Постановление суда № 139090752, 19.08.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/2081/26

Єдиний унікальний № 748/2604/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокум. Чернігів

Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Костюкова Т.В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області

встановив:

11.08.2026 року засобом поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області про припинення дій, які створюють загрозу пошкодження майна та заборону здійснювати рух великогабаритним транспортом.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: 74255860000:0481, 7425586000:06:000:5008, 7425586000:02:0069 та землекористувачем (право сервітуту) земельної ділянки 7425586000:02:000:0550. В свою чергу ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 є землекористувачами земельної ділянки 7425586000:02:000:0580 на підставі договору про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці . Дві земельні ділянки, що перебувають у власності Позивача (7425586000:02:000:0481, 7425586000:06:000:5008) мають спільну зведену межу із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні Відповідачів 7425586000:02:000:0580). Крім цього, земельна ділянка 7425586000:02:000:0550, що у позивача теж має спільну зведену межу із земельною ділянкою 7425586000:02:000:0580, що перебуває у користуванні Відповідачів. Третя земельна ділянка, що перебуває у власності позивача (7425586000:02:000:0569) та земельна ділянка, що перебуває у користуванні Відповідачів (7495586000:02:000:0580) межують між собою у спільній кутовій точці .Усі вище вказані земельні ділянки знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . На всіх трьох земельних ділянках, що належать на праві приватної власності позивачеві розташовані належні йому об`єкти нерухомого майна, у яких здійснюється господарська діяльність, зокрема роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами, ресторанна діяльність та надання послуг мобільного харчування. Всупереч меті встановлення земельного сервітуту та вимогам розумного користування чужою земельною ділянкою, Відповідачі систематично використовують земельну ділянку 7425586000:02:000:0580 для руху великогабаритних вантажних транспортних засобів. Регулярний рух великогабаритного транспорту здійснюється безпосередньо вздовж земельних ділянок Позивача та розташованих на них капітальних будівель що створює постійну небезпеку пошкодження фундаментів, стін, інженерних мереж, благоустрою території та іншого нерухомого майна Позивача. Крім того, рух великогабаритних транспортних засобів створює значні вібраційні навантаження, шум, ускладнює доступ відвідувачів до торговельних об`єктів Позивача, перешкоджає нормальному здійсненню господарської діяльності та істотно обмежує можливість повноцінного користування належним Позивачу майном.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2026 року справу розподіллено судді Костюковій Т.В.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктами 1, 15 ч.1ст.20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці

- інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями;

Для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.08.2026 року за № 3194756 слідує, що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.08.2026 року за № 3194748 слідує, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.08.2026 року за № 3194736 слідує, що відповідач ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем

Зі змісту позову вбачаються, що на всіх трьох земельних ділянках, що належать на праві приватної власності позивачеві розташовані належні йому об`єкти нерухомого майна, у яких здійснюється господарська діяльність, зокрема роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами, ресторанна діяльність та надання послуг мобільного харчування.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , що долучені до позову вбачається, що земельні ділянки належні позивачу кадастровий номер 7425586000:06:000:5008 є земельною ділянкою комерційного призначення, земельна ділянка кадастровий номер 74255860000:0481 має цільове призначення для обслуговування будівель торгівлі.

З договору б/н про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці від 14 травня 2026 року вбачається, що земельний сервітут встановлюється відносного земельної ділянки площею 0,0279 га кадастровий номер 7425586000:02:000:0580 цільове призначення 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до Прав та обов`язків сторін, що визначені в Договорі вбачається, що власник земельної ділянки зобов`язаний не втручатися в господарську діяльність сервітуарія ( відповідачів по справі)

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідачів , вбачається, що в тому числі серед інших видів економічної діяльності, які здійснюють відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є 49.41. Вантажний автомобільний транспорт, 72.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.

З прохальної частини позову вбачається, що позивач дпросить заборонити відповідачам здійснювати рух великогабаритним транспортом через земельну ділянку кадастровий номер 7425586000:02:000:0580 , так як систематичне використання відповідачами земельної ділянки не за призначенням установленого сервітуту та для руху великогабаритного транспортного засобу істотно обмежує здійснення ним права власності та його господарської діяльності

Враховуючи суб`єктний склад правовідносин, оскільки як позивач так і відповідачі є фізичними особами підприємцями, спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності позивача та у звязку із здійсненям господарської діяльності відповідачами , що визначена видами економічної діяльності, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст.19,186,260 ЦПК України, суд

постановив

У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області відмовити.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява відноситься до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили згідно зі ст. 261 ЦПК України.

Суддя Т.В.Костюкова