Решение № 139112841, 11.08.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2071/26

Провадження № 2/209/1921/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Корнєєвої І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Пиндик Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, в якому зазначило, що 07.07.2024 р. з ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditcasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1418-7796. За його умовами кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 20 000,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 30 днів, знижена % ставка 1,50 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день протягом перших 180 календарних днів, 1,18 % за кожний день протягом починаючи з 181 календарного дня до закінчення строку дії договору, промо- ставка 0,75 % в день ,комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту. Взяті на себе зобов`язання кредитодавець виконав в повному обсязі, оскільки видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті. ОСОБА_1 шляхом прийняття кредитних коштів підтвердив виникнення в нього фінансових зобов`язань перед позивачем. Проте, свої обов`язки за даним договором ОСОБА_1 належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 18.03.2026 р. становить 107 469,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 87 460,00 грн.- прострочена заборгованість за нарахованими процентами. При цьому, позивач зазначає, що ним було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами в сумі 16 160,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 91 300,00 грн. Отже, у разі здійснення позичальником часткового погашення кредитної заборгованості за кредитним договором у розмірі, який дорівнює сумі заявлених позовних вимог 91 300,00 грн., та компенсації суми судового збору, сплаченої за подачу позовної заяви, кредитодавцем буде здійснено списання залишку заборгованості за кредитним договором у сумі 16 160,00 грн., а дію Кредитного договору припинено у зв`язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу позичальнику. Таким чином, посилаючись на те, що з боку відповідача має місце свідоме порушення зобов`язань, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить задовольнити його вимоги та стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за укладеним договором № 1418-7796 від 07.07.2024 в розмірі 91 300,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.

10 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено наступне.Відповідач категорично не погоджується з розрахунком заборгованості та вважає позовні вимоги в частині нарахування відсотків незаконними, кабальними та такими , що суперечать чинному законодавству України та обов1язковій правовій практиці Верховного суду , відповідно до якої правомірним є нарахування процентів протягом строку дії договору. Отже нарахування відсотків у розмірі 71 300,00 грн., більша частина з яких нарахована поза межами строку договору , є повністю безпідставними. Позивач не мав жодного законного права застосовувати мікрофінансову щоденну ставку після 07.07.2025 року. Позивач намагається стягнути 71 300,00 грн. відсотків при тілі кредиту в 20 000,00 грн., сума відсотків перевищує отриманий кредит більш ніж у 3,5 рази. Стягнення таких астрономічних відсотків під час дії воєнного стану свідчить про намір отримати надприбуток і суперечить моральним засадам суспілства. Наразі відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі , самостійно виховує та утримує двох малолітніх дітей (віком 3та 4 роки).Стягнення заявленої позивачем суми позбавить малолітніх дітей базових засобів до існування . Відповідач просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги позивача відхилити або задовольнити частково, стягнути відповідача у випадку погодження позову позивача , на корсит позивача суму основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 20 000,00 грн., застосувати ст. 233 ЦК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду й повністю відмовити у стягненні відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору (після 07.07.2025 року ), а відсотки в межах строку договору суттєво зменшити., судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, при задоволенні позову розбити суму заборгованості на рівні платежі не менше ніж 12 місяців.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі« розумності строку".

Відповідач скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк та суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.07.2024 р. з ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditcasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1418-7796.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить пункт 12 договору - реквізити сторін.

Згідно з умовами договору загальний розмір наданого кредиту становить сума кредиту кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 20 000,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 30 днів, знижена % ставка 1,50 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день протягом перших 180 календарних днів, 1,18 % за кожний день протягом починаючи з 181 календарного дня до закінчення строку дії договору, промо- ставка 0,75 % в день ,комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту.

Відповідно до Договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо нейстойка буде нарахована) в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитолавця у порядку, визначеному у Правилах, Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.

Позичальник має право у будь-який час повністю або часткового повернути отриманий кредит. Якщо позичальник має намір повністю достроково повернути кредит, тобто до закінчення строку кредитування, позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповернутого кредиту та залишок несплачених процентів за фактичний строк користування кредитом за ставкою визначеною умовами цього Договору, тобто за строк з моменту отримання Кредиту до моменту повернення кредиту. З дати зарахування коштів на банківський рахунок кредитодавця у сумі, достатній для повної оплати виказаних вище зобов`язань, кредит вважається погашеним у повному обсязі, зобов`язання позичальника за цим договором припиняються. Якщо позичальник достроково здійснює повернення тільки частини Кредиту, зобов`язання позичальника підлягають відповідному коригуванню (з дати, наступної за днем зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця зменшується сума неповернутого кредиту, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок суми неповернутого кредиту).

Перерахування грошових коштів в сумі 20 000,00 грн. на банківську карту відповідача, вказану відповідачем в особистому кабінеті , що підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту ОСОБА_1 за договором від 07.07.2024 року №1418-7796 за допомогою системи LigPay, платіж від 07.07.2024 року , платіж 24862110987.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відтак, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору про відкриття кредитної лінії № 1418-7796 та належне виконання кредитодавцем свого обов`язку по наданню коштів кредиту в користування позичальника. В зв`язку з цим, наведені у відзиві заперечення щодо відсутності належних доказів цим обставинам суд відхиляє, як безпідставні.

В свою чергу, неналежне виконання ОСОБА_2 , як позичальником, своїх зобов`язань, передбачених умовами укладеного між сторонами договору стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону №675-VIII, передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону №675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Доводи відповідача про те, що вказаним договором передбачена сплата денної процентної ставки в розмірі, яка перевищує 1%, що є порушенням вимоги ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» на увагу не заслуговують з огляду на таке.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 1418-7798 від 07.07.2024 був укладений строком на 365 днів, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії, передбачений пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний кредитний договір. Тому протягом періоду з 07.07.2024 року по 20.08.2024 (строк закінчення періоду 120 днів дії відсотків у розмірі 1,5 %) року позивач нараховував відсотки вірно відповідно до договору та нарахував відсотки з розмірі на час базового періоду з 07.07.2024 р. по 05.08.2024 р. з розрахунку процентної ставки згідно договору 0,75 % в день за 30 днів у розмірі 150 грн. в день на загальну суму 4 500,00 грн. (150,00 грн. х 30 днів), починаючи з 06.08.24 по 20.08.2024 р. нарахував проценти в розмірі 1,5 % (300 грн. в день ) за 15 днів у загальній сумі 4 500 грн. Тобто за період з 07.2024 року по 20.08.2026 року відсотки нараховані позивачем вірно у загальній сумі 9 000,00 грн.

Але з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, після закінчення строку 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», і умова вказаного Договору щодо встановлення денної процентної ставки у 1,5% після спливу 240 днів ( стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, , є нікчемною.

Тобто з 21.08.2024 року до строку закінчення договору 07.07.2025 року позивач повинен розраховувати відсотки у розмірі 1% від суми основного боргу , що складає 320 днів та нараховані відсотки повинні бути нараховані позивачем у сумі 200,00 грн. (20 000 грн. тіло кредиту Х 1 %)за кожен день прострочення зобов`язання, що складає 64 000,00 грн. (320 днів х 1%) .

Загальна сума процентів ,які мають бути нараховані позивачем відповідачу за період з 07.07.2024 року по 07.07.2025 року складає 9 000,00 грн. + 64 000, 00 грн. = 73 000,00 грн.

З урахуванням виплачених відповідачем сум за кредитом 8 700,00 грн. 09.08.20024 р., які спрямовані позивачем на погашення заборгованості за простроченими відсотками сума заборгованості відповідача за кредитом складає 20 000,00 (тіло кредиту) + 73 000,00 грн. (заборгованість за відсотками)- 8 700,00 грн. (сплачена відповідачем сума)= 84 300,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за тілом кредиту, а відтак наданий банком розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку банку не повернуті, та згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки ОСОБА_1 у визначений строк кошти не повернув, то з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 20 000,00 грн.

При вирішенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договором № 1418-7796 від 07.07.2024 визначено, що ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за його користування.

У договорі № 1418-7796 від 07.07.2024, було фактично визначено не одну відсоткову ставку кредиту.

У таких обставинах, згідно з практикою Верховного Суду, необхідно застосовувати положення contra proferentum.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 у справі №944/3046/20 (провадження №61 -19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. ч. З, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Також згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 71 300,00 грн заборгованості за нарахованими процентами з урахування прощення позивачем боргу за нарахованими відсотками в розмірі 16 160,00 грн.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Також самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Окрім того, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 71 300,00 грн. не є співмірною сумі кредиту у 20 000,00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, а також судом враховано, що відповідачем у добровільному порядку сплачено кошти, які позивач врахував, як проценти за користування кредитом.

Суд доходить до висновку, про відмову у задоволенні вимоги щодо стягнення процентів у повному обсязі , оскільки 20 000,00 грн. є більш ніж достатнім розміром стягнення заборгованості за нарахованими процентами.

За таких підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково- 48,81 %, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати позивачем судового збору в розмірі 1 299,52 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців, посилаючись на те, що він самостійно виховує двох малолітніх дітей, отримує тільки державну соціальну допомогу, перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.

Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Суд, беручи до уваги обставини платоспроможності відповідача, соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й відповідача, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням відповідача на максимально можливий строк.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас, суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для відповідача добровільно виконати свої зобов`язання, що забезпечить задоволення вимог позивача без понесення додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями - забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 211, 247, 259, 263-268, 354-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, офіс 407) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1418-7796 від 07.07.2024, в розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 20000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 20000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, офіс 407) судовий збір у розмірі 1299 (одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять) гривень 52 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі №209/2071/26 задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 11.08.2026 у цивільній справі №209/2071/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості строком на 12 (дванадцять) місяців, який обчислювати з дня набрання рішенням законної сили, шляхом внесення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» щомісячних платежів (до останнього банківського дня місяця) протягом перших 11 місяців по 3 441 грн. 62 коп. щомісячно, протягом 12-го місяця 3 441 грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бул. Лесі Українки, буд.26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлений 17 серпня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва