№ 139110317, 20.08.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 3/557/350/2026

Справа 557/961/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року с-ще Гоща

Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Оленич Ю.В., за участю захисника Нурієва Р.Б., секретаря судового засідання Дацюк І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в с-щі Гоща адміністративні матеріали, що надійшли з УПП в Рівненській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 15 червня 2026 року о 06 годині 06 хвилин на 309 км а/д М-06 «Київ-Чоп», поблизу с. Бабин, в порушення вимог п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року керував транспортним засобом «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобам, а саме: не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення (18 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7213576 за ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Його захисник у судовому засіданні, не заперечуючи факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин за відсутності права керування таким транспортним засобом, так як у нього відсутнє посвідчення водія, вказав на те, що останній своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнає, оскільки такі дії були вчинені ним у стані крайньої необхідності та пов`язані з отриманням усного наказу командира прибути для виконання своїх службових обов`язків. Захисник підтримав подане письмове клопотання про закриття провадження у справі №557/961/26 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності, у якому покликався на те, що ОСОБА_1 , внаслідок обставин, що не залежать від його волі, був вимушений під час свого відрядження до Національної академії НГУ на навчання, у якому перебував з 18 травня по 09 липня 2026 року відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15 травня 2026 року №130мтд та від 09 липня 2026 року №182мтд, здійснювати забезпечення виконання покладених на нього обов`язків, які напряму дозволяють зберігати життя особового складу військової частини, внаслідок чого повинен був переміщатися між місцем відрядження та пунктом дислокації військової частини. Захисник зауважив на те, що ОСОБА_1 є офіцером та обіймає посаду, яка забезпечує належне забезпечення військовослужбовців необхідним для виконання ними бойових завдань майном, а саме щодо організації обладнання укриттів, а також на відсутність осіб, що мають можливість за період його відсутності забезпечити продовження належної, безперервної роботи.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується даними досліджених доказів: протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 693364 від 15 червня 2026 року, яким зафіксовано обставини вчинення правопорушення; постанови серії ЕНА № 7213576 від 18 травня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП і до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн; постанови серії ЕАН № 7375769 від 15 червня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн; довідки інспектора ВАП УПП в Рівненській області Романюка В.; відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

Сукупність досліджених доказів є переконливими і в повній мірі свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки останній повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.

Щодо клопотання захисника про закриття провадження у справі у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у стані крайньої необхідності, суддею зазначається наступне.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Відповідно до положень ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише за наявності наступних обставин (ознак): небезпеку не може бути усунуто іншим шляхом, окрім як заподіянням шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Заподіяна в стані крайньої необхідності шкода повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої не може бути виправдано станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від фактичних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинно бути покладено як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В контексті ст. 280 КУпАП та конкретно викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, що мали місце 15 червня 2026 року о 06 год 00 хв та які є предметом розгляду в даній справі, суддею критично оцінюються доводи захисника щодо перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у стані крайньої необхідності, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що на момент події існувала реальна небезпека, для уникнення якої не існувало інших способів, крім вчинення ОСОБА_1 дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Захисником не надано будь-яких доказів, що правопорушення було вчинене ОСОБА_1 саме в стані крайньої необхідності та не наведено доводів стосовно того, що вказувало б на необхідність вчинити правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП, для усунення такої небезпеки.

Захисник, покликаючись на те, що ОСОБА_1 у період часу з 18 травня по 09 липня 2026 року перебував у відрядженні на навчанні відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15 травня 2026 року №130мтд та від 09 липня 2026 року №182мтд, на підтвердження чого надає копії витягів з таких наказів, не долучає доказів на підтвердження обставин відсутності осіб, на яких покладені обов`язки ОСОБА_1 на період його відрядження для продовження належної та безперервної роботи, як доказів отримання ОСОБА_1 усного наказу командира прибути до місця дислокації частини для виконання своїх обов`язків в період перебування у відрядженні.

Критично оцінюючи аргументи захисника про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, суддею також приймається до уваги те, що згідно даних відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, на місці події ОСОБА_1 не зазначав, що діє у стані крайньої необхідності та не повідомляв працівників поліції про дані обставини, зокрема про необхідність терміново за наказом командира прибути за місцем несення служби. Для того, щоб дістатися до місця призначення цілком можливо було скористатись громадським транспортом, або скористатись допомогою водія.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, враховуючи пояснення захисника, відсутність доказів, які б підтверджували існування стану крайньої необхідності, відсутність конкретної шкоди, задля відвернення якої ОСОБА_1 вчинив дії, що мають ознаки адміністративного правопорушення, суддя дійшла висновку, що ОСОБА_1 не діяв в стані крайньої необхідності, а клопотання захисника є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Суддя вважає, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, та винуватість у ньому ОСОБА_1 . Підстави сумніватися в достовірності вказаних доказів відсутні.

Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини, а також те, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, висновків для себе не зробив та повторно вчинив правопорушення, вважаю за можливе притягнути його до адміністративної відповідальності і з метою виховання та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, призначити йому покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та даних дослідженої довідки, ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , та за ним транспортних засобів не зареєстровано.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, із ОСОБА_1 в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 126, 247, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень та підлягає зарахуванню на рахунок UA218999980313020149000017001, отримувач коштів ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300, код за ЄДРПОУ 38012494, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу 81 600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на рахунок №UА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Оленич Ю.В.