Постановление суда № 139111166, 20.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

20.08.2026м. ДніпроСправа № 904/6487/25 (904/4250/26)

Суддя Первушин Ю.Ю. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача Акціонерного товариства " Дніпроазот " ( 51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1 ; ідентифікаційний код 05761620 )

про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 75 957,25 грн

в межах справи №904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " Укртрансліт " ( 49100, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця набережна Перемоги, будинок 120 ; ідентифікаційний код 38530114 )

до боржника Акціонерного товариства " Дніпроазот " ( 51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1 ; ідентифікаційний код 05761620 )

про визнання банкрутом

Без участі (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області 14.07.2026 від ОСОБА_2 надійшла позовна заява до Акціонерного товариства " Дніпроазот " про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 75 957,25 грн.

Позовна заява подана в межах справи №904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства " Дніпроазот " ( 51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1 ; ідентифікаційний код 05761620 ).

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2026 матеріали позовної заяви №904/6487/25 (904/4250/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю .

У періоди з 14.07.2026 по 22.07.2026 та з 27.07.2026 по 31.07.2026 суддя Первушин Ю.Ю. перебував у щорічній основній відпустці, у зв`язку з чим питання про прийняття справи до розгляду в зазначені періоди не вирішувалося.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати до господарського суду докази направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Вказана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 про залишення позовної заяви без руху 06.08.2026 засобами поштового зв`язку була направлена рекомендованим листом з повідомленням (№R067248817604) позивачу ОСОБА_2 на його адресу: АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідно до роздруківки відстеження поштового відправлення з сайту Акціонерного товариства " Укрпошта " 14.08.2026 вказана судова кореспонденція за номером R067248817604 повернута на адресу Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою Акціонерного товариства " Укрпошта " - одержувач відсутній за вказаною адресою.

З приводу вказаного, господарський суд зазначає наступне.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Отже, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018. № 925/125/14.

Окрім викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами першою і другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 03.08.2026 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/138714576) надіслано судом 04.08.2026, зареєстровано в реєстрі 04.08.2026 та забезпечено надання загального доступу - 05.08.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі " Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Позивач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої нею заяви, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо.

Станом на 20.08.2026 ОСОБА_2 не виконав вимоги ухвали господарського суду від 03.08.2026 про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 03.08.2026 щодо усунення недоліків позовної заяви, відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою, на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод в реалізації позивачем права на доступ до правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 174, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Повернути позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства " Дніпроазот " про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 75 957,25 грн і додані до неї документи без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 20.08.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.Ю. Первушин