Решение № 139090403, 04.08.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1905/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Сумська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку житлового будинку та земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом у якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також земельну ділянку загальною площею 0,0120 га, кадастровий номер 5924785000:03:005:1362, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 5924785000:03:005:1361, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, єдиною спадкоємицею за яким є позивач. Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою державного нотаріуса позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з наявністю дописок та виправлень у правовстановлюючому документі, відсутністю правовстановлюючого документу.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, у письмовій заяві представник позивача просила розгляд справи здійснювати без їх участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі на підставі наявних матеріалів справи, проти заявлених позовних вимог не заперечує, при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, до суду надійшла письмова заява про розгляд справи без участі їх представника.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

У суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . (а.с.9)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все належне їй майно, яке складається з: 1/2 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки загальною площею 0,0120 га, кадастровий номер 5924785000:03:005:1362, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 5924785000:03:005:1361, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчено секретарем Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Токар В.М. 12.02.2009 року, за реєстровим №04, відповідно до якого заповідала все своє майно ОСОБА_1 (а.с.52). Вказаний заповіт є дійсним.

Отже судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_2 .

Позивач прийняла спадщину після смерті спадкодавиці та звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

23.06.2021 року державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа №81/2021 після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиною спадкоємицею за заповітом є ОСОБА_1 яка спадщину прийняла. Вказане підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №67866750 від 23.06.2021.

За правилами ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому прийняття спадщини частинами не можливе.

Відповідно до ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

17.04.2026 року постановою державного нотаріуса Сумської районної державної нотаріальної контори Блошенко В.І. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що встановити безспірно склад спадкового майна за відсутності документа про право власності померлої ОСОБА_2 на частку житлового будинку та відповідні земельні ділянки неможливо. У постанові зазначено, що Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, яке було надано державному нотаріусу, мало дописки та виправлення, що не відповідає вимогам статті 47 ЗУ «Про нотаріат». Виявлена невідповідність між рішенням народного суду Сумської області від 24.12.1991 року про реальний поділ житлового будинку, згідно якого за ОСОБА_2 визнано право власності на 0,59 часток домоволодіння та проведено реальний поділ домоволодіння, та відомостями КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 23.06.2009 року, за якими за ОСОБА_2 зареєстровано 1/2 частку житлового будинку. Також, спадкодавиця свої права на земельні ділянки з кадастровими номерами 5924785000:03:005:1362 та 5924785000:03:005:1361 належним чином за життя не оформила, Державний акт про право власності на землю, на підставі якого можуть бути видані свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, не отримала.

З огляду на вищевикладене позивач позбавлена можливості у позасудовому порядку отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку та земельні ділянки після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому вимушена була звернутися до суду для вирішення цього питання.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.85 № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.90 №69.

В інформаційному листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» сказано, що записи у погосподарських книгах, при вирішенні питання про визнання права власності на житлові будинки i споруди у порядку спадкування, оцінюються у сукупності з іншими доказами, таким як: рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» зазначено, що право власності на житловий будинок, збудований громадянами на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Частинами 3,4 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок виданого 19.08.1986 року Виконавчим комітетом районної ради народних депутатів було засвідчено, що цілого житлового будинку що розташований в АДРЕСА_1 за АДРЕСА_2 дійсно належить ОСОБА_2 на праві особистої власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Сумської районної ради народних депутатів №164 від 26.06.1986 року про оформлення права власності на житлові будинки в сільській місцевості. Згідно реєстраційного напису, жилого будинку, була зареєстрована Сумським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_2 і записаний в реєстрову книгу №1стр.283 за зареєстрованим №137 19.08.1986 року. (а.с.10)

Витягом №23101601 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 23.06.2009 року підтверджено належність будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності. (а.с.11,13)

Рішенням народного суду Сумської області від 23.10.1990 року було здійснено виділ конкретних приміщень співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (по частці у кожній) та поділ земельної ділянки при будинку.(а.с.17)

Рішенням народного суду Сумського району Сумської області від 24.12.1991 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 0,59 часток домоволодіння та проведено реальний поділ на праві особистої власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.18)

Відповідно до другого абзацу пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку затвердженого Наказом від 19.03.2013р. №95 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

На замовлення позивача 12.08.2025 року виготовлений технічний паспорт житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Реєстрі будівельної діяльності за реєстраційним № ТІ01:7508-9291-036-0942 (а.с.33)

Технічним паспортом на житловий будинок підтверджується існування об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок є одноповерховим, садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, 1966 року побудови, його загальна площа становить 100,9 кв. м, житлова площа 68,6 кв. м.

Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , складеного 30.01.2026 року ринкова вартість об`єкта оцінки визначена у розмірі 541 000,00 грн. (а.с.38)

Сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що спірний житловий будинок перебував у володінні та користуванні ОСОБА_2 , зареєстрований за нею, а тому суд вважає доведеним факт належності цього майна спадкодавцю.

Наявні ж недоліки у зазначених вище правовстановлюючих документах, на які посилається у своїй постанові державний нотаріус, є наслідком допущення відповідальними посадовими особами помилки при складанні та видачі правовстановлюючого документу.

Згідно Архівного витягу з рішення виконкому Нижньосироватської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області від 26.01.1994 №2 «Про приватизацію земельних ділянок на території сільської Ради», виконкомом сільської Ради народних депутатів передано безоплатно земельні ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , площею 0,07га по АДРЕСА_1 . (а.с.14)

Рішенням Нижньосироватської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області №166 від 28.12.1993 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку в розмірі 0,07 га додатково до 0,08га в АДРЕСА_1 для городництва.

Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5924785000:03:005:1361, площею 0,07га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і має цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 04.12.2025.

За Інформацією з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5924785000:03:005:1362, площею 0,0120га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і має цільове призначення землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка). Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 04.12.2025.

Відповідно до Довідки про орієнтовну ринкову вартість майна, а саме земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 28.04.2026 року, вартість земельної ділянки площею 100 кв.м. кадастровий номер 5924785000:03:005:1362 складає 8000,00 грн., вартість земельної ділянки площею 700кв.м. кадастровий номер 5924785000:03:005:1361 складає 21 000,00грн. (а.с.39)

Таким чином, під час судового розгляду підтверджено факт існування зазначених вище земельних ділянок, а також перебування цих ділянок у володінні та користуванні спадкодавця ОСОБА_2 .

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Документи, що посвідчували право на земельну ділянку були визначені статтею 23 ЗК України 1993 року. Проте, дію статті 23 було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року за №19-52.

Пунктом 3 Декрету було визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки. Згідно з пунктом 7 Перехідних Положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами.

У ч. 1 ст. 120 ЗК України особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. До тих самих висновків прийшов і Верховний Суд у своїй Постанові від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (провадження № 61-6807св19).

Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи, що зазначена державним нотаріусом, причини відмови позивачу у видачі Свідоцтв про право на спадщину нерухомого майна продовжує існувати, усунути їх у позасудовому порядку неможливо, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання за нею, в порядку спадкування після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку загальною площею 0,0120 га, кадастровий номер 5924785000:03:005:1362 та земельну ділянку загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 5924785000:03:005:1361, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з метою реалізації позивачем своїх законних спадкових прав.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216,1223,1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку загальною площею 0,0120 га, кадастровий номер 5924785000:03:005:1362, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 5924785000:03:005:1361, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 13.08.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко