Решение № 139100022, 19.08.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/1883/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого - судді Стасенка Г.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кригер А.В.,

представника позивача - Пилипчука С.В. і відповідачки ОСОБА_1 , в режимі відеоконференцзв`язку, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду Київської області в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 вересня 2019 року між ТОВ "Інфінанс" і ОСОБА_1 було укладено договір № 0969360911, відповідно до якого перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником заявки-анкети, яка є невід`ємною частиною договору позики; другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником заявки-анкети, які є невід`ємною частиною договору. Договір позики укладений в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідачки. Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн, в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору. Пропозиція (оферта) на отримання 4 траншу згідно заявки-анкети № 000000000012119 від 08 січня 2020 року в рамках договору про надання позики № 0969360911 від 01 вересня 2019 року підписана позичальницею 08 січня 2020 року електронним цифровим підписом, шляхом введення одноразового ідентифікатора, який було надіслано за допомогою смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений нею в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики, шляхом заповнення заяви на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому ТОВ "Інфінанс" було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. 14 липня 2021 року між ТОВ "Інфінанс" і ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі за договором № 0969360911 від 01 вересня 2019 року. В подальшому, за умовами договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором ТОВ "Коллект Центр". У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань, загальний розмір заборгованості за договором позики, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 станом на день формування позовної заяви становить 69550 грн 76 коп., з яких: 4009 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 65540 грн 77 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 52498 грн 24 коп., яка складається з 4009 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 48488 грн 25 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. Також просив стягнути судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. і витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 гривень.

За ухвалою судді від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

08 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що проти позову заперечує в повному обсязі, оскільки позивач є неналежним стягувачем, бо кредитний договір нібито укладено у 2019 році, а ТОВ "Коллект Центр" зареєстроване лише в серпні 2021 року. Жодного договору з позивачем чи іншою фінансовою установою вона не укладала. До того ж номер договору збігається з мобільним номером споживача, що не відповідає типовим ознакам договорів. Заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн, оскільки ця сума явно завищена та не співмірна зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом, витраченим представником позивача, доказів про витрати, понесені у вказаному обсязі суду не надано, а тому просила позовні вимоги залишити без задоволення.

Крім цього відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності. Вважала, що введення воєнного стану не вплинуло на можливість ТОВ "Коллект Центр" подавати позови до суду, а тому просила застосувати наслідки спливу позовної давності і в позові відмовити.

За ухвалою судді від 11 вересня 2025 року постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін і справа призначена до судового розгляду.

15 вересня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача Ткаченко М.М. зазначила, що перебіг строків позовної давності було зупинено у зв`язку із введенням карантину, а в подальшому - воєнного стану. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено; 01 липня 2023 року дію карантину скасовано. Крім цього, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Враховучи вказані обставини строк за договором не пропущений, а тому підстав для його застосування у суду немає.

Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договору позики, шляхом заповнення заявки на сайті, із введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікації відповідачки підтверджується довідкою про ідентифікацію, відомості, вказані в анкеті-заяві є коректними, відповідачка їх не заперечує, доказів, що її персональні дані були використані для укладення договору від її імені вона не надала. На виконання умов договору позикодавцем перераховано грошові кошти в розмірі 4010 грн на рахунок позичальника. Оскільки первісний кредитор не є банком, то вказана операція була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору, який є частиною господарської діяльності товариства.

Перехід прав вимоги за договором до ТОВ "Вердикт Капітал", а в подальшому до ТОВ "Коллект Центр" підтверджується наявними у справі матеріалами. Договори про перехід прав вимоги в судовому порядку не оскаржуються ні сторонами, ні будь-якими іншими особами, а тому є дійсними. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов. Таким чином ТОВ "Коллект Центр" наділене правом грошової вимоги до відповідачки.

Відповідачка заперечує стягнення з неї витрат на правову допомогу в заявленому позивачем розмірі, бо вважає їх неспівмірними із складністю справи, але доводів на обґрунтування своїх заперечень не наводить, та не надає доказів на підтвердження своєї позиції. Розмір гонорару визначається лише надавачем послуг і клієнтом; відповідач не вправі втручатися у ці правовідносини. Тому, з урахуванням вказаних обставин просила позов задовольнити.

14 жовтня 2025 року відповідачка надіслала до суду відзив (заперечення) на позовну заяву, в якому зазначила, що жодним належним і допустимим доказом позивач не підтвердив факт укладення кредитного договору від 01 вересня 2019 року та факт надання грошових коштів (траншів) у межах цього договору. Документ, який поданий як кредитний договір не містить підпису відповідача (КЕП), не має печатки, дата створення у метаданих не відповідає зазначеній даті (договір нібито від 01 вересня 2019 року, а сам документ створено 11 листопада 2024 року), не містить реквізитів сторін. Підписувати договір одноразовим ідентифікатором вона не могла, бо має електронний підпис, яким і підписує електронні документи. Договір не може бути прийнятий судом як належний, допустимий і достовірний доказ, оскільки не підтверджує жодних фактичних обставин, має порушену структуру, відсутні реквізити та ознаки автентичності. Його подання може свідчити про спробу введення суду в оману шляхом подання сфальсифікованого доказу. Також до договору мали додаватися додатки, але вони відсутні.

Вона ніколи не укладала жодного кредитного договору з ТОВ "Інфінанс" чи будь-якою іншою фінансовою установою, пов`язаною з позивачем, не підписувала жодних угод, не отримувала кредитні кошти і не надавала згоди на обробку персональних даних з метою оформлення кредиту. Лист від іРау.ua є інформаційним, а не фінансовим документом, тому не має доказового значення у цивільному процесі; в ньому не вказано ПІБ власника карти, банк-отримувач, реквізити платіжного доручення або підтвердження з банку про зарахування коштів; зазначена маска карти не дозволяє ідентифікувати власника.

В матеріалах справи відсутні оригінали договорів факторингу, акти приймання-передачі, платіжні документи, реєстри боржників, підписані належним чином; вказані договори містять дати, які не узгоджуються між собою, а деякі складені після ліквідації юридичних осіб, що брали участь у нібито передачі прав. Отже правонаступництво не доведено, а ТОВ "Коллект Центр" не має законного права вимагати від неї будь-які кошти.

Розрахунок заборгованості містить численні арифметичні розбіжності, не містить підпису бухгалтера, печатки чи дати складання, а також не вказує джерела походження сум. Зазначені цифри не підтверджені жодним первинним документом, а тому не можуть визнаватися доказом у розумінні ст. 76-79 ЦПК України.

Крім цього в договорі наявні умови, які прямо суперечать положенням ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Зокрема: ч. 1 ст. 18 Закону передбачає, що продавець (виконавець, кредитодавець) не має права включати до договору умови, які є несправедливими; ч. 2 ст. 18 Закону визначає, що умови договору є несправедливими, якщо вони призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу; п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону прямо відносить до несправедливих умов встановлення вимоги про сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації понад 50% вартості продукції, у разі невиконання ним зобов`язань. У розділі про відповідальність сторін передбачено нарахування штрафів, пені та додаткових процентів, що перевищують основну суму кредиту більш ніж у два рази, що є порушенням принципу добросовісності та рівності сторін у договірних зобов`язаннях.

Вважає, що анкета-заява від 08 січня 2020 року є підробленим документом, оскільки не містить обов`язкових реквізитів правочину, суперечить іншим доказам у справі, а відтак не може бути прийнята судом як належний, допустимий і достовірний доказ. На підтвердження того, що вона не укладала жодного кредитного договору та не отримувала жодних коштів на свої рахунки вона могла б надати відповідачу виписку з банківського рахунку. Проте з моменту нібито укладення договору минуло понад шість років, а тому отримати таку виписку неможливо з технічних причин - відповідно до внутрішніх правил банків та строків зберігання інформації, сервіс Приват24 не надає доступу до історії операцій за такий період.

Також вважала, що позивач пропустив строк позовної давності, а тому суд повинен відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Витрати на правову допомогу завищені, оскільки сам позивач класифікує дану справу як малозначну, що передбачає спрощений порядок розгляду та мінімальні витрати на правове представництво. Отже заявлена сума витрат у розмірі 16000 грн у межах малозначної справи є економічно необґрунтованою, суперечить принципу пропорційності та свідчить про навмисне завищення суми витрат з метою отримання необґрунтованої матеріальної вигоди за рахунок відповідача.

21 жовтня 2025 року представник позивача Ткаченко М.М. надіслала до суду заперечення на відзив, в яких зазначила, що відповідачка подала відзив на позов поза межами встановленого судом строку у зв`язку з чим він є недоречним, процесуально необґрунтованим та не повинен братися судом до уваги. Однак, діючи добросовісно та з повагою до принципів змагальності і диспозитивності, вважає за необхідне викласти заперечення на цей відзив. Вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт укладення кредитного договору, шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідачка не надала жодних доказів того, що надані суду копії документів не відповідають оригіналам або є сфальсифікованими, а тому її посилання на відсутність оригіналів є необґрунтованим. ТОВ "Коллект Центр" подано належним чином завірені копії доказів набутого права грошової вимоги та докази існування відповідних правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем, а тому сумніви щодо їх достовірності відсутні, протилежного відповідачем не доведено. Твердження відповідачки про відсутність підтвердження переходу права вимоги є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки договори факторингу та договори про відступлення прав вимоги, акти-приймання передачі реєстрів боржників, які підтверджують належний та правомірний перехід прав вимоги наявні в матеріалах справи. В розрахунку-заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період була нарахована. За умовами договору, розмір кредиту (траншу) - 4010 грн, строк користування кредитом (траншем) становить 30 днів, строк дії договору три роки, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75%; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 2105 грн; реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) - 638,75%. Таким чином нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов договору, в межах строку його дії. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір - розумним та справедливим. Законом України "Про захист прав споживачів" передбачене право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте вказаним правом відповідачка не скористалась. Отже відсутні підстави для невиконання відповідачкою умов договору. Відповідачкою не надано доказів про сплату заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості в добровільному порядку. До того ж незгода відповідачки з розрахунком заборгованості не позбавляє її права на підтвердження своїх доводів надати свій контррозрахунок. Доказів невірного нарахування заборгованості по відсотках відповідачкою не надано. Докази про перерахування грошових коштів відповідачці є належними, допустимими та підтверджують даний факт. ТОВ "Інфінанс" не є банком або фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, у зв`язку з чим вказана фінансова операція здійснена ТОВ "Універсальні платіжні рішення" на підставі укладеного договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04, який є частиною господарської діяльності товариства. Відповідно до інформації АТ КБ "Приватбанк", на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (ІВАN НОМЕР_2 ). Ідентифікаційні дані власника карти: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , контактні дані НОМЕР_4 ; номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою № НОМЕР_1 за період з 08 січня 2020 року - 08 лютого 2020 року, фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 . Отже факт перерахування кредитних коштів підтверджено належними доказами, які спростовують твердження відповідачки про відсутність виписок про зарахування їй коштів. До того ж 10 лютого 2020 року відповідачка сплатила 2718 грн 24 коп. за пролонгацію. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Здійснення погашення заборгованості та пролонгації строків виконання зобов`язань за кредитним договором свідчить про належне усвідомлення відповідачкою умов зазначеного договору, його прийняття та фактичне визнання існування заборгованості.

Позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Згідно з акцептом оферти від 08 січня 2020 року на отримання 4 траншу кредиту згідно заяви-анкети № 000000000012119 від 08 січня 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0969360911 від 01 вересня 2019 року; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0969360911 від 01 вересня 2019 року три роки. Відповідно до п. 11.2 Правил, сторони домовились, що позовна давність за всіма вимогами за цими Правилами та Договором становить п`ять років, починаючи з дати, наступної за датою надання фінансового кредиту (траншу). Аналізуючи викладене вважала, що перебіг позовної давності почався 09 січня 2020 року і повинен був сплинути 09 січня 2025 року. Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року. Відповідно до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України зупиняються на строк дії такого стану. Відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України, від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Таким чином строки позовної давності у даній справі не пропущені, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

В судовому засіданні представник позивача Пилипчук С.В. в режимі відеоконференцзв`язку позов підтримав і викладене підтвердив.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні 26 лютого 2026 року в режимі відеоконференцзв`язку проти позову заперечувала. Наголосила на тому, що ніколи не укладала договорів з ТОВ "Інфінанс" і ніяких грошових коштів від даного товариства не отримувала. Факт укладення договору не підтверджено, в анкеті зазначені неправдиві дані.

В подальшому, у зв`язку з повторним незабезпеченням відповідачкою ОСОБА_1 своєї участі в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку 11 червня 2026 року і 14 серпня 2026 року, судовий розгляд в частині дослідження письмових доказів відбувся за відсутності відповідачки.

Вислухавши пояснення представника позивача і відповідачки, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 01 вересня 2019 року між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0969360911 та отримання кредиту відповідно до заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 000000000012119 від 08 січня 2020 року, що акцептована відповідачкою 08 січня 2020 року шляхом підписання електронним підписом, за умовами якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4010 грн, строком користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 3 роки; відсоткова ставка 1.75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75%; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 2105 гривень (т. 1, а. с. 8-12, 13, 13 на звороті, 14).

Відповідно до умов п. 1.2., 1.5. договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0969360911 від 01 вересня 2019 року, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку №1 та додатку № 2 до договору - при наданні (триманні) першого траншу, додатку № 3 та додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступного траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступного траншів кредиту. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії 20000 гривень.

14 липня 2021 року між ТОВ "Інфінанс" і ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі за договором позики № 0969360911 від 01 вересня 2019 року (т. 1, а. с. 23-28).

