Решение № 139102763, 18.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/1085/26

Провадження № 2/127/3898/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2050087 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15 січня 2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2050087 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000,00 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором первісний кредитор виконав належним чином, перерахувавши відповідачу суму кредиту, однак відповідач свої договірні зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Право вимоги за вказаним кредитним договором, як зазначає позивач, перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість, яка, за розрахунком позивача, складається із: 4000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 9510,00 грн процентів, нарахованих первісним кредитором, 4470,00 грн процентів, нарахованих позивачем за 149 календарних днів, та 8000,00 грн штрафних санкцій, а всього 25980,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 25980,00 грн, а також понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , а також підтвердження факту зарахування 15 січня 2025 року на вказану платіжну картку коштів у сумі 4000,00 грн за ініціативою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК».

На виконання вимог ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь від 04 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260529/113958-БТ, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та за вказаною карткою 15 січня 2025 року було здійснено зарахування коштів у сумі 4000,00 грн із призначенням платежу «P2P MoneyTransfer, Visa Direct».

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог, доказів на їх спростування чи заяв щодо незгоди з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2050087 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з пунктом 1.3 договору сума кредиту становить 4 000,00 грн, тип кредиту кредит.

Пунктом 1.4 договору визначено строк кредитування 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні строки повернення кредиту та сплати процентів визначені у графіку платежів, який є додатком до договору.

Згідно з пунктом 1.5 договору процентна ставка є фіксованою.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено підвищену процентну ставку у розмірі 15 % на день, яка застосовується за перший день користування кредитом календарний день, у який кредит було надано.

Пунктом 1.5.2 договору встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 3 % на день, яка застосовується з другого дня користування кредитом до 13 лютого 2025 року включно.

Водночас пунктом 1.5.3 договору передбачено пільгову процентну ставку у розмірі 0,75 % на день, яка застосовується з 14 лютого 2025 року до останнього дня строку кредиту включно.

Договором також передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,03 % на день за умови виконання позичальником визначених договором умов програми лояльності.

Пунктами 1.71.10 договору визначено показники денної процентної ставки, загальних витрат за кредитом, орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту.

Зокрема, відповідно до пункту 1.8.1 договору загальні витрати за кредитом у разі застосування стандартної процентної ставки протягом відповідного періоду визначені у розмірі 13 980,00 грн, а відповідно до пункту 1.10.1 орієнтовна загальна вартість кредиту становить 17 980,00 грн, включаючи суму кредиту 4 000,00 грн.

Таким чином, умови укладеного договору містять погоджені сторонами розмір кредиту, строк кредитування, порядок повернення кредиту, розмір та порядок нарахування процентів, а також порядок застосування відповідних процентних ставок.

Щодо форми укладення договору суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1 договору його укладення здійснювалося сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечувався споживачу через веб-сайт.

Електронна ідентифікація споживача здійснювалася при вході до особистого кабінету у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», зокрема шляхом перевірки правильності введення коду, який є електронним підписом споживача та направляється товариством на номер мобільного телефону, зазначений споживачем.

Отже, з огляду на наведені умови договору, суд приходить до висновку, що правочин було укладено в електронній формі із застосуванням передбаченого сторонами способу електронної ідентифікації та підписання.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується не лише документами, поданими позивачем, але й доказами, витребуваними судом у ході розгляду справи.

Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та підтвердження зарахування на неї 15 січня 2025 року грошових коштів у сумі 4 000,00 грн за ініціативою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК».

На виконання зазначеної ухвали АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 04 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260529/113958-БТ повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , а по рахунку, пов`язаному з цією карткою, 15 січня 2025 року було здійснено зарахування коштів у сумі 4 000 грн з призначенням платежу «MoneyTransfer / Visa Direct».

Таким чином, надана банківська інформація підтверджує як належність платіжної картки відповідачу, так і факт фактичного зарахування на неї 15 січня 2025 року грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн.

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки підтверджує реальне виконання первісним кредитодавцем свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Судом також встановлено, що право вимоги за вказаним кредитним договором набуте позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» новий кредитор є особою, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав право вимоги за договором про споживчий кредит.

З огляду на надані суду документи, позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 2050087 та звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості.

Відповідач доказів належного та повного виконання зобов`язань за договором, доказів погашення основної суми кредиту, сплати нарахованих відповідно до договору процентів або доказів відсутності заборгованості суду не подав.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом.

Оскільки спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, суд при визначенні обсягу грошових зобов`язань відповідача виходить не лише із положень укладеного сторонами договору, але й зі спеціальних норм Закону України «Про споживче кредитування», які встановлюють імперативні вимоги до змісту та виконання договорів такого виду.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає споживче кредитування як правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту, а договір про споживчий кредит як договір, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, встановлених договором.

У цій справі загальний розмір наданого відповідачу кредиту становить 4000,00 грн.

При цьому суд звертає увагу, що на момент укладення договору зазначений розмір кредиту не перевищував розміру однієї мінімальної заробітної плати.

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено спеціальний режим для кредитів, загальний розмір яких не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору. Для таких кредитів законодавець встановив особливості застосування окремих положень Закону, у тому числі щодо відповідальності споживача.

Водночас частина третя статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір якого не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, у даному випадку сукупний розмір саме неустойки та інших платежів, які є наслідком порушення виконання зобов`язання, не може перевищувати 8 000,00 грн, тобто подвійного розміру фактично одержаного відповідачем кредиту.

Разом із тим наведене законодавче обмеження не означає автоматичного обмеження розміру процентів за користування кредитом сумою 8 000,00 грн, оскільки проценти за користування кредитом та неустойка є різними за своєю правовою природою платежами.

Проценти за користування кредитом є платою за користування наданими позичальнику коштами та нараховуються відповідно до погоджених сторонами умов договору, тоді як неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення.

Тому при вирішенні питання про стягнення процентів суд має перевірити не лише сам факт їх передбачення договором, але й відповідність їх нарахування умовам договору та імперативним вимогам законодавства, що діяли на момент укладення та виконання договору.

У цьому контексті суд враховує положення статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої денна процентна ставка визначається за встановленою законом формулою, а її максимальний розмір, розрахований відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

За умовами договору у пункті 1.7 наведено розрахунок денної процентної ставки, яка становить 0,971 % у разі застосування стандартної ставки та 0,732 % у разі застосування зниженої ставки.

Отже, зазначені у договорі показники денної процентної ставки не перевищують встановленого законом граничного розміру 1 %.

Разом із тим договір передбачає різні номінальні процентні ставки протягом різних періодів користування кредитом: 15 % на день за перший день, 3 % на день у період застосування стандартної ставки та 0,75 % на день у період застосування пільгової ставки.

Саме тому суд при визначенні розміру заборгованості має виходити не із механічного застосування однієї процентної ставки за весь строк кредитування, а з конкретних умов договору та періодів застосування відповідних ставок.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 15 серпня 2025 року по 09 січня 2026 року, тобто за 148 календарних днів, позивач нарахував відповідачу проценти у розмірі 4 440,00 грн, виходячи зі ставки 0,75 % на день від суми основного боргу 4 000,00 грн.

Арифметично такий розрахунок відповідає формулі: 4 000,00 грн ? 0,75 % ? 148 днів = 4 440,00 грн.

Таким чином, зазначена частина розрахунку є арифметично обґрунтованою та відповідає встановленій договором пільговій процентній ставці.

Водночас суд не може обмежитися перевіркою лише арифметичної правильності розрахунку, оскільки позивачем заявлено до стягнення загальну суму 25 980,00 грн.

При цьому з наданого суду розрахунку заборгованості вбачається лише нарахування 4 440,00 грн процентів за період з 15 серпня 2025 року по 09 січня 2026 року. Вказаний розрахунок не містить належного документального та арифметичного пояснення, яким саме чином сформована різниця між зазначеними у ньому сумами та загальним розміром позовних вимог у 25 980,00 грн.

Суд не вправі самостійно припускати складові заборгованості, які не підтверджені належними та допустимими доказами, так само як не вправі визначати розмір грошового зобов`язання на підставі припущень щодо періоду, ставки або способу нарахування процентів.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести не тільки існування кредитного зобов`язання, а й конкретний розмір заборгованості, заявлений до стягнення.

З огляду на встановлений судом факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн та відсутність доказів їх повернення, вимога про стягнення основної суми кредиту є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом суд виходить із того, що вони можуть бути стягнуті лише в межах, у яких їх розмір та період нарахування підтверджені умовами договору, розрахунком заборгованості та іншими належними доказами.

З наданого розрахунку судом достовірно встановлено нарахування 4 440,00 грн процентів за період з 15 серпня 2025 року по 09 січня 2026 року.

Разом з тим позивач не надав суду належного та прозорого розрахунку, який би дозволяв перевірити формування всієї суми 25 980,00 грн, заявленої до стягнення, у тому числі в частині суми, яка перевищує підтверджені 4 000,00 грн основного боргу та 4 440,00 грн процентів.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними, а споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, які не відповідають вимогам закону.

Окремо суд звертає увагу на частину четверту статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено.

У наданому суду розрахунку заборгованості за період з 15 серпня 2025 року по 09 січня 2026 року суми штрафу та пені зазначені як 0,00 грн. Отже, питання про одночасне стягнення штрафу та пені за цим розрахунком не виникає.

Разом із тим суд не може визнати доведеною всю заявлену позивачем суму 25 980,00 грн лише на підставі загального посилання на наявність заборгованості, оскільки розмір кожної складової такої заборгованості повинен бути підтверджений відповідним розрахунком та узгоджуватися з умовами договору і вимогами спеціального законодавства.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, 4 000,00 грн основного боргу та 4 440,00 грн процентів за користування кредитними коштами, всього 8 440,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, що перевищують зазначену суму, слід відмовити як таких, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Такий висновок відповідає завданню цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду цивільних справ і ґрунтується на необхідності встановлення дійсного розміру грошового зобов`язання відповідача, а не формального стягнення суми, заявленої позивачем без належного підтвердження її складових.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 2050087 про надання споживчого кредиту від 15 січня 2025 року у розмірі 8 440,00 грн, з яких 4 000,00 грн основна сума кредиту та 4 440,00 грн проценти за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заявлені на загальну суму 25 980,00 грн, з яких судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги на суму 8 440,00 грн.

Таким чином, позов задоволено на 32,49 % від загального розміру заявлених позовних вимог, що визначається за формулою: 8 440,00 грн / 25 980,00 грн ? 100 % = 32,49 %.

Враховуючи наведене, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 864,92 грн, що становить 32,49 % від сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу також підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в частині, що відповідає 32,49 % задоволених позовних вимог, а саме: 10 000,00 грн ? 8 440,00 грн / 25 980,00 грн = 3 248,65 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 864,92 грн судового збору та 3 248,65 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заявлених позивачем судових витрат, яка відповідає частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, такі витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 509, 512-516, 525, 526, 530, 626, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 2050087 про надання споживчого кредиту від 15 січня 2025 року в розмірі 8 440 (вісім тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 864 (вісімсот шістдесят чотири) гривні 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3248 (три тисячі двісті сорок вісім) гривень 65 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницький апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Набережно Корчуватська, 27/ 2.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 18.08.2026.

Суддя