Постановление суда № 139136287, 18.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10590/26

1-кс/308/5041/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , у рамках кримінального провадження, відомості про яке 20.04.2026 року внесені до ЄРДР за № 22026070000000091, погоджене з прокурором, про застосування відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого директором комунального підприємства «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що рішенням Середнянської селищної ради Ужгородського району від 19 грудня 2023 року створено комунальне підприємство «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» (далі Підприємство). Цим же рішенням затверджено статут Підприємства, а також призначено його директором - ОСОБА_4 .

Відповідно до п 1.1. статуту, Підприємство є закладом, який надає первинну медичну допомогу, інші види медичної допомоги та допомогу з реабілітації населенню Середнянської територіальної громади та іншим громадянам України.

Відповідно до п. 7.2. статуту, керівництво підприємством, вирішення адміністративно-господарських питань здійснює директор Підприємства. Також, згідно п. 7.4.8. статуту, директор відбирає та призначає працівників на вакантні посади Підприємства.

Також встановлено, що рішенням Закарпатської ОВА від 16.07.2025 № 510 Підприємство включено в перелік підприємств, установ, організацій, які визначені такими, що відповідають критеріям та мають важливе значення для забезпечення потреб територіальних громад, та перелік підприємств, установ, організацій, що відповідають критеріям та є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення області в особливий період. Включення Підприємства до вказаних переліків надало можливість директору підприємства здійснювати бронювання працівників з метою отримання ними відстрочки від проходження військової служби.

Як наслідок досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 16.07.2025 у директора Підприємства ОСОБА_4 виник прямий умисел, спрямований на організацію перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом фіктивного працевлаштування на Підприємство чоловіків призовного віку, з подальшим їх бронюванням за матеріальну винагороду з метою оформленням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З метою створення умов для реалізації злочинного умислу, у період з січня 2024 року по червень 2026 року ОСОБА_4 підшукав та оформив на роботу на Підприємство, без мети виконання такими трудових обов`язків, ряд осіб, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Зокрема, 28.11.2024 ОСОБА_4 як директор Підприємства підписав накази № 29-к та № 31-к про прийняття на роботу ОСОБА_8 на посаду лаборанта та ОСОБА_13 на посаду завідувача лабораторії відповідно. 24.03.2025 ОСОБА_4 підписав наказ № 21-к/тр про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду водія автотранспортних засобів. 27.08.2025 ОСОБА_4 підписав наказ № 58-к/тр про прийняття на роботу ОСОБА_10 на посаду менеджера (управителя) з логістики, фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. 11.12.2025 ОСОБА_4 підписав наказ № 115-к/тр про прийняття на роботу ОСОБА_9 на посаду фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. 29.01.2026 ОСОБА_4 підписав наказ № 4-к/тр про прийняття на роботу ОСОБА_9 на посаду фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. 04.05.2026 ОСОБА_4 підписав наказ № 33-к/тр про прийняття на роботу ОСОБА_12 на посаду фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.

В подальшому, діючи з прямим умислом, з метою доведення злочину до кінця та особистого матеріального збагачення, у період з 16.07.2025 по 28.05.2026 ОСОБА_4 як директор Підприємства вніс у портал «Дія» відомості щодо бронювання, як працівників Підприємства ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для оформлення їм відстрочки від призову під час мобілізації.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що після бронювання та отримання відстрочки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на вимогу ОСОБА_4 , передавали йому або уповноваженій ним та невстановленій на даний час особі щомісяця грошові кошти у сумі 20 000 грн. та 10 000 грн. відповідно. В свою чергу ОСОБА_11 , на вимогу ОСОБА_4 , одноразово переказав у січні 2026 року на наданий ним банківський рахунок грошові кошти у розмірі 160 тис. грн. з розрахунку по 20 тис. грн. за кожен місяць дії відстрочки, яку надано до 30.09.2026. Насамкінець, у червні та липні 2026 року ОСОБА_12 двічі передав ОСОБА_4 через невстановлену досудовим розслідуванням особу по 20 тис. грн. за кожен місяць дії відстрочки.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 із внесення до порталу «Дія» даних про бронювання фіктивно прийнятих на роботу працівників, у період з липня 2025 року по травень 2026 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за відсутності визначених законодавством України підстав оформлено відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що забезпечило їм можливість ухилятися від проходження військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях в особливий період.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення (злочину):

- ч. 1 ст. 114-1 КК України перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

14.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , речовими доказами, а саме: документами, вилученими в ході обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , зокрема кадровою документацією щодо фіктивного працевлаштування, податковою звітністю КП «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», яка підтверджує факти прийняття на роботу, а також витягами з порталу «Дія» щодо бронювання фіктивно працевлаштованих осіб, а також іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Ризики настання обставин з метою недопущення яких необхідно застосувати запобіжний захід у виді взяття під варту:

1) підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Виклад обставин, що дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків:

Громадянину України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч 1 ст. 114-1 КК України за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, що саме по собі спонукає людину до вчинення дій спрямованих на перешкоджання об`єктивному досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків, приховуванням, знищенням речей, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, а також, переховування від органу досудового розслідування та суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України, з метою уникнути покарання.

ОСОБА_4 усвідомлює можливість призначення судом реальної міри покарання, пов`язаної із позбавленням волі, що свідчать про те, що останній, може вчинити вичерпні дії спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності, в тому числі, на виїзд за межі території України, що також обґрунтовує ризик, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та, або суду. Крім того, ОСОБА_4 має відстрочку від проходження військової служби та має можливість виїжджати закордон як у відпустку, так і службові відрядження від КП «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», директором якого він є.

Також, ОСОБА_4 проживає у м. Ужгород Закарпатської області, яке є прикордонним населеним пунктом, що створює передумови для можливого залишення території України поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Підозрюваний ОСОБА_4 , може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які останнім, враховуючи суспільну небезпеку та механізм їх вчинення, ретельно приховуються, в тому числі в спеціально виготовлених тайниках та, які не було відшукано та вилучено під час проведених обшуків.

На даний час слідством не допитано всіх свідків вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, що, враховуючи механізм вчинення кримінального правопорушення (злочину) та його суспільну небезпеку, може свідчити про те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, з метою недопущення надання останніми викривальних показів, зокрема на свідків з числа працівників КП «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області»

Підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Зокрема ОСОБА_4 є директором КП «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» у зв`язку з чим має можливість впливати на працівників товариства для виготовлення підроблених документів чи внесення змін до існуючих з метою спотворення фактів, встановлених досудовим розслідуванням.

Слідчий зазначає, що відповідно до вимог статі 178 КПК України "Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу" - при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Зазначені вище обставини в своїй сукупності свідчать про те, що останній може вчинити вичерпні дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності, а враховуючи, що Закарпатська область межує з трьома країнами Європейського Союзу, останній може вжити заходів щодо виїзду за межі території України, в тому числі, шляхом незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон що також обґрунтовує ризик, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

В той же час, ОСОБА_4 вчинив злочин в умовах воєнного стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що відповідно до ст. 67 КПК України, є обтяжуючою обставиною, а тому, слід прийти до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу тримання під вартою.

Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів:

- реальна загроза одержання покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років - спонукає людину, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема впливати на свідків, вживати заходів на знищення речових доказів, а також виїзд за межі території України, що значною мірою може ускладнити об`єктивне проведення досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні та, як наслідок, уникнення відповідальності;

- тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює вчинення тиску на інших учасників кримінального провадження, а також унеможливить знищення, приховування речей, документів, які можуть бути доказами у даному кримінальному провадженні, а також виїзд за межі території України підозрюваного.

- застосування до підозрюваного більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків, зазначених в клопотанні, оскільки в такому випадку підозрюваний матиме можливість впливати на свідків, організаторів та співучасників злочину, покинути територію України та в такий спосіб перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Отже,

- у кримінальному провадженні № 22026070000000091 від 20.04.2026 зібрано докази, які дають достатні та ґрунтовні підстави підозрювати громадянина України ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі;

- потреби досудового розслідування, а саме: недопущення вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування, у подальшому, від органів досудового розслідування та суду; недопущення знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; недопущення незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків; недопущення перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, недопущення вчинення інших кримінальних правопорушень, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи як обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- у результаті обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою органом досудового розслідування будуть проведені всі необхідні слідчі та процесуальні дії (огляди, допити підозрюваного та свідків, тощо), а обвинувальний акт скерований до суду в максимально короткі терміни.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінальних правопорушень (злочинів), тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні, з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що застава у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є співрозмірною з матеріальним становищем підозрюваного ОСОБА_4 та не здатна забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків. У зв`язку з цим, сторона обвинувачення вважає, що застава у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправного діяння, вчиненого ОСОБА_4 , враховуючи що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, об`єктивно існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку підозрюваного, а тому відповідно щодо останнього слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з викладених у такому підстав. Зазначила, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може знищити або спотворити речові докази, може впливати на свідків. Також додала, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки. Просила обрати ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити розмір застави 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки має місце виключний випадок.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_15 в судовому засіданні заперечив проти внесеного слідчим клопотання. Просив звернути увагу на рішення Конституційного Суду. Ризики відсутні. Після обшуку його підзахисний з`являвся до слідчого та ні від кого не переховувався. Також підтримав подані ним письмові заперечення. Його підзахисний має бажання співпрацювати з органом досудового розслідування, готовий здати паспорт на зберігання, займається волонтерською діяльністю, раніше не судимий, на утриманні має двох неповнолітніх дітей та матір, яка потребує постійного догляду. Також додав, що ОСОБА_4 має хронічні захворювання. Вважає, що підстав для виходу за межі максимального розміру застави не має, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Показав, що його майновий стан є важким. Бажає співпрацювати із органом досудового розслідування. Хворіє. Просив не обирати йому максимальний запобіжний захід. Наміру ухилятися не має.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 речовими доказами, а саме: документами, вилученими в ході обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , зокрема кадровою документацією щодо фіктивного працевлаштування, податковою звітністю КП «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», яка підтверджує факти прийняття на роботу, а також витягами з порталу «Дія» щодо бронювання фіктивно працевлаштованих осіб, а також іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

При розгляді клопотання слідчим суддею також оцінено особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Поряд з цим, суд звертає увагу на ті обставини, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що вчинений в особливий період, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи фактичні обставини вчиненого злочину, особу підозрюваного, а також тяжкість можливого покарання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити або спотворити речові докази, впливати на свідків, потерпілого, може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу, свідчить про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз`ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. У п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана норма визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 9-р(ІІ)/2026 від 21.07.2026 року зазначає, що законодавче унормування застави, розмір якої покладає на особу, яку підозрюють чи обвинувачують, значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою. Тому законодавче врегулювання застави вимагає індивідуалізації стосовно особи, яку підозрюють чи обвинувачують, а також щодо обставин кримінального провадження, тобто розмір застави має бути відчутним для особи, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою.

Враховуючи висловлену у судовому засіданні позицію прокурора щодо необхідності визначення підозрюваному застави та визначаючи її розмір, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.1 ст. 114-1 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а тому вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вважає за необхідним визначити підозрюваному заставу у розмірі - 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800, 00 грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

При визначенні саме такого розміру застави, суд взяв до уваги покази свідків, які показали, що після бронювання та отримання відстрочки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на вимогу ОСОБА_4 , передавали йому або уповноваженій ним особі щомісяця грошові кошти у сумі 20 000 грн. та 10 000 грн. відповідно. В свою чергу ОСОБА_11 , на вимогу ОСОБА_4 , одноразово переказав у січні 2026 року на наданий ним банківський рахунок грошові кошти у розмірі 160 тис. грн. з розрахунку по 20 тис. грн. за кожен місяць дії відстрочки, яку надано до 30.09.2026. Насамкінець, у червні та липні 2026 року ОСОБА_12 двічі передав ОСОБА_4 через невстановлену досудовим розслідуванням особу по 20 тис. грн. за кожен місяць дії відстрочки.

Тобто, як слідує з вказаних показів, ОСОБА_4 отримував у заброньованих ним осіб значні суми коштів щомісяця протягом тривалого часу, що спростовує версію сторони захисту про те, що майновий стан ОСОБА_4 є важким.

Також слід звернути увагу, що дані діяння вчинялися підозрюваним у військовий період.

Визначаючи дану заставу, суд вважає, що її розмір у даному випадку, з врахуванням фактичних обставин вчиненого злочину та особи підозрюваного, його майнового стану, є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою та буде спрямоване саме на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки.

Тому враховуючи індивідуалізацію особи, яка підозрюється, а також обставини кримінального провадження, суд вважає, що саме такий розмір буде відчутним для особи підозрюваного, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з свідками по справі, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого директором комунального підприємства «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, а саме до 15 год. 15 хв. 11.10.2026 року.

Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою рахувати з моменту його фактичного затримання з 15 год. 15 хв., 18.08.2026 року.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов`язків передбачених КПК України, - в розмірі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800, 00 грн.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з свідками по справі:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади - ГУ ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити заставодавцю та підозрюваному, що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1