Постановление суда № 139102461, 19.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3475/26 Провадження №2-а/760/1246/26

УХВАЛА

«19» серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Верганівського Б. І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Рябоконь В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача - Рябоконь В.В. про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління (інспекція) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення матеріальної та моральної шкоди, та витребування доказів,

встановив:

23 січня 2026 року, ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Інспекція з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва, про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення матеріальної та моральної шкоди, та витребування доказів.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2026 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 17 лютого 2026 року.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 березня 2026 року, позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

17 квітня 2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); клопотання позивача про витребування доказів, - задоволено; зобов`язано Управління (інспекцію) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 34-Б) надати Солом`янському районному суду м. Києва копію постанови №2КІN0001495251 від 08 січня 2026 року.

27 травня 2026 року (вихідна дата документу 08 травня 2026 року) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про повернення позовної заяви, яке обгрунтовано наступним. Ознайомившись із позовними матеріалами, Департамент вважає, що позовна заява не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та підлягає поверненню. В частині змісту позовної заяви. Згідно п. 2, 4 і 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються: (2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету); (3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; (4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; (5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. (6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; (7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; Згідно файлу «Позовна заява про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення», який і є позовною заявою , Позивач, сформованою відповідно до п. 26 Положення про ЄСІТС, Позивач взагалі не зазначила Відповідача, не зазначила: Вихідний № 001_2026 Подано адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Зміст та обгрунтування позову, позовні вимоги та перелік додатків викладені у Додатку 1_Pozovna_zayava_16_01_2026pdf.pdf». Тобто, подана Позивачем позовна заява не відповідає пунктам 2,3, 4, 5, 6, 7 ч. 5 ст. 160 КАС України. Згідно висновків Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., які викладені в ухвалі від 10 липня 2025 року в справі 620/2269/25, 17 серпня 2021 року: «Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, відповідно до пункту 2 якого це Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів). 04 вересня 2021 року в газеті «Голос України» опубліковано оголошення Вищої ради правосуддя про те, що окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Вища рада правосуддя повідомила, що з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку, зазнає змін, зокрема, порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 15.1, 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України . Також повідомлено, що такі дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС. З 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку. Надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням (https://cabinet.court.gov.ua), відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.и Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет». Згідно з пунктом 26 Положення про ЄСІТС електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду , підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.» Проте сама позовна заява не була сформована за допомогою підсистеми «Електронний суд», а додана до документу «Позовна заява про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення» як додаток в порушення пункту 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи та пункту 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС. Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» . Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Також, Верховний Суд у вищезазначеній ухвалі виснував: «Отже, електронним підписом за допомогою ЄСІТС повинен бути скріплений процесуальний документ, що подається до суду, а накладення КЕП на додатки до цього документа лише засвідчує Їхню справжність оригіналу.» Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160 , 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. З урахуванням наведеного, убачаються підстави залишення позову без руху. В частині судового збору. Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору на суму, яка відповідає сумі за подання позовної заяви про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, які відповідно ст. 286 КАС України, фактично є єдиною вимогою. Водночас, Позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, які є позовними вимогами майнового характеру, скільки мають цінову визначеність. Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Проте всупереч наведеним приписам, Позивачем не подано документу про сплату судового збору за вимоги майнового характеру, що є самостійною підставою для залишення позову без руху. В частині об`єднання позовних вимог. В ДОДАТКУ до позовної заяви, 1_Pozovna_zayava_16_01_2026pdf.pdf, який Позивач, напевне, вважає позовною заявою заявлено наступні вимоги: 1. Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 2КІ N0001495251 від 08.01.2026. Закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. 3. Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури шкоду у розмірі 2210,40 грн. КМДА матеріальну 4. Стягнути моральну шкоду у розмірі 7 000 грн. Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму сплаченого судового збору 677,58 грн Витребувати у Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва копію постанови № 2КІ N0001495251 від 08.01.2026. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом. Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною, скасування постанови та закриття провадження дійсно підлягають розгляду Солом`янським районним судом міста Києва як адміністративним. Разом з тим, позовна вимога щодо стягнення 2210,40 грн є вимогою майнового характеру, оскільки виражена в конкретній сумі, яку просять стягнути Позивач. Зі змісту положень ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. При цьому позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди є майновими вимогами, оскільки Позивач їх визначив у грошовому вимірі. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (стаття 23 ЦПК). Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 20, 21 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 20 ЦПК не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. При цьому, ч. 6 ст. 21 КАС України також містить припис, щодо того, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням положень ЦПК справи про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від суб`єктного складу, за винятком спорів між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються у порядку господарського судочинства. Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Солом`янський районний суд міста Києва не є адміністративним за своїм статусом, а лише набуває повноважень адміністративного розглядаючи справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Тобто, законодавець чітко описав межі дискреційних повноважень місцевого загального суду, який діє ЯК адміністративний при розгляді справ щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, питання повернення сум, які були стягнуті у зв`язку з винесенням оскаржуваної Постанови в даному провадженні не може бути розглянуте місцевим судом як адміністративним, а повинна розглядатись місцевим судом як судом загальної юрисдикції в межах іншої справи та іншого провадження. Окрім того, в частині відшкодування витрат пов`язаних за винесенням Постанови і тимчасовим затриманням транспортного засобу, зазначає, що у випадку скасування постанови, сплачена сума штрафу фактично набуває статус безпідставно набутих грошових коштів. Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. З цього приводу доцільно звернути увагу висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21, що за змістом глави 82 ЦК України («Відшкодування шкоди») і глави 83 ЦК України («Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе. Отже, у даному випадку відсутні підстави застосовувати приписи Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки на визначені Позивачем правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, зазначена позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди має бути розглянута у порядку цивільного судочинства місцевим загальний судом. Відповідно до п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається Позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Процедура повернення штрафу передбачена статтею 296 КУпАП не може бути розглянута в цій справі. При цьому, ст. 286 КАС України є спеціальною нормою права, яка встановлює повноваження місцевого загального суду при вирішення адміністративних спорів. У п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). За умови наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. У пункті 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 також сказано, що одним із підходів, який суди застосовують для подолання колізій у законодавстві між правовими нормами однакової юридичної сили, є надання переваги спеціальним нормам перед загальними, тобто використання принципу lex(спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого за розбіжності загального і спеціального законів діє спеціальний закон; а також принципу lex specialis derogat generali, суть якого полягає в тому, що спеціальний закон скасовує дію загального закону, спеціальна норма має перевагу над загальною. Саме такий підхід застосував також Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» № 7888/03, «Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15) [2]; «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18) [3]; «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27) ; «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14). Отже, Позивач всупереч як приписам КАС так і ЦПК об`єднала у одній позовній заяві вимоги майнового і немайнового характеру, які не можуть бути розглянути в межах однієї справи місцевим загальним судом як адміністративним. Згідно п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, Позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 КАС України). Водночас Департамент наголошує, що з урахуванням приписів ст. 172 та ст. 286 КАС України, заявлені позовні вимоги у даній справі можуть бути розглянуті, але ОКРУЖНИМ адміністративним судом, а не місцевим загальним судом як адміністративним, оскільки повноваження місцевого загального суду як адміністративного обмежені ст. 286 КАС України. Наведене у сукупності вказує на наявність підстав для повернення позовної заяви. На підставі вищевикладеного, просив позовну заяву ОСОБА_1 повернути Позивачу.

28 травня 2026 року (вихідна дата документу 08 травня 2026 року) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

28 травня 2026 року (вихідна дата документу 08 травня 2026 року) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

19 травня 2026 року (вихідна дата документу 18 травня 2026 року) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

01 червня 2026 року від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про повернення позовної заяви, які обгрунтовані наступним. Вважає зазначене клопотання безпідставним, таким, що суперечить нормам КАС України, практиці Верховного Суду та принципу доступу до правосуддя. Щодо підсудності спору Відповідно до статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Предметом позову є оскарження постанови про адміністративне правопорушення, винесеної суб`єктом владних повноважень. Отже, справа належить до адміністративної юрисдикції та правильно подана до Солом`янського районного суду м. Києва. Вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від основної вимоги про скасування постанови, оскільки: штраф; евакуація транспортного засобу; оплата штрафмайданчика; моральні переживання виникли саме внаслідок винесення оскаржуваної постанови. Відповідно до статей 21 та 172 КАС України позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька взаємопов`язаних вимог. У постановах Верховного Суду неодноразово зазначалось, що похідні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди можуть розглядатися в одному провадженні разом із вимогою про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та його скасування. Зокрема, така правова позиція викладена: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 826/20221/16; у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 640/16169/18; у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 420/9464/20; у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 520/10258/21. У зазначених рішеннях Верховний Суд виходив із того, що вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, є похідними від публічно-правового спору та можуть розглядатися судом у межах одного провадження для забезпечення ефективного судового захисту та процесуальної економії. Щодо подання позову через систему «Електронний суд» Позовна заява була подана через офіційну підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із використанням власного електронного кабінету. Відповідно до статті 44 КАС України документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням ЄСІТС. Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ має таку саму юридичну силу, як і паперовий документ. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис прирівнюється до власноручного підпису. Подання процесуального документа через підсистему «Електронний суд» неможливе без автентифікації особи та використання електронного підпису. Таким чином, твердження відповідача про відсутність підпису суперечать чинному законодавству України. Більше того, відкриття провадження у справі підтверджує, що суд уже перевірив відповідність позову вимогам КАС України, у тому числі щодо належного підписання позовної заяви. Щодо тверджень про неналежне оформлення позову Позовна заява була подана відповідно до технічного функціоналу підсистеми «Електронний суд». Короткий опис у відповідному полі електронної форми не є самостійною позовною заявою та не замінює повного тексту позову, який був доданий окремим документом. Усі позовні вимоги, обставини справи, правове обґрунтування та докази містяться у доданому тексті позовної заяви. Отже, твердження відповідача про неналежне оформлення позову є формальними та безпідставними. Щодо судового збору. Судовий збір був сплачений у розмірі, визначеному судом при поданні позову. На момент відкриття провадження суд не встановив порушень щодо сплати судового збору та не залишив позов без руху. Відповідно до статті 169 КАС України саме суд, а не відповідач, вирішує питання щодо достатності сплати судового збору. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність доплати судового збору, це не є підставою для повернення позовної заяви, а може бути підставою лише для залишення позову без руху із наданням строку для усунення недоліків. Таким чином, доводи відповідача про необхідність повернення позову через судовий збір суперечать нормам процесуального закону. Щодо принципу доступу до правосуддя Статтею 55 Конституції України гарантується право кожного на судовий захист. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий суд та доступ до правосуддя. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що надмірний процесуальний формалізм є порушенням права особи на доступ до суду. У рішеннях: «Bellet v. France»; «Zubac v. Croatia»; «Beles and Others v. Czech Republic» ЄСПЛ наголошував, що процесуальні правила не повинні застосовуватись надмірно формально, якщо це позбавляє особу реального доступу до суду. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який зазначав, що судочинство повинно забезпечувати ефективний захист прав особи, а не створювати штучні перешкоди для розгляду справи по суті. Фактично доводи відповідача спрямовані не на захист законності, а на уникнення судового розгляду спору по суті шляхом надмірного формалізму. На підставі викладеного, керуючись статтями 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 20, 21, 44, 160, 161, 169, 172 КАС України, Щодо направлення копій учасникам справи. Копія поданого клопотання (заперечення) надіслана відповідачу через підсистему "Електронний суд" в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Враховуючи, що копії процесуальних документів, надісланих 3-й особі - Управлінню (Інспекції) з паркування неодноразово поверталися поштовим з`вязком, подальше повідомлення здійснюється через підсистему "Електронний суд", що є належним способом електронного документообігу між судом та учасниками справи. Окрім того, з урахуванням доводів відповідача щодо організаційної підпорядкованості третьої особи структурним підрозділам Департаменту територіального контролю, третя особа має фактичну можливість доступу до матеріалів справи через відповідні канали взаємодії. З врахуванням наведеного просила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви. Продовжити розгляд справи по суті.