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" і ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило ТОВ "Коллект Центр" право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 0969360911 від 01 вересня 2019 року (т. 1, а. с. 29-35).

Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 69550 грн 76 коп., з яких 4009 грн 99 коп. - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 65540 грн 77 коп. - заборгованість за процентами (т. 1, а. с. 35).

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 0969360911 від 01 вересня 2019 року станом на 13 червня 2025 року становить 69550 грн 76 коп. і складається з 4009 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 65540 грн 77 коп. - заборгованість за відсотками (т. 1, а. с. 22).

З розрахунку заборгованості ТОВ "Інфінанс" вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за договором № 0969360911 від 01 вересня 2019 року відповідачка сплатила грошові кошти в загальному розмірі 2718 грн 24 копійки (т. 1, а. с. 14 на звороті - 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти в повному розмірі не повернула.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ "Інфінанс" і відповідачкою договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 000000000012119 від 08 січня 2020 року дана фінансова установа надала позичальниці суму позики, яку відповідачка зобов`язувалась повернути в повному обсязі у визначений договором строк кредитування - 30 днів (т. 1, а. с. 8-9, 9 на звороті).

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів, після закінчення строку дії договору в позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

За умовами п. 1.2., 1.5. договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0969360911 від 01 вересня 2019 року, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку №1 та додатку № 2 до договору - при наданні (триманні) першого траншу, та додатку № 3 та додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступного траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступного траншів кредиту. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії 20000 гривень.

Відповідно до умов пропозиції надання четвертого траншу кредиту відповідно до заявки-анкети № 000000000012119 від 08 січня 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0969360911 від 01 вересня 2019 року, яка акцептована ОСОБА_1 08 січня 2020 року, шляхом підписання електронним цифровим підписом, річна відсоткова ставка визначена в розмірі 638,75% в розрахунку 1,75% за один день користування кредитом, розмір відсотків визначений у сумі 2105 гривні (т 1, а. с. 9 на звороті).

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідачки підлягають до стягнення відсотки за користування кредитом у розмірі 2105 гривень, визначені в акцепті оферти від 08 січня 2020 року.

Таким чином, оскільки відповідачка умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, в рахунок погашення заборгованості сплатила лише 2718 грн 24 коп., то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0969360911 від 01 вересня 2019 року, в розмірі 3396 грн 76 коп. (4010 грн (тіло кредиту) + 2105 грн (відсотки) - 2718 грн 24 коп. (кошти, сплачені в рахунок погашення заборгованості).

Заперечення відповідачки ОСОБА_1 , що кредитний договір з ТОВ "Інфінанс" вона не укладала, кредитні кошти від товариства не отримувала, суд оцінює критично як безпідставні і не підтверджені належними доказами. Водночас такі доводи і заперечення відповідачки спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, укладеним між сторонами кредитним договором № 0969360911 від 01 вересня 2019 року в електронній формі, із застосуванням одноразового пароля-ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (т 1, а. с. 13), матеріалами, наданими АТ КБ "Приватбанк", про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (ІВАN НОМЕР_2 ). Ідентифікаційні дані власника карти: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , контактні дані НОМЕР_4 ; номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою № НОМЕР_1 за період з 08 січня 2020 року - 08 лютого 2020 року, фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 (т. 1, а. с. 162-165).

Суд вважає, що вказані докази є належними та достатніми для обґрунтованого висновку про укладення між сторонами кредитного договору та виконання первісним кредитором свого обов`язку за кредитним договором.

Відповідачкою заявлене клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності про застосування, якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено, а 01 липня 2023 року - скасовано.

Крім цього, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року перебіг строків позовної давності було зупинено і відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, "Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключений. Таким чином строки позовної давності у справі не пропущені, а тому відсутні підстави для їх застосування.

У зв`язку з викладеним клопотання відповідачки про застосування строків позовної давності і відмови в позові з цих підстав задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, прайс-листа АО "Лігал Ассістанс", заявки на надання юридичної допомоги № 373 від 01 травня 2025 року, копію витягу з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 16000 гривень (т. 1, а. с. 40-44).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь ТОВ "Коллект Центр" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 2000 гривень.

Оскільки позов ТОВ "Коллект Центр" підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 156 грн 74 коп., виходячи з розрахунку: 3396 грн 76 коп. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) / 52498 грн 24 коп. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0969360911 від 01 вересня 2019 року, в розмірі 3396 (три тисячі триста дев`яносто шість) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 156 (сто п`ятдесят шість) гривень 74 копійки та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 19 серпня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО