Приговор № 139123760, 20.08.2026, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №439/922/21

Провадження №1-кп/943/22/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м.Буськ Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю потерпілого ОСОБА_4

за участю представників потерпілого адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

за участю обвинуваченої ОСОБА_7

за участю захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Буську Львівської області в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Джезказган, Казахстан, українки, громадянка України, освіта вища, непрацююча, проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заміжня, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітній син, раніше не судима,

за ч. 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту, який був змінений прокурором шляхом зміни обвинувачення ОСОБА_7 в порядку статті 338 КПК України, після закриття судом на підставі ухвали Буського районного суду Львівської області від 03 березня 2025 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України на підставі статті 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Кримінальне провадження № 12018140040003091 від 13.11.2018 за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України щодо ОСОБА_7 закрито. Ухвала набула законної сили у встановленому законом порядку.

Таким чином, орган досудового слідства змінивши обвинувачення ОСОБА_7 в ході судового слідства обвинувачує у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, виключивши кваліфікуючу ознаку повторність, а саме: як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, що завдало матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції 2001 р.).

Згідно зміненого обвинувального акту, ОСОБА_7 , діючи з корисливих спонукань, поставивши собі за мету тривале незаконне отримання грошових коштів від фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 в інтересах заснованого нею ТОВ «Гостина» та інтересах ТОВ «Віола», яке ОСОБА_7 заснувала спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_11 , в середині 2012 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, розробила план своїх протиправних дій і почала його реалізацію за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та у приміщенні власного офісу, що знаходився у підвалі цього ж житлового будинку.

Так, ОСОБА_7 , маючи намір заволодіти грошовими коштами, належних ОСОБА_4 , під приводом надання в оренду майна та надання послуг, шляхом зловживання довірою ОСОБА_4 , знаючи, що ОСОБА_10 , як фізична особа-підприємець, повністю довірив їй ведення бухгалтерського обліку та ОСОБА_7 володіла безперешкодним доступом до банківських рахунків ФОП ОСОБА_10 і усвідомлювала, що ОСОБА_10 повністю довіряє їй і не здійснюватиме контролю за бухгалтерським обліком і рухом коштів, усвідомлюючи протиправність своїх намірів і бажаючи настання відповідних наслідків отримання грошових коштів ФОП ОСОБА_10 , шляхом зловживання його довірою і тому з 20 серпня 2012 до 07 квітня 2017 року ОСОБА_7 , використовуючи акти приймання-виконання робіт (надання послуг), у які було внесено завідомо недостовірні відомості щодо орендної плати в сумі 3000 гривень, всупереч умов договору оренди майна та обладнання № 01/1-1М від 03.01.2012 року, та одноособово здійснювала щомісячний грошовий переказ з розрахункових рахунків ФОП ОСОБА_10 на розрахункові рахунки ТОВ «Гостина» 3000 гривень на місяць, незважаючи на те, що згідно умов договору орендна плата становила 2165 гривень. В такий спосіб ОСОБА_7 за період з серпня 2012 року до квітня 2017 року шляхом зловживання довірою ОСОБА_10 , з використанням завідомо підроблених офіційних документів у незаконний спосіб, шляхом безпідставного збільшення розміру щомісячної орендної плати на 865 гривень, заволоділа грошовими коштами ФОП ОСОБА_10 в розмірі 49305 гривень, які були переказані на розрахункові рахунки ТОВ «Гостина».

Також, ОСОБА_7 у приміщенні власного офісу та житлової квартири по АДРЕСА_1 , на початку літа 2012 року, точна дата досудовим слідством не встановлена, поставила собі за мету тривале незаконне отримання грошових коштів від фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_10 в інтересах ТОВ «Віола», яке заснувала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , знаючи, що директор ТОВ «Віола» ОСОБА_12 буде виконувати її незаконні вказівки, в силу неповної обізнаності в законодавстві і не буде цікавитись господарськими операціями очолюваного товариства, з червня 2012 року використовувала завідомо недостовірні документи акти прийняття робіт (надання послуг), щодо цивільно-правових зобов`язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 перед ТОВ «Віола» за умови договору про надання послуг № 25/06-1П від 25.06.2012 року. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містили недостовірні відомості і служили первинними документами господарських операцій і були підставою для щомісячного переказу грошових коштів з розрахункових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_10 на розрахункові рахунки ТОВ «Віола».

Згодом ОСОБА_7 зрозуміла, що її протиправні дії не викриті ОСОБА_10 та бажаючи збільшити розмір незаконно отриманих грошових коштів від фізичної особи підприємця ОСОБА_10 , шляхом зловживання його довірою, в інтересах ТОВ «Віола» і тому з квітня 2013 року до березня 2017 року використала завідомо підроблені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на виконання умов цивільно-правової угоди договору про надання послуг № 01/04-1П від 01.04.2013 року. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були фіктивними первинними документами господарських операцій і служили підставою для щомісячного переказу грошових коштів з розрахункових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_10 на розрахункові рахунки ТОВ «Віола». Таким чином ОСОБА_7 за період з 12 грудня 2012 року по 21 квітня 2017 року у спосіб переказу грошових коштів з розрахункових рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на розрахункові рахунки ТОВ «Віола» заволоділа грошовими коштами на загальну суму 582 032,99 гривень, чим завдала потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди.

Отже ОСОБА_7 під видом цивільно-правових відносин, шляхом зловживання довірою ОСОБА_10 заволоділа його грошовими коштами, способом переказу з розрахункових рахунків фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_10 на розрахункові рахунки ТОВ «Гостина» і ТОВ «Віола» на загальну суму 631 337, 99 гривень, що є особливо великим розміром.

Таким чином, прокурор, обвинувачує ОСОБА_7 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, що завдало матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції 2001 року).

Потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов, в порядку ч. 3 ст. 128 КПК України, про стягнення шкоди в розмірі, завданої кримінальним правопорушенням на загальну суму 631 337, 99 гривень.

Допитана в ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_7 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнала. Суду пояснила, що знайома з ОСОБА_4 давно, з початку 2000-х років. Спочатку були робочі відносини, потім потоваришували сім`ями, згодом ОСОБА_10 став хрещеним батьком сина ОСОБА_7 . ОСОБА_10 зробив реконструкцію старого приміщення та збудував ресторан «Шалена шкварка». Вирішили до спілки ( ОСОБА_10 та ОСОБА_7 ) організувати роботу ресторану. Відповідно розділили хто чим буде займатися, хто які напрямки буде фінансувати. ОСОБА_7 з чоловіком також фінансували значну частину організації роботи. На базі вказаного ресторану працювали ФОП ОСОБА_13 , ТзОВ «Віола» та ТзОВ «Гостина».

З метою законного шляху мінімізації податкового навантаження вирішили розділити напрями роботи. Так, організація роботи кухні була за ФОП (повара були працевлаштовані у ФОП ОСОБА_14 ), ТзОВ «Гостина» мала на балансі обладнання для роботи ресторану, а в ТзОВ «Віола» були оформлені працівники (бармени, офіціанти, прибиральниця та посудомийки).

Відповідно між ФОП ОСОБА_10 та ТзОВ «Гостина» був укладений договір щодо оренди майна обладнання для роботи ресторану, відповідно до якого ФОП отримав у користування майно та за актами виконаних робіт сплачував орендну плату в ТзОВ «Гостина».

Між ФОП ОСОБА_10 та ТзОВ «Віола» був укладений договір щодо надання послуг для роботи ресторану, відповідно до якого ФОП отримав послуги роботи барменів, офіціантів, посудомийки, прибиральниці та за актами виконаних робіт сплачував вартість послуг ТзОВ «Віола».

Необхідність та економічну доцільність розпорошення діяльності між 3-ма суб`єктами, а також укладення відповідних угод була погоджена з ОСОБА_4 вартість оренди та послуг також була погоджена.

Впродовж 2012-2017 років діяльність проводилася у визначений спосіб без зауважень.

ФОП ОСОБА_4 здійснювалися щомісячні оплати за договорами.

Він не міг не знати про здійснення щомісячних оплат за виконання угод впродовж значного проміжку часу, оскільки як і ключі-доступи до рахунків регулярно поновлювалися через банк і безпосередньо отримувались у установах банків, так і неможливо було ОСОБА_4 не знати деталі руху коштів по своїх банківських рахунках до яких він мав повний доступ як власник рахунків і в любий момент міг зробити запит про рух коштів на цих рахунках.

Більше того ОСОБА_10 чітко усвідомлював свої обов`язки по контролю за діяльністю підприємця а також те що:

За діяльність фізичної особи-підприємця (ФОП) відповідає сам підприємець. Він несе повну відповідальність за всі зобов`язання, пов`язані з його бізнесом, усім своїм майном, включаючи особисте. Це означає, що у разі боргів або інших фінансових зобов`язань, кредитори можуть звертати стягнення на все майно ФОПа, а не лише на те, що використовується у підприємницькій діяльності.

ФОП відповідає за правильність ведення бухгалтерського обліку та податкову звітність, навіть якщо залучає бухгалтерів, а також несе відповідальність за порушення умов договорів з контрагентами, що може призвести до штрафів та відшкодування збитків. Відповідає за своєчасну сплату податків та подання звітності.

Так само як і співвласник ТзОВ «Гостина» ОСОБА_10 не мав обмежень що-до доступу та контролю за трансакціями по рахунках підприємства. На перший запит до банківської установи він міг отримати відомості про рух коштів.

У 2017 році між ними почали виникати конфлікти через бажання ОСОБА_4 присвоїти всі надбання в ресторані та викинути ОСОБА_7 зі спільного бізнесу.

Такі конфлікти переросли у розподіл майна і коштів. При цьому ОСОБА_10 всіляко уникав щодо проведення розрахунків та пробував всіляко мінімізувати частку ОСОБА_7 .

Це в свою чергу, породило декілька цивільних та господарських справ щодо отримання від ОСОБА_4 коштів і майна.

Такі судові справи вирішено на користь ОСОБА_15 та її чоловіка ОСОБА_11 , через що у ОСОБА_4 є підстави їх обмовляти та створювати штучні підстави для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності. В ході судового розгляду кримінальної справи ОСОБА_7 здійснила математичний розрахунок встановленої законами України «Про бюджет на 2012 2017 років» мінімальної заробітної плати та помножила його на кількість працівників ТзОВ «Віола». З додаванням обов`язкового для сплати єдиного соціального внеску, сума становить приблизно тій сумі, що була сплачена ФОП ОСОБА_10 за послуги ТзОВ «Віола».

ОСОБА_7 наголосила суду, що ця ситуація, яка виникла штучно була створена ОСОБА_10 і у всій цій ситуації вона не обвинувачена, а потерпіла. Просить суд ухвалити виправдувальний вирок.

В силу ст. 129 Конституції України та ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності.

За змістом ст.ст. 22, 21, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийнятття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно із положеннями ст.ст. 6, 13 Європейської Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 91 КПК України передбачено, що обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно постанови Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 року у справі № 712/13361/15 відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Оцінюючи зібрані органом досудового слідства докази, які були представлені суду під час судового розгляду стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені судом, суд приходить до наступного висновку.

В ході судового розгляду був допитаний потерпілий ОСОБА_10 , який суду пояснив, що знає ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_11 довгий час, навіть є хрещеним батьком їх спільного сина.

На базі вказаного ресторану працювали ФОП ОСОБА_13 , ТзОВ «Віола» та ТзОВ «Гостина».

Спочатку спільно організовували бізнес щодо роботи ресторану «Шалена шкварка», а потім посварилися, бо ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_11 , його обкрадали.

Так, ОСОБА_7 за домовленістю вела бухгалтерію ресторану.

Він їй повністю довіряв, відповідно віддав їй ключ-доступ до банківських рахунків і вона робила операції, які вважала за необхідне.

Скориставшись його довірою, ОСОБА_7 підробляла документи угоди та акти прийняття робіт, і на їх підставі безпідставно перераховувала кошти на підконтрольні їй підприємства ТзОВ «Віола» та ТзОВ «Гостина». Вказаним йому спричинено збитків.

Чи були оформлені наймані працівники у нього і ТзОВ «Віола», та скільки таких працівників було відповів, що не знає.

На всі питання щодо організації роботи бару, офіціантів, кухні в ресторані «Шалена шкварка» - відповів: «не знаю».

