Решение № 139112752, 14.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/4690/26

Провадження № 2/932/1566/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря Христиченко О. О.,

позивач: АТ «АКЦЕНТ-БАНК»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: Тумаков А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в обґрунтування якого вказав, що 18.04.2019 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських постуг в А-Банку (далі Умови та Правила) з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунуку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил відповідачу наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Але, у порушення наведених норм закону та умов укладеного договору, відповідач зобов`язання, взяті на себе, належним чином не виконав. Станом на 15.02.2026, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 57052,01 грн, у тому числі заборгованість за кредитом 44587,70 грн, заборгованість з відсотків за кредитом 12464,31 грн. Дану суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, де зазначено, що банк не довів правові підстави виникнення заборгованості в заявленому розмірі, оскільки не довів погодження відповідачем умов кредитування, не довів законність збільшення кредитного ліміту та не довів правильність розрахунку заборгованості.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ті Умови та Тарифи, які долучені до позову, були доведені до відома відповідача та погоджені ним на момент укладення договору. Подані позивачем витяги не містять підпису відповідача, відсутні докази вручення відповідачу зазначених документів, а також відсутні докази погодження їх змісту за допомогою електронного підпису, одноразового ідентифікатора або іншого засобу електронної ідентифікації. Окрім того позивач сам їх теж не підписав. Позивач також не надав доказів того, що саме редакція Умов та Тарифів, додана до позовної заяви, діяла станом на дату підписання анкети-заяви відповідачем.

Підписання анкети-заяви не доводить згоду позичальника з банківськими умовами, якщо банк не надасть доказів ознайомлення клієнта саме з актуальною редакцією цих умов на момент укладення договору. Судова практика, зокрема постанова Верховного Суду від 22.11.2023 № 619/1384/21, наголошує, що умови мають бути надані клієнту письмово, а загальні посилання на «правила» без підтвердження їх надання є недостатніми.

Матеріали справи не містять жодного доказу погодження відповідачем розміру процентної ставки, порядку її нарахування, умов та підстав зміни кредитного ліміту, строків виконання зобов`язань, а також інших істотних умов кредитування.

Окремо звертає увагу суду на те, що наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена» не може бути належним доказом погодження сторонами умов кредитування. Зазначений документ містить застереження про актуальність наведеної у ньому інформації лише до 01.01.2019, тоді як позивач посилається на укладення договору 18.04.2019. Отже, позивач не довів, що умови, викладені у вказаному паспорті, діяли станом на дату укладення договору та були доведені до відома відповідача. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Об`єднаної палати КЦС від 23.05.2022 у справі №393/126/20, паспорт споживчого кредиту не є кредитним договором та не підтверджує погодження сторонами його істотних умов.

Окремо звертає увагу суду на істотні суперечності у доказах позивача щодо ідентифікації платіжних карток та рахунків, через які нібито здійснювалося кредитування відповідача. Так, із наданої позивачем виписки по карті вбачається, що з 21.04.2019 операції обліковуються за платіжною карткою з реквізитом *922. Разом з тим, відповідно до довідки про видані платіжні картки, позивач зазначає зовсім інші картки, а саме: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 . При цьому картка з реквізитом *922 у зазначеній довідці взагалі відсутня. Лише з 28.04.2020 у виписці з`являється картка з реквізитом *5522, з 22.10.2020 картка * НОМЕР_4 , а з 11.04.2024 картка * НОМЕР_5 . Водночас позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував: відкриття картки *922 саме на ім`я відповідача; належність картки *922 до рахунку НОМЕР_6 ; перевипуск картки * НОМЕР_7 на картку * НОМЕР_8 ; подальший перевипуск картки * НОМЕР_8 на картку * НОМЕР_4 ; подальший перевипуск картки * НОМЕР_4 на картку * НОМЕР_5 ; прив`язку всіх зазначених карток до одного й того самого карткового рахунку. Матеріали справи не містять довідок про перевипуск платіжних карток, зміну їх реквізитів, заміну платіжних засобів, закриття попередніх карток та відкриття нових, а також не містять жодних документів, які б дозволяли встановити безперервний зв`язок між карткою *922 та картками, зазначеними у довідці позивача.

