Решение № 139090328, 19.08.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/437/26

Провадження № 2/581/363/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

23 червня 2026 року позивач через електронний кабінет звернувся до суду з позовом, мотивувавши його тим, що 29 березня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №945149867, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 4800 грн, який було збільшено до 12200 грн. Потім між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Далі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, а останнє 16 липня 2025 року передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі вимогу про сплату заборгованості до відповідача.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 45536,50 грн, в тому числі 12200 грн - заборгованість по тілу кредиту, 33336,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалася, судом вжито заходів для її повідомлення про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання з дотриманням вимог статей 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштове повідомлення №067214341708 з довідкою УДППЗ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», що в розумінні частини 8 статті 128 ЦПК України є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №945149867 шляхом його підписання відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора VTDN, отриманого від кредитодавця на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаний ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 29 березня 2024 року (а.с. 15, 17 зворот - 28).

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту у розмірі 12200 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.2.2.).

За змістом пункту 2.3 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 4800,00 грн.

Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором (п.2.4.).

Відповідно до пункту 3.1. договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2. договору.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 3.2).

Відповідно до пункту 5.1. договору за вибором позичальника кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_2, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Основна сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1. договору; дострокового припинення дії договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору (пп. 7.2.1., 7.2.2 п. 7.2. договору).

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 28 квітня 2029 року.

Відповідно до пункту 8.1. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (п.8.2. договору).

Відповідно до пункту 8.3. договору на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором в період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року, базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковим траншами, складає 1,5% за день користування таким траншем.

За період від дати видачі першого траншу до 28 квітня 2024 року (включно) розрахунок витрат за кредитом здійснюється за процентною ставкою 1,25 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 456,25 відсотків річних (далі - Дисконтна процентна ставка) (пп. 8.5.1 договору).

Відповідно до пункту 11.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

За змістом пунктів 4.10.6., 4.10.7. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору.

Додатком до договору є паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 29 березня 2024 року та інформація є актуальною до 3 квітня 2024 року (а.с. 15 зворот-17).

27 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №945149867 від 29 березня 2024 року у зв`язку з отриманням позичальником траншу в рамках погодженого кредитного ліміту на наступних умовах: безготівковий переказ цього та інших траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника НОМЕР_2 з моменту отримання траншу базова процентна ставка буде складати 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, що становить 547,50 відсотків річних (а.с. 29).

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 12200 грн підтверджується платіжними дорученнями від 29 березня та 27 квітня 2024 року про перерахування суми кредиту на платіжну картку НОМЕР_2 ОСОБА_1 та з витребуваної інформації від АТ «Ощадбанк», у якій зазначено, що картка НОМЕР_2 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Також згідно з платіжними дорученнями від 30 березня та 28 квітня 2024 року було зарахування коштів у сумі 4800 та 7400 грн (а.с. 31, 33, 132-135).

Згідно із розрахунком, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість відповідача за кредитом №945149867 від 29 березня 2024 року за період з 29 березня по 2 липня 2024 року складає 30347,50 грн, з яких: 12200 грн - заборгованість по кредиту, 12047,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 6100 грн - неустойка. 27 квітня 2024 року відповідач сплатила 1740 грн, які були зараховані на погашення відсотків (а.с. 34).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 35-38).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1.).

До вказаного договору факторингу було внесено зміни на підставі: додаткової угоди № 29 від 28 листопад 2019 року, додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року, додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року, додаткової угоди № 32 від 31 грудня 2023 року (а.с. 40 зворот-47).

На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №945149867 від 29 березня 2024 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надано витяг з реєстру прав вимоги №291 від 2 липня 2024 року, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 30347,50 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 12200 грн., заборгованість по процентам 12047,50 грн, неустойка 6100 грн (а.с. 48).

28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 28/0525-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №945149867 від 29 березня 2024 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №2 від 28 травня 2025 року та платіжною інструкцією №768 від 9 червня 2025 року (а.с 50-53, 55-56, 57).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору).

Згідно із розрахунком, наданим ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача за кредитом №945149867 від 29 березня 2024 року за період з 2 липня по 23 вересня 2024 року складає 45536,50 грн, з яких: 12200 грн - заборгованість по кредиту, 33336,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 58).

16 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Моментом виконання фактором грошового зобов`язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за цим договором на рахунок клієнта, зазначений в п. 3.3 даного договору (п. 3.4 договору) (а.с. 59-62).

В додатку № 1 до вказаного договору факторингу «Реєстр боржників №2» 16 липня 2025 року зазначено, що ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступила ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право вимоги, в т.ч. до ОСОБА_1 заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 12200 грн, заборгованість по процентам 33336,50 грн (а.с. 65-66).

З копій платіжних інструкцій №443 від 19 листопада 2025 року, №445 від 20 листопада 2025 року, № 446 від 21 листопада 2025 року, № 448 від 24 листопада 2025 року, №451 від 25 листопада 2025 року, №453 від 25 листопада 2025 року, №456 від 26 листопада 2025 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Ейс» грошові кошти як плату згідно договору факторингу №16/07/25-Е від 16 липня 2025 року (а.с. 68-71).

Також на підтвердження своїх вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надано суду виписку з особового рахунку за кредитним договором №945149867, згідно з якою заборгованість відповідача перед позивачем за період з 16 липня 2025 по 18 березня 2026 року становить 45536,50 грн та складається з: простроченого тіла в розмірі 12200 грн.; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 33336,50 грн (а.с. 72).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Висновки суду по суті спору.

Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язалася повернути позику та відсотки за користування нею, однак свого зобов`язання вчасно та у повному обсязі не виконала, позику не повернула, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру оплати за користування кредитними коштами: дисконтна процентна ставка - 1,25 відсотків від суми кредиту за кожний день користування; базова процентна ставка - 2,50 відсотків в день від суми залишку кредиту; базова процентна ставка за користування додатковим траншами - 1,5% за день користування таким траншем, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Підписавши кредитний договір, відповідач погодилася на запропонований розмір процентів за користування кредитними коштами та зобов`язалася їх сплачувати.

Проте, суд не може погодитися з розрахунком розміру відсотків за користування кредитними коштами у період з 29 березня 2024 року по 23 вересня 2024 року, з наступних підстав.

Згідно з розрахунком заборгованості, проценти за користування кредитними коштами в сумі 33336,50 грн були нараховані станом на 23 вересня 2024 року, тобто в межах строку дії договору. При цьому, у період з 29 березня 2024 року до 28 квітня 2024 року розрахунок відсотків за користування кредитними коштами здійснювався за відсотковою ставкою 1,25% в день, а з 29 квітня 2024 року до 23 вересня 2024 року 1,5% в день.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частин 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 статті 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Судом встановлено, що у договорі кредитної лінії № 945149867 від 29 березня 2024 року встановлена дисконтна процентна ставка у розмірі 1,25 відсотків від суми кредиту за кожний день користування; базова процентна ставка - 2,50 відсотків в день від суми залишку кредиту; базова процентна ставка за користування додатковим траншами - 1,5% за день користування таким траншем, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Вказаний Закон прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року, а договір кредитної лінії № 945149867 укладено 29 березня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, положення договору кредитної лінії № 945149867 від 29 березня 2024 року в частині розміру процентів за користування кредитними коштами, що перевищує встановлений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» розмір в 1 %, є нікчемними відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, за користування кредитними коштами, в межах дії договору кредитної лінії № 945149867 від 29 березня 2024 року у відповідача виник обов`язок по сплаті 12200 грн заборгованості за тілом кредиту та 17830 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами (19570 грн (нараховані проценти 4800 грн *1% * 29 днів + 12200 грн *1% * 149 днів) - 1740 грн (сплачені проценти), а всього 30030 грн, які і підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, вимога про стягнення процентів є частково обґрунтованою та підлягає задоволенню у вище обрахованому судом розмірі.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини вимог.

Позов задоволено на 66 % (45536,50 грн - 100%, 30030 грн - 66%), а значить витрати по сплаті судового збору становлять 1757,18 грн (2662,40 грн - 100%, 1757,18 грн - 66%) та повинні бути стягнуті із відповідача на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частин 1 - 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано:

копію довіреності від 12 лютого 2026 року про уповноваження адвоката Тимошенка О.О. бути представником ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» у судових установах (а.с. 79),

копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладеного між адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», додаткової угоди №25771189211 до договору про надання правничої допомоги, актом прийому-передачі наданих послуг, яким передбачено, що вартість послуг на професійну правничу допомогу станом на 20 березня 2026 року за договором від №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року становить 7000 грн (а.с. 74-77).

Беручи до уваги складність справи, яке є справою незначної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт по підготовці позову та процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, часткове задоволення позовних вимог (на 66%), враховуючи при визначенні суми відшкодування реальність адвокатських витрат (дійсність та необхідність), розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір цих витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» виниклу заборгованість за кредитним договором №945149867 від 29 березня 2024 року у розмірі 30030 грн, з яких: 12200 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 17830 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1757,18 грн судового збору та 3500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя О. В. Кузьмінський