Допитані в ході судового розгляду свідки суду пояснили наступне.

Так, допитана свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що працювала директором ТзОВ «Віола». При цьому вона займалася виробничою діяльністю підприємства налагоджувала діяльність кухні (створення технологічних карт, контроль за якістю готових страв та витрачанням сировини, координація роботи персоналу- тобто управлінням всім процесом виробництва), що ще раз підтверджує надання послуг ТзОВ «Віола» ФОПу ОСОБА_4 в здійснюваній ним діяльності громадського харчування. Будь які документи вона не створювала і підписувала все, що їй давали, не вникаючи в суть.

Фактично бухгалтерську діяльність здійснювала ОСОБА_7 , яка і готувала всі документи.

Які були договори між ФОП ОСОБА_4 , ТзОВ «Гостиною» та ТзОВ «Віолою» вона не знала, в суть їх відносин не вникала. Як і де були оформлені працівники вона також не знає. Щодо надання майна в оренду та надання послуг також повідомити не може.

ОСОБА_10 , вона та ОСОБА_7 у банку отримували ключі доступу до рахунків. Хто і як ними користувався також повідомити не може.

При цьому вона повідомила, що часто хворіла і не могла бути на роботі постійно.

На прохання ОСОБА_7 , вона підписувала пусті бланки та аркуші паперу. Вважає, що цим вчиняла кримінальне правопорушення з приводу підроблення документів, разом з тим не змогла пояснити суть такого порушення. Також, не змогла пояснити, які саме документи були оформлені на підписаних нею бланках та чистих аркушах, та чи оформлена в такий спосіб інформація відповідає дійсності.

Свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що у 2005 році ОСОБА_10 придбав земельну ділянку у м. Броди, Львівської області, де збудував торговельно-господарський комплекс. Спочатку збудував ресторан, відкриття відбулось у 2007 році, засновниками якого 50 на 50 стали ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , а директором призначити ОСОБА_17 листопаді 2007 року прийняли клієнтів. Керівником ТОВ "Віола" він був призначений ОСОБА_7 та її чоловіком Нічогою. Він був директором на папері, керівних процесів не вчиняв, у фінансові документи не вникав, однак розумів, що відбуваються фінансові махінації, а саме в чому вони полягають він не знає. До якого саме часу він працював директором він не знає. У 2018 році був підроблений протокол зборів, де ОСОБА_7 була призначена директором. Всю фінансову діяльність здійснювала ОСОБА_7 по ФОП ОСОБА_10 , ТОВ «Віола», ТОВ «Гостина». Всі ключі доступу були у ОСОБА_7 . Він попереджав ОСОБА_4 щодо ОСОБА_7 , однак про що конкретно попереджав, суду не повідомив.

Суд, проаналізувавши покази свідка ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_18 приходить до висновку, що жоден із цих двох свідків не вказав які саме дії вчиняла ОСОБА_7 .

З долучених до матеріалів кримінального провадження звітів фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Віола» за 2012 2017 роки встановлено, що таке товариство практично майже всі свої отримані від діяльності кошти скеровувало на виплату заробітної плати працівникам, що надавали послуги ОСОБА_4 з обслуговування ресторану «Шалена шкварка» (чим повністю підтверджується позиція ОСОБА_7 ).

Суд проаналізувавши покази обвинуваченої ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_10 приходить до наступного висновку. ОСОБА_10 відмовлявся надавати чіткі та розгорнуті відповіді на запитання, як захисника обвинуваченої так і суду. Відповідь на пряме запитання захисника, про те, чи надавалося йому як ФОП, від ТзОВ «Гостина» в оренду майно, а також, чи надавалися послуги офіціантів, барменів від ТзОВ «Віола» відповіді від ОСОБА_10 отримано не було. Також, на уточнюючі питання він всіляко уникав відповіді.

Позиція потерпілого ОСОБА_10 під час розгляду справи у суді змінювалася щодо ключового питання збереження бухгалтерської документації ФОП ОСОБА_4 . В першій частині допиту судом, повідомив, що такі були викрадені з його автомобіля, про що він зробив відповідну заяву до правоохоронних органів, а згодом повідомив, що документи не були викрадені. На уточнюючи запитання суду щодо документів, які перебували у його автомобілі, відповідав не чітко, оскільки це є важливі первинні фінансові документи. В підтвердження існування такої події щодо викрадення важливих фінансових документів ФОП ОСОБА_10 стороною захисту суду представлено лист з Львівського районного управління поліцією Відділу поліції № 4. В даному листі запитувача була поінформовано, що слідчим СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018140090001049 за зверненням ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. 11.03.2019 зазначене кримінальне провадження закрито в порядку ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України. Рішення слідчого про закриття кримінального провадження не скасовано.

З долучених до матеріалів кримінального провадження та досліджених судом звітів фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Віола» за 2012 2017 роки встановлено, що таке товариство практично майже всі свої отримані від діяльності кошти скеровувало на виплату заробітної плати працівникам, що надавали послуги ОСОБА_4 з обслуговування ресторану «Шалена шкварка» (чим повністю підтверджується позиція ОСОБА_7 ).

Органом досудового розслідування не доведено, що саме

Однак, суд аналізуючи вимоги чинного законодавства. Приходить до наступного висновку.

Недопустимість обгрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена у ч. 3 ст. 62 Конституції України, а згідно ч. 2 ст. 64 Конституції України ця гарантія не може бути обмежена.

В п. 3.2. рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011, який на підставі аналізу положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обгрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме, порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина, з порушенням встановлених законом порядку, засобі, джерел отримання фактичних даних, не уповноваженою на те особою.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Статтею 87 цього Кодексу визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, серед яких здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК обов`язок доказування належності і допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Стороною обвинувачення проводилась під час досудового слідства експертиза. Так в ході досудового слідства у даному кримінальному провадженні проведена судово-економічна експертиза (висновок Рівненького НДЕКЦ № 3.5-64/20 від 19.10.2020 року том 2 а.с. 119 - 277), яка надана прокурором, як доказ на який посилається прокурор в підтримку пред`явленого обвинувачення.

На вирішення експерту поставлені лише питання щодо того скільки коштів надійшло на рахунки ТзОВ «Віола» та ТзОВ «Гостина» за період часу 2012-2018 років з розрахункових рахунків ФОП ОСОБА_10 за надані послуги відповідно до виконання цивільно-правових угод.

Для проведення експертизи слідчим надано виписки з рахунків ТзОВ «Віола», ТзОВ «Гостина» та ФОП ОСОБА_10 .

За результатами проведеної експертизи, експертом обраховано відповідні суми, про що надано висновки.

По першому питанню експертизи (том 2 а.с. 132): отже, на розрахункові рахунки № НОМЕР_1 (згідно виписки за період з 01.01.2012 по 24.04.2017) та № НОМЕР_2 (згідно виписки за період з 24.04.2017 по 31.12.2018) ТОВ «Віола», які відкриті в АТ «Укрексімбанку» з розрахункових фізичної особи підприємця ОСОБА_10 № НОМЕР_3 (згідно виписки за період з 24.04.2017 по 31.12.2018), що відкритий у АТ «Укрексімбанку» з призначення платежу: «за послуги згідно договору №01/04-1П від 01.04.13 р.» за 01.01.2013-31.12.2018 роки надійшло грошових коштів в сумі 224470,28 гривень.

По другому питанню експертизи (том 2 а.с. 136): отже, на розрахункові рахунки № НОМЕР_1 (згідно виписки за період з 01.01.2012 по 24.04.2017) та № НОМЕР_2 (згідно виписки за період з 24.04.2017 по 31.12.2018) ТОВ «Віола», які відкриті АТ «Укрексімбанку» з розрахункових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_10 № НОМЕР_4 (згідно виписки за період з 01.01.2012 по 24.04.2017) та № НОМЕР_3 (згідно виписки за період з 24.04.2017 по 31.12.2018), які відкриті в АТ «Укрексімбанку» з призначенням платежу: «за послуги згідно договору 25/06-1 П від 25.06.12р» за 01.01.2012 31.12.2018 надійшло грошових коштів в сумі 290556,60 гривень.

