Решение № 139102420, 11.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4971/26 2-а/760/1291/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Ситніку Н.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Кирилюка Є.С., Ямкової Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомлення (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1963575 від 27.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В оскаржуваній постанові вказано, що «27.01.2026 року о 17 год 18 хв, ОСОБА_1 , курив пристрій для нагрівання тютюну марки «Айкос» біля входу на ст. метро Лук`янівська де відповідно до п. 15, ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» куріння заборонено».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він не погоджується із оскаржуваною постановою, оскільки вважає, вказану постанову не обґрунтованою та такою, що не відповідає чинному законодавству України.

Протоколом автоматизованого розподілу справи головуючим у справі визначено суддю Майстренка О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24 березня 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечував проти задоволення позову вважає винесену постанову вмотивованою та обґрунтованою просить суд відмовити у позові в повному обсязі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.03.2026 здійснено перехід розгляду справи з порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Визначено дату судового засідання.

17 червня 2026 року в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про допит свідка.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача про допит свідка. У зв`язку з чим судове засідання було перенесено на 07.07.2026.

07 липня 2026 року позивач підтримав позовні вимоги на просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог просив суд відмовити у позові в повному обсязі.

07 липня 2026 року у судовому засідання допитаний свідок ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення сторін суд, дослідивши матеріали справи та долучені докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що постановою серії ЕГА № 1963575 від 27.01.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.

Згідно вказаної постанови 27.01.2026 року о 17 год 18 хв, ОСОБА_1 , курив пристрій для нагрівання тютюну марки «Айкос» біля входу на ст. метро Лук`янівська де відповідно до п. 15, ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» куріння заборонено.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , який є особою яка безпосередньо складала постанову повідом суд, що від особисто бачив як позивач курив біля входу пристрій для нагрівання тютюну марки «Айкос».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст. 175-1 КУпАП передбачена відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені, відеозапису вчиненого правопорушення до відзиву не долучено. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1676587 від 30.01.2025, яка оскаржується позивачем та рапорт.

Покази свідка ОСОБА_2 суд оцінює критично оскільки останній є особою, яка постановила оскаржуване рішення від імені суб`єкта владних повноважень, а тому має суб`єктивне ставлення до предмету оскарження у цій справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви до суду в розмірі 665,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 73-76, 77, 241, 242, 243-247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1963575 від 27.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривня - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 665 гривень 60 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.08.2026.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ У М. КИЄВІ, код ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 15.

Суддя О. Майстренко