Постановление суда № 139094977, 18.08.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 4-с/641/20/2026 Справа № 641/4905/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, заінтересовані особи: Комунальне підприємство «Харківводоканал», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст доводів скарги

04 серпня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В.

Скарга мотивована тим, що 21 липня 2025 року їй стало відомо про існування виконавчого провадження № 73437493, відкритого 27 листопада 2023 року на підставі виконавчого листа № 641/4905/21, виданого 11 жовтня 2023 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованості у сумі 40 336,32 грн. Скаржниця зазначила, що з 2022 року у зв`язку з воєнним станом перебуває за межами України, постанови приватного виконавця не отримувала, про відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій повідомлена не була. 27 листопада 2023 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 73437493 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500 грн, про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у сумі 4 033,63 грн, про об`єднання виконавчих проваджень № 73437493 та № 73437094 у зведене виконавче провадження № 73451401, а також про арешт коштів боржника у межах суми 44 869,95 грн. На виконання постанови про арешт коштів приватним виконавцем направлялися до АТ КБ «ПриватБанк» платіжні інструкції про примусове списання коштів із належних ОСОБА_1 рахунків, у тому числі з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого для отримання соціальних виплат. Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» з указаного рахунку 15 грудня 2023 року списано 5 757,61 грн, а 08 квітня 2025 року 40 434,55 грн. Загальна сума, яку скаржниця просить повернути, становить 46 192,16 грн. ОСОБА_1 посилається на те, що на рахунок № НОМЕР_1 надходила державна соціальна допомога у зв`язку з народженням дитини, яка має цільове призначення та відповідно до статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути об`єктом примусового стягнення. У скарзі ОСОБА_1 просила поновити строк на звернення до суду; визнати умисними та неправомірними дії приватного виконавця Близнюкова Ю.В. щодо стягнення з рахунку № НОМЕР_1 коштів у сумі 46 192,16 грн; зобов`язати приватного виконавця повернути їй 46 192,16 грн; постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця та направити її органам, уповноваженим вирішувати питання про дисциплінарну відповідальність, і до прокуратури міста Харкова.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 11 серпня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку для подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року ухвалу Слобідського районного суду міста Харкова від 11 серпня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 08.04.2026 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду, поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги.

Скаржниця та заінтересовані особи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Фактичні обставини справи

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.01.2022 у справі № 641/4905/21 солідарно стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість у сумі 40 336,32 грн, з яких: 20 266,63 грн за послуги з централізованого водопостачання, 15 699,48 грн за послуги з централізованого водовідведення, 3 184,62 грн інфляційні втрати, 1 185,59 грн три проценти річних.

На виконання цього рішення 11 жовтня 2023 року Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 641/4905/21.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 27 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № 73437493 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 .

Цього ж дня приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у сумі 4 033,63 грн та постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500 грн.

Постановою від 27 листопада 2023 року виконавчі провадження № 73437493 та № 73437094 об`єднано у зведене виконавче провадження № 73451401.

Постановою від 27 листопада 2023 року накладено арешт на грошові кошти та електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках та електронних гаманцях боржника, а також на кошти та електронні гроші на рахунках та електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, що містяться на рахунках зі спеціальним режимом використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми 44 869,95 грн.

05 грудня 2023 року приватним виконавцем сформовано платіжні інструкції про примусове списання коштів ОСОБА_1 , у тому числі з рахунку № НОМЕР_1 . 12 грудня 2023 року приватним виконавцем повторно сформовано платіжні інструкції, зокрема платіжну інструкцію № 68176262 про списання коштів із зазначеного рахунку у межах суми 44 869,95 грн.

07 квітня 2025 року приватним виконавцем направлено до АТ КБ «ПриватБанк» платіжну інструкцію № 68198650 про списання з рахунку № НОМЕР_1 коштів у сумі 40 434,55 грн.

Постановою приватного виконавця від 09 квітня 2025 року виконавче провадження № 73437493 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. Постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 19 липня 2025 року № G84DBB1LI76FJ8K3 ОСОБА_1 має у банку картку № НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_1 , на яку отримує соціальні виплати.

Випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 21 липня 2025 року № 89QJ640L8QK6J9B3 за рахунком № НОМЕР_1 за період з 07 грудня 2023 року до 07 травня 2025 року підтверджено систематичне зарахування на рахунок коштів із призначенням платежу «Соціальні виплати». Надані суду документи про призначення допомоги та відомості про рух коштів підтверджують, що зазначені надходження є державною допомогою у зв`язку з народженням дитини.

15 грудня 2023 року з рахунку списано 5 757,61 грн із призначенням операції «Стягнення відповідно до виконавчого провадження», а 08 квітня 2025 року 40 434,55 грн із таким самим призначенням операції.

За наслідками розгляду скарги та вимог скаржниці по суті суд доходить таких висновків.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За змістом частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб і в порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника, у тому числі кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що банк у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, накладення арешту на які заборонено законом, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову без виконання в частині арешту таких коштів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини.