По третьому питанню експертизи (том 2 а.с. 138): отже, на розрахункові рахунки № НОМЕР_1 (згідно виписки за період з 01.01.2012 по 24.04.2017) та № НОМЕР_2 (згідно виписки за період з 24.04.2017 по 31.12.2018) ТОВ «Віола», які відкриті АТ «Укрексімбанку» з розрахункових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_10 № НОМЕР_4 (згідно виписки за період з 01.01.2012 по 24.04.2017) та № НОМЕР_3 (згідно виписки за період з 24.04.2017 по 31.12.2018), які відкриті в АТ «Укрексімбанку» з призначенням платежу: «за послуги по обслуговуванню бенкетів згідно актів….» за 2012 2018 роки надійшло грошових коштів в сумі 38336,11 гривень.

По четвертому питанню експертизи (том 2 а.с. 141): отже, на розрахункові рахунки № НОМЕР_5 (згідно виписки за період з 01.01.2012 по 24.04.2017) та № НОМЕР_6 (згідно виписки за період з 24.04.2017 по 31.12.2018) ТОВ «Гостина», які відкриті АТ «Укрексімбанку» з розрахункових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_10 № НОМЕР_4 (згідно виписки за період з 01.01.2012 по 24.04.2017) та № НОМЕР_3 (згідно виписки за період з 24.04.2017 по 31.12.2018), які відкриті в АТ «Укрексімбанку» з призначенням платежу: «за оренду майна та обладнання по договору 03/1 1М від 03.01.12 р» за період з 01.01.2012 п 31.12.2018 роки надійшло грошових коштів в сумі 114990,00 гривень

При цьому, питання про те, чи спричинено збитки взагалі, якими діяннями такі збитки спричинено і яка сума ймовірних збитків слідчим перед експертами не ставилася.

З детального дослідження експертизи суд погоджується з позицією захисту, що проведення експертизи зводилося лише до підбиття загальних сум шляхом простого обрахунку додавання сум. При цьому з експертизи не вбачається, що експертом застосовувались саме спеціальні знання при обрахунку сум коштів, що перераховувалися на розрахункові рахунки суб`єктів господарювання.

Окрім цього, експерт проводячи дану експертизу, у своїх висновках по чотирьом заданим запитанням слідчим згрупувала платежі по кожному окремому договору як призначення платежу, що повністю співпадає з показами обвинуваченої ОСОБА_7 , яка стверджувала, що цивільно-правові договори мали місце.

Відповідно до ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Пункт 6 частини 2 зазначеної норми передбачено, що слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди.

З врахуванням викладеного, описаний висновок експертизи не може бути доказом існування будь яких збитків і є недопустимим доказом в даному кримінальному провадженні.

Чинне законодавство України містить визначення поняття збитків, а саме: Так, ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками визначає:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки незаконні грошові або матеріальні витрати, проведені кредитором об`єктом ревізії (перевірки), втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов`язання були виконані боржником у межах терміну позовної давності.

«Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні».

Наказ, Інструкція від 03.10.1997 № 121

Збитки незаконні грошові або матеріальні витрати, проведені підконтрольним об`єктом контрольного заходу, утрата або пошкодження його майна, а також не одержані ними доходи, які б він одержав, якби зобов`язання були виконані боржником у межах терміну позовної давності.

Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів контрольно-ревізійним сектором Державної судової адміністрації України ДСА України; Наказ, Інструкція від 04.02.2005 № 11

Збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода)

Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації Постанова Кабінету Міністрів України, Порядок від 20.03.2022 № 326

Збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів у ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода)

Про затвердження Методики визначення військових втрат, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації

Міноборони України; Наказ, Методика, Звіт, Форма типового документа, Акт, Схема від 14.09.2022 № 277

Збитки - вартість втраченого, пошкодженого та/або знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів внаслідок збройної агресії РФ, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії РФ (упущена вигода)

Про затвердження Методики визначення шкоди та збитків, завданих інфраструктурі транспорту, інфраструктурі електронних комунікаційних мереж та об`єктів поштового зв`язку внаслідок збройної агресії Російської Федерації Мінінфраструктури, розв.громад; Наказ, Методика, Звіт, Форма типового документа від 24.03.2023 № 182

З врахуванням викладеного, збитки у даній кримінальній справі відсутні, оскільки цивільно-правові угоди щодо ФОП ОСОБА_4 виконувалися та будь-яких обгрунтувань протилежного немає.

Окрім того, обвинувачена ОСОБА_7 зверталась до суду за захистом в порядку господарського судочинства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24 вересня 2019 року № 914/1914/18 за позовом ТОВ «Гостина» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ТОВ «Гостина» про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства від 23.02.2012 року, застосування наслідків не укладення додаткової угоди № 3 до договору оренди майна та обладнання № 03/1-1 М від 03.01.2012 року - розірвано договір оренди майна та обладнання № 03/1-1М від 03.01.2012 року. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ «Гостина» 11220 гривень заборгованості та 3524 гривні судового збору. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. Рішення набуло законної сили у встановленому законом порядку.

Суд приходить до переконання, що господарські відносини між ТОВ «Гостина» і фізичною особи-підприємця ОСОБА_10 існували, що підтверджено рішенням господарського суду, договір оренди майна та обладнання № 03/1-1М від 03.01.2012 року не мав ознак не укладення.

В основу обвинувачення покладено те, що укладені договори були фіктивними. Визначення фіктивності угоди міститься у ЦК України, яким передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. На думку суду, укладені договори не були фіктивними, оскільки рішенням господарського суду Львівського області від 24.09.2019 такого встановлено не було.

Окрім цього, твердження потерпілого ОСОБА_10 про те, що він надав електронний ключ обвинуваченій ОСОБА_7 у 2012 році і більше не цікавився його продовженням. До таких тверджень потерпілого суд відноситься критично, оскільки з 2012 року податкова служба зобов`язала всіх ФОП виготовити електронні ключі для подачі фінансової звітності. Термін дії ключа також мав свою дію і не був безмежним. Якщо проаналізувати тривалість події з 2012 року по 2017 рік, за твердженням сторони обвинувачення та потерпілого ОСОБА_10 , що становить 5 років, то при обмеженому часі дії фінансового ключа, який становить 1 рік, такий мав поновлятися біля 5 разів. Продовжити дію ключа фізична особа підприємець повинна бути особисто присутня, через довірену особу не допускається. Цей факт був органом досудового слідства упущений і не перевірений. На думку суду, дана обставина є суттєвою і була залишена поза увагою органу досудового слідства.

Щодо практики ВС.

До такого висновку прийшов Верховний суд у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19.

Так, у постанові Великої палати ВС зазначено, що відповідно до сформованої практикою Європейського суду з прав людини доктрини про плоди отруєного дерева, якщо джерело доказів є недопустимим, усі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими самими (рішення у справі «Гефген проти Німеччини», пп.5052 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», п.66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)»).

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а й усього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного

дерева» є наявність достатніх підстав уважати, що відповідні відомості не були б здобуті за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Відповідно до вимог ч.5 ст.101 КПК висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. Наведене дає підстави, крім загальної теорії, виокремити спеціальну, яка стосується виключно висновків експертиз.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства відповідно до статті 9 Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина звинувачена в скоєнні злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до Закону. Кожна людина при визначенні його громадських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Так у справі Барбера, Мессере і Хабардо проти Іспанії від 06 грудня 1988 року ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь обвинуваченого (підсудного).

Крім того, в основі цього права лежить принцип згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі Тельфнер проти Австрії від 20.03.2001 року та Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08.02.1996 року.

Окрім цього, суд нагадує, що в ході даного судового розгляду згідно ухвали Буського районного суду Львівської області від 03 березня 2026 року клопотання захисника ОСОБА_8 задоволено. Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України на підставі статті 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Кримінальне провадження № 12018140040003091 від 13.11.2018 за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України щодо ОСОБА_7 закрито. Ухвала набула законної сили у встановленому законом порядку. У справі «Грабчук проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення ч. 2 ст. 6 (презумпція невинуватості) та наголосив, що при закритті провадження у суді за строками давності суд не повинен висловлюватись у термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин. Зокрема, у рішенні від 4 грудня 2000 року слідчий використав слова: «в діях [заявниця] є склад злочину» та «моменту, коли [заявниця] вчинила злочин», а суд зазначив, що в діяннях заявниці «вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 167 КК України. Такі твердження суперечать презумпції невинуватості, а тому дії українського суду ЄСПЛ визнав такими, що порушують Конвенцію з прав людини.