04 червня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

04 червня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

05 червня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 11 червня 2026 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління (інспекція) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення матеріальної та моральної шкоди, та витребування доказів до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін; призначено судове засідання у справі.

В судове засідання представник відповідача з`явився, клопотання про повернення позовної заяви підтримав. Вказав, що позовна заява на його думку подана з порушенням вимог КАС України, оскільки вона не сформована в підсистемі ЄСІТС, а додана окремим файлом, тож сама заява не містить усіх обов`язкових реквізитів. Також, звернув увагу на той факт, що Департамент не є самостійною юридичною особою, тож не може бути окремо відповідачем у справі. Просив звернути увагу суду, що позивачем було об`єднано вимоги, які мають розглядатись з різному судочинстві, що було б можливо у випадку його звернення до Київського окружного адміністративного суду. Натомість звернення до місцевого суду з такими вимогами є неможливим.

Позивач в судове засідання з`явилась, проти задоволення клопотання представника відповідача заперечувала, підтримала свою позицію викладену у письмових запереченнях поданих до справи. Вказала, що при поданні заяви у неї не проходила перша сторінка у зв`язку з чим вона додала позовну заяву в додатках. Щодо об`єднання позовних вимог та звернення саме до Солом`янського районного суду м. Києва послалась на ст. 55 Конституції України.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано до суду заяву через підсистему «Електронний суд», яка складається з позовної заяви та доданих до неї додатків. При цьому, у додатках міститься адміністративний позов, який містить у собі всі обов`язкові реквізити, визначені ст. 160 КАС України. З врахуванням подання документів через ЄСІТС, позовна заява підписана електронним цифровим підписом позивача.

Таким чином, будь - яких порушень при зверненні позивача до суду судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: 1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; 2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання; 3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору; 5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 6) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу); 7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; 8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу; 9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно до ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. Справи, що перебувають у провадженні адміністративного суду, в разі об`єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі. Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об`єднання. Справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суд зважає на те, що позивач звернулась до суду з позовною заявою якою просить скасувати постанову щодо притягнення її до адміністративної відповідальності в порядку КУпАП, закрити провадження у справі

Згідно до ч. 6 ст. 172 КАС України, Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 11 червня 2019 р у справі № 917/375/18 було сформульовано правовий висновок, що у разі звернення до суду з позовними вимогами, які підлягають розгляду в рамках різних видів судочинства, суд до початку розгляду справи по суті роз`єднує такі позовні вимоги на самостійні провадження, а не закриває провадження у справі щодо всіх позовних вимог.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо належного відповідача у справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Виписки з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34926981.

При цьому, відповідно до ст. 48 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5, 121 - 123, 286 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача - Рябоконь В.В. про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління (інспекція) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення матеріальної та моральної шкоди, та витребування доказів, - відмовити.

Судове засідання відкласти на 11 год. 00 хв. 02 жовтня 2026 року.

Про дату, час та місце судового засідання повідомити учасників справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І. О. Тесленко