Решение № 139129094, 11.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/629/25

Провадження № 2/156/14/26

Рядок статзвіту № 20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у сел. Іваничі цивільну справу № 156/629/25 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» Приватного підприємства «УНІВЕРСАМ» про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, належною на праві власності позивачці, та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник позивача Білецька І.М.,

представник відповідача Михальченко С.П.,

в с т а н о в и в :

І. Короткий виклад обставин справи

28.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДП «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» ПП «УНІВЕРСАМ» про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, належною на праві власності позивачці, та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

В позові зазначає, що є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 0721182800:05:000:0067 площею 2.6987 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на урочищі за межами населеного пункту. У 2024 році їй стало відомо про наявність укладеного між нею та ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» договору оренди землі 0721182800:05:000:0067 площею 2.6987 га.

Будь-якого наміру надавати земельну ділянку в строкове, платне користування вона не мала, волевиявлення на укладення договору оренди землі з ДП «Агрофірма «Луга Нова» ПП «Універсам» від 19.11.2020 року не виявляла, договору оренди землі із зазначеним підприємством 19.11.2020 року не укладала та його не підписувала, наявний у договорі підпис був свідомо, з корисливих мотивів сфальсифікований невідомими особами. Таким чином, її волевиявлення на укладення договору оренди землі було відсутнє та про існування такого правочину їй відомо не було. А тому, вона вважає такий договір неукладеним, а тому за ним не виникають будь-які правові наслідки.

Вона, через свого представника, зверталася до відповідача з вимогою щодо добровільного визнання недійсним договору оренди від 19.11.2020 року земельної ділянки кадастровий номер 0721182800:05:000:0067, однак безрезультатно. До ДП «Луга-Нова» ПП «Універсам» також було скеровано вимогу про негайне усунення перешкод в користуванні належним позивачу на праві власності майном - земельною ділянкою, шляхом її фактичного повернення. Жодних дій на відновлення порушених прав відповідачем вчинено не було, а порушення пов`язані з позбавленням позивача правомочностей власника тривають і до сьогодні.

Стверджує, що спірний договір оренди земельної ділянки від 19.11.2020 року не підписувала та умов такого договору письмово не погоджувала.

На підставі викладеного, позивач просить зобов`язати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,6987 га, кадастровий номер 0721182800:05:000:0067 ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам», шляхом повернення такої земельної ділянки власнику ОСОБА_1 , скасувати державну реєстрацію права оренди ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» на вище вказану земельну ділянку проведену на підставі договору оренди від 19.11.2020 року. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позов в якому зазначив, що заперечує проти поданого позову, вважає його безпідставним виходячи із наступного. 12.04.2016 р. між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» укладено договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельну ділянку площею 2,70 га. Право оренди зареєстроване 12.04.2016 р. номер запису про інше речове право 14200099. 19.11.2020 р. між ОСОБА_1 та ДП «АФ «Луга-Нова» ПП «Універсам» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016 р. Відповідно до вищевказаної додаткової угоди сторони погодили, що орендна плата вноситься у розмірі 3% від НГО та становить 2 811,46 грн. Згідно даної додаткової угоди сторони внесли зміни, зокрема в п.8 договору оренди земельної ділянки та погодили, що договір укладено на 16 років. Після закінчення строку дії договору, на який його укладено договір поновлюється на такий самий строк і на тих самих умовах.

Договір вважається поновленим без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. У відповідності до укладеного договору оренди землі ОСОБА_1 отримувала орендну плату, а саме згідно з відомістю на виплату готівки №3360 за 30.09.2021р. ОСОБА_1 отримала 3 348,49 грн. орендної плати за 2021 р.; згідно відомості на виплату готівки №3066 за 01.11.2022р. ОСОБА_1 отримала 2 263,23 грн. орендної плати за 2022 р.; згідно відомості на виплату готівки №583 за 04.01.2024р. ОСОБА_1 отримала 6 789,67 грн. орендної плати за 2023 р. На отримання орендної плати за 2024 р. ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 згідно довіреності №10-63 від 27.09.2024 р. виданої Старостою Луковичівського старостинського округу. Кошти були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_2 згідно з відомостями про розподіл витрат ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» від 08.10.2024р. засвідченої КБ «Приватбанк». Відповідач зазначає, що будь яких інших договорів, крім договору оренди землі від 12.04.2016р. та додаткової угоди від 19.11.2020р. ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» із ОСОБА_1 не укладало.

Враховуючи вищенаведене у позивача немає підстав стверджувати про неукладеність договору оренди землі, оскільки позивач кожного року отримувала за користування земельною ділянкою орендну плату, а твердження позивача про не підписання з її сторони особисто Додаткової угоди до договору оренди землі не підтверджується жодними доказами. Позивач не долучає до матеріалів справи докази, що вказували б на те, що Договір оренди землі підписаний не нею, а іншою особою. Із матеріалів справи вбачається, що право оренди зареєстровано належним чином (підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), тому фактично у позивача немає підстав стверджувати, як про протиправність користування відповідачем даною земельною ділянкою, так і про скасування державної реєстрації права оренди. Крім того, підпис позивача, який виконаний на Довіреності №10-63 від 28.09.2024 р., що посвідчена старостою Луковичівського старостинського округу повністю збігається з підписом, який виконаний на додатковій угоді від 19.11.2020 р. до договору оренди землі від 12.04.2016 р. Тобто, в даному випадку є не доведеним аргументом, що договір оренди підписаний не позивачем. Враховуючи той факт, що позивач кожного року отримувала від відповідача орендну плату не має важливого значення для вирішення справи чи підписувала позивач договір оренди особисто чи ні. Враховуючи доктрину «venire contra factum proprium» дії ОСОБА_1 , яка протягом 2020-2024 років отримувала від ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» орендну плату за користування земельною ділянкою, а згодом пред`явила позов про усунення перешкод в користуванні переданої земельної ділянки та скасування реєстрації права оренди внаслідок неукладення додаткової угоди від 19.11.2020 р. до договору оренди землі від 12.04.2016 року, суперечать її попередній поведінці. ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» повністю виконувало свої зобов`язання за договором оренди землі від 12.04.2016 р., дотримувалося умов договору оренди, орендна плата нараховувалась і виплачувалась відповідачем в належному розмірі. Таким чином, відповідач приходить до висновку, що позивач пред`явивши зазначений позов, діяла недобросовісно, оскільки отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, дозволяла фактичне використання земельної ділянки орендарем, право якого було зареєстровано у відкритому реєстрі.

ОСОБА_1 через свого представника подала відповідь на відзив в якому зазначила, що додаткову угоду від 19.11.2020 року до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016 року вона не підписувала, 2-й екземпляр додаткової угоди не отримувала, жодного підпису про отримання екземпляру додатку до договору оренди будь - де вона не ставила. В кінці 2024 року вона звернулась до відповідача про надання їй екземпляру договору оренди землі площею 2,70 га від 12.04.2016 року, останній вручив їй оригінал документу під назвою договір оренди землі від 19 листопада 2020 року , якого вона ніколи власноручно не підписувала. Тобто, тільки в кінці 2024 року вона дізналась про наявність правочину у вигляді договору оренди землі від 19.11.2024 року, якого вона не підписувала. Окрім того, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 отримувала орендну плату по договору оренди в період 2021- 2024 років, однак вона стверджує, що вона отримувала орендну плату по договору від 12.04.2016 року. Крім того, звертає увагу суду до схильності відповідача по справі до вчинення незаконних дій у вигляді підробки підписів орендодавців в договорах оренди землі, про що свідчить рішення від 13.09.2022 року Іваничівського районного суду по справі №156/484/21 за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» про усунення перешкод в користуванні майном.

10.07.2026 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, оскільки із відзиву відповідача він дізнався про додаткову угоду від 19.11.2020 року до договору оренди землі від 12.04.2016 року, яку також стверджує, що позивач не підписувала. У зв`язку з наведеним, наголосив, що у сторони позивача виникає необхідність збільшити позовні вимоги до відповідача шляхом оскарження і додаткової угоди від 19.11.2020 року до договору оренди землі від 12.04.2016 року з тих самих підстав, що і договору оренди землі від 19.11.2020 року.

