Решение № 139126721, 20.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/6157/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 30.05.2026 через підсистему «Електронний Суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невчиненні передбачених законом дій за результатами розгляду звернення від 08.04.2026 (вх. № Г-805Ц-26), що стосуються порушень трудового законодавства та недостовірного обліку робочого часу;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення від 08.04.2026 (вх. № Г-805Ц-26) по суті та вчинити передбачені законом дії реагування у межах повноважень, з прийняттям відповідного управлінського рішення та урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем протиправно було відмовлено у проведенні позапланового заходу державного контролю відносно СТОВ «Дружба- Нова».

Ухвалою судді від 24.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що відповідь на звернення позивача надана своєчасно, в межах строку, визначеного статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», крім того Міжрегіональне управління при розгляді звернення діяло в межах наданих повноважень з дотриманням усіх необхідних процедур та правових підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із СТОВ «Дружба-Нова» (що не заперечується сторонами).

08.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо можливого порушення законодавства про працю у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Дружба- Нова» в частині недостовірного обліку робочого часу.

На звернення позивача відповідач листом від 21.04.2026 № Ц/1/1310-ЗВ-26 повідомив, що Міжрегіональним управлінням було надіслано інформаційно- роз`яснювальний лист до СТОВ «Дружба-Нова» з роз`ясненнями норм чинного законодавства про працю та вимогою щодо усунення можливо допущених відносно позивача порушень трудового законодавства. Крім того, посадовою особою Міжрегіонального управління проведено інформаційно-роз`яснювальний захід у СТОВ «Дружба-Нова», в ході якого були надані роз`яснення статті 30 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов`язаний організувати облік робочого часу, фактично відпрацьованого кожним працівником підприємства, установи чи організації усіх форм власності. Для обліку робочого часу працівників підприємств застосовується табель обліку використання робочого часу. Типову форму табеля обліку використання робочого часу №П-5 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року №489. Крім того, було проінформовано, що відповідно до статті 106 Кодексу законів про працю України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Також були надані роз`яснення вимог статті 108 КЗпП України стосовно роботи у нічний час, а саме з 22:00 до 06:00, яка оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Одночасно було наголошено, що відповідно до статті 55 КЗпП України, робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям. Крім того, було зазначено, що відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2136-IX, під час дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю щодо святкових і неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП України. До того ж, проінформовано, що відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Частиною першою статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (8 зворот-9).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не реалізації контролюючих функцій протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, що діє на підставі Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96.

Згідно із пунктом 7 вказаного Положення Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Державна служба України з питань праці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до п. 1 Положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України від 23.09.2022 № 170, Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження Міжрегіонального управління поширюються на територію Чернігівської, Черкаської, Київської областей та м. Києва.

Міжрегіональне управління у своїй діяльності керується статтею 259 Кодексу законів про працю України, ст. 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану», наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 № 5782 «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану» (зі змінами), Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 № 170.

Відповідно до частини 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

У зв`язку з набранням 04.02.2026 чинності постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2026 № 121, якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 303) у чинній редакції пункту 2 постанови № 303, зокрема, передбачено, що протягом періоду воєнного стану дозволено проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) юридичних та фізичних осіб, фізичних осіб- підприємців відповідним органам державного нагляду (контролю) з підстав, визначених абзацами п`ятим та восьмим частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за наявності загрози, що має негативний вплив на життя та здоров`я людини, навколишнє природне середовище, забезпечення безпеки держави, для виконання міжнародних зобов`язань України, а також з підстав, визначених абзацом дев`ятим частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за рішеннями центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Судом встановлено, що на звернення позивача відповідач листом від 21.04.2026 № Ц/1/1310-ЗВ-26 повідомив, що Міжрегіональним управлінням було надіслано інформаційно- роз`яснювальний лист до СТОВ «Дружба-Нова» щодо норм чинного законодавства про працю та вимогою про усунення можливо допущених відносно позивача порушень трудового законодавства.

Відповідь на звернення позивача надана своєчасно, в межах строку, визначеного статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, посадовою особою відповідача проведено інформаційно роз`яснювальний захід у СТОВ «Дружба-Нова», в ході якого були надані роз`яснення статті 30 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» про те, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний організувати облік робочого часу, фактично відпрацьованого кожним працівником підприємства, установи чи організації усіх форм власності. Для обліку робочого часу працівників підприємств застосовується табель обліку використання робочого часу. Типову форму табеля обліку використання робочого часу № П-5 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489.

Також було проінформовано, що відповідно до статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Надані роз`яснення вимог статті 108 КЗпП України стосовно роботи у нічний час, а саме з 22:00 до 06:00, яка оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Разом з тим було наголошено, що відповідно до статті 55 КЗпП України, робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям. Було зазначено, що відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2136-IX, під час дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю щодо святкових і неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП України. До того ж, проінформовано, що відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає, що Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці замість реалізації своїх контролюючих функцій та витребування доказів, на які у своєму зверненні вказував ОСОБА_1 , обмежилось формальною відпискою із СТОВ «Дружба-Нова», що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність, яка полягає у невчиненні передбачених законом дій за результатами розгляду звернення від 08.04.2026 (вх. № Г-805Ц-26), що стосуються порушень трудового законодавства та недостовірного обліку робочого часу.

Проте із такими доводами позивача суд не погоджується з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 26.09.2024 по справі № 990/167/24 зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні були бути вчинені, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача, суд виходить з того, що бездіяльність має місце у разі невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку, покладеного на нього законом. Водночас у спірних правовідносинах відповідачем дотримано вимоги статті 20 Закону України "Про звернення громадян", а відповідь на звернення позивача надано у визначений законом строк. За таких обставин факту протиправної бездіяльності відповідача не встановлено, оскільки всі дозволені законодавством заходи реагування за зверненням ОСОБА_1 . Міжрегіональним управлінням було вжито, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці ( код ЄДРПОУ 44681053, вул. Вавилових, буд.10, м. Київ, 04060).

Суддя С.В. Бородавкіна