Пунктом 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Законодавча заборона стосується правової природи конкретних коштів, а не лише найменування або виду банківського рахунку, на який вони зараховані. Можливість зарахування на рахунок інших платежів не змінює цільового призначення коштів державної допомоги у зв`язку з народженням дитини та не усуває встановленої законом заборони звернення на них стягнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 зазначено, що арешт може бути накладено на кошти, а не на рахунок. Якщо виконавцю на стадії накладення арешту не вдалося виявити правову природу коштів, на які накладення арешту заборонено законом, такий арешт підлягає зняттю на підставі повідомлення банку або заяви боржника з наданням відповідних документів.

Із наданої банком виписки вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 використовувався для систематичного отримання державних соціальних виплат. Надані суду документи підтверджують, що кошти, списані 15 грудня 2023 року та 08 квітня 2025 року, були сформовані виключно за рахунок накопичених виплат державної допомоги у зв`язку з народженням дитини.

Такі кошти мають спеціальне цільове призначення забезпечення потреб дитини, а тому на них не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями одержувача допомоги.

Обов`язок діяти в межах установлених законом заборон покладається як на банк, який виконує платіжну інструкцію, так і на виконавця, який ініціює примусове списання. Направлення приватним виконавцем платіжних інструкцій про списання всіх коштів із рахунку без урахування їх підтвердженого цільового призначення призвело до звернення стягнення на виплати, прямо захищені статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 перебувала за межами України, постанов про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів та платіжних інструкцій не отримувала, у зв`язку з чим не мала реальної можливості до списання коштів повідомити приватного виконавця про їх походження та надати документи щодо цільового призначення рахунку.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржуване рішення, визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця, іншу посадову особу органу державної виконавчої служби або приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 у частині визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо звернення стягнення на кошти державної допомоги у зв`язку з народженням дитини, які перебували на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», підлягають задоволенню.

При цьому вимога про визнання дій приватного виконавця умисними задоволенню не підлягає, оскільки під час судового контролю за виконанням судового рішення суд перевіряє відповідність рішень, дій чи бездіяльності виконавця вимогам закону, тоді як встановлення форми вини у кримінально-правовому розумінні не належить до предмета розгляду скарги за правилами розділу VII ЦПК України.

Щодо вимоги про повернення списаних коштів суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Також положення цієї глави застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Разом з цим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, якщо їх виплачено добровільно, за відсутності рахункової помилки платника та недобросовісності набувача. При цьому обов`язок спростувати презумпцію добросовісності покладається на особу, яка ставить під сумнів відповідні дії (правочин).

Статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) зазначено, що якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК, відповідно до якої, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, зокрема просила зобов`язати повернути незаконно списані кошти у сумі 46 192,16 грн.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 73437493 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення, а стягнуті кошти були розподілені між стягувачем, приватним виконавцем та витратами виконавчого провадження. Вирішення питання про повернення 46 192,16 грн потребує встановлення фактичних набувачів кожної частини стягнутих коштів, правових підстав їх набуття та обсягу обов`язку кожного з них щодо повернення коштів.

Оскільки в межах розгляду цієї скарги виникли правовідносини щодо, на думку боржника, безпідставного отримання коштів приватним виконавцем та/або стягувачем, що фактично свідчить про існування спору про право, такий спір підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в межах розгляду скарги на дії приватного виконавця, тобто не в порядку, передбаченому розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

За таких обставин вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання приватного виконавця повернути 46 192,16 грн слід залишити без розгляду та роз`яснити їй право звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Щодо постановлення окремої ухвали суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях чи бездіяльності таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Постановлення окремої ухвали є правом суду та потребує встановлення конкретних порушень, які за своїм характером і наслідками вимагають окремого реагування, або достатніх даних, що можуть свідчити про ознаки кримінального правопорушення.

Посилання скаржниці на статтю 365-2 КК України саме по собі не підтверджує наявності в діях приватного виконавця складу кримінального правопорушення. Матеріали справи не містять даних про використання приватним виконавцем повноважень із метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а також доказів настання передбачених кримінальним законом наслідків.

Установлене судом порушення полягає у зверненні стягнення на кошти, захищені статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження», та усувається шляхом визнання відповідних дій неправомірними. Обставин, які б зумовлювали необхідність додаткового реагування суду в порядку статті 262 ЦПК України, не встановлено.

Тому в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо приватного виконавця Близнюкова Ю.В. та направлення її для вирішення питання про дисциплінарну або кримінальну відповідальність слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 262, 353, 354, 447451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича щодо звернення стягнення (примусового списання) у виконавчому провадженні № 73437493 коштів державної соціальної допомоги у зв`язку з народженням дитини з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві КБ «ПриватБанк».

Вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича повернути 46 192,16 грн залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

У задоволенні вимоги про постановлення окремої ухвали щодо приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича відмовити.

У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Г. В. Кожихова