Решение № 139101425, 19.08.2026, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1421/26

Провадження № 2/565/870/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 16 661,20 грн заборгованості за кредитним договором №1116670 від 16 травня 2020 року, 2 622,40 грн судового збору, 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 16 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений договір про споживчий кредит №1116670, згідно з умовами якого відповідач отримав 7 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідачем не сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором.

18 листопада 2020 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги 53-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за кредитним договором №1116670 від 16 травня 2020 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача становить 16 661,20 грн, відповідно до виписки з особового рахунку. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3 889,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 12 772,20 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 0,00 грн, заборгованість по штрафам/пені - 0,00 грн.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 липня 2026 року.

У зв`язку з перебуванням судді 14 липня 2026 року у відпустці розгляд справи призначено на 17 серпня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з вимогами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Згідно із ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

16 травня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №1116670 (індивідуальна частина) відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується на умовах визначених договором, строком на 30 днів з 16 травня 2020 року, надати позичальнику грошові кошти в сумі 7 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п.1.4. договору термін та виконати зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

Пунктом 1.3. договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 16 травня 2020 року.

Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 15 червня 2020 року (п.1.4).

Згідно з п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 21,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за договором - фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені в п.2.2.3 (п.1.5.2, 1.6 договору).

В п.2.1 договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

У розділі 10 договору зазначено, зокрема, номер телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1

Додатком №1 до договору є графік розрахунків, згідно з яким дата платежу - 15 червня 2020 року, сума кредиту - 7 000,00 грн, проценти - 21,00 грн, комісія за надання кредиту - 0,00 грн.

У довідці про ідентифікацію зазначено, що 16 травня 2020 року ОСОБА_1 , з яким укладено договір №1116670 від 16 травня 2020 року, на номер телефону НОМЕР_1 відправлено одноразовий ідентифікатор W97507.

На підтвердження виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання позичальнику грошових коштів позивачем надано платіжне доручення №19760236 від 16 травня 2020 року, згідно з яким ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_2 7 000,00 грн, призначення платежу - кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 1116670.

На виконання ухвали суду АТ КБ «Приват Банк» у листі №20.1.0.0/7-260625/70415-БТ від 30 червня 2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , 16 травня 2020 року на вказану картку було зараховано кошти в сумі 7 000,00 грн.

18 листопада 2020 року ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги №53-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №53-МЛ підписаний кредитором та новим кредитором та скріплений їх печатками 18 березня 2020 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №53-МЛ від 18 листопада 2020 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1116670 від 16 травня 2020 рокув сумі 16 661,20 грн, з яких: 3 889,00 грн - залишок по тілу кредиту, 12 772,20 грн - залишок по відсотках.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №20226985/4041 від 01 квітня 2026 року, повідомлено про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості за договором №1116670 від 16 травня 2020 року.

У відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за договором №1116670 від 16 травня 2020 рокузазначено, що 16 травня 2020 року ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №1116670 від 16 травня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 14 квітня 2026 року складала 16 661,20 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3 889,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 12 772,20 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст.598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно із ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали кредитний договір №1116670 від 16 травня 2020 року, ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши 16 травня 2020 року на платіжну карту відповідача кошти в сумі 7 000,00 грн. Також матеріалами справи підтверджуються обставини переходу права вимоги за вказаним договором на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов договору №1116670 від 16 травня 2020 року кредит в сумі 7 000,00 грн відповідачу надано строком на 30 днів з 16 травня 2020 року по 15 червня 2020 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

В п.2.2.2. договору зазначено, що нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

Відповідно до п.2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4 договору.

Пунктом 2.3 договору визначено умови пролонгації строку кредитування.

За умовами п.2.3.1. договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. Встановлено можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту.

Судом встановлено, що строк користування кредитними коштами становив 30 д нів, який було продовжено відповідачем на 77 днів до 31 серпня 2020 року у зв`язку зі сплатою комісії за пролонгацію.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором №1116670 від 16 травня 2020 рокуза період з 16 травня 2020 року по 31 серпня 2020 року нараховано позикодавцем відсотків за користування кредитом 1 368,15 грн, з яких сплачено відповідачем 718,63 грн, тому заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом становить 649,52 грн (1 368,15 грн - 718,63 грн), які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відсотки нараховані з 01 вересня 2020 року не підлягають стягненню з відповідача, оскільки таке нарахування здійснено за межами строку кредитування.

Враховуючи, що відповідачем доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань суду не надано, факт отримання кредиту та розмір заборгованості не спростовано належними та допустимими доказами, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4 538,52 грн заборгованості за договором №1116670 від 16 травня 2020 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача 8 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг №Д/24944 від 14 квітня 2026 року, детальний опис наданих послуг до акта №Д/24944 від 14 квітня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №2093 від 29 вересня 2012 року, видане Усенко М.І.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих позивачу послуг з правничої допомоги, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача з відповідача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4 538,52 грн заборгованості за договором №1116670 від 16 травня 2020 року, 752,24 грн судового збору, 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Г.В. Бренчук