29.07.2025 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що у поданій відповіді на відзив позивач не заперечує факту отримання від відповідача упродовж 2021-2024р. орендної плати за надання в користування ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» земельної ділянки. Отже, в даному випадку підлягає до застосуванню правовий висновок зроблений Верховним Судом у аналогічній справі, постанова по справі №546/1222/21 від 27.11.2024р., де суд встановив, що позивач пред`явивши зазначений позов, діяла недобросовісно, оскільки отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, дозволяла фактичне використання земельної ділянки орендарем, право якого було зареєстроване у відкритому реєстрі. Оскільки, позивач отримував орендну плату, то за висновком Верховного Суду, подання позовної заяви, де позивач стверджує про неукладеність договору оренди є недобросовісними діями позивача та такий позов не підлягає до задоволення. За наслідком вищенаведеного вважає, що в даній справі немає необхідності в проведенні експертизи договору оренди землі, оскільки для вирішення справи є не важливим чи підписувала позивач особисто додаткову угоду чи ні за наявності фактів отримання орендної плати.

16.02.2026 року, після проведення почеркознавчої експертизи, від представника відповідача Куницького І.С. надійшли додаткові пояснення у справі в яких він зазначив, що експертиза була проведена із порівнянням експериментальних зразків підписів, що були здійснені позивачкою в жовтні 2025 р. з підписом, що міститься на додатковій угоді від 19.11.2020р. до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016р., що був зроблений 19.11.2020р., тобто із значним розривом у часі. Документи на яких містився підпис ОСОБА_1 зроблений наближеною датою до 19.11.2020р. позивачка на експертизу не надала. ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» вважає, що висновки проведеної експертизи Додаткової угоди від 19.11.2020р. до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016р. та Договору оренди землі від 19.11.2020 р. є сумнівними, так як експерт сам наголошував у клопотанні від 01.10.2025 р. про необхідність надання документів в достатній кількості з відповідністю періоду виконання. Однак, позивачем не було надано жодного документу з підписом та почерком ОСОБА_1 , який відповідав би періоду документів, що були направлені для проведення експертизи. Разом з тим, позивачка не долучила до матеріалів справи та не повідомила суд, що нею 27.10.2020 р. було видано довіреність на ім`я дочки ОСОБА_2 для представлення її інтересів в ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» терміном на один рік, а додаткова угода була укладена 19.11.2020 р., позовну заяву позивачка подала до суду 28.05.2025р., тобто з урахуванням позиції позивача, з 28.05.2025р. їй точно було відомо, що діє Договір оренди землі від 12.04.2016р. із змінами внесеними згідно Додаткової угоди від 19.11.2020р. Проте, 06.11.2025р. ОСОБА_2 отримала згідно Довіреності від 07.11.2024 р. виданої ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою за 2025р. від ДП «АФ Луга-Нова» ПП «Універсам» без будь яких зауважень, що підтверджується відомістю розподілу витрат ДП «АФ Луга-Нова».

ІІ. Позиція учасників процесу

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача, адвокат Білецька І.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги покликаючись на зміст позовної заяви. Додатково зазначила, що позивач є власником земельної ділянки, умови додаткової угоди від 19.11.2020 не погоджувала та не підписувала. Враховуючи позицію Верховного Суду позивач вправі захистити своє право, подаючи негаторний позов, внаслідок чого вона звернулася в суд з вище вказаним позовом до відповідача. Звертала увагу суду на висновок почеркознавчої експертизи, який знаходиться в матеріалах справи, який підтверджує, що додаткову угоду підписувала інша, невідома особа. Крім того зауважила, що строк первинного договору оренди землі від 2016 року був встановлений на 9 років, таким чином позивач вважала, що отримувала грошові кошти по оренді земельної ділянки на підставі первісного договору від 2016 року.

Представник відповідача Михальченко С.П., проти позову заперечила повністю. Зазначила, що позивач з 2021 по 2025 роки отримувала від ДП «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» грошові кошти за користування земельною ділянкою, таким чином погодила укладення додаткової угоди та умови користування земельною ділянкою. Крім того в матеріалах справи містяться відомості про виплату готівки відповідачці саме на виконання умов додаткової угоди. Отже позивач знала про додаткову угоду та отримувала на підставі неї грошові кошти, їх не повертала, позивачка звернулася в суд з позовом у травні 2025 року проте грошові кошти по додатковій угоді за 2025 рік отримала аж в листопаді 2025 року. Отже, всупереч висновку почеркознавчої експертизи, позивач погодила додаткову угоду та її зміст. Також наголосила, що відповідач буде належним чином виконувати умови договору оренди землі разом із додатковою угодою, тобто за плату користуватися земельною ділянкою до 2032 року.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 02.06.2025 року ( суддя Бєлоусов А.Є.), позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом осіб.

Ухвалою суду від 08.07.2025 року постановлено судові засідання у цивільній справі №156/629/25 здійснювати у режимі відеоконференції за участі представника позивача.

Ухвалою суду від 31.07.2025 року підготовче судове засідання відкладено на 26.08.2025 року.

Ухвалою суду від 26.08.2025 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Постановою Волинського апеляційного суду від 14.10.2025 року апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 26.08.2025 року залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року поновлено провадження в цивільній справі №156/629/25 після надходження на адресу суду висновку експерта.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року відкладено судовий розгляд у цивільній справі №156/629/25. Продовжено строк розгляду справи №156/629/25 до 14.04.2026 року.

Ухвалою суду від 14.04.2026 року відкладено судовий розгляд у цивільній справі №156/629/25. Продовжено строк розгляду справи №156/629/25 до 19.05.2026 року.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року відкладено судовий розгляд у цивільній справі №156/629/25. Продовжено строк розгляду справи №156/629/25 до 10.07.2026 року.

На підставі Указу Президента України від 02 червня 2026 року № 464/2026 «Про призначення судді» наказом голови суду від 03.06.2026 № 10/02-09 «Про відрахування судді ОСОБА_4 зі штату суду» 22 червня 2026 року суддю ОСОБА_4 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 року визначено суддю Федечко М.О. для розгляду цієї цивільної справи.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року прийнято до провадження цивільну справу № 156/629/25. Продовжено строк розгляду даної справи, на тридцять днів, тобто до 30.07.2026 включно.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року відкладено розгляд справи на 14:30 год. 11.08.2026 року. Продовжено строк розгляду цивільної справи на тридцять днів, тобто до 27.08.2026 включно.

Заслухавши учасників цивільної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 0721182800:05:000:0067, площею 2.70 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Луковичівської сільської ради Іваничівського район Волинської області, про що свідчить копія Державного акту серії І-ВЛ №009073 від 02.08.2002 року (а.с. 8-9).

Відповідно до копії Договору оренди землі від 12.04.2016 року, орендодавець ОСОБА_1 надала орендарю ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» в оренду земельну ділянку (рілля) площею 2,70 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 9 років, зі сплатою орендної плати - до 31 грудня поточного року. На договорі оренди стоять підписи орендодавця ОСОБА_1 та орендаря ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» в особі директора Куницького І.Я. ( Том №2, а.с. 25-26).

Відповідно до копії Договору оренди землі від 19.11.2020 року орендодавець ОСОБА_1 надала орендарю ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» в оренду земельну ділянку кадастровий номер: 0721182800:05:000:0067 площею 2,6987 га. Договір укладено на сім років, орендна плата зазначена 3% від НГО 2811,46 грн. На договорі оренди стоять підписи орендодавця ОСОБА_1 та орендаря ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» в особі директора Куницького І.Я. (Том 1, а.с. 47 зворот - 49).

Згідно з копією додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 19.11.2020 внесено зміни до договору оренди землі від 12.04.2016, а саме в п.5 даного договору із зазначенням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в сумі 93715,35 грн., в п.9 договору, щодо внесення орендної плати та в п.8 із зазначенням, що договір укладено на строк 16 років. У додаткові угоді також зазначено, що після закінчення строку дії договору, на який його укладено договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Договір вважається поновленим без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. На додатковій угоді стоять підписи орендодавця ОСОБА_1 та орендаря ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» в особі директора Куницького І.Я. (Том 1, а.с. 32).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №426307495 від 10.05.2025 року, земельна ділянка кадастровий номер: 0721182800:05:000:0067, площею 2, 6987 га належить позивачу в розмірі 1/1. Крім того, також зазначено, що відповідач є орендарем вищезазначеної земельної ділянки на підставі укладеного договору оренди землі від 12.04.2016 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 19.11.2020 року (Том 1, а.с. 10-11).

ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам», про що свідчить копія довіреності від 27.09.2024 року, яка посвідчена старостою Луковичівського старостинського округу. Строк дії довіреності до 27.09.2025 року (Том 1, а.с. 33).

Відповідно до копії відомостей на виплату готівки №3360 за 30.09.2021 року, ОСОБА_1 було виплачено грошові кошти в сумі 3 348,49 грн. (Том 1, а.с. 34-35).

Відповідно до копії відомостей на виплату готівки №3066 за 01.11.2022 року, ОСОБА_1 було виплачено грошові кошти в сумі 2 263,23 грн. (Том 1, а.с. 36-37).

Відповідно до копії відомостей на виплату готівки №586 за 01.01.2024 року, ОСОБА_1 було виплачено грошові кошти в сумі 6 789,67 грн. (Том 1, а.с. 38-39).

Згідно з копією відомостей розподілу виплат ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» від 08.10.2024 року, ОСОБА_2 отримала від відповідача грошові кошти в сумі 15000,00 грн. на електронний платіжний засіб (картку) (Том 1, а.с. 40).

Згідно з копією відомостей розподілу виплат ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» від 06.11.2025 року, ОСОБА_2 отримала від відповідача грошові кошти в сумі 40000,00 грн. на електронний платіжний засіб (картку) (Том 1, а.с. 40).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи від 05.01.2026 за №4056, встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» на «Договорі оренди землі», місце укладання с. Луковичі, дата укладення 19.11.2020 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис (рукописний запис) « ОСОБА_1 » в графі «Орендодавець» на документі: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки номер запису про інше речове право 14200099 від 12.04.2016 року, місце укладення с. Луковичі, дата укладення 19.11.2020 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (Том 1, а.с. 193-207).

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв волі учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 цього Кодексу йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 161-ХІV).

За змістом статті 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону № 161-ХІV договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону № 161-ХІV передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ці умови є обов`язковими, та без досягнення згоди щодо них договір не вважається укладеним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Судом встановлено, що 12.04.2016 року позивачка та Дочірнє підприємство «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» ПП "Універсам" уклали договір оренди землі відповідно до якого позивачка передала відповідачу в платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0721182800:05:000:0067 площею 2,70 га на строк 9 років (п.8 Договору). З 2021 року по 2025 рік позивачка отримувала грошові кошти за надану в оренду земельну ділянку. Однак пізніше нею було встановлено, що існують також і інші договори підписані ніби-то нею з Дочірнім підприємством «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» ПП "Універсам", а саме договір оренди землі укладений між сторонами 19.11.2020 року, а також додаткова угода до договору оренди земельної ділянки номер запису про інше речове право 14200099 від 12.04.2016 року датована також 19.11.2020. Позивачка в ході розгляду справи повністю заперечувала підписання нею договору оренди землі від 19.11.2020 року та додаткової угоди від 19.11.2020 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи від 05.01.2026 за №4056, встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» на «Договорі оренди землі», місце укладання с. Луковичі, дата укладення 19.11.2020 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис (рукописний запис) « ОСОБА_1 » в графі «Орендодавець» на документі: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки номер запису про інше речове право 14200099 від 12.04.2016 року, місце укладення с. Луковичі, дата укладення 19.11.2020 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Отже в ході розгляду справи, судом встановлено, що позивач не підписувала договір оренди землі від 19.11.2020 року та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки номер запису про інше речове право 14200099 від 12.04.2016 року, від того ж числа. Отже, за таких умов, позивачка не погоджувала всіх істотних умов договору оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону № 161-ХІV. Оскільки ці умови є обов`язковими для укладення договорів оренди землі, без їх узгодженості між сторонами, договір оренди землі від 19.11.2020 та додаткова угода від того ж числа не були укладені.

Вище вказані висновки суду підтверджуються постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2026 у справі №456/252/2026.

Що стосується головного доводу відповідача про вчинення власником земельної ділянки ОСОБА_1 конклюдентних дій, які свідчать про укладення правочину, зокрема отримання нею орендної плати від Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» Приватного підприємства «УНІВЕРСАМ» суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі (пункт 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Отже, враховуючи обов`язкову письмову форму для договору оренди землі, конкретні встановлені судом обставини справи, що розглядається, суд вважає, що саме по собі отримання позивачкою орендної плати, враховуючи погоджений між сторонами строк дії договору оренди землі від 12.04.2016 року - 9 років, на підставі якого позивачка вважала, що отримує орендну плату, не дає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Твердження представника відповідача про те, що такий договір міг бути підписаний за дорученням позивачки іншою особою, напраклад ОСОБА_2 суд до уваги не бере, оскільки жодними належними та допустимими доказами такий факт не доведено, вирішуючи питання про призначення почеркознавчої експертизи представник відповідача таке питання перед судом не ставила та враховуючи принцип змагальності судового процесу, такі обставини належними та допустимими доказами не довела, а за таких обставин рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Крім цього наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою) не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-цза подібних правовідносин щодо способу захисту права власника при непідписаному договорі оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 зазначила, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Встановивши, що відповідач фактично користується спірною земельною ділянкою, створюючи перешкоди у її користуванні власнику, в цьому випадку належним та ефективним способом захисту права, яке позивачка як власниця земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, тобто негаторний позов.

Крім цього, оскільки реєстрація права оренди земельною ділянкою відбулася на підставі неукладених договорів, а наявність зареєстрованого права оренди створює позивачу перешкоди для розпорядження належним їй нерухомим майном, то вимога позивача про скасування запису про державну реєстрацію права оренди також підлягає задоволенню.

Оцінюючи в сукупності надані сторонами докази з точки зору їх належності, достовірності, допустимості і взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

VI. Судові витрати

За змістом ч.ч. 1-2 статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову, судовий збір у сумі 1937,92 грн. та витрати на проведення експертного дослідження № 4056 від 05.01.2026 року в сумі 19 507,68 грн. підлягають до стягнення із відповідача.

Керуючись ст. ст.2,4,11, 12,13,76-82,89, 133,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» Приватного підприємства «УНІВЕРСАМ» про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, належною на праві власності позивачці та скасування державної реєстрації права оренди відповідача на земельну ділянку задовольнити.

Зобов`язати Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер 0721182800:05:000:0067 площею 2.6987 га шляхом повернення земельної ділянки кадастровий номер 0721182800:05:000:0067 площею 2.6987 га ОСОБА_1 , як власнику цієї земельної ділянки.

Скасувати державну реєстрацію права оренди Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» на земельну ділянку площею 2,6987 га, кадастровий номер 0721182800:05:000:0067 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14200090 від 12.04.2016), проведену на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 19.11.2020 року укладеної між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» Приватного підприємства «УНІВЕРСАМ».

Стягнути з Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» Приватного підприємства «УНІВЕРСАМ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1937,92 грн. та витрати на проведення експертного дослідження № 4056 від 05.01.2026 року в сумі 19 507,68 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: с. Бужковичі, Володимирський район, Волинська область.

Представник позивача ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач ДП «АГРОФІРМА «ЛУГА-НОВА» Приватного підприємства «УНІВЕРСАМ», код ЄДРПОУ 31979873, місцезнаходження: с. Мишів, Володимирський район, Волинська область.

Представник відповідача Михальченко Софія Петрівна, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: с. Мишів, Володимирський район, Волинська область.

Повний текст рішення суду складено та підписано 20 серпня 2026 року.

Суддя М. О. Федечко