05.2025 року №А-341/1-415/6-24, відповідно даних АС ДЗК земельна ділянка за кадастровим номером 4822781500:05:000:0126, що знаходиться на території Вознесенського району Миколаївської області (раніше територія Зеленоярської сільської ради Доманівського району), перенесена з Державного реєстру земель в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру згідно із «Технічною документацією зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам України (282 громадянина) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області», технічна документація обліковується в місцевому Фонді документацій із землеустрою та оцінки земель за №2002МФ19МКДО000057.

Відповідно до технічної документації місцевого Фонду документацій із землеустрою та оцінки земель за №2002МФ19МКДО000057, ОСОБА_2 є в списку громадян, які подали заяви на виділення їм земельних ділянок (паїв) на місцевості. Запис про ОСОБА_2 міститься на сторінці 45 документації, за порядковим номером 33. Згідно списку громадян, яким виділено земельну ділянку (пай) в натурі на місцевості на території Зеленоярської сільської ради, під №39 наявний запис про ОСОБА_2 .

На підставі заяви ОСОБА_5 25.04.2025 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Остапенко І.С. видано позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1.2015 га, за кадастровим номером 4822781500:07:000:0123, що розташована в межах території Вознесенського району Миколаївської області.

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Остапенко І.С. №33/02-31 від 25.04.2025р. відмовлено ОСОБА_5 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2377 га, за кадастровим номером 4822781500:05:000:0126, що розташована в межах території Вознесенського району Миколаївської області (раніше територія Зеленоярської сільської ради Доманівського району).

Підставами для відмови нотаріуса, згідно постанови стало те, що із відомостями витягу з Державного земельного кадастру по земельну ділянку від 20.11.2024 року №НВ-9954283692024, власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2377 га, кадастровий номер 4822781500:05:000:0126, вказано Доманівську районну державну адміністрацію Миколаївської області. Крім цього, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано інформацію про наявність іншого речового права, а саме, права оренди, де орендодавцем вказаної земельної ділянки є Доманівська селищна рада Миколаївської області, строк оренди з 20.07.2023 року по 20.07.2030 року.

Згідно даний спадкової справи, в матеріалах якої міститься інформаційна довідка від 22.04.2025р. №31/01-16 приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області, відповідно до спадкової справи №25/2024 заведеної після смерті ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем є ОСОБА_5 .

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

На підставі п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за яким, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

За приписами п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини

Згідно із п. 4.1, 4.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5(далі- Порядок №296/5)(в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

В подальшому Наказом Міністерства юстиції № 405/5 від 14.02.2025 було внесено зміни до п.4 глави 10 розділу II Порядку №296/5 змінено нумерацію підпунктів, зокрема п. 4.4(п.4.2 до внесення змін) викладено в такій редакції: «Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, а також документи, видані органами іноземних держав, які посвідчують такі факти.».

Пунктом 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно та перевірки відсутності Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.05.2025 8 заборони або арешту цього майна (п.4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку).

Згідно із п. 4.16 Порядку №296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно з п. 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Оскільки спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще коли був чинним Цивільний кодекс УРСР (1963 року), однак ніхто так і не оформив спадкові права й після набрання чинності Цивільним кодексом України від 01.01.2004 року, то в даному випадку слід керуватися пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за яким, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи з цього, позивачка, як онука спадкодавця, є спадкоємцем за законом п`ятої черги згідно зі ст. 1265 Цивільного кодексу України та спадщину прийняла на підставі п. 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки на момент смерті свого діда була малолітньою особою.

Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо спадкоємець позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.

З сукупного аналізу доказів наданих суду, приходжу до висновку, що позивач не може реалізувати своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 в позасудовому порядку, за наявності багатьох розбіжностей у документах, які посвідчують право власності спадкодавця, а тому за наявності перешкод, про які зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачем випраний правильний спосіб захисту її прав, які підлягають відновленню в судовому порядку.

Водночас, право власності спадкодавця на земельну ділянку виникло на підставі державного акту, виданого 03.07.2002 року, в момент якого діяв Земельний кодекс України в редакції від 01.01.2002 року.

Відповідно до приписів ст.125 Земельного Кодексу України (в редакції 01.01.2002 року), (далі - ЗК України), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

На підставі ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок паювання земель сільськогосподарського призначення врегульована наступними нормативно-правовими актами: Земельний кодекс України, Указ Президента України від 10 листопада 1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» № 666/94, Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» (далі - Указ № 720/95), Постанова Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 р. № 122«Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», Закон України «Про оренду землі», Закон України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до пункту 16 розділу X «Перехідні Положення» ЗК України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Пунктом 17 розділу X «Перехідні Положення» ЗК України, передбачено сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Велика Палата Верховного Суду, у своїй постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21) виснувала, що право на земельну частку (пай), у тому числі отримане у порядку спадкування, є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай) у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 3 Закону № 899-IV, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.23, 24 Постанови від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК 2768-14 при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК 2768-14.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно позиції Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18, висловленої у Постанові, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (пункти 106, 107 постанови). Право власності на спадкове майно може бути визнане лише за тими спадкоємцями, які в установлені законом строк та спосіб прийняли спадщину. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 689/572/23, провадження № 61-13552св23, наголосив, що відкриття спадщини позначає момент виникнення прав у ймовірних спадкоємців на прийняття спадщини або на відмову в її прийнятті. Отже, власне відкриття спадщини не означає виникнення у спадкоємців права на спадщину, а означає лише виникнення права на прийняття чи відмову від неї. Ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилась нотаріусом; довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Суд відзначає, що відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні надано достатньо доказів того, що позивачка є єдиною особою, що претендує на спадкове майно після померлого ОСОБА_2 , однак не змогла її прийняти через малолітній вік на час смерті спадкодавця, а також ряд розбіжностей у правовстановлюючих документах, а відтак має право на успадкування всіх прав та обов`язків останнього, тож вимоги про визнання за нею у порядку спадкування за законом після смерті діда права власності на земельну ділянку є цілком обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1485,51 грн. за одну позовну вимогу про визнання права власності.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст.141,142 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги відповідачем були визнані вже після початку розгляду справи по суті, а отже з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1485,51 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 392, 1218, 1265, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 13, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Селянське фермерське господарство «Колос» про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2377 га, кадастровий номер 4822781500:05:000:0126, що розташована в межах території Вознесенського району Миколаївської області (раніше територія Зеленоярської сільської ради Доманівського району), в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Доманівської селищної ради Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 04376386, місцезнаходження за адресою: 56401, Миколаївська область, Вознесенський район, селище Доманівка, вулиця Центральна, будинок 48, на користь ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 1485,51 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят п`ять) гривень 51 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Доманівської селищної ради Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 04376386, місцезнаходження за адресою: 56401, Миколаївська область, Вознесенський район, селище Доманівка, вулиця Центральна, будинок 48;

Треті особи:

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, код ЄДРПОУ:39825404, юридична адреса: 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Миру, буд.34;

Селянське фермерське господарство «Колос», юридична адреса: 56437, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Зелений Яр, вул. Дніпрової Чайки, буд.19.

Головуючий суддя А.Я. КАЩАК