Постановление суда № 139109124, 17.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3506/18

Провадження № 6/161/202/26

У Х В А Л А

17 серпня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ :

Заявник ТОВ «Капіталресурс» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому проваджені та видачі дублікату виконавчого листа № 161/3506/18 від 12.07.2018 щодо боржника ОСОБА_1 .

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 14.02.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та боржником ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно якого останньому надано кредит та встановлено графік повернення коштів. Боржник свої зобов`язання не виконував за договором, у зв`язку із чим ПАТ КБ «ПриватБанк» було подано позовну заяву про стягнення заборгованості. В подальшому позов задоволено та на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області було видано виконавчий лист № 161/3506/18 від 12.07.2018 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу за кредитним договором.

22 серпня 2025 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу №8-22-08/2025 за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» було відступлено права вимоги за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 .

25.03.2019 державним виконавцем ВДВС виконавче провадження № 57714294 було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу, однак на адресу стягувача він не надійшов. Відповідно до офіційної інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, оригінал виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 на примусовому виконанні не перебуває. Це є підтвердженням того, що його було втрачено.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ОСОБА_1 на підставі вищевказаного виконавчого листа на теперішній час немає.

У зв`язку із цим ТОВ «Капіталресурс» через відсутність виконавчого документа, а також через те, що не являється стороною у виконавчому провадженні, не може реалізувати свої права, як стягувача. З цих підстав просить заявлені вимоги задовольнити.

Представник ТОВ «Капіталресурс» в судове засідання не з`явився, у поданій заяві просив провести розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи, будучи повідомлені про дату, час і місце слухання справи у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши заяву та долучені документи, суд дійшов до висновку про її часткове задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.02.2011 року у розмірі 20876,18 грн..

На підставі виконавчого листа № 161/3506/18 від 12.07.2018 відкрито виконавче провадження № 57714294 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гладніковим Іллею Сергійовичем.

Згідно з інформацією з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження №57714294 з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника було завершено.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512,514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року (справа № 2-3627/09, провадження № 61-16520сво18).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

22 серпня 2025 року на підставі договору №8-22-08/2025 про відступлення права вимоги замінено стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс», згідно з яким право вимоги до позичальника за зобов`язанням, передбаченим кредитним договором №б/н від 14.02.2011 перейшло до ТОВ «Капіталресурс» (Новий кредитор).

Отже, ТОВ «Капіталресурс» набуло усіх прав кредитора по відношенню до ОСОБА_1 у зв`язку з чим заява в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або подання державного виконавця. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, чи не втратили вони законної сили; перевірити чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин; чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання; обставини втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу і якими доказами це підтверджується. Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документу повинно бути надано відповідні докази довідки органів зв`язку або державного виконавця.

З матеріалів заяви вбачається, що виконавче провадження за виконавчим листом № 161/3506/18 від 12.07.2018 року було завершено 25.03.2019 року, а виконавчий документ направлено стягувачу.

Разом із тим, заявником не надано належних та допустимих доказів втрати виконавчого листа, зокрема доказів ненадходження виконавчого документа від органу державної виконавчої служби, доказів його пошуку або інших документів, які б підтверджували факт саме втрати виконавчого документа.

Крім того, сам факт відсутності відкритих виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження не є безумовним доказом втрати виконавчого документа.

Всупереч наведеному, заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що виконавчий лист було втрачено. Жодних належних підтверджень неотримання виконавчого листа від органу ДВС після постановлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по справі матеріали заяви не містять.

Суд також зважує на те, що укладаючи Договір факторингу ТОВ «Капіталресурс» усвідомлювало ризики та можливі негативні правові наслідки в разі невчинення передбачених процесуальних дій, тому як юридична особа, а відтак, суб`єкт цивільних правовідносин, зобов`язана була забезпечити належну організацію роботи щодо своєчасного контролю за судовими та виконавчими документами. Відтак, вимоги в частині видачі дубліката виконавчого документа не підлягають до задоволення.

З огляду на вказане, відповідно до зазначених норм матеріального та процесуального права, а також враховуючи, що первісний кредитор вибув із зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для заміни стягувача його правонаступником. При цьому відсутність процесуальних підстав для видачі дубліката виконавчого листа через недоведеність факту його втрати не нівелює матеріального права заявника на правонаступництво та не є перешкодою для заміни сторони.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 442 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа задовольнити частково.

Замінити стягувача у виконавчому листі виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області по справі №161/3506/18 від 12.07.2018 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 14.02.2011 з приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (код ЄДРПОУ 43513923).

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур