Решение № 139119672, 19.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року справа №320/27708/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, боржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, орган державної виконавчої служби), у якому просив поновити строк звернення до суду, визнати протиправними та скасувати 45 постанов про відкриття виконавчих проваджень, а також стягнути судові витрати.

Первісно позивач оскаржив постанови про відкриття виконавчих проваджень №68984191, № 68982094, № 68983637, № 68980636, № 68980782, № 68981300, № 68982228 від 11 травня 2022 року; № 68996063, № 68995652, № 68996767, № 68992909, № 68992097, №68991666, № 68992608, № 68996535, № 68996305 від 12 травня 2022 року; № 69079073, №69078936, № 69079338, № 6907979221, № 69082552, № 69082655, № 69083045, №69083217, № 69082965, № 69082783, № 69088685, № 69089019, № 69088262, № 69088383 від 24 травня 2022 року; № 69138047, № 69137497, № 69137712, № 69137598 від 02 червня 2022 року; №69150828, № 69150567 від 03 червня 2022 року; № 69165353, № 69165215, №69166211, №69166065, № 69165658, № 69165924, № 69165773 від 07 червня 2022 року; № 69455043, №69455179 від 20 липня 2022 року.

29 липня 2024 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій додатково просив визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень № 68943225 від 10 травня 2022 року; № 68983296, № 68983126, №68982947, № 68983524, № 68983734 від 11 травня 2022 року; № 68995955, № 68996638, №68992760, № 68992220, № 68995303, № 68991967, № 68991806, № 68991546, № 68996421, № 68996161 від 12 травня 2022 року; № 69037839, № 69037431, № 69037500, № 69037574, №69037943, № 69037366, № 69037651, № 69037248, № 69037138, № 69037098 від 18 травня 2022 року; № 69079447 від 24 травня 2022 року.

Отже, з урахуванням поданої заяви предметом судового розгляду є правомірність 72 постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови прийняті на підставі постанов Державної служби України з безпеки на транспорті у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі. У кожному виконавчому документі був визначений конкретний строк пред`явлення до примусового виконання; такі строки закінчувалися у період з 28 січня до 03 березня 2022 року, тобто до набрання чинності 26 березня 2022 року Законом України №2129-IX. Водночас заяви стягувача з виконавчими документами надійшли до відповідача лише у травні-липні 2022 року. Тому, на думку позивача, виконавець, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», був зобов`язаний повернути виконавчі документи без прийняття до виконання.

Позивач зазначив, що положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», які набрали чинності 26 березня 2022 року, не поновлюють строки, що закінчилися до набрання ними чинності, та не можуть мати зворотної дії в часі.

Стосовно строку звернення до суду позивач пояснив, що постанови про відкриття виконавчих проваджень йому належним чином не надсилалися. З матеріалами проваджень, які становили первісний предмет позову, представник позивача ознайомився 10 травня 2024 року. З матеріалами 27 проваджень, які перебували у заступника начальника відділу Дербіної Л.В. та не були передані виконавчій групі з виконання зведеного виконавчого провадження № 68993409, представник ознайомився 18 липня 2024 року. Лише після одержання заяв стягувача та виконавчих документів позивач установив дати їх фактичного пред`явлення й підстави порушення своїх прав.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що всі виконавчі документи стягувач подав своєчасно, про що, на його думку, свідчать відмітки на заявах про примусове виконання. Крім того, відповідач послався на підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого на період воєнного стану визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відповідач також заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду, вказавши, що представник боржника ще 09 червня 2022 року звертався із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а 26 травня 2022 року до відділу надходили заяви про надання документів виконавчого провадження.

У додаткових поясненнях позивач заперечив проти доводів відзиву та зазначив, що вихідні номери і дати створення заяв стягувача не підтверджують їх направлення або надходження до органу державної виконавчої служби у відповідні дні, тоді як рукописні вхідні відмітки та відомості АСВП свідчать про реєстрацію заяв у травнілипні 2022 року.

Щодо заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Суд витребував у відповідача належним чином засвідчені матеріали зведеного виконавчого провадження № 68993409, до складу якого входять оскаржувані виконавчі провадження.

Заява від 29 липня 2024 року подана до початку розгляду справи по суті. Додаткові вимоги стосуються однорідних індивідуальних актів того самого відповідача, прийнятих щодо того самого боржника в межах зведеного виконавчого провадження, та ґрунтуються на тих самих фактичних і правових підставах. Тому ця заява є збільшенням кількості однорідних позовних вимог у розумінні частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а не одночасною зміною предмета і підстав позову.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження та надано позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду щодо первісних і додаткових вимог із зазначенням доказів, а також для пояснення обставин подання заяви про збільшення вимог. Позивач усунув зазначені недоліки у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

Щодо строку звернення до суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву щодо рішень, дій або бездіяльності державного виконавця може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

За частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідач не надав щодо кожної з 72 постанов поштових повідомлень, описів вкладення, реєстрів відправлень або інших належних доказів, які б підтверджували дату направлення чи вручення позивачу саме оскаржуваних постанов. Сам факт існування зведеного виконавчого провадження або звернення представника з приводу окремих виконавчих дій не доводить ознайомлення з усіма заявами стягувача та виконавчими документами, з яких можна було встановити пропуск строків їх пред`явлення.

Матеріали підтверджують, що представник позивача одержав доступ до матеріалів первісної групи проваджень 10 травня 2024 року, після чого 20 травня 2024 року подав позов. З матеріалами додаткової групи з 27 проваджень представник ознайомився 18 липня 2024 року, а заяву про збільшення вимог подав 29 липня 2024 року, оскільки 28 липня 2024 року було вихідним днем.

Ухвалою від 16 липня 2024 року суд поновив позивачу строк звернення до суду та відкрив провадження у справі. Під час розгляду справи не встановлено обставин, які спростовували б висновки суду щодо поважності причин пропуску цього строку.

Щодо клопотань позивача про залишення без розгляду відзиву і доданих до нього доказів.

Позивач просив залишити без розгляду відзив і додані до нього докази через їх несвоєчасне подання та ненадсилання іншому учаснику справи. Суд ураховує, що спір стосується правомірності 72 рішень суб`єкта владних повноважень, а витребувані матеріали містять первинні документи виконавчих проваджень. За цих обставин відхилення всіх матеріалів відповідача лише з формальних причин не сприяло б повному встановленню обставин справи. Порушення порядку подання доказів суд ураховує під час оцінки їх належності, допустимості та доказової сили.

Підстав для залишення відзиву і матеріалів без розгляду не вбачається.

Ухвалою про забезпечення позову від 16.07.2024 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено здійснення заходів примусового виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження №68993409, яке перебуває на виконанні у Васильківському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті у грудні 2021 року - січні 2022 року винесено постанови серії ВМ про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі.

У виконавчих документах зазначені дати набрання постановами законної сили та конкретні кінцеві строки пред`явлення до примусового виконання. Суд окремо перевірив належність документів до предмета спору. У всіх 72 виконавчих документах, на підставі яких прийнято оскаржувані постанови, кінцеві строки припадають на період з 28 січня до 03 березня 2022 року. Наявні в матеріалах зведеного виконавчого провадження документи з іншими, зокрема квітневими, строками стосуються виконавчих проваджень, які позивач у цій справі не оскаржує, і суд не надає їм правової оцінки по суті. Зіставлення строків саме спірних документів із датами надходження заяв стягувача та відкриття відповідних виконавчих проваджень свідчить, що визначений у кожній постанові строк сплив до її фактичного пред`явлення до виконання та до 26 березня 2022 року.

Матеріалами справи підтверджено, що заяви Державної служби України з безпеки на транспорті про примусове виконання разом із відповідними постановами зареєстровані органом державної виконавчої служби у травні-липні 2022 року. За результатами їх розгляду відповідач прийняв 72 оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Вказані виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № 68993409. Постановами державного виконавця від 25 травня 2022 року та 18 квітня 2024 року накладено арешт на кошти позивача.

Щодо виконавчого провадження № 69079447 суд також установив, що у постанові про його відкриття як виконавчий документ зазначено постанову серії ВМ № 2123200517 від 20 грудня 2021 року, тоді як за відомостями АСВП та матеріалами цього провадження фактично до виконання пред`явлено постанову серії ВМ № 00004133 від 20 грудня 2021 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, є виконавчими документами.

За частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Водночас ця норма не виключає застосування спеціального строку, встановленого іншим законом для окремого виду виконавчих документів.

Статтею 300-2 КУпАП у редакції, чинній на час винесення постанов Укртрансбезпеки, передбачено, що у разі несплати штрафу особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, у строки, визначені цією статтею, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строків зупиняється до розгляду скарги.

У кожній із постанов серії ВМ Укртрансбезпека, як орган, що видав виконавчий документ, зазначила конкретну дату набрання постановою законної сили та конкретну кінцеву дату пред`явлення її до виконання саме відповідно до статті 300-2 КУпАП. Заяви про примусове виконання цих постанов також містять посилання на вимоги статті 300-2 КУпАП.

Пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Законодавець у цій нормі не обмежив її дію строком, установленим виключно Законом України «Про виконавче провадження», а використав узагальнене формулювання «встановлений законом строк».

Отже, для застосування пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавець мав перевірити дотримання того строку, який законом та самим стягувачем визначено для відповідного виконавчого документа. Оскільки Укртрансбезпека у постановах і заявах про їх примусове виконання прямо визначила правовою підставою статтю 300-2 КУпАП та зазначила конкретні кінцеві дати пред`явлення, державний виконавець не мав підстав ігнорувати ці реквізити та самостійно замінювати визначений стягувачем строк іншим строком.

Зіставлення зазначених у 72 спірних виконавчих документах кінцевих дат із датами їх фактичного надходження до відповідача свідчить, що всі вони були пред`явлені після спливу визначених у них строків. Кінцеві дати від 28 січня до 03 березня 2022 року настали до набрання чинності Законом № 2129-IX. Відповідач не надав реєстраційних записів, поштових конвертів, журналів вхідної кореспонденції або інших первинних доказів надходження саме цих виконавчих документів до закінчення зазначених строків.

Суд ураховує рукописні відмітки на заявах стягувача, які містять вхідні номери та дати їх реєстрації органом державної виконавчої служби. Ці відмітки узгоджуються з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження та датами прийняття оскаржуваних постанов: заяви зареєстровано у травнілипні 2022 року, після чого державним виконавцем відкрито відповідні виконавчі провадження.

Водночас такі відмітки не підтверджують твердження відповідача про надходження заяв до органу державної виконавчої служби раніше зазначених у них вхідних дат реєстрації. Доказів прийняття відповідних поштових відправлень відділенням поштового зв`язку, їх доставлення відповідачу або фактичного одержання органом державної виконавчої служби у січнілютому 2022 року матеріали справи не містять.

Суд відхиляє посилання відповідача на тимчасове обмеження доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження як пояснення реєстрації начебто раніше отриманих заяв лише у травнілипні 2022 року. Обмеження доступу до АСВП у зв`язку із запровадженням воєнного стану могло перешкоджати реєстрації кореспонденції в електронній системі після 24 лютого 2022 року, однак переважна більшість заяв про примусове виконання датована січнем та першою половиною лютого 2022 року, тобто до початку повномасштабної збройної агресії та обмеження роботи АСВП.

Відповідач не пояснив, чому в разі направлення та фактичного надходження таких заяв у зазначений період (до 24 лютого 2022 року) вони не були вчасно зареєстровані. Не надано журналів обліку кореспонденції, актів про неможливість її реєстрації, описів нерозібраної кореспонденції, поштових конвертів чи інших документів, які підтверджували б зберігання у відділі отриманих, але не зареєстрованих заяв протягом періоду обмеження роботи системи.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що наявність у реквізитах електронного підпису вихідного номера та дати документа підтверджує своєчасність пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дата створення або підписання заяви кваліфікованим електронним підписом сама по собі не є доказом її направлення чи надходження до органу державної виконавчої служби у цей день. Відповідачем не надано поштових квитанцій, реєстрів відправлень, конвертів або відомостей електронної системи, які підтверджували б відповідну дату пред`явлення документа до виконання. За відсутності доказів більш раннього направлення або надходження виконавчих документів суд виходить із документально підтверджених дат реєстрації відповідних заяв органом державної виконавчої служби у травнілипні 2022 року. Твердження про їх більш раннє пред`явлення не підтверджені належними доказами.

Більше того, щодо переважної частини перелічених відповідачем проваджень зазначені ним дати оформлення заяв є пізнішими за кінцеві строки пред`явлення виконавчих документів. Так, строк пред`явлення постанови серії ВМ №00007522 закінчився 03 березня 2022 року, тоді як заява стягувача датована 24 травня 2022 року. Отже, наведені відповідачем дати самі по собі не підтверджують, а спростовують його висновок про своєчасне пред`явлення документів.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, підпунктом 4 якого було встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Посилання відповідача на пункт 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII не може підміняти доказування фактичної дати пред`явлення кожного виконавчого документа. Зазначена норма набрала чинності 26 березня 2022 року, а тому її дія має оцінюватися з урахуванням того, чи сплив відповідний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до цієї дати. Вона не містила прямого припису про поновлення строків, які закінчилися до набрання нею чинності.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Відповідач не довів, що будь-який зі спірних виконавчих документів був належно пред`явлений до закінчення визначеного в ньому строку або що такий строк був поновлений у передбаченому законом порядку.

Суд ураховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22, про те, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення визначаються Законом України «Про виконавче провадження» та на них поширювався пункт 10-2 розділу XIII цього Закону.

Водночас обставини цієї справи відрізняються. У справі № 260/2595/22 державний виконавець відкрив провадження 06 липня 2022 року, а оцінюваний Верховним Судом строк не був таким, що закінчився до 26 березня 2022 року. Натомість у цій справі всі 72 спірні постанови та заяви стягувача прямо відтворюють тридцятиденний строк статті 300-2 КУпАП, містять визначені самим стягувачем кінцеві дати від 28 січня до 03 березня 2022 року, і кожна з цих дат настала до набрання чинності Законом № 2129-IX. Пункт 10-2 у первісній редакції передбачав переривання «визначених цим Законом строків», але не містив припису про зміну реквізитів раніше виданого виконавчого документа, поновлення строку, який уже сплив, або незастосування строку, прямо встановленого статтею 300-2 КУпАП і зазначеного стягувачем у самому документі.

За таких обставин посилання відповідача на пункт 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII не спростовує наявності передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 4 цього Закону підстави для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали зведеного виконавчого провадження містять також документи, строки пред`явлення яких закінчувалися після 26 березня 2022 року, зокрема постанову серії ВМ №00004746 зі строком пред`явлення до 05 квітня 2022 року, на підставі якої відкрито виконавче провадження №69410338. Водночас постанова про відкриття ВП №69410338 позивачем у межах цієї справи не оскаржена, а тому відповідні обставини не входять до предмета судового розгляду.

Незалежно від наведеного суд установив самостійну невідповідність порядку пред`явлення спірних виконавчих документів вимогам законодавства.

За частиною третьою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладається кваліфікований електронний підпис відповідно до закону.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, заява про примусове виконання рішення подається у письмовій формі разом з оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. При пред`явленні виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, заява про примусове виконання подається в електронній формі, а на неї накладається кваліфікований або удосконалений електронний підпис чи печатка.

Наведене правило, запроваджене наказом Міністерства юстиції України від 16 вересня 2020 року № 3208/5, діяло на час виникнення спірних правовідносин та встановлювало спеціальний, обов`язковий порядок пред`явлення електронного виконавчого документа.

Судом не встановлено нормативно-правового акта, яким у 2022 році було б зупинено дію Інструкції № 512/5 повністю або дію пункту 3 розділу ІІІ у відповідній частині. Накази Міністерства юстиції України, прийняті у зв`язку із запровадженням воєнного стану, змінювали окремі організаційні питання примусового виконання рішень, але не скасовували й не зупиняли обов`язку подавати заяву в електронній формі при пред`явленні електронного виконавчого документа.

Тимчасове обмеження доступу користувачів до Автоматизованої системи виконавчого провадження та подальше його відновлення регулювали технічний доступ до системи, а не змінювали юридичну форму виконавчого документа. Більше того, формування відповідачем у цій самій системі оскаржуваних постанов у травні-липні 2022 року підтверджує наявність у державних виконавців доступу, необхідного для роботи з електронними документами.

З матеріалів справи вбачається, що постанови Укртрансбезпеки створені виключно у формі електронних документів із накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої посадової особи та кваліфікованої електронної печатки. Однак до органу державної виконавчої служби подано паперові заяви та паперові роздруківки цих електронних постанов.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» паперова копія електронного документа є лише його візуальним поданням у паперовій формі. Наявність на роздруківці напису «Паперова копія електронного документа», підпису або печатки може засвідчувати відповідність відтвореного тексту електронному документові, проте не перетворює таку копію на оригінал електронного документа і не змінює встановленого порядку його пред`явлення.

Роздруковані відомості про КЕП також не є самим електронним підписом і не забезпечують державному виконавцю перевірки цілісності електронного документа, чинності сертифіката підписувача та відсутності змін після підписання.

Крім того, відомості про набрання постановами законної сили та строки їх пред`явлення до виконання внесені до паперових роздруківок від руки. Такі рукописні доповнення не охоплюються КЕП автора електронного документа. Матеріали справи не містять належних відомостей, які давали б змогу перевірити автора рукописних доповнень, його повноваження та час внесення цих обов`язкових реквізитів.

Відповідач не надав доказів надходження через Автоматизовану систему виконавчого провадження електронних оригіналів постанов та заяв про їх примусове виконання в електронній формі, підписаних КЕП або електронною печаткою. Натомість матеріали виконавчих проваджень підтверджують паперове надходження і реєстрацію паперових документів.

Отже, на час відкриття спірних виконавчих проваджень у державного виконавця не було оригіналів виконавчих документів, пред`явлених у встановленій законодавством формі. Паперові копії електронних постанов не відповідали вимогам частин першої та третьої статті 4 Закону № 1404-VIII і пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, а тому підлягали поверненню стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII.

Аналогічний підхід до оцінки пред`явлення паперових копій постанов Укртрансбезпеки, створених як електронні документи, застосовано Житомирським окружним адміністративним судом у рішенні від 10 червня 2024 року у справі № 240/3286/24. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у цій справі апеляційні скарги органу державної виконавчої служби та Укртрансбезпеки залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо виконавчого провадження № 69079447 суд додатково встановив, що в постанові про його відкриття як виконавчий документ зазначено постанову серії ВМ № 2123200517 від 20 грудня 2021 року, тоді як до виконання фактично пред`являлася постанова серії ВМ № 00004133 від 20 грудня 2021 року. Зазначення замість номера виконавчого документа реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника унеможливлює належну ідентифікацію документа та становить самостійну додаткову підставу для скасування постанови про відкриття ВП № 69079447.

Таким чином, щодо всіх 72 постанов, які є предметом цього спору, одночасно наявні дві самостійні підстави протиправності:

по-перше, виконавчі документи пред`явлено після спливу зазначених у них строків, які закінчилися до 26 березня 2022 року, що вимагало їх повернення відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII;

по-друге, електронні виконавчі документи пред`явлено у вигляді паперових копій із порушенням обов`язкової електронної процедури, що зумовлювало їх повернення відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 цього Закону.

Щодо ВП № 69079447 додатковою самостійною вадою є неправильне зазначення номера виконавчого документа.

Судом установлено, що зазначений позивачем у прохальній частині позовної заяви номер виконавчого провадження №6907979221 містить очевидну технічну описку. З матеріалів справи, постанови про відкриття виконавчого провадження та відомостей АСВП вбачається, що правильним номером відповідного виконавчого провадження є №69079221. Така описка не змінює предмета позову, оскільки оскаржуваний індивідуальний акт однозначно ідентифікований за датою його прийняття, сторонами та виконавчим документом, на підставі якого його прийнято.

Оскаржувані рішення не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Інші доводи учасників справи не спростовують наведених висновків та не впливають на результат вирішення спору, у зв`язку із чим окрема відповідь на кожен із них не є необхідною.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у разі задоволення позову всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 121, 139, 241-246, 250, 255, 287 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчих проваджень №68984191, №68982094, №68983637, №68980636, №68980782, №68981300, №68982228 від 11 травня 2022 року; №68996063, №68995652, №68996767, №68992909, №68992097, №68991666, №68992608, №68996535, №68996305 від 12 травня 2022 року; №69079073, №69078936, №69079338, №69079221, №69082552, №69082655, №69083045, №69083217, №69082965, №69082783, №69088685, №69089019, №69088262, №69088383 від 24 травня 2022 року; №69138047, №69137497, №69137712, №69137598 від 02 червня 2022 року; №69150828, №69150567 від 03 червня 2022 року; №69165353, №69165215, №69166211, №69166065, №69165658, №69165924, № 69165773 від 07 червня 2022 року; №69455043, №69455179 від 20 липня 2022 року; №68943225 від 10 травня 2022 року; №68983296, №68983126, №68982947, №68983524, №68983734 від 11 травня 2022 року; №68995955, №68996638, №68992760, №68992220, №68995303, №68991967, №68991806, №68991546, №68996421, №68996161 від 12 травня 2022 року; №69037839, №69037431, №69037500, №69037574, №69037943, №69037366, №69037651, №69037248, №69037138, №69037098 від 18 травня 2022 року; №69079447 від 24 травня 2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34842289; адреса: 08601, Київська область, Обухівський район, м. Васильків, вул. Покровська, буд. 5).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.