З аналізу зазначеного вище, вина в частині обвинувачення є не встановленою, вагома частина наданих доказів суду органом досудового слідства в підтримку висунутого обвинувачення судом досліджувалась, однак надавати оцінку для встановлення поза розумним сумнівом вини обвинуваченої суд не вправі, виходячи з вимог Закону.

В постанові ВС від 16 січня 2020 року у справі № 161/18755/13-к, провадження № 51-10046км18 суд виснував, що таким чином, доказами, на які послався суд першої інстанції у вироку, не доведено поза розумним сумнівом наявності в діянні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.

Окрім цього, в постанові ВС від 16 серпня 2022 року у справі № 442/3912/19, провадження № 51-6128км21 Водночас, відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання не виконувати. Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та взаємозв`язку не надають підстав суду визнати винуватою ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні.

Заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2020 року - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 14 травня 2021 року на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 75,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкту 872877846101) та транспортний засіб автомобіль марки «SKODA SUPERB» номерний знак НОМЕР_7 скасувати.

Речовий доказ вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 190 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення.

Відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2020 року - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 14 травня 2021 року на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 75,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкту 872877846101) та транспортний засіб автомобіль марки «SKODA SUPERB» номерний знак НОМЕР_7 скасувати.

Речові докази: документи справи № 1_393_000491_59 щодо ТОВ «Гостина» на сімдесяти п`яти аркушах із внутрішнім описом на 2-х аркушах, титульним аркушем на 1-му аркуші та засвідчувальним підписом на 1-му аркуші залишити при матеріалах кримінального провадження.

Системний блок марки НР із написом Hewlet-Packard із номером 338210059, який упакований биркою із підписом володільця ОСОБА_11 та його представника ОСОБА_19 та системний блок чорного кольору із маркуванням EAN 59035609881459 на якому наявна бирка із підписами понятих і які передані в камеру зберігання речових доказів Бодівського ВП повернути законному володілцеві ОСОБА_11 .

Виписку по рахунку № НОМЕР_8 з 24.04.17 по 31.12.18 на 1-му аркуші та двох сторінках. Виписку по рахунку № НОМЕР_9 з 01.01.12 по 24.04. 18 на 2-х аркушах на 3-х сторінках. Виписку по рахунку № НОМЕР_10 з 24.04.17 по 31.12.18 на 1-му аркуші та одній сторінці. Виписку по рахунку № НОМЕР_11 з 01.01.12 по 24.04.17 на 1-му аркуші та одній сторінці. Виписку по рахунку № НОМЕР_12 з 24.04.17 по 31.12.18 на 1-му аркуші та одній сторінці. Виписку по рахунку № НОМЕР_4 з 01.01.12 по 24.04.17 на 71 аркуші та 142-х сторінках. Виписку по рахунку№ НОМЕР_2 з 24.04.17 по 24.04.17 на 12-ти аркушах та 23 сторінках. Виписку по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.12 по 24.04.17 на 67-ми аркушах та 133-х сторінках. Виписку по рахунку № НОМЕР_5 з 01.01.12 по 24.04.17 на 39-ти аркушах та 78-ми сторінках. Виписку по рахунку № НОМЕР_6 з 24.04.17 по 31.12.18 на 6-ти аркушах та 11-ти сторінках. Виписку по рахунку № НОМЕР_3 з 24.04.17 по 31.12.18 на 21-му аркуші та 42 сторінках залишити при матеріалах кримінального провадження.

Виписки з рахунків, які згідно постанови про визнання документів речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження від 18.08.2020 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Акт закупки товару від 3.11.2007 , акт приймання-передачі основних засобів від 3.11.2007, копія накладної № 25/03-1 від 25.03.2008, які згідно постанови про визнання постанови речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Акти здачі-прийняття робіт (на 93 аркушах), які згідно постанови про визнання речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження від 28.12.2020 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цифровий носій інформації-диск DVD-R № МАР 4LXH03020725, який згідно постанови про визнання носіїв інформації речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1