Решение № 139112166, 18.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/798/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України

до відповідача - 1 Київського університету права Національної академії наук України

до відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Прохоренко Наталії Олегівни

про розірвання договору оренди.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача - 1: не з`явився;

Від відповідача - 2: не з`явився;

Від прокуратури: Першко Анатолій Анатолійович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Національної академії наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача - 1 Київського університету права Національної академії наук України (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Прохоренко Наталії Олегівни (далі - відповідач - 2) про розірвання договору оренди.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2025 року між Київським університетом права Національної академії наук України в особі проректора Київського університету права з перспективного розвитку Рівненського інституту КУП НАН України Вахнюка Петра Сидоровича та фізичною особою-підприємцем Прохоренко Наталією Олегівною укладено попередній договір оренди нежитлових приміщень № 21. Надалі відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень, фізична особа-підприємець Прохоренко Наталія Олегівна отримала в користування нежитлове приміщення загальною площею 119 кв.м.

Згідно до умов попереднього договору основний договір повинен бути укладений протягом 10 днів після завершення визначеної наведеними вище нормативними актами процедури, але не пізніше, ніж через рік після підписання попереднього Договору.

Прокурор зазначає, що основний договір на час порушення провадження у даній справі не укладено, державне майно в оренду передано без аукціону.

На переконання прокуратури, сукупність наведених обставин свідчить про фактичне надання відповідачу - 2 державного майна у користування без укладення договору за результатами аукціону, що засвідчує реалізацію сторонами орендних правовідносин в обхід встановленого законодавством порядку передачі державного майна в оренду, а тому, договір підлягає визнанню недійсним а майно поверненню власнику.

Позивач, Національна академія наук України до суду пояснень не подала.

Відповідач 1 та 2 у свою чергу не скористалися свої процесуальним правом на надання відзиву на позовну заяву чи будь-яких письмових заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/798/26 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України до відповідача - 1 Київського університету права Національної академії наук України до відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Прохоренко Наталії Олегівни про розірвання договору оренди, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 14 липня 2026 року.

14 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року відкладено розгляд справи на 28 липня 2026 року.

24 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області 28 липня 2026 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/798/26 за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України до відповідача - 1 Київського університету права Національної академії наук України до відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Прохоренко Наталії Олегівни про розірвання договору оренди та призначено розгляд справи № 918/798/26 до судового розгляду по суті на 18 серпня 2026 року.

17 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшло клопотання, в якому остання просить суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 18 серпня 2026 року представник прокуратур підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач, Відповідач - 1, 2 в судове засідання не з`явилися, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд установив наступне.

01 жовтня 2025 Київським університетом права Національної академії наук України в особі проректора Київського університету права з перспективного розвитку Рівненського інституту КУП НАН України Вахнюка Петра Сидоровича (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Прохоренко Наталією Олегівною (далі - Орендар) укладено попередній договір оренди нежитлових приміщень № 21 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 119 кв.м. ( далі - Майно), а саме: кабінет № 216 площею 34 кв.м., кабінет № 218 площею 17 кв.м., кабінет № 224 площею 34 кв.м. і кабінет № 226 площею 34 кв.м., розміщене за адресою: м. Рівне, вул. О. Борисенка, 5, на 2 поверсі п`ятиповерхової будівлі, яка належить Київському університету права Національної академії наук України і перебуває на балансі університету.

Майно передається в оренду з метою використання в якості офісного приміщення (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору, Сторони зобов`язуються укласти основний договір про оренду нежитлових приміщень після завершення процедури оформлення необхідних дозвільних та інших документів відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, Положення про порядок передачі в оренду майна, що належить до майнового комплексу НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 15 жовтня 2014 року № 216, інших нормативно-правових актів, що діють на території України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

Основний договір повинен бути укладений протягом 10 днів після завершення визначеної наведеними вище нормативними актами процедури, але не пізніше, ніж через рік після підписання попереднього Договору (п. 10 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном після підписання Сторонами цього попереднього Договору та акту приймання-передачі Майна. Орендна плата на час дії попереднього Договору розрахована з урахуванням Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і встановлюється за домовленістю Сторін у 26000 грн. з урахуванням ПДВ.

До попереднього договору оренди від 01 жовтня 2025 року № 21, складено акт приймання- передачі нежитлових приміщень.

Як зазначає прокурор, на час звернення до суду із даним позовом основний договір до спірного попереднього договору оренди не укладено, на переконання останнього вказані обставини свідчать про фактичне надання фізичній особі-підприємцю Прохоренко Н.О. державного майна у користування без укладення договору за результатами аукціону, що засвідчує реалізацію сторонами орендних правовідносин в обхід встановленого законодавством порядку передачі державного майна в оренду, тому, даний договір слід визнати недійсним, а майно зобов`язати повернути власнику.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин справи судом встановлено, що спірні правовідносини є за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються оренди державного майна. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог закону щодо передачі в оренду державного майна поза аукціоном.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону № 1697-VII серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля гуртожитку РІ КУП НАНУ, площею 5017,9 кв.м., що розташована за адресою м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 5, належить державі в особі Національної академії наук України та перебуває в оперативному управлінні Університету.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

НАН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук", Національна академія наук України, серед іншого, надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою НАН України є державною організацією (установою, закладом).

Враховуючи, що КУП НАН України є закладом державної форми власності, який перебуває у віданні НАН України, а майно Університету належить до державної власності та закріплене за ним на праві оперативного управління, порушення встановленого законом порядку передачі такого майна в оренду порушує інтереси держави в особі НАН України як органу, уповноваженого здійснювати управління відповідним державним майном, у зв`язку з чим прокурор правомірно звертається до суду в її інтересах як позивача.

У зв`язку з цим, Рівненська окружна прокуратура на виконання вимог, встановлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 вказаного Закону України "Про прокуратуру", листом від 08 травня 2026 року № 50-56-4323 вих-26 повідомила НАН України про існування порушення інтересів держави, що полягають у недоотриманні доходів Інститутом та наявність підстав для стягнення їх в судовому порядку.

Листом від 11 червня 2026 року НАН України повідомила, що заходи реагування з метою усунення порушень вимог законодавства з питань оренди не вживалось.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка власника спірного майна щодо захисту інтересів держави.

Ураховуючи наведене, суду вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив позивача за пред`явленим ним до суду позовом, оскільки останній є власником спірного майна. Такий висновок цілком узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 927/188/22, від 28 серпня 2024 року у справі № 918/694/23.

Щодо суті позовних вимог суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту прав та інтересів, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 317 ЦК України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно зі ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не можесуперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти в майбутньому основний договір на умовах, установлених попереднім договором.

Таким чином, попередній договір породжує для сторін юридичний обов`язок укласти в майбутньому основний договір на погоджених умовах, однак, не надає права користування майном.

Водночас, між КУП НАН України та ФОП Прохоренко Н.О. укладено попередній договір оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2025 року № 21 та підписано акт приймання-передачі, відповідно до умов якого, Прохоренко Н.О. вступає у строкове платне користування майном після підписання попереднього договору та акту приймання - передачі майна.

Відповідно до протоколу огляду від 30 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 42025181110000059 від 14.11.2025, встановлено, що кабінети № 205, 218, 224, 219 передано в оренду ФОП Прохоренко Н.О. для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, відповідачем - 1 надано за попереднім договором оренди у строкове платне користування відповідачу - 2 державне майно, без передбаченої законодавством процедури його передачі в оренду та укладення основного договору, що не відповідає діючому законодавству та порушує інтереси держави.

Приписи Закону України "Про освіту" регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про освіту" передбачено, що заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Статтею 80 Закону України "Про освіту" визначено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Отже, зі змісту наведеної вище норми вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 906/164/17, від 25 липня 2018 року у справі № 906/143/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 917/1934/17, від 16 квітня 2024 року у справі № 922/9883/23, від 11 червня 2024 року у справі № 923/1030/21, від 27 серпня 2025 року у справі № 902/941/24).

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України "Про освіту" майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Зокрема, Верховний Суд в постанові від 17 січня 2023 року у справі № 902/51/21 зробив висновок, що договір оренди майна закладу освіти повинен містити положення щодо форми використання спірних приміщень одночасно в навчальних цілях, доступу викладачів чи студентів до орендованого майна в процесі освітньої діяльності тощо (постанова Верховного Суду 16 грудня 2025 року № 910/13246/24).

Усупереч викладеному, у Договорі передбачено, що майно передається для офісного приміщення. Жодних умов про можливість використання орендованого майна для навчально-виховного процесу або про обслуговування учасників освітнього процесу Договір не містить.

Крім того, у ч. 1 ст. 235 ЦК України визначено що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).

Про удаваний характер спірного правочину свідчить не лише його назва як попереднього договору, а й фактичний зміст та порядок виконання сторонами його умов.

Так, сторони передбачили передачу відповідачу спірного державного майна у строкове платне користування, визначили розмір орендної плати, підписали акт приймання-передачі приміщення та фактично допустили відповідача до користування майном для здійснення господарської діяльності.

Отже, сторони реалізували всі істотні ознаки орендних правовідносин ще до укладення основного договору та завершення передбаченої законом процедури передачі державного майна в оренду. За таких обставин укладений сторонами попередній договір використано як правову форму для приховання фактичного договору оренди державного майна та обходу встановленого законом порядку передачі такого майна в користування, що відповідає ознакам удаваного правочину, визначеним статтею 235 ЦК України.

Відповідно до відповіді НАН, керуючись нормами чинного законодавства з питань оренди державного майна, НАН України за клопотанням Київського університету права НАН України постановою Бюро Президії НАН України від 10 травня 2024 року № 206 "Про погодження наміру передачі майна НАН України в оренду івключення об`єктів до Переліку першого типу", погодила Київському університету права НАН України намір передачі майна НАН України в оренду за результатами електронних аукціонів.

Тобто, КУП НАН України та ФОП Прохоренко Н.О. уклали спірний попередній договір оренди нежитлових приміщень без погодження з уповноваженим органом, без проведення аукціону та всупереч Закону України "Про освіту".

Окрім того, між Університетом та ФОП Прохоренко Н.О. вже укладалися аналогічні попередні договори оренди нежитлових приміщень (договір від 01 квітня 2023 року № 45, 02 жовтня 2023 року № 53, 31 серпня 2024 року № 16), що свідчить про систематичний характер неправомірної практики передачі державного майна в оренду без дотримання встановленої процедури.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Київського університету права Національної академії наук України, затвердженого Розпорядженням президії НАН України від 22 липня 2016 року, Київський університет права Національної академії наук України (далі - Університет) є вищим навчальним закладом державної форми власності, що перебуває у віданні Національної академії наук України, яка є засновником Університету.

Згідно п. 17.1. Статуту, матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності.

Майно, закріплене за Університетом, належить Університету на праві оперативного управління.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля гуртожитку РІ КУП НАНУ, площею 5017,9 кв.м., що розташована за адресою м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 5, належить державі Україна в особі Національної академії наук України та перебуває в оперативному управлінні Київського університету права Національної академії наук України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

НАН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук", Національна академія наук України, серед іншого, надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою НАН України є державною організацією (установою, закладом).

Статутом НАН України, ухваленим постановою загальних зборів НАН України від 27 травня 2021 року № 1 (далі - Статут), визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності (пункт 1.1 Статуту).

НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту).

Зокрема, відповідно до п. 8.17. Статуту, Президія НАН України, здійснюючи передбачені законом повноваження з управління об`єктами майнового комплексу НАН України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, серед іншого надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Крім того, державне нерухоме майно з 01 лютого 2020 року (набрання чинності Закону України "Про оренду державного та комунального майна") передається в оренду за результатами аукціону у всіх випадках, окрім визначених Законом.

Так, відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу.

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійну освіту", "Про фахову передвищу освіту", "Про вищу освіту".

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що є засновниками наукового парку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про наукові парки".

Відповідно до ст. 80 Закону "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Надання в оренду об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, та які відповідно до абзацу першого цієї частини можуть надаватися орендарями державного і комунального майна з використанням майна, що належить закладу освіти, здійснюється за цільовим призначенням, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Разом із тим можливість укладення основного договору оренди державного майна обмежується імперативними приписами спеціального законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" майновий комплекс Національної академії наук України є державною власністю та закріплюється за відповідними установами академії на праві оперативного управління або господарського відання.

Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону Національна академія наук України здійснює повноваження з управління майновим комплексом та забезпечує ефективне використання державного майна.

Суд зазначає, що майно яке перебуває у користуванні установи Національної академії наук України, має спеціальний правовий режим та не може бути передане в оренду поза межами та у спосіб, прямо визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача в оренду майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що передача об`єктів державної власності в оренду здійснюється за результатами проведення аукціону в електронній торговій системі, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача державного майна без проведення аукціону допускається виключно у випадках, прямо визначених законом.

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 902/489/23 зазначив, що вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі майна в оренду щодо здійснення процедур через електронну торгову систему є імперативними та не передбачають альтернативного порядку реалізації орендних правовідносин.

Наведена правова позиція підтверджує, що правовідносини щодо оренди державного майна мають спеціальний публічно-правовий режим та не можуть змінюватися або обходитися домовленістю сторін.

Зважаючи на вище встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що на момент укладення спірного попереднього договору сторони не мали правових підстав та повноважень гарантувати укладення в майбутньому договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 119 кв.м. за адресою: м. Рівне, вул. О. Борисенка, 5, саме з фізичною особою-підприємцем Прохоренко Н.О., оскільки визначення орендаря залежало не лише від волі сторін договору, а й від результатів обов`язкової процедури електронного аукціону, передбаченої законом.

Фактично укладення вказаного попереднього договору спрямоване на передачу державного майна конкретній особі поза конкурентною процедурою, визначеною Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, спірний попередній договір суперечить імперативним приписам законодавства, порушує принципи конкурентності та законності використання державного майна, а тому не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 215 ЦК України спірний попередній договір підлягає визнанню недійсним.

Щодо зобов`язання фізичної особи-підприємця Прохоренко Н.О. повернути нежитлові приміщення загальною площею 119 кв.м., суд зазначає наступне.

Відповідно до поданого відповідачем - 2 клопотання про закриття провадження у справі, судом встановлено, додатковою угодою від 03 серпня 2026 року до договору оренди нежитлових приміщень № 21 від 01 жовтня 2025 року, сторонами вказаного правочину погоджено розірвання договору № 21 від 01 жовтня 2025 року.

Актом приймання-передачі нежитлових приміщень № б/н від 03 серпня 2026 року, відповідач - 2 повернув відповідачу - 1 нежитлові приміщення загальною площею 119 кв.м. за адресою м. Рівне, вул. О. Борисенка, 5.

Дані обставини учасниками процесу не заперечувалися.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Отже, судом встановлено, що провадження у справі щодо позовних вимог про зобов`язання фізичної особи-підприємця Прохоренко Н.О. повернути нежитлові приміщення загальною площею 119 кв.м. підлягає закриттю.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що розірвання відповідачами - 1, 2 спірного попереднього договору оренди не свідчить про відсутність предмету спору щодо визнання останнього недійсним, оскільки як встановлено судом вище, укладений між відповідачами спірний правочин є недійсним в силу закону, тому, не породжує будь-яких правових наслідків.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатом розгляду спору суд встановив, що укладений між відповідачем 1 та 2 правочин, який є предметом розгляду даного судового провадження, укладений з порушенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту", а тому, суд визнав останні й недійсними.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір судового збору за даним позовом складає 5 324 грн. 80 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, нежитлові приміщення загальною площею 119 кв.м. за адресою м. Рівне, вул. О. Борисенка, 5 повернуто відповідачем - 2 відповідно до акту приймання-передачі, тому, провадження у даній частині позовних вимог підлягає закриттю, а 2 662 грн. 40 коп. судового збору підлягає поверненню прокуратурі на підставі відповідного клопотання згідно ст. 7 ЗУ України "Про судовий збір".

Решта судового збору, в розмірі 2 662 грн. 40 коп. суд покладає на відповідачів порівну, оскільки укладення спірного правочину в даному випадку здійснено з порушенням, а отже відповідач - 1 не був позбавлений можливості відмовитися від його укладення.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним попередній договір оренди нежитлових приміщень від 01 жовтня 2025 року № 21, укладений між Київським університетом права Національної академії наук України (010001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код. 23745145) та фізичною особою-підприємцем Прохоренко Наталією Олегівною ( АДРЕСА_1 , код. НОМЕР_1 ).

3. Провадження в частині зобов`язання фізичної особи-підприємця Прохоренко Наталії Олегівни повернути балансоутримувачу - Київському університету права Національної академії наук України нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 119 кв.м., а саме: кабінет № 216 площею 34 кв.м., кабінет № 218 площею 17 кв.м., кабінет № 224 площею 34 кв.м. і кабінет № 226 площею 34 кв.м., розміщені за адресою: м. Рівне, вул. О. Борисенка, 5. - закрити.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Прохоренко Наталії Олегівни ( АДРЕСА_1 , код. НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 1 331 (одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп. судового збору.

5. Стягнути з Київського університету права Національної академії наук України (010001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код. 23745145) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 1 331 (одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, код. 02910077).

Відповідач (Боржник): Національна академія наук України (010001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код. 23745145).

Відповідач (Боржник): Фізична особа-підприємець Прохоренко Наталія Олегівна ( АДРЕСА_1 , код. НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 20 серпня 2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Вадим Торчинюк