З вищевказаної виписки по рахунку, вбачається, що відповідач використовував нібито видані кредитні кошти (знімав як готівку, так і здійснював розрахунки в магазинах), неодноразово вносив кошти на повернення отриманого у кредит, тобто активно використовував кредитні кошти. Згідно даної виписки ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг у банку, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Так в виписці по карті зазначено що за період з 18.04.2019 по 15.02.2026 сума витрат склала 129799,50 грн, а сума зарахувань ОСОБА_1 120215,08 грн. Різниця між сумою витрат та сумою зарахувань становить 9584,42 грн, що істотно відрізняється від заявленої позивачем заборгованості за тілом кредиту у розмірі 44587,70 грн та додатково свідчить про відсутність зрозумілого і перевіряємого розрахунку.

Заразом, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» повернуті, що вбачається з долученої позивачем виписки по рахунку відповідача, за змістом якої, стороною захисту встановлено, що відповідач в повному обсязі повернув банку кошти, які йому були надані у виді нарахованих на картку кредитних лімітів, відповідачем здійснено зарахування грошових коштів на загальну суму 120215,08 грн, з яких відбувалось погашення не обумовлених відсотків, що фактично є не правомірним, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, шляхом списання з рахунку відповідача необумовлених умовами договору відсотків за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.

Враховуючи викладене, у позові просить відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позові зазначив про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, викладані у відзиві на позовну заяву, додатково пояснив, що відповідач не отримував банківську картку, номер якої закінчується на 922.

Судом задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

Інших заяв, клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України, учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 04.05.2026 позовна заява залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, призначено розгляд справи по суті на 04.08.2026.

Ухвалою судді від 27.07.2026 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 18.04.2019 між сторонами по справі був укладений Договір про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку, що підтверджується анкетою-заявою, підписаною як позивачем так і відповідачем та відкритий кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

З наданій позивачем випиской по картці за період з 18.04.2019 по 15.02.2026, сума витрат склала 129799,50 грн, а сума зарахувань ОСОБА_1 120215,08 грн. Також у виписці зазначено, що за період з 21.04.2019 по 28.04.2020 надходження та витрати коштів здійснювали з картки *922.

Згідно наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаного відповідачем 18.04.2019, інформація у цьому Паспорті зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019.

Згідно довідки за картами, на відповідача відкритий рахунок: № НОМЕР_9 та видані наступні картки: № НОМЕР_1 строком дії до грудня 2031; № НОМЕР_2 строком дії до квітня 2027; № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2024.

V. Оцінка суду

Вислухавши учасника справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст. 10561 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів на дату укладання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ст. 1046 ЦК України).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також штраф за прострочення зобов`язань.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.06.2020, посилався на Тарифи і Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, яі розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms як невід`ємні частини спірного договору.

Суду надані Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи, що розміщені на офіційному сайті позивача, кредитор міг додати до позовної заяви у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг і Тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 80 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, інформація у Паспорті кредиту актуальна до 01.01.2019, а сам Паспорт кредиту підписаний відповідачем 18.04.2019, тобто відповідача ознайомили з Паспортом кредиту, інформація по якому вже не була актуальною на час ознайомлення.

Крім цього, за матеріалами справи, банківська картка з останніми цифрами *922, на яку перераховувалися кредитні кошти з моменту підписання заяви-анкети, відповідачу не належала.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», який діяв на той час) (далі Закон № 1023-XII).

Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-ХІІ, споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року N 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «А-Банк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не задовольняються, то сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача.

На пiдставi ч. 4 ст. 42 Конституції України, ст.ст. 207, 509, 526, 546, 549, 551, 612, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 10561 ЦК України, керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 5, 10-13, 34, 80, 141, 200, 206, 258-259, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ЄДРПОУ 14360080, місце реєстрації: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.08.2026.

Суддя І. В. Петунін