Решение № 139090652, 18.08.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3085/26

Провадження № 2/740/2332/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року відкрито провадження по справі з визначенням її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Подолянко В.П. просив суд розглядати справу без їх з позивачкою участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Талалаївської сільської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явився, але від органу місцевого самоврядування надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника, в якій секретар ради Дудка А. просив прийняти рішення згідно чинного законодавства. У визначений судом строк відзив на позов не подали.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено в судовому засіданні, батьками позивачки є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06 листопада 1958 року (а. с. 10).

Згідно зі копією свідоцтва про одруження після укладення шлюбу позивачка взяла прізвище « ОСОБА_4 » (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27 липня 2004 року (а. с. 8).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис № 99 (а. с. 9).

Згідно з довідкою № 15-11/22 від 20.02.2026 станом на 15.04.1991 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1935 року народження (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) голова господарства, ОСОБА_3 , 1937 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) член господарства, будинок мав статус колгоспного двору (а. с. 13).

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на праві особистої власності станом на 31.12.2012 року, за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 в цілому на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 06.06.1990 р. виконкомом Ніжинської районної Ради народних депутатів згідно рішення № 117 від 26.05.1989 р., що узгоджуються також із технічним паспортом на житловий будинок (а. с. 17, 21).

Таким чином, зазначений вище будинок належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині кожному.

Згідно з довідкою вих. № 15-11/137 від 03 серпня 2023 року ОСОБА_1 дійсно проживає в житловому будинку, але не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та користується майном (а. с. 15).

Після смерті батька батьків спадщину прийняла позивач, до складу спадкового майна входить вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 .

Постановою від 07 травня 2026 року державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Репех С. постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с.7).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами ч. 1 ст. 1269 ЦПК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що визначено ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом у передбачений законодавством шестимісячний термін прийняла спадщину після її смерті, оскільки проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 20) та в подальшому, звернулася з відповідною заявою до нотаріуса.

Згідно з технічним паспортом на будинок 26 квітня 2026 року дане будинковолодіння збудоване у 1964-1990 роках (а. с. 18-19). Його ринкова вартість становить 96581,00 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна від 13.05.2026 року (а. с. 21 35).

Відповідно до Закону України «Про власність» від 15.04.1991, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року такими, що не втратили право на майно колгоспного двору вважалися всі особи, що мешкали та були прописані в будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому

Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) колгоспний двір це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до діючого на той час законодавства як власність колгоспного двору.

Таким чином, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на власність членів припиненого колгоспного двору.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 голові двору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належало право власності на зазначений житловий будинок як членам колгоспного двору в рівних частинах по частці.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У судовому засіданні також встановлено, що перешкодою позивачці ОСОБА_1 у реалізації спадкових прав після померлих батьків в передбаченому законодавством нотаріальному порядку є неналежне оформлення спадкодавцями за час життя права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, внаслідок чого нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно (а. с. 18).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України «Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом».

Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлене судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України «власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою…».

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєчасне прийняття нею спадщини, неналежне оформлення спадкодавцями права власності на будинок, суд вважає за необхідне визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями після померлих батьків, по частки після кожного.

Керуючись ст.1218, 1261-1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 5, 12,76-81, 89, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст.247, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, п.23 ППВС України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Талалаївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 8, с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 04415258.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О. В. Роздайбіда