Постановление суда № 139092801, 15.08.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5712/26

провадження № 1-кс/405/2604/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026120000000290 від 12.08.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Велика Димерка Броварського р-н. Київської обл., українцю, громадянину України, зі слів такому, що займається підприємницькою діяльністю, одруженому, маючому на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

слідчий, за погодженням з прокурором звернувся з даним клопотанням до слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького, відповідно до якого просив застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з підстав вказаних в клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими клопотання підтримав та просив задовольнити.

Підозрюваний та захисник у судовому засіданні надали пояснення, відповідно до яких щодо задоволення клопотання заперечували, просили інший застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши сторін, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що відділом РЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026120000000290 від 12.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4, 5 ст. 185 КК України, відповідно до якого 13.08.2026 в період дії воєнного стану на території України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є жителями Київської області, приїхали на територію Кіровоградської області з метою вчинення таємного викрадення чужого майна в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою конспірації ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 орендували будинок АДРЕСА_2 , де здійснили пошук об`єкта кримінального правопорушення, підготовку до його вчинення з розподілом ролей між собою.

У подальшому 14.08.2026, в період часу з 00:00 год. по 04:00 год. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , на автомобілі «Land Cruiser 100», р.н. НОМЕР_1 , приїхали до ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат» за адресою: Кіровоградська обл., Кропивницький р-н., с. Соколівське, просп. Соколівський, 17. Після чого ОСОБА_5 , залишився в автомобілі на відстані з метою конспірації своїх дій та оперативного реагування на випадок викриття останніх, а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 одягнувши на обличчя балаклави, у пішому порядку направилися до місця розташування ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат», де ОСОБА_8 залишився біля паркану комбінату, а ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , таємно, з корисливих мотивів та переслідуючи мету власної наживи, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони ніким не будуть помічені, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, перелізши через паркан, вийшли по металевих сходинах на другий поверх приміщення зазначеного ТОВ, після чого, ломом віджали одностворчасті пластикові двері, через які потрапили в середину приміщення, де знаходяться службові кабінети.

Використовуючи металеві ломи, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , віджали двері кабінету власника ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат» ОСОБА_11 , де побачили металевий сейф, який відкрили за допомогою металевого лома, звідки викрали 4 000 євро, відповідно до курсу Національного банку України на 14.08.2026 становить 206 200 гривень, 6400 доларів США, відповідно до курсу Національного банку України на 14.08.2026 становить 286 016 гривень, та 150 000 гривень, належні ОСОБА_11 .

У подальшому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , металевим ломом віджали двері кабінету каси ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат», де виявили металевий сейф, який винесли за територію товариства, таким чином заволодівши останнім, та після чого шляхом взлому кришки, відкрили сейф, звідки викрали грошові кошти в сумі 370 218 гривень. Після чого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 в пішому порядку повернулися до автомобіля, в якому на них чекав ОСОБА_5 .

У подальшому, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілим матеріальної шкоди на загальну суму 1 012 434 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчинене за попередньою змовою групою осіб поєднане з проникненням у приміщення в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

14.08.2026 о 07:20 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри:

чинне законодавство не розкриває це поняття, але враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Термін «обґрунтована підозра», згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова могла вчинити правопорушення.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.

ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Кавала проти Туреччини" вказував, що « ..не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Крім того, слідчим суддею відзначається, що на даному етапі кримінального провадження вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей слід визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже обґрунтованість підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколами про результати проведення НСРД;

- протоколом обшуку від 14.08.2026;

- протоколами оглядів місць події від 14.08.2026;

- показаннями свідків.

- протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відтак, слідчий суддя з урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного та його бажання уникнути кримінальної відповідальності встановив наявність таких ризиків:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість підозрюваного ухилитися від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання, маючи при цьому всі можливості та засоби.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні. Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів. Таким чином, у слідчого судді є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків. Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Інші ризики слідчим суддею не встановлені.

Відповідно до ч. та 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема є запобіжні заходи.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 178 ККПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч.3 ст. 183 КПК України).

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня 2026 року на одну особу працездатного віку в розрахунку на місяць 3328 грн.

Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, є особливо тяжким злочином за частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України. За цей злочин передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна.

Згідно з ч. 5 статті 182 КПК слідчий суддя може призначити заставу вище стандартних лімітів (понад 300 прожиткових мінімумів для особливо тяжких злочинів), якщо звичайний розмір не здатен гарантувати належну поведінку особи, підозрюваної у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, до якого належить і ч. 5 ст. 185 ККУ (крадіжка в особливо великих розмірах або організованою групою).

Таким чином, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, слідчим суддею відзначається, що 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022,з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023,з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 3275-IX від 27.07.2023, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» зазначено, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangourasv. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 відноситься до злочинів у сфері проти власності та вчинене в умовах воєнного часу.

Отже аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, слідчий суддя враховує суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в якому особа підозрюється, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність утриманців, стан здоров`я, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та вважає за необхідне, як у виключному випадку, з урахуванням того, що кримінальне правопорушення підозрюваний вчинив у період воєнного стану, вийти за межі ч 5 ст. 182 КПК України та визначити підозрюваному ОСОБА_5 як альтернативу, заставу в розмірі, що становить 310 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на нього у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Таким чином, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, зважаючи на те, що злочин вчинено в умовах воєнного стану, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст.ст.176-197, 376, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 07.20 год. 14.08.2026 року до 07.20 год. 12.10.2026 року.

Визначити заставу у розмірі 310 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 1 031 680 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA 768201720355219001015002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі № 12026120000000290 від 12.08.2026 року.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк до 12.10.2026 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого у кримінальному провадженні, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 07.20 год. 12.10.2026 